Справа № 761/19622/24
Провадження № 1-кс/761/12849/2024
31 травня 2024 року м. Київ
Слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Шевченківського районного суду м. Києва в режимі відеоконференції клопотання старшого слідчого в ОВС 4 відділу 3 управління досудового розслідування Головного слідчого управління Служби безпеки України ОСОБА_2 , погоджене прокурором другого відділу управління процесуального керівництва та підтримання публічного обвинувачення Департаменту протидії злочинам, вчиненим в умовах збройного конфлікту, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 , про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у порядку ч. 6 ст. 193 КПК України щодо
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. москви рф, громадянина рф, який працює генеральним директором АТ «Корпорація «Тактичне ракетне озброєння», зареєстрований та проживає за адресою: рф, АДРЕСА_1 , робоча адреса: АДРЕСА_2 ,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 437 КК України, у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22024000000000101 від 01.02.2024,
за участю:
секретаря - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
захисника - ОСОБА_6 ,
До Шевченківського районного суду міста Києва надійшло клопотання старшого слідчого в ОВС 4 відділу 3 управління досудового розслідування Головного слідчого управління Служби безпеки України ОСОБА_2 , погоджене прокурором другого відділу управління процесуального керівництва та підтримання публічного обвинувачення Департаменту протидії злочинам, вчиненим в умовах збройного конфлікту, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 , про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у порядку ч. 6 ст. 193 КПК України щодо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 437 КК України, у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22024000000000101 від 01.02.2024 року.
Дане клопотання обґрунтовується тим, що Головним слідчим управлінням СБ України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №22024000000000101 від 01.02.2024 за підозрою ОСОБА_4 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст.27 ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 437 КК України.
В рамках даного провадження 24.01.2024 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст.27 ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 437 КК України.
01.02.2024 підозрюваного ОСОБА_4 оголошено у розшук.
Так, отримані на даному етапі досудового розслідування докази та відомості, що вказують на причетність ОСОБА_4 до вчинення кримінальних правопорушень, у своїй сукупності та взаємозв'язку є достатніми, як для твердження про обґрунтованість повідомлення останньому про підозру, так і для обрання стосовно підозрюваного обмежувальних заходів.
Оцінивши сукупність всіх ризиків та обставин по провадженню, а саме: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним інкримінованого кримінального правопорушення, тяжкість покарання - позбавлення волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років, тобто вказане кримінальне правопорушення є особливо тяжкими, відсутність соціальних зав'язків в Україні - підозрюваний ОСОБА_4 не має на території України родини та утриманців, які б спонукали його знаходитися на території України та не ухилятися і не переховуватися від органів досудового розслідування та суду, відсутність постійного місця роботи підозрюваного на території України, репутацію останнього, так, ОСОБА_4 , є обізнаним про наявність кримінального провадження, у якому досліджується обставини вчинення ним кримінального правопорушення, водночас, на допити не з'явився, сторона обвинувачення вважає, що зазначені ризики є суттєвими і їм неможливо запобігти у разі застосування до ОСОБА_4 будь-яких інших запобіжних заходів, що не пов'язані з триманням під вартою.
Прокурор ОСОБА_3 у судовому засіданні клопотання слідчого про застосування щодо ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підтримав та просив задовольнити із зазначених у ньому підстав. Вказав, що підозрюваний є керівником корпорації, що займається розробкою, виробництвом та ремонтом авіаційної зброї, яка розташована у московській області рф, отже, останній перебуває на території держави-агресора. Також додав, що повідомлення про підозру надсилалося ОСОБА_4 на відому слідству електронну пошту, а також захиснику. Однак, підозрюваний на зв'язок із органом досудового розслідування не виходив. Зазначив, що підозрюваний проінформований про розгляд даного клопотання шляхом розміщення повістки про виклик в газеті «Урядовий кур'єр» та на офіційному сайті Генеральної прокуратури.
Захисник ОСОБА_6 заперечував щодо задоволення вказаного клопотання, обґрунтовуючи відсутністю в органу досудового розслідування актуальних даних щодо місця перебування ОСОБА_4 . При цьому, зазначив, що із підзахисним не контактував, а тому його думка щодо заявленого клопотання невідома.
Вислухавши думку учасників провадження, ретельно дослідивши клопотання та додані до нього матеріали кримінального провадження, слідчий суддя прийшла до такого висновку.
Як встановлено у ході судового розгляду клопотання слідчого ОСОБА_2 , Головним слідчим управлінням СБ України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №22024000000000101 від 01.02.2024 за підозрою ОСОБА_4 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 437 КК України.
В рамках даного провадження 24.01.2024 ОСОБА_4 у порядку ч. 8 ст. 135, ч. 1 ст. 278 КПК України повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 437 КК України, тобто у пособництві у веденні агресивної війни за попередньою змовою групою осіб (публікація від 24.01.2024 в газеті «Урядовий кур'єр», номер видання № НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ), а також на офіційному сайті Офісу Генерального прокурора).
У свою чергу, із листа 1 управління Головного управління контррозвідувального забезпечення об'єктів критичної інфраструктури та протидії фінансуванню тероризму Департаменту захисту національної державності СБ України вбачається, що підозрюваний ОСОБА_4 знаходиться та постійно проживає у м. москва, наміру покидати територію рф не має. Також проведеними заходами встановлено, що за останні 5 років вказана особа державний кордон України не перетинала.
На підставі наведеного 01.02.2024 постановою старшого слідчого в ОВС 4 відділу 3 управління досудового розслідування Головного слідчого управління Служби безпеки України ОСОБА_2 підозрюваного ОСОБА_4 оголошено у розшук. Здійснення розшуку підозрюваного доручено оперативним співробітникам ГУ «І» ДЗНД СБ України.
Так, про обґрунтованість підозри, пред'явленої ОСОБА_4 та причетність підозрюваного до вчиненого, свідчать зазначені вище долучені до клопотання матеріали кримінального провадження у їх сукупності.
Більш того, якщо виходити з поняття «обґрунтована підозра», приведеного в п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», то обґрунтована підозра означає, що існують факти і інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
При цьому слідчий суддя нагадує, що обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування, що не виключає можливості обрання підозрюваному запобіжного заходу.
Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини. Так, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23.10.1994 суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
Враховуючи наведене, слідчий суддя, не вирішуючи наперед питання про винуватість підозрюваного у вчиненні інкримінованого йому злочину, правильність кваліфікації його дій, допустимість доказів щодо встановлення винуватості підозрюваного, вважає, що зміст клопотання та долучених до нього документів можуть свідчити про існування фактів і інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, отже, про існування обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 437 КК України.
У клопотанні слідчого зазначено, що на даний час існують ризики, які дають достатньо підстав вважати, що відносно підозрюваного ОСОБА_4 неможливо застосувати жоден із більш м'яких запобіжних заходів, а саме: підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконними засобами впливати на свідків та інших підозрюваних у кримінальному провадженні, які володіють інформацією щодо обставин вчинення ним зазначеного злочину, а також знищити, сховати або спотворити будь-які із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінальних правопорушень, вчинити нові або продовжити вчиняти аналогічні злочини.
Так, у відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Зокрема, ризик передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме переховування від органів досудового розслідування та суду. Даний ризик обґрунтовується тим, що ОСОБА_4 , розуміючи, що він підозрюється у вчиненні злочину проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку, відчуваючи страх та невідворотність в покарання у разі визнання його судом винуватим, достовірно знаючи про наявність кримінального провадження, в якому досліджуються обставини вчинення ним кримінально карних діянь, намагатиметься ухилитися від органів досудового розслідування та уникнути відповідальності.
Так, постановою Верховної Ради України від 27.07.2015 №129-VIII «Про Звернення Верховної Ради України до Організації Об'єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї НАТО, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї ГУАМ, національних парламентів держав світу про визнання Російської Федерації державою-агресором» російську федерації визнано державою-агресором. При цьому, матеріалами досудового розслідування підтверджується, що ОСОБА_4 наразі перебуває на території рф, тобто держави-агресора, та є її громадянином. Вказані обставини підтверджують, що перебуваючи на волі, ОСОБА_4 має можливість переховуватись від органів досудового розслідування та суду.
У свою чергу, ризик знищення, приховування або спотворення будь-яких із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин вчинення кримінального правопорушення, передбачений п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України, обґрунтовується тим, що на даний час у кримінальному провадженні проведений не увесь комплекс необхідних слідчих (розшукових) дій, не встановлено усі обставини, що мають значення для досудового розслідування; не встановлені усіх співучасників злочину, місця зберігання знарядь та засобів вчинення злочину; отримано не всі дані щодо місць проживання та перебування осіб, причетних до вчинення злочину, де можуть зберігатися об'єкти, які були або є знаряддям вчинення кримінальних правопорушень, або зберегли на собі його сліди чи містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження. Вказане дає підстави вважати, що ОСОБА_4 , перебуваючи на волі, буде намагатися знищити, сховати або спотворити вказані речові докази, які мають значення для кримінального провадження.
Слідчий суддя вважає також доведеним ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, щодо незаконного впливу на свідків, інших підозрюваних, який обґрунтовується тим, що під час досудового розслідування ОСОБА_4 , використовуючи своє становище службової особи рф та маючи політичний, суспільний, матеріальний та інші види впливів, може з'ясувати місця проживання свідків, та здійснити незаконний вплив на останніх, а також на інших підозрюваних. Крім того, наразі не встановлено та не допитано усіх осіб, яким відомі обставини вчинення ОСОБА_4 , злочину та обставини вчинення інших злочинів, які можуть впізнати особу підозрюваного, та яким відомі інші обставини, що підлягають доказуванню під час кримінального провадження та які в свою чергу викривають ОСОБА_4 , а тому підозрюваний, перебуваючи на волі, може незаконно впливати на свідків, інших підозрюваних або іншим шляхом перешкоджати їх встановленню.
Також наявний ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Так, ОСОБА_4 , враховуючи наявність підозри у пособництві ведення агресивної війни та перебуваючи на території рф, матиме можливість здійснювати командування підпорядкованими юридичними особами з метою сприяння збройній агресії рф проти України.
У зв'язку із зазначеним, слідчий суддя приходить до висновку, що матеріали клопотання містять достатньо обґрунтувань необхідності обрання підозрюваному ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Відповідно до ст. 2 КПК завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
З метою досягнення завдань кримінального провадження та для належного здійснення правосуддя у справах про вчинення кримінального правопорушення в КПК передбачено заходи забезпечення кримінального провадження, до яких належить, зокрема, тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.
У теоретичному аспекті «належна правова процедура» - це форма здійснення правосуддя, яку утворюють сукупність гарантій прав людини процесуального характеру, спрямовані на досягнення процедурної справедливості правосуддя. До гарантій, які у своїй сукупності формують належну правову процедуру, у тому числі відносяться право на судовий захист та право на оскарження.
Недотримання належної правової процедури тягне за собою порушення гарантованого кожному ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) права на справедливий суд.
Статтею 5 Конвенції кожному гарантовано право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом. Кожен, кого заарештовано або затримано згідно з положеннями підпункту «c» пункту 1 цієї статті, має негайно постати перед суддею чи іншою посадовою особою, якій закон надає право здійснювати судову владу, і йому має бути забезпечено розгляд справи судом упродовж розумного строку або звільнення під час провадження. Таке звільнення може бути обумовлене гарантіями з'явитися на судове засідання. Пунктом 4 цієї статті гарантовано право кожному, кого позбавлено свободи внаслідок арешту або тримання під вартою, ініціювати провадження, в якому суд без зволікання має встановити законність затримання та прийняти рішення про звільнення, якщо затримання є незаконним.
Згідно з ч. 6 ст. 193 КПК слідчий суддя, суд розглядає клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та може обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених ст. 177 цього Кодексу, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук. У такому разі після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.
Верховний Суд у своїй постанові від 14 лютого 2022 року у справі 991/3440/20 вказує, що рішення слідчого судді, суду про обрання запобіжного заходу, прийняте в порядку ч. 6 ст. 193 КПК, за своїм правовими наслідками підпадає під поняття «постанова про утримання під вартою» в розумінні ст. 25 Європейської конвенції про видачу правопорушників.
За загальним правилом розгляд клопотання про застосування запобіжного заходу здійснюється за участю прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, його захисника, що відповідає зазначеним вимогам Конвенції та іншим міжнародно-правовим актам.
Процедура, передбачена в ч. 6 ст. 193 КПК, є випадком, який дозволяє суду розглянути клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених ст. 177 КПК, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук.
При аналізі питання наявності зазначених прокурором ризиків, слідчий суддя прийшов до висновку про їх наявність з огляду на фактичні обставини кримінального провадження та особу ОСОБА_4 , який підозрюється у вчиненні злочину, за яке передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років, а також характер кримінального правопорушення, у вчиненні якого обґрунтовано підозрюється ОСОБА_4 , крім того, як вбачається із долучених до клопотання матеріалів ОСОБА_4 , не з'являється на виклики слідчого та суду, будучи обізнаним про розгляд цього клопотання до суду свідомо не прибув, постійно перебуває на території країни-агресора рф, оголошений у розшук, що є достатньою підставою вважати, що ОСОБА_4 переховується від органів досудового розслідування та суду.
Слідчий суддя звертає увагу учасників провадження, що у даному випадку обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за відсутності підозрюваного, обвинуваченого, хоча й не призводить до негайного взяття особи під варту, однак виступає правовою підставою для затримання і доставки цієї особи до місця кримінального провадження.
Так, ухвала про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є одним із обов'язкових документів, на підставі якого уповноважений орган запитує публікацію Генеральним секретаріатом Інтерполу Червоного оповіщення щодо осіб, які розшукуються з метою їх затримання, арешту, обмеження свободи пересування та подальшої видачі (екстрадиції) в Україну (Інструкція про порядок використання правоохоронними органами України інформаційної системи Міжнародної організації кримінальної поліції - Інтерпол, затверджена спільним наказом МВС України, ОГП, НАБ України, СБ України, ДБР, Мінфіну України, Мін'юсту України від 17 серпня 2020 року № 613/380/93/228/414/510/2801/5). Після затримання особи за межами України, слідчий, прокурор, який здійснює нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування, або суд, який розглядає справу чи яким ухвалено вирок, готує клопотання про видачу особи в Україну, до якого серед інших документів обов'язково додається засвідчена копія ухвали слідчого судді або суду про тримання особи під вартою, якщо видача запитується для притягнення до кримінальної відповідальності (ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 575 КПК). Тобто, ухвала про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є документом, на підставі якого здійснюється затримання особи за межами України, ухвалюється рішення про застосування екстрадиційного арешту для забезпечення видачі особи з метою притягнення до кримінальної відповідальності та здійснюється доставка особи на території України до місця кримінального провадження.
Згідно з ч. 4 ст. 197 КПК України, у разі постановлення слідчим суддею, судом ухвали про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного, обвинуваченого на підставі частини шостої статті 193 цього Кодексу строк дії такої ухвали не зазначається.
При цьому, час затримання такої особи фактично може перевищувати 30 діб - тримання під вартою за ст. 59 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах, 40 діб - тимчасовий арешт за ст. 16 Європейської конвенції про видачу правопорушників та 60 діб - строк дії ухвали про тримання під вартою за ч. 1 ст. 197 КПК.
Тобто, затримана особа на підставі ухвали слідчого судді, суду, постановленої в порядку ч. 6 ст. 193 КПК, може бути затриманою і утримуватись під вартою протягом усього часу, необхідного для екстрадиції та доставки її до місця кримінального провадження. Таку ж позицію висловив Верховний Суд у своїй постанові від 14 лютого 2022 року у справі №991/3440/20.
Відповідно до абзацу 2 ч. 4 ст. 183 КПК України, при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного, обвинуваченого, який оголошений у міжнародний розшук, та/або який виїхав, та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, розмір застави не визначається.
Враховуючи наведене, слідчий суддя дійшов висновку про необхідність задоволення клопотання старшого слідчого в ОВС 4 відділу 3 управління досудового розслідування Головного слідчого управління Служби безпеки України ОСОБА_2 , погодженого прокурором другого відділу управління процесуального керівництва та підтримання публічного обвинувачення Департаменту протидії злочинам, вчиненим в умовах збройного конфлікту, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 , про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у порядку ч. 6 ст. 193 КПК України щодо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 437 КК України, у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22024000000000101 від 01.02.2024 року.
При цьому, слідчий суддя нагадує, що ч. 6 ст. 193 КПК України передбачено, що після затримання особи на підставі ухвали про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, постановленої в порядку ч. 6 ст. 193 КПК України і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 186, 193, 197 КПК України, слідчий суддя
Клопотання слідчого - задовольнити.
Обрати щодо підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
На ухвалу слідчого судді безпосередньо до Київського апеляційного суду прокурором, підозрюваним, його захисником протягом п'яти днів з дня її оголошення може бути подана апеляційна скарга.
Слідчий суддя ОСОБА_1