Номер провадження 1-кс/754/1784/24
Справа № 754/8488/24
Іменем України
13 червня 2024 року місто Київ
Слідчий суддя Деснянського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві в приміщенні суду клопотання старшого слідчого слідчого відділу Деснянського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві ОСОБА_3 у кримінальному провадженні №12024100030001339 від 12.06.2024 про накладення арешту на майно,
до слідчого судді Деснянського районного суду м. Києва 13.06.2024 надійшло клопотання старшого слідчого СВ Деснянського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_3 , погоджене прокурором Деснянської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_4 , про накладення арешту на майно, а саме майно, яке було вилучено 12.06.2024 слідчим СВ Деснянського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_5 під час проведення обшуку за місцем мешкання неповнолітнього ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у приміщені квартири АДРЕСА_1 .
Клопотання подане слідчим в рамках кримінального провадження №12024100030001339 від 12.06.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 296 ч. 4 КК України.
Слідчий ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, до суду подав заяву про розгляд клопотання за його відсутності, клопотання підтримує та просить його задовольнити.
Вивчивши клопотання та долучені до клопотання матеріали, слідчий суддя приходить до висновку про задоволення клопотання слідчого, виходячи з наступного.
Так, у провадженні СВ Деснянського УП ГУНП у м. Києві перебуває кримінальне провадження №12024100030001339 від 12.06.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 296 ч. 4 КК України, в якому досудовим розслідуванням встановлено, що 11.06.2024 о 22 год. 30 хв., за адресою: м. Київ, вул. Бальзака, 62 , неповнолітній ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вчинив грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, здійснивши з предмету зовні схожого на пістолет, який мав при собі, 6 (шість) пострілів у неповнолітнього ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , чим завдав останньому тілесні ушкодження, та продовжив вчиняти свої хуліганські дії, наніс один удар в область обличчя ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , чим завдав останній тілесні ушкодження.
Крім цього, встановлено, що неповнолітній ОСОБА_6 з місця вчинення вказаного кримінального правопорушення зник і попрямував до місця свого мешкання за адресою: АДРЕСА_1 .
12.06.2024 слідчим СВ Деснянського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_5 проведено обшук за місцем мешкання неповнолітнього ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме у приміщені квартири АДРЕСА_1 , під час якого виявлено та вилученого наступне:
- картону коробку з надписом «BORNER PM49», всередині якої знаходиться інструкція до даного предмету, що поміщено до спец.пакету 7022923;
- два сірих балончика, що поміщено до спец.пакету WAR0113462;
- дві металеві кульки мідного кольору, що поміщено до спец.пакету WAR0113461.
12.06.2024 вищевказані речі визнано речовими доказами у вказаному кримінальному провадженні.
З метою забезпечення повного, об'єктивного та неупередженого проведення досудового розслідування, встановлення всіх об'єктивних обставин у кримінальному провадженні, необхідним для слідства є провести та дослідити всі наявні, та встановлені дії, пов'язані з походженням майна.
Для унеможливлення здійснити дії, пов'язані із здійсненням переховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження вказаних предметів іншим способом, з метою прийняття законних процесуальних рішень, проведення необхідних експертиз, притягнення винних осіб до відповідальності, - необхідним заходом забезпечення кримінального провадження є накладення арешту на майно.
Частиною 1 ст. 167 КПК України передбачено, що тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває майно, можливості володіти, користуватися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення.
Згідно ст. 168 ч. 2 тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду.
Відповідно до ст. 170 ч. 1 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Згідно ст. 170 ч. 2 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення:
1) збереження речових доказів;
2) спеціальної конфіскації;
3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;
4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Згідно ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен врахувати:
1) правову підставу для арешту майна;
2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу);
3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);
3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу);
4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);
5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;
6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Як вбачається з матеріалів клопотання, слідчий звертаючись до суду із клопотанням про арешт майна, зазначив, що метою накладення арешту на майно є забезпечення збереження речових доказів.
Клопотання слідчого відповідає вимогам ст. 171 ч. 2 КПК України, подане ним в строк, передбачений ст. 171 ч. 5 КПК України.
Згідно положень ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
З огляду на положення ст. 170 ч.ч. 1, 3 КПК України, майно, яке відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України, повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, і у кого і де воно знаходиться, незалежно від того, чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу забезпечення кримінального провадження - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить об'єктивному встановленню обставин кримінального провадження.
Слідчий в клопотанні довів підстави вважати, що накладення арешту на майно, є необхідним заходом забезпечення кримінального провадження з метою збереження речових доказів у кримінальному провадженні, оскільки вказане майно відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України, може бути використане як доказ у кримінальному провадженні.
Враховуючи викладені обставини в їх сукупності, слідчий суддя прийшов до висновку, про наявність правових підстав для задоволення клопотання слідчого.
Керуючись ст.ст. 170-173, 369-372 КПК України, слідчий суддя -
клопотання слідчого - задовольнити.
Накласти арешт, в кримінальному провадженні №12024100030001339 від 12.06.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 296 ч. 4 КК України, з метою збереження речових доказів, на майно, а саме:
- картону коробку з надписом «BORNER PM49», всередині якої знаходиться інструкція до даного предмету, що поміщено до спец.пакету 7022923;
- два сірих балончика, що поміщено до спец.пакету WAR0113462;
- дві металеві кульки мідного кольору, що поміщено до спец.пакету WAR0113461.
Ухвала про арешт майна виконується негайно слідчим, прокурором.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення, а особою, яка не викликалась в суд протягом 5 днів з дня отримання копії ухвали.
Слідчий суддя: ОСОБА_1