ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/10332/24
провадження № 2-н/753/468/24
"14" червня 2024 р. суддя Дарницького районного суду м. Києва Сирбул О.Ф., розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 про видачу судового наказу на стягнення з ОСОБА_2 аліментів на двох дітей,-
встановив:
До Дарницького районного суду м. Києва звернувся ОСОБА_1 з заявою про видачу судового наказу на стягнення з ОСОБА_2 аліментів на двох дітей у розмірі однієї третини заробітку (доходу). Посилаючись на ту обставину, що 23.11.2011 зареєстровано шлюб з ОСОБА_2 . Спільне життя з ОСОБА_2 не склалось, оскільки мають різні погляди на сімейне життя та обов'язки. У зв'язку з чим, до Дарницького районного суду м. Києва подано заяву про розірвання шлюбу за заявою подружжя. Від даного шлюбу мають малолітню доньку - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та малолітню доньку - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Діти повністю перебувають на утриманні батька ОСОБА_1 , а мати - ОСОБА_2 належної матеріальної допомоги на утриманні дітей не надає, тому він вимушений поставити питання про стягнення аліментів в судовому порядку.
Вивчивши заяву про видачу судового наказу та додані до неї документи, суддя приходить до висновку про необхідність відмови в видачі судового наказу з наступних підстав.
Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 161 ЦПК України судовий наказ може бути видано, у разі якщо заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов'язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб. Особа має право звернутися до суду з вимогами, визначеними у частині першій цієї статті, в наказному або в спрощеному позовному провадженні на свій вибір.
Як визначено ст. 181 СК України та Пленумом ВСУ № 3 від 15.05.2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» при відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.
Заява про видачу судового наказу не відповідає вимогам ч. 3 ст. 163 ЦПК України.
Згідно з пунктом 4 частини 3 статті 163 ЦПК України до заяви про видачу судового наказу додаються інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.
Разом з тим, з заяви вбачається, що заявник та боржник подали спільну заяву до Дарницького районного суду м. Києва про розірвання шлюбу.
З Єдиного державного реєстру судових рішень стало відомо про те, що ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 06.06.2024 заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про розірвання шлюбу за спільною заявою подружжя залишено без руху.
Так, відповідно до приписів статті 109 Сімейного кодексу України розірвання шлюбу за рішенням суду за спільною заявою подружжя, яке має дітей подружжя, має право подати до суду заяву про розірвання шлюбу разом із письмовим договором про те, з ким із них будуть проживати діти, яку участь у забезпеченні умов їхнього життя братиме той з батьків, хто буде проживати окремо, а також про умови здійснення ним права на особисте виховання дітей. Договір між подружжям про розмір аліментів на дитину має бути нотаріально посвідчений. У разі невиконання цього договору аліменти можуть стягуватися на підставі виконавчого напису нотаріуса.
Разом з тим, до заяви про видачу судового наказу надано договір між батьками щодо здійснення батьківських прав та визначення місця проживання дітей, який нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріально округу Тіщенко Н.М. 23.05.2024 року та зареєстрований в реєстрі за № 510.
Відповідно до п. 1.3. Договору місцем проживання дітей батьки визначили місце проживання батька, а саме за адресою: АДРЕСА_1 .
Разом з тим, Договір не містить відомостей про розмір аліментів на дітей, що є вимогою ч. 2 ст. 109 СК України, для подачі спільної заяви подружжя, яке має дітей до суду про розірвання шлюбу в порядку окремого провадження.
Також, судом встановлено, що відповідно до відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру за № 6422826 від 14.06.2024 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру за № 642816 від 14.06.2024 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру за № 642837 від 14.06.2024 ОСОБА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно частини 3 статті 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Судом встановлено, що заявник та діти проживають разом, що судом не ставиться під сумнів та він має право звернутися до суду з заявою або позовною заявою.
Разом з тим, заява про видачу судового наказу не містить письмових доказів того, що вихованням та матеріальним забезпеченням дітей займається виключно заявник, як батько дітей.
В нотаріально посвідченому договорі батьків, відсутні відомості, щодо розміру аліментів, а отже відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дітей, що не позбавляє заявника подати до суду позовну заяву про стягнення аліментів на дітей в спрощеному позовному провадженні.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 163 ЦПК України у заяві про видачу судового наказу повинно бути зазначено, зокрема, перелік доказів, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
Наказне провадження є самостійним і спрощеним видом судового провадження у цивільному судочинстві при розгляді окремих категорій справ, у якому суддя, в установлених законом випадках, за заявою особи, якій належить право вимоги, без судового засідання і виклику стягувача та боржника на основі доданих до заяви документів видає судовий наказ, наявність документу, що підтверджує місце проживання дитини саме із заявником є обов'язковою.
Слід також врахувати на звернення заявника з вимогами про стягнення аліментів на дітей саме в наказному провадженні, в якому на підставі документально підтверджених доказів встановлюється безспірність вимог, та відсутня можливість додаткової перевірки всіх обставин справи з дослідженням нових доказів, у т.ч. по доведенню факту що діти повністю перебувають на утриманні батька ОСОБА_1 , а мати - ОСОБА_2 належної матеріальної допомоги на утриманні дітей не надає.
Судовий наказ є особливою формою цивільного судочинства, в межах якої суд позбавлений можливості додатково збирати докази та додатково з'ясовувати обставини правовідносин.
Частиною 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Надані заявником документи достовірно та безспірно не встановлюють обставини, на які він посилається в заяві, а саме що діти перебувають лише на його утриманні, що було би підставою для стягнення з матері дітей на його користь аліменти на утримання дітей саме в наказному провадженні.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 165 ЦПК України визначено, що суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заява подана з порушенням вимог статті 163 цього Кодексу.
Оскільки заява про видачу судового наказу подана з порушенням вимог ст. 163 ЦПК України, суддя вважає за необхідне відмовити у видачі судового наказу.
Керуючись п. 5 ч. 2 ст. 163, п. 1 ч. 1 ст. 165, ч. 1 ст. 166, 258, 260, 261 ЦПК України, -
Відмовити ОСОБА_1 про видачу судового наказу на стягнення з ОСОБА_2 аліментів на двох дітей.
Ухвала суду може бути оскаржена безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. В разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя: