Придніпровський районний суд м.Черкаси
Справа № 711/4736/24
Провадження № 2-з/711/50/24
13 червня 2024 року Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:
головуючого - судді Кондрацької Н.М.
при секретарі - Мелещенко О.В.,
розглянувши у судовому засіданні у залі суду в м. Черкаси заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, -
ОСОБА_1 звернувся до Придніпровського районного суду м. Черкаси з позовом щодо поновлення права користування автомобілем, д.н.з. НОМЕР_1 шляхом його фізичного повернення позивачу.
Одночасно з позовною заявою позивачем до суду подано заяву про забезпечення позову у порядку ст. 150 ЦПК України, в обґрунтування якої зазначено, що заявник звернувся до суду із позовною заявою про визнання дій ОСОБА_2 та Черкаської обласної прокуратури такими, які порушили його право власності на автомобіль Тоyota Land Cruiser Prado 150, державний номерний знак НОМЕР_1 , позбавивши можливості користування. У зв'язку з тим, що слідчий Черкаської обласної прокуратури незаконно передав ОСОБА_2 вищезазначений транспортний засіб, а вона незаконно ним користується, просить суд заборонити вищезазначеним особам продовжувати вчиняти дії, які порушують його право власності на вказаний вище автомобіль.
Додатком до даної заяви додає відомості з бази НАІС Єдиного державного реєстру МВС України, згідно яких вказано, що на його ім'я ОСОБА_1 зареєстровано транспортний засіб: 02.12.2015 року автомобіль Тоyota Land Cruiser Prado 150, державний номерний знак НОМЕР_1 .
Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом без повідомлення учасників справи.
Судове засідання щодо вирішення питання про забезпечення позову проводиться без фіксування судового засідання звукозаписувальними технічними засобами, що відповідає вимогам ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Дослідивши матеріали заяви, суд приходить до наступного.
У відповідності до вимог ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Пунктом 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» передбачено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу позивача та відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
До того ж, як зазначено у постанові ВС від 17.10.2018, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Разом з тим, достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Будь - які припущення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Крім того, ч. 1 ст. 150 ЦПК України визначено види забезпечення позову. Позов забезпечується:
1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб;
1-1) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави;
2) забороною вчиняти певні дії;
3) встановленням обов'язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин;
4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання;
5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту;
6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку;
8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів;
9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;
10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Як вбачається з матеріалів заяви про забезпечення позову заявником не вказується, який спосіб забезпечення позову він обирає та не наведено жодних підстав, які б свідчили, що не вжиття відповідних заходів забезпечення позову, може утруднити чи взагалі унеможливити виконання судового рішення.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає дану заяву безпідставною, необґрунтованою та приходить до висновку про відсутність підстав для забезпечення позову згідно чинного законодавства, а відповідно - про відсутність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.
На думку суду, таке рішення суду відповідає висновкам Верховного Суду, що викладені у постанові від 17.10.2018 року по справі № 183/5864/17-ц.
Одночасно суд роз'яснює, що відмова не позбавляє позивача права на повторне звернення до суду із заявою про забезпечення позову в порядку встановленому ЦПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 151-153 ЦПК України, -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовити.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її складання. Учасник справи, якому ухвала не була вручена в день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали суду.
Головуючий: Н. М. Кондрацька