Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області
Справа № 695/5/24
номер провадження 2/695/558/24
10 червня 2024 року м. Золотоноша
Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області у складі:
головуючого судді - Ватажок-Сташинської А.В.,
за участі: секретаря судового засідання - Біліченко С.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Золотоноші у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
До Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області звернулося ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» (далі -позивач) з позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 (далі - відповідач) заборгованість за договором про надання споживчого кредиту №4504102 від 22.07.2021 у сумі 35 096 грн 00 коп., інфляційні втрати в сумі 11 125 грн 44 коп., три відсотки річних у сумі 2 215 грн 37 коп.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 22.07.2021 між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» було укладено електронний договір №4504102 про надання споживчого кредиту. Зазначений Кредитний договір укладено у відповідності до Правил надання коштів у позику, у тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» затверджених Наказом №53-ОД від 16.01.2020 та розміщених на сайті https://creditplus.ua/ru/documents/. Згідно з умовами Кредитного договору: сума кредиту (загальний розмір) 10 700 грн 00 коп.; строк кредиту 30 днів; дата повернення кредиту 21.08.2021, яка вказана у Графіку платежів, що є Додатком №1 до цього договору. ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» свої зобов'язання перед відповідачем за кредитним договором виконало, надавши йому кредит у сумі 10 700 грн 00 коп., шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну карту відповідача. Відповідач свої зобов'язання перед кредитором щодо повернення кредиту та нарахованих процентів не виконав, а також не уклав угоду щодо пролонгації строку дії кредитного договору, у зв'язку з чим 21.08.2021 Кредитний договір було автопролонговано, а строк користування кредитом було продовжено на 90 (дев'яносто) календарних днів поспіль. Відповідач свої зобов'язання перед кредитором не виконав, у зв'язку з чим 03.05.2022 між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА», як клієнтом, та ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ УКРАЇНА», як фактором, було укладено Договір факторингу №03-05/2022, згідно з умовами якого Клієнт відступив Фактору права грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором. Про відступлення права грошової вимоги за Кредитним договором ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» повідомило відповідача шляхом направлення на електронну пошту зазначену при укладенні Договору. Станом на день звернення до суду заборгованість відповідача не погашена.
Ухвалою суду від 04.01.2024 відкрито провадження у справі за даним позовом, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи.
22 березня 2024 року від позивача надійшло клопотання про зменшення розміру позовних вимог в частині інфляційних витрат та трьох відсотків річних, а саме: інфляційні втрати в сумі 1 128 грн 80 коп., три відсотки річних у сумі 274 грн 03 коп.
07 травня 2024 року сторона відповідача надала відзив на позов, в якому просила відмовити у позові повністю за недоведеністю позовних вимог. Представником відповідача зазначено, що позивачем не враховано перехідних положень ЦК України та протиправно здійснено розрахунок інфляційних втрат та 3% річних за період, який повністю припав на період воєнного стану в Україні, а тому в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають. Також, не надано будь-яких доказів про включення прав вимоги до позичальника саме до відповідача за кредитним договором. Таким чином, через відсутність в матеріалах справи належних доказів переходу до позивача прав вимоги за договором факторингу до відповідача за кредитним договором не можна вважати позивача належним позивачем у справі. Крім того, понесені позивачем витрати на адвоката є явно завищеними. У разі задоволення позову сторона позивача просить задовольнити клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу у сумі 1000 грн 00 коп.
Судове засідання з розгляду справи призначено на 10.06.2024 о 10 год 00 хв.
Позивач у судове засідання явку свого представника не забезпечив. Згідно з наявною в матеріалах справи заявою представник позивача просить суд розглянути справу за його відсутності.
Відповідач у судове засідання з розгляду справи не прибув, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином та завчасно, відповідно до положень ст. 128 ЦПК України, явку свого представника не забезпечив.
На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України не здійснювалось фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у зв'язку з розглядом справи за відсутності учасників справи.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для вирішення справи по суті, суд зазначає про таке.
З матеріалів справи судом встановлено, що 22.07.2021 між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено Договір №4504102 про надання споживчого кредиту, відповідно до якого останній отримав кредит в сумі 10 700 грн 00 коп. строком на 30 днів (дата повернення 21.08.2021) шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача.
Укладений між сторонами Договір №4504102 від 22.07.2021 та Додаток №1 до договору було підписано ОСОБА_1 електронним підписом, а саме одноразовим ідентифікатором.
Відповідно до п.1.4 Договору, детальні терміни повернення кредиту та сплати процентів, визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі іменується - Графік платежів), що є Додатком №1 до цього Договору. Графік платежів розраховується за зниженою процентною ставкою, виходячи з припущення, що Споживач виконає свої обов'язки на умовах та у строки, визначені в Договорі. Строк кредиту може бути продовжено у порядку та на умовах визначених в Розділі 4 цього Договору.
У п.1.5 Договору встановлено тип процентної ставки - фіксована.
Згідно з п.1.5.1. Договору, стандартна процентна ставка становить 1,90% в день та застосовується: у межах строку кредиту, вказаного в п.1.4 цього Договору, якщо не виконані умови для застосування зниженої процентної ставки; у межах нового строку кредиту, якщо відбулася пролонгація за ініціативою Споживача, відповідно до п.4.2 Договору; у межах нового строку кредиту, якщо відбулася автопролонгація, відповідно до п.4.3 Договору.
Відповідно до п.1.5.2 Договору, знижена процентна ставка 1,425% в день та застосовується відповідно до наступних умов. Якщо Споживач у межах строку, визначеного в п.1.4 Договору або протягом трьох календарних днів, що слідують за датою закінчення такого строку, здійснить повне погашення кредитної заборгованості або протягом такого строку за ініціативою Споживача відбудеться продовження строку кредиту на новий строк, Споживач як учасник Програми лояльності отримає від Товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, в зв'язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити Споживач за стандартною процентною ставкою до дати фактичного повернення кредиту, але в будь-якому випадку не більше ніж за період строку кредиту, зазначеного в п.1.4 Договору, а у випадку пролонгації - до дати пролонгації (не включно), буде перераховано за зниженою процентною ставкою. У випадку невиконання Споживачем умов для отримання індивідуальної знижки від Товариства, користування кредитом для Споживача здійснюється за стандартною процентною ставкою на звичайних (стандартних) умовах, що передбачені цим Договором та доступні для інших споживачів, які не мають окремих індивідуальних знижок стандартної процентної ставки.
Згідно з п. 2.2. Договору, сума кредиту (його частина) перераховується Товариством протягом трьох робочих (банківських) днів з моменту укладення цього Договору. У випадку, якщо Товариство здійснює перерахунок коштів не у день укладення Договору, а у наступні календарні дні, Графік платежів підлягає коригуванню шляхом зміщення дати повернення кредиту, враховуючи строк кредиту (кількість днів), зазначений в п.1.4 Договору, відлік якого в даному випадку починається з моменту надання коштів. Новий Графік платежів розміщується Товариством в Особистому кабінеті.
Відповідно до п. 3.1. Договору, нарахування процентів за Договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом, протягом строку кредиту (включаючи періоди пролонгації та автопролонгації), виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод «факт/факт».
Згідно з п.4.1 Договору, строк кредиту може бути продовжено: за ініціативою Споживача на кількість днів, зазначену в п.1.4. Договору, якщо між Сторонами буде досягнута домовленість про таке продовження у порядку, визначеному пп.4.2. (пп.4.2.1.-4.2.4.) Договору; або в порядку автопролонгації, на кількість днів та відповідно до умов визначених в п. 4.3 (пп.4.3.1 - 4.3.2) Договору.
Відповідно до п.4.3.1 Договору сторони домовились, що у випадку, якщо у Споживача на дату закінчення строку кредиту (нового строку кредиту після пролонгації або автопролонгації) наявна заборгованість за кредитом, строк кредиту продовжується кожен раз на один наступний календарний день, що слідує за днем закінчення такого строку, але не більше ніж на 90 (дев'яносто) календарних днів поспіль, крім випадку, якщо в цей день повинна відбутися пролонгація строку кредиту за ініціативою Споживача, відповідно до пп.4.2.2- 4.2.4. Договору. Тобто в даному випадку кожен день автопролонгації є новою датою повернення кредиту.
Згідно з п.4.3.2 Договору Споживач, дає згоду на автопролонгацію строку кредиту на умовах передбачених в пп.4.3.1 Договору. Споживач вважається таким, що прострочив повернення кредиту, якщо після закінчення періоду автопролонгації у Споживача наявна заборгованість за кредитом та не відбулося продовження строку кредиту за ініціативою Споживача, у порядку передбаченому п.4.2. Договору.
У пункті 11 кредитного договору «Реквізити та підписи сторін» зазначено, що договір підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором А403000, 22.07.2021 22:18:45 / ОСОБА_1 /.
Таким чином, сторони узгодили розмір позики, грошову одиницю, в якій надано позику, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого договору, на таких умовах шляхом підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Також факт укладення договору про споживчий предмет та ознайомлення ОСОБА_1 з правилами та умовами даного договору підтверджується копією паспорту споживчого кредиту, підписаного електронним підписом одноразовим ідентифікатором відповідача.
На виконання умов договору ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» було перераховано грошові кошти в сумі 10 700 грн 00 коп на картковий рахунок ОСОБА_1 через платіжного провайдера ТОВ ФК «ВЕЙ ФОР ПЕЙ», що підтверджується листом ТОВ ФК «ВЕЙ ФОР ПЕЙ» вих. №5844-ВП від 11.05.2022.
Платіжний провайдер надав первісному кредитору ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» послуги з переказу грошових коштів відповідно до умов договору № ВП-200417-1 про організацію переказу платежів, укладеного 20.04.2017 між ТОВ ФК «ВЕЙ ФОР ПЕЙ» та ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА».
Відповідно до картки обліку Договору (розрахунок заборгованості) відповідач ОСОБА_1 з 22.07.2021 не здійснював жодних оплат за кредитним договором, тобто не виконав обов'язків, покладених на нього кредитним договором, у зв'язку з чим за останньою утворилась заборгованість за процентами у сумі 24 396 грн 00 коп.
03 травня 2022 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» було укладено договір факторингу №03-05/2022.
Відповідно до п.1.1. договору факторингу фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб боржників, включаючи суму основного зобов'язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов'язань та інших платежів, право на одержання яких належить клієнту. Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в реєстрі боржників, який формується згідно Додатку №1 та є невід'ємною частиною договору.
Згідно з Витягом реєстру боржників за порядковим №2669 ОСОБА_1 має заборгованість за кредитним договором №4504102 від 22.07.2021 перед ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ УКРАЇНА», яке є правонаступником кредитодавця, у сумі 35 096 грн 00 коп, яка складається з: 10 700 грн 00 коп. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 24 396 грн 00 коп. - сума заборгованості за відсотками.
Укладення договору факторингу також підтверджується актом прийому-передачі Реєстру Боржників від 03.05.2022 за Договором Факторингу №03-05/2022 від 03.05.2022.
Про відступлення права вимоги ОСОБА_1 повідомлено позивачем шляхом направлення на електронну пошту, зазначену при укладенні кредитного договору, повідомлення про відступлення права вимоги, що підтверджується копією повідомлення від 03.05.2022.
Отже, з урахуванням заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог сума заборгованості за кредитним договором №4504102 від 22.07.2021 становить 35 096 грн 00 коп., яка складається з: 10 700 грн 00 коп. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 24 396 грн 00 коп. - сума заборгованості за відсотками, інфляційні втрати в сумі 1 128 грн 80 коп. та три відсотки річних у сумі 274 грн 03 коп.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає про таке.
У силу вимог ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.
Відповідна позиція щодо застосування вказаних норм права викладена в постанові Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 732/670/19.
Згідно з абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За змістом ч. 1 ст. 526, ч. 1 ст. 527, ч. 1 ст. 530 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу у строк (термін), встановлений у зобов'язанні. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Зі змістом ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Частини 1, 5 ст. 81 ЦПК України визначають, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно з положеннями ч. 1, 3 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор (частина 1 статті 510 ЦК України).
Законодавством також передбачені порядок та підстави заміни сторони (боржника чи кредитора) у зобов'язанні.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 512 ЦК України підставою заміни кредитора у зобов'язанні є передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною першою статті 513 ЦК України передбачено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Частиною другою статті 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні. За висновками Верховного Суду України, що викладені у постанові № 6-979цс15 від 23 вересня 2015 року, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним.
Якщо боржник не сплачував заборгованість за кредитним договором ні новому, ні старому кредитору, внаслідок чого в останнього утворилася заборгованість, правильним є стягнення заборгованості на користь нового кредитора, оскільки неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов'язку погашення кредиту взагалі.
Наведені висновки суду узгоджуються з правовою позицією, наведеною у постановах Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі за № 361/2105/16-ц та від 06 лютого 2018 року у справі за № 278/1679/13-ц, від 06 лютого 2019 року у справі за № 667/11010/14-ц.
Матеріали справи не містять доказів належного виконання кредитного зобов'язання відповідачем як на користь первісного кредитора, так і на користь позивача, а тому суд приходить висновку щодо належності позивача у справі.
Крім того, суд оцінює долучений договір факторингу від 03.05.2022 №03-05/2022 як належний доказ того, що зобов'язання за вказаним договором про відступлення прав вимоги, укладеним між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ТОВ «ФК«ФІНТРАСТ УКРАЇНА», з боку позивача виконано. Тобто, ТОВ «ФК«ФІНТРАСТ УКРАЇНА» є правонаступником ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА», яке взяла на себе зобов'язання щодо вимоги про стягнення з відповідача кредитних коштів, що також підтверджується долученим Актом прийому-передачі Реєстру Боржників та Витягом з реєстру боржників за договором факторингу від 03.05.2022 №03-05/2022, яке свідчить про укладення указаного договору, та про його виконання.
Доказів, щодо належного виконання умов договору відповідачем суду не надано.
Відтак, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за основною сумою боргу - 10 700 грн 00 коп. та відсотках у сумі 24 396 грн 00 коп., усього на загальну суму35 096 грн 00 коп. є обґрунтованими та підлягають до задоволення.
Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача інфляційних витрат за період з грудня 2021 року по лютий 2022 року та 3 % річних за період з 17.11.2021 по 23.02.2022, суд зазначає про таке.
Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу встановленого інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивачем заявлено вказані вимоги в частині стягнення з відповідача інфляційних витрат за період з грудня 2021 року по лютий 2022 року та 3 % річних за період з 17.11.2021 по 23.02.2022 включно.
При цьому позивачем не враховано положення пункту 15 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України, відповідно до якого у разі прострочення позичальником у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, або/та у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від обов'язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку, штраф, пеню за таке прострочення.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19», прийнятої відповідно до ст.29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», на усій території України встановлений карантин з 12 березня 2020 року, який, у свою чергу, постановами Кабінету Міністрів України був неодноразово продовжений (від 25 березня 2020 року № 338, від 20 травня 2020 року № 392, від 22 липня 2020 року № 641, від 26 серпня 2020 року № 760, від 13 жовтня 2020 року № 956, від 09 грудня 2020 року № 1236, від 17 лютого 2021 року № 104, від 21 квітня 2021 року № 405, від 23 лютого 2022 № 229, від 27 травня 2022 року № 630, від 19 серпня 2022 № 928).
Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Таким чином, наслідки невиконання цивільно-правових зобов'язань за договорами позики змінились. Зокрема, боржники за такими договорами звільняються від оплати штрафу, пені, трьох відсотків річних, інфляційних втрат та іншої відповідальності.
Тому, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача трьох відсотків річних та інфляційних втрат від простроченої суми заборгованості за вказаний період є безпідставними, оскільки не відповідають приписам пункту 15 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України та не підлягають до задоволення.
Щодо клопотання позивача про стягнення з відповідача судових витрат на сплату судового збору та на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.
Статтею 133 ЦПК України передбачено, що витрати на професійну правничу допомогу належать до судових витрат пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 131 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Згідно з ч.1-2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до Договору про надання правової допомоги №10/07-2023 від 10.07.2023, звіту від 28.12.2023 про надання правової допомоги згідно договору, рахунку на оплату по замовленню №1754/28/12 від 28.12.2023, платіжної інструкції від 27.12.2023 №2492 розмір витрат позивача на правничу допомогу адвоката становить 10 000 грн 00 коп.
Відповідачем до суду подано клопотання про зменшення витрат на правову допомогу.
Враховуючи незначну складність справи, досліджені докази, що надані на підтвердження понесених позивачем витрат на оплату правової допомоги та беручи до уваги, що відповідно до ч. 2 ст. 137 ЦПК України надання консультацій та роз'яснень, аналіз документів не відноситься до витрат на правничу допомогу, а в розумінні статей 19, 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» аналіз законодавства та судової практики не є окремим видом правничої допомоги, а є складовою з підготовки та оформлення позовної заяви, беручи до уваги, щозі змісту позовної заяви вбачається, що значну частину мотивування позовних вимог становить технічна інформація, цитування норм законодавства, що не потребує значних професійних затрат на їх підготовку та викладення, тому керуючись вимогами чинного процесуального законодавства щодо справедливого вирішення спорів, та критеріями визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи, суд дійшов висновку про необґрунтованість розміру витрат на правничу допомогу, що належать розподілу між сторонами та наявність підстав для зменшення розміру витрат на оплату правової допомоги.
У постанові Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18 зазначено, що у визначенні розумного необхідного розміру сум, що належать сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, що склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»). Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).
Таким чином, на підставі викладеного вище, враховуючи заперечення відповідача щодо розміру заявлених до відшкодування витрат на правничу допомогу, суд висновує, що при визначенні розміру витрат позивача на оплату адвокатських послуг порушено принцип співмірності та розумності розміру таких витрат, а тому задоволенню підлягає сума в розмірі 3 000 грн 00 коп., що є справедливим, розумним, пропорційним та обґрунтованим розміром відшкодування витрат на правничу допомогу.
Згідно з ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені судові витрати зі сплати судового збору, які підтверджені платіжною інструкцією №2474 від 27.12.2023 у сумі 2 147 грн 20 коп.
Керуючись ст. 10, 12, 13, 141, 264, 265, 274 ЦПК України, суд
Позов ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» (03150, м. Київ, вул. Загородня, 15, офіс 118/2, ЄДРПОУ 44559822) до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» заборгованість за Кредитним договором №4504102 від 22.07.2021 у сумі 35 096 (тридцять п'ять тисяч дев'яносто шість) грн 00 коп.
У задоволенні позову в іншій частині- відмовити.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» витрати на правову допомогу в сумі 3 000 (три тисячі) грн 00 коп.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» судовий збір у сумі 2 147 (дві тисячі сто сорок сім) грн 20 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.
Суддя А.В. Ватажок-Сташинська