ун. № 759/3968/24
пр. № 2/759/2434/24
12 червня 2024 року м. Київ
Святошинський районний суд м. Києва
у складі: головуючого судді Ул'яновської О.В.,
секретаря судового засідання Кривонос Ю.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві без виклику сторін у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовними вимогами ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів за минулі роки та додаткових витрат на дитину,
І. Позиція сторін у справі
у лютому 2024 р. позивач звернулася до суду із зазначеними позовними вимогами, просить суд стягнути з відповідача аліменти на утримання доньки у розмірі частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 08.09.2010 і до досягнення повноліття та стягнути додаткові витрати на дитину у розмірі 430138 грн 00 коп.
Позов мотивований тим, що сторони у шлюбі не перебували, однак у них народилася дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , при цьому відповідач з моменту народження спільної дитини ухиляється від сплати аліментів та участі у її житті. На підставі чого рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 08.09.2010 з ОСОБА_2 стягнено аліменти на утримання дитини у розмірі частини з усіх видів заробітку щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку у зв'язку із чим видано виконавчий лист 01.10.2010 та 23.01.2014 відкрито виконавче провадження, проте станом на 01.10.2015 виникла заборгованість по аліментам у розмірі 33341 грн 00 коп., а 30.11.2016 Святошинським РВ ДВС завершено виконавче провадження та направлено до Городищенського РВ ДВС, після чого позивача повідомлено про втрату виконавчого провадження. В подальшому рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 11.09.2014 з ОСОБА_2 стягнуто суму неустойки за прострочення сплати аліментів у розмірі 81370 грн 58 коп. на підставі якого видано виконавчий лист та відкрито виконавче провадження, проте через деякий час виконавче провадження було закрито без згоди та відома позивача. Також позивач зазначила, що їхня дочка потребує додаткових витрат, які зумовлені особливими здібностями дитини до моделінгу, вокалу та дизайну, які приносять їй задоволення і вона бере участь в модельних показах, конкурсах та виступах з вокалу та фрі-лане проекти щодо дизайну.
ІІ. Процесуальні дії і рішення суду
відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, визначено головуючого - суддю Ул'яновську О.В. (а.с. 143, 144).
Ухвалою судді від 27.02.2024 відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням без виклику сторін (а.с. 146, 147).
Відповідно до ст. 274 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) в порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи, справи, що виникають з трудових відносин, а також може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
За змістом ст. 279 ЦПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Згідно положень ст. 190 ЦПК України, на адресу відповідача рекомендованим листом надсилалась копія ухвали про відкриття провадження від 28.02.2024 та копія позовної заяви з додатками, однак поштове відправлення не було отримане відповідачем та повернулось до суду із відміткою про закінчення терміну зберігання (а.с. 150,151). Відзив на позовну заяву до суду не направив, жодних заяв з процесуальних питань від сторони відповідача до суду не надходили.
Відповідно до ч. 1 ст. 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.
Відповідно до положень ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10.02.2010).
Відповідно до ч. 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає за можливе вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та ухвалити заочне рішення, що відповідає ст. 280 ЦПК України.
ІІІ. Фактичні обставини справи
судом встановлено, що згідно свідоцтва про народження у сторін є спільна дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 15).
Як вбачається із виконавчого листа №2-3079 виданого 01.10.2010 на підставі рішення Святошинського районного суду м. Києва від 20.09.2010 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , починаючи з 19.07.2010 і до досягнення дитиною повноліття у розмірі з усіх видів його заробітку щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (а.с. 18, 19).
Згідно листа ВДВС Святошинського РУЮ у м. Києві від 05.10.2015 №72/22 закінчено виконавче провадження по виконавчому листу №2-3079 у зв'язку із направленням його за належністю до ВДВС Городищенського РУЮ у Черкаській обл. (а.с. 20).
Згідно постанови від 05.10.2015 про закінчення виконавчого провадження НОМЕР_3 по виконавчому листу №2-3079 від 01.10.2010 винесеної ГДВ ВДВС Святошинського РУЮ у зв'язку із тим, що боржник працює в Сільськогосподарське ТОВ «Симиренківське» за адресою: м. Київ, вул. Колгоспна, окрім цього сума заборгованості становить 33341 грн 00 коп. (а.с. 21).
03.10.2016 винесено ГДВ ВДВС Святошинського РУЮ м. Київ постанову про закінчення виконавчого провадження НОМЕР_3 у зв'язку із тим, що боржник працює у КП «Київтранспаркосервіс» за адресою: м. Київ, вул. Леонтовича, 6 (а.с. 23).
Згідно довідки-розрахунку заборгованості по аліментах у Освітнього наявна заборгованість станом на 01.11.2013 складає 42471 грн 03 коп. в рамках виконавчого листа №2-3079 виданого 01.10.2010 (а.с. 27).
Згідно довідки-перерахунку заборгованості в рамках виконавчого листа №2-3079 виданого 01.10.2010 сума боргу у відповідача станом на 01.11.2013 у розмірі 11950 грн 20 коп. (а.с. 28).
Згідно довідки розрахунку заборгованості в рамках виконавчого листа №2-3079 виданого 01.10.2010 у відповідача наявна заборгованість станом на 01.10.2016 становить 57544 грн 00 коп. (а.с. 30).
Згідно листа Святошинського РВ ДВС у м. Києві ЦМУЮ (м. Київ) від 21.09.2021 №78830 перевіркою даних АСВВ встановлено, що станом на 21.09.2021 виконавчі документи про стягнення аліментів з ОСОБА_2 на виконанні у відділі не перебувають (а.с. 24).
Згідно листа Городищевського ВДВС у Черкаському районі Черкаської обл. ЦМУЮ (м. Київ) в період з липня 2020 р. по липень 2021 р. виконавчий лист №2-3079 виданого 01.10.2010 до відділу не надходив та на виконанні у відділі не перебуває (а.с. 31).
22.04.2015 ДВ ВДВС Святошинського РУЮ у м. Києві винесено постанову про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_4 по виконавчому листу №759/4188/14 виданого 02.02.2015 Святошинським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму боргу за прострочення сплати аліментів у розмірі 81370 грн 58 коп. (а.с. 33).
В подальшому виконавче провадження НОМЕР_4 закінчено на підставі постанови від 23.09.2016 ДВ ВДВС Святошинського РУЮ у м. Києві, оскільки боржник ОСОБА_2 перебуває на обліку в Управлінні ПФУ в Городищенському районі Черкаської обл. Розмір пенсії 979 грн 00 коп. (ас. 37).
Як вбачається із листа Святошинського ВДВС у м. Києві ЦМУМЮ (м. Київ) від 30.11.2023 №145209на виконанні у відділі відносно ОСОБА_2 не перебувають виконавчі провадження про стягнення заборгованості (а.с. 38).
07.07.2021 між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_4 укладено договір на надання послуг в організації та проведення навчання у школі моделей пакет «Premiun» відносно ОСОБА_3 , згідно умов якого вартість послуг складає 11000 грн 00 коп. (а.с. 124, 125).
27.08.2022 між Education Union s.r.o., яка є засновником Освітноого центру «Українська школа в Празі №1» та ОСОБА_1 укладено договір про надання освітніх послуг закладом №25/22 відносно ОСОБА_3 , згідно умов якого предметом договору є надання освітніх послуг та фінансування навчання здійснюється у розмірі 13500 грн 00 коп. за місяць (а.с. 40-43).
Як доказ оплати такий послуг, позивачем надано шість накладних де зазначено дати 27.08.2023, 25.11.2022, 09.01.2023, 03.02.2023, 03.03.2023, 11.04.2023, 04.05.2023 та 07.06.2023 на суми по 13 500 грн 00 коп. за кожен вказаний місяць, які складені частково українською та іноземною мовами (а.с. 44), а також банківські квитанції №11FZM9T99N261, 11FZMA099N161 за період 29.09.2022 сума 568 Євро, 24.10.2022 сума 574 Євро, які також дубльовані українською мовою (а.с. 66-69).
13.07.2022 між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 укладено договір оренди квартири АДРЕСА_1 на період з 15.7.2022 по 30.6.2023, орендна плата якого становить 20750 чеських крон на місяць (а.с. 80-90).
Також між ОСОБА_1 та ОСОБА_7 укладено договір оренди квартири №2291/10за адресою: АДРЕСА_4 , сума оренди становить25000 чеських франків на місяць (а.с. 97-102).
На підтвердження оплати оренди квартири, позивачем надано підтвердження внутрішнього платежу дата 24.03.2022 сума 35000 чеських крон; дата 10.04.2022 сума 30000 чеських крон; дата 04.05.2022 сума 30000 чеських крон; дата 06.06.2022 сума 30000 чеських крон (а.с. 107-110).
Згідно поданих квитанцій від 13.09.2021 та 05.10.2021 ОСОБА_1 сплатила суму коштів у розмірі 11000 грн 00 коп. на рахунок ФОП ОСОБА_4 (а.с. 126, 127).
Як вбачається із квитанції виданих ТОВ «Смайл Таун» від 03.08.2023, 22.10.2023 та 07.09.2023 щодо стоматологічних послуг виданих на сукупну суму 11420 грн 00 коп. стосовно проходження лікування пацієнта ОСОБА_3 (а.с. 128).
Окрім цього, згідно переліку стоматологічних послуг наданих ОСОБА_3 загальна сума становить 40580 грн 00 коп., яка складається із: 100 + 400 +1340 + 250 + 4980 + 1350 +8350 +400 + 600 + 250 + 7250 + 600 + 1210 + 600 + 1010 + 1350 + 850 + 600 + 750 + 600 + 800 + 2000 + 2400 +2540 (а.с. 129-134).
ІV. Позиція суду та оцінка аргументів учасників розгляду
за змістом ст. 51 Конституції України та ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Сімейним кодексом України передбачено принцип рівності прав та обов'язків батьків: брати участь у матеріальних витратах зобов'язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким із них проживає дитина.
Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ч. 2 ст. 191 СК України аліменти за минулий час можуть бути присуджені, якщо позивач подасть суду докази того, що він вживав заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати у зв'язку з ухиленням останнього від їх сплати. У цьому разі суд може присудити аліменти за минулий час, але не більш як за десять років.
Аналіз змісту наведеної норми закону дає підстави для висновку, що для стягнення аліментів за минулий час позивач повинен довести: (а) вжиття заходів щодо одержання аліментів з відповідача; (б) ухилення відповідача від надання утримання дитині.
Обов'язковою умовою присудження аліментів за минулий час є доведеність саме позивачем вжиття заходів щодо одержання аліментів з відповідача, та неможливість їх одержати у зв'язку з ухиленням останнього від їх сплати.
За загальним правилом, визначеним СК України, та судовою практикою, вважається недоцільним обтяжувати відповідача виплатами за минулий період, якщо позивач не вжив заходів щодо одержання аліментів (у тому числі не подав позов про стягнення аліментів, залишив його без розгляду) з особистих мотивів.
Вимоги позивача про стягнення аліментів за минулий час мають бути підтверджені офіційними зверненнями стягувача до платника аліментів, за відсутності таких доказів, вимоги є необґрунтованими й задоволенню не підлягають.
Аналогічного висновку дійшов і Верховний Суд у постановах від 18.05.2020 у справі №215/5867/17, від 07.12.2022 у справі №756/11185/20.
При цьому ухилення від сплати аліментів це винна протиправна поведінка, тобто свідоме невиконання своїх обов'язків в умовах, коли позивач звертався до відповідача особисто із вимогою про сплату коштів необхідних для утримання дитини.
На що неодноразово звертав увагу Верховий Суд, зокрема в постановах від 19.12.2019 у справі №635/6268/18; від 27.01.2020 у справі №672/198/19; від 29.01.2020 у справі №756/14483/18.
Надаючи оцінку письмовим доказам, дослідженим в ході судового розгляду, суд враховує, що позивачем не надано доказів про вжиття заходів щодо одержання аліментів з батька, за період з 08.09.2010 по день звернення до суду із цим позовом, а також доказів ухилення відповідача від надання утримання дитини.
Слід зауважити, що позивач просить стягнути аліменти у розмірі частини від доходу відповідача за минулий час, з 08.09.2010 і до досягнення дитиною повноліття.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 194 СК України, аліменти можуть бути стягнуті за виконавчим листом за минулий час, але не більш як за десять років, що передували пред'явленню виконавчого листа до виконання. Якщо за виконавчим листом, пред'явленим до виконання, аліменти не стягувалися у зв'язку з розшуком платника аліментів або у зв'язку з його перебуванням за кордоном, вони мають бути сплачені за весь минулий час.
В даному випадку відповідач із поданих до суду доказів у розшуку не перебував, при цьому визначено, що відповідач на момент стягнення аліментів мав офіційне працевлаштування, про що зазначається у постановах державних виконавців, зворотнього позивачем не доведено.
Ухилення від сплати аліментів може виражатися у тому, що зобов'язана особа ухилялась від укладення договору про сплату аліментів на утримання дитини, приховувала своє місцезнаходження або свій заробіток (доходи), не реагувала на направлені їй листи, та інші подібні дії.
Обов'язковою умовою присудження аліментів за минулий час є доведеність саме позивачем вжиття заходів щодо одержання аліментів з відповідача, та неможливість їх одержати у зв'язку з ухиленням останнього від їх сплати.
Вимоги позивача про стягнення аліментів за минулий час мають бути підтвердженні офіційними зверненнями стягувача до платника аліментів, за відсутності таких доказів, вимоги є необґрунтованими й задоволенню не підлягають.
Матеріали справи не містять достатніх та належних доказів, що позивач вживав до подачі позову до суду належних заходів щодо одержання аліментів з відповідача, також позивачем не надано доказів ухилення відповідача від сплати аліментів.
За правилами ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
В силу вимог ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Що стосується додаткових витрат на дитину у розмірі 430138 грн 00 коп., слід зазначити наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 18 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року (яку ратифіковано Україною 27.02.1991 pоку), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
За змістом ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції про права дитини, держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» від 26.04.2001 pоку № 2402-111, на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття.
Відповідно до вимог ст. 185 СК Українитой з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення одноразово, періодично або постійно.
Отже, виходячи з аналізу ст. 185 СК України додаткові витрати присуджуються на дитину за наявності в одного з батьків, з яким проживає дитина, додаткових витрат, викликаних особливими обставинами, зокрема необхідністю в розвитку дитини за наявності в неї здібностей, талантів, у зв'язку з її хронічною хворобою, лікуванням, каліцтвом тощо. Наявність таких витрат має довести особа, що заявляє позовні вимоги про стягнення додаткових витрат. Ці кошти є додатковими, на відміну від коштів, які отримуються одним з батьків на утримання дитини.
Статтею 150 СК України серед іншого передбачено, що батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
З частини 2 ст. 141 СК Українивбачається, що розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Пунктом 18 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» № 3 від 15.05.2006 визначено, що відповідно до ст. 185 СК України до участі в додаткових витратах на утримання дитини, викликаних особливими обставинами (розвитком її здібностей, хворобою, каліцтвом тощо), можна притягати лише батьків. У цих випадках йдеться про фактично зазнані або передбачувані витрати, тому їх необхідно визначати у твердій грошовій сумі.
Додаткові витрати на утримання дитини мають бути викликані особливими обставинами. У зв'язку із особливими обставинами потрібні значні додаткові витрати, тому розмір додаткових витрат, що стягується, повинен визначатися залежно від дійсно понесених або передбачуваних витрат.
До особливих обставин, з якими законодавець пов'язує стягнення додаткових витрат на дитину, відносяться ті обставини, що пов'язані з розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо.
Додаткові витрати не є додатковим стягненням коштів на утримання дитини. Аліменти необхідні, щоб забезпечити нормальні матеріальні умови для життя дитини.
В окремих випадках за наявності особливих обставин, крім звичайних витрат на дитину, вимагаються додаткові. Розмір додаткових витрат повинен визначатися залежно від передбачуваних або фактично понесених витрат на дитину.
Наявність таких витрат має довести особа, що заявляє позовні вимоги про стягнення додаткових витрат. Ці кошти є додатковими, на відміну від коштів, які отримуються одним з батьків на утримання дитини.
Суд зауважує, що до таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат на неї у зв'язку із розвитком певних її здібностей чи то страждає на якусь хворобу. Особливі обставини можуть бути зумовлені, як негативними (хвороба), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструменту, або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті).
Отже, вирішуючи даний спір, суд враховує, що дотримуючись рівноваги між інтересами дитини та інтересами батьків, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (Рішення Європейського суду з прав людини від 07.12.2006 року по справі «Хант проти України»).
Наявність таких особливих обставини підлягають доведенню в судовому засіданні особою, яка пред'явила такий позов (постанови Верховного Суду від 26.06.2018 року в справі №501/5060/15-ц, від 14.01.2019 року в справі №751/4312/16-ц).
Розмір додаткових витрат на дитину повинен обґрунтовуватись відповідними документами (наприклад, витрати на спеціальний медичний догляд - довідкою медичного закладу про вартість медичних послуг; витрати на лікування, на санаторно-курортне лікування - виписками з історії хвороби дитини, рецептами лікарів, довідками, чеками, рахунками, проїзними документами тощо). При стягнення коштів на додаткові витрати, які повинні бути понесені у майбутньому, суду необхідно надати розрахунок або обґрунтування необхідності майбутніх витрат.
Тобто, не тільки факт понесення додаткових витрат на дитину має бути документально підтверджений, а й необхідність у них, а також має прослідковуватись причинно-наслідковий зв'язок між доказами понесених витрат.
Згідно з ч. 1, 2 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
На підтвердження додаткових витрат на дитину позивачем до позовної заяви додано 2 договори про надання освітніх послуг, чеки оплати таких послуг, договори оренди проживання в м. Чехія для проходження дитиною освітніх послуг, окрім цього позивачем надано до суду докази оплати послуг стоматолога, а також надано квитанції з оплати послуг психолога, однак слід зазначити, що із них не зрозуміло кому та в який період надавалися такі послуги, оскільки відсутні докази такого обґрунтування.
Відповідно до висновків зазначених у постанові Верховного Суду від 12.12.2019 року в справі №756/4947/17-ц, вирішуючи питання щодо розміру коштів, які підлягають стягненню на додаткові витрати, суди повинні враховувати, в якій мірі кожен із батьків зобов'язаний брати участь у цих витратах з огляду на матеріальне та сімейне становище сторін та інші інтереси й обставини, що мають істотне значення. У випадку, коли матеріальне становище батьків не дозволяє забезпечити повну оплату додаткових витрат, вони можуть бути компенсовані лише частково.
З урахуванням наведеного, враховуючи, що позивачем доведена наявність особливих обставин, які вимагали від позивача понесення додаткових витрат на оплату стоматологічних послуг щодо лікування дитини, які є необхідними та документально підтвердженими, при цьому суд не вбачає підстав для стягнення додаткових витрат на послуги психолога, оскільки із матеріалів справи не доведено кому саме надавалися такі послуги в яких період та необхідність в таких додаткових витратах.
Разом з тим, понесення витрат, пов'язаних із додатковим навчанням дитини у Education Union s.r.o. є засновником Освітнього центру «Українська школа в Празі №1» та у приватній школі моделей, на думку суду не необхідними обставинами при яких необхідні додаткові витрати, тобто без яких не можливий нормальний розвиток дитини, такі витрати залежить виключно від матеріальних можливостей та бажання батьків.
Позивачем не представлено доказів того, що між нею та відповідачем узгоджені питання щодо навчання доньки в вказаних приватних навчальних закладах тому відповідач, за таких обставин, не повинен нести тягар додаткових витрат на дитину за це навчання.
Отже, позивач не довела існування особливих обставин, які зумовили б необхідність платного навчання дитини у приватних школах моделінгу, а також навчання у приватній школі у м. Празі, не навела мотивів вибору таких освітніх закладів, що зокрема залежить від матеріальних можливостей та бажання батьків, а також погодження такого вибору з батьком дитини.
Вирішуючи даний спір, суд враховує, що дотримуючись рівноваги між інтересами дитини та інтересами батьків, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (Рішення Європейського суду з прав людини від 07 грудня 2006 року по справі «Хант проти України»).
Наявність таких особливих обставини підлягають доведенню в судовому засіданні особою, яка пред'явила такий позов (постанови Верховного Суду від 26 червня 2018 року у справі №501/5060/15-ц, від 14 січня 2019 року у справі №751/4312/16-ц).
У той же час, враховуючи, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для гармонійного розвитку дитини, встановлений судом розмір аліментів може бути змінений за наявності обставин, передбачених ст. 192 СК України.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.09.2019 року в справі № 344/5315/18 (провадження № 61-6722св19).
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Відповідно до положень ч. 1, 3 ст. 89 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
На підставі викладеного, розглядаючи справу в межах заявлених позовних вимог та підстав позову, наданих сторонами доказів, та оцінивши наявні у справі докази на предмет їх належності, достовірності та достатності, аналізуючи встановлені у справі обставини, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення додаткових витрат пов'язаних із наданням стоматологічних послуг у розмірі 31710 (11420 + 40580 = 63420 : 2 = 31710,00).
На підставі вищенаведеного, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
V. Розподіл судових витрат
за загальним правилом судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. 1 ст. 141 ЦПК України).
Положенням п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» унормовано, що ставка судового збору за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою, встановлюється в розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму.
Загальна сума задоволених вимог позивача складає 31710 грн 00 коп. та з відповідача підлягає стягненню судовий збір на користь позивача в сумі 317 грн 01 коп. (31710 грн. х 100% : 430138= 7,37% х 4301,38).
Відповідно до ст.ст.79, 88 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню судовий збір на користь держави в сумі 317 грн 01 коп.
На підставі викладеного, керуючись вимогами Конституції України; ст.ст. 141, 180, 185, 190, 191, 194 СК України; ст.ст. 12, 13, 48, 76-82, 141, 229, 259, 263-265, 268, 273, 280-283, 353 ЦПК України,-
позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів за минулі роки та додаткових витрат на дитину задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ) додаткові витрати на дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 31710 (Тридцять одна тисяча сімсот десять) грн 00 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) в дохід держави судовий збір у розмірі 317 (Триста сімнадцять) грн 01 коп.
У решті позовних вимог відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до апеляційного суду у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 цього Кодексу.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Позивач має право оскаржити заочне рішення до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя: О.В. Ул'яновська
Повний текст судового рішення складено 12.06.2024