Справа № 548/1346/23
Провадження №1-кп/548/56/24
(повний текст)
13.06.2024 року м. Хорол
Хорольський районний суд Полтавської області в складі :
головуючого судді - ОСОБА_1
при секретарі судового засідання - ОСОБА_2
за участю сторін кримінального провадження:
сторони обвинувачення - прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого - ОСОБА_4
захисника- ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Хорол обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12023170590000118 по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 289 , ч. 4 ст. 185 КК України КК України
У провадженні Хорольського районного суду Полтавської області перебуває кримінальне провадження № 12023170590000118 по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 289 , ч. 4 ст. 185 КК України КК України.
Оскільки термін перебування обвинуваченого ОСОБА_4 під вартою закінчується 23.06.2024, а розгляд даної кримінальної справи триває, прокурором внесено клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник адвокат ОСОБА_5 , проти продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою заперечували та прохали у його задоволенні, відмовити.
У судове засідання не з'явилася свідок ОСОБА_6 , яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ( засоби зв"язку НОМЕР_1 ) , котра повідомлена належним чином, причину неявки суду не повідомила.
Заслухавши думку учасників судового провадження суд дійшов такого висновку.
Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, за наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування.
Відповідно до положень ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, законне, тобто передбачене внутрішнім законодавством тримання особи під вартою з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення, не є порушенням права особи на свободу та особисту недоторканість. Крім цього, відповідно до зазначеної норми Конвенції, звільнення особи повинно обумовлюватися гарантіями явки в судове засідання.
Згідно зі ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Під час розгляду клопотання судом вивчалась можливість застосування щодо ОСОБА_4 більш м'якого запобіжного заходу для запобігання наявним ризикам.
Згідно матеріалів кримінального провадження обвинуваченому ОСОБА_4 ухвалою слідчого судді Хорольського районного суду Полтавської області 12.04.2023 року обрано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в нічний час терміном на 2 місяці.
Ухвалою слідчого судді Хорольського районного суду Полтавської області 19.06.2023 року ОСОБА_4 змінено запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в нічний час на тримання під вартою строком на 60 днів до 17.08.2023 року.
Ухвалою Хорольського районного суду Полтавської області 15.08.2023 року ОСОБА_4 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів до 12.10.2023 року.
Ухвалою Хорольського районного суду Полтавської області 03.10.2023 року ОСОБА_4 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів до 01.12.2023 року.
Ухвалою Хорольського районного суду Полтавської області 21.11.2023 року ОСОБА_4 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів до 19.01.2024 року.
Ухвалою Хорольського районного суду Полтавської області 10.01.2024 року ОСОБА_4 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів до 09.03.2024 року.
Ухвалою Хорольського районного суду Полтавської області 28.02.2024 року ОСОБА_4 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів до 27.04.2024 року.
Ухвалою Хорольського районного суду Полтавської області 25.04.2024 року ОСОБА_4 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів до 23.06.2024 року.
Обираючи вказаний запобіжний захід стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 . слідчий суддя встановив наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме що перебуваючи на волі, він має реальну можливість для уникнення відповідальності, переховуватись від суду, через тяжкість кримінального правопорушення, яке ставиться йому у провину. Також має можливість впливати на свідків та потерпілих, та враховуючи схильність до вчинення порушень , може вчинити інше кримінальне правопорушення.
Таким чином, виходячи з положень ст.ст. 177, 178, 183, 194 КПК України, ст.ст. 5, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд вважає недостатнім застосування до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу, та вважає, що обраний йому запобіжний захід у виді тримання під вартою є необхідним для запобігання ризикам встановленим слідчим суддею.
Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права обвинувачених, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 25.07.2001 року Європейський суд з прав людини зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику повторного вчинення злочинів.
Також у своєму рішенні у справі "W проти Швейцарії" від 26 січня 1993 року Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє прогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.
Суд доходить до висновку, що прокурором доведено наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, щодо можливості обвинуваченого переховуватися від суду,оскільки обвинувачений у рамках досудового розслідування даного кримінального провадження був оголошений у розшук, враховуючи тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у випадку визнання його винним, також має можливість впливати на свідків та потерпілих, та враховуючи схильність до вчинення кримінальних порушень, може вчинити інше кримінальне правопорушення.
Беручи до уваги вищенаведене, сукупність вказаних фактів, суд доходить переконання, що більш м'які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не забезпечать виконання підозрюваним процесуальних обов'язків та не зможуть запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України. Дані обставини є також істотними та такими, що виправдовують тримання обвинуваченого під вартою, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини, повинно забезпечити високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Оскільки строк дії запобіжного заходу, обраного ОСОБА_4 , спливає 23.06.2024 року і до цього часу судовий розгляд не може бути завершений з огляду на обмежений графік конвоювання осіб, які перебувають під вартою у зв'язку із введенням в Україні воєнного стану, та заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації та обсягу доказів, що підлягають дослідженню, суд вважає доцільним продовжити його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Відповідно до ч.3 ст.183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування(продовження) запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, за винятком випадків, що містяться у ч.4 цієї статті.
При визначенні розміру застави як альтернативного запобіжного заходу, крім наведеного вище, суд враховує практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стимулюючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні, що загрожує обвинуваченому за інкриміновані злочини, характер та обставини його вчинення.
Розмір застави повинен бути встановлений з огляду на особу підсудного, належну йому власність, його стосунки з поручителями, іншими словами, з огляду на впевненість у тому, що перспектива втрати застави або заходів проти його поручителів у випадку його неявки до суду буде достатньою для того, щоб утримати його від втечі (GAFA v. MALTA, no. 54335/14, 22 травня 2018, п.70).
З урахуванням встановлених вище обставин кримінальних правопорушень та наданих стороною обвинувачення доказів на підтвердження викладених у клопотанні доводів, що свідчать про наявність обґрунтованої підозри щодо вчинення останнім інкримінованих кримінальних правопорушень, про наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики вчинення ним дій, передбачених ст. 177 КПК України, суд дійшов до висновку про наявність обґрунтованих підстав для задоволення клопотання прокурора продовження відносно обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з визначенням застави розмірі 70 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 211 960,00 грн, а також того, що на цьому етапі кримінального провадження виправдовують таке втручання у права та інтереси обвинуваченого з метою забезпечення кримінального провадження.
Відповідно до ст. 139 КПК України до підозрюваного, обвинуваченого, свідка може бути застосовано привід, якщо підозрюваний, обвинувачений, свідок, який був у встановленому цим Кодексом порядку викликаний, не з'явився без поважних причин або не повідомив про причини свого неприбуття.
Згідно зі ст.140 КПК України привід полягає у примусовому супроводженні особи, до якої він застосовується, особою, яка виконує ухвалу про здійснення приводу,до місця її виклику в зазначений в ухвалі час. Рішення про здійснення приводу приймається: під час досудового розслідування - слідчим суддею за клопотанням слідчого, прокурора або з власної ініціативи, а під час судового провадження - судом за клопотанням сторони кримінального провадження, потерпілого, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, або з власної ініціативи.
Відповідно до ст. 143 КПК ухвала про здійснення приводу оголошується особі, до якої він застосовується, особою, яка виконує ухвалу. Особа, рішення про здійснення приводу якої прийнято слідчим суддею, судом, зобов'язана прибути до місця виклику в зазначений в ухвалі про здійснення приводу час у супроводі особи, яка виконує ухвалу.
У випадку невиконання особою, що підлягає приводу, законних вимог щодо виконання ухвали про здійснення приводу, до неї можуть бути застосовані заходи фізичного впливу, які дозволяють здійснити її супроводження до місця виклику. Застосуванню заходів фізичного впливу повинно передувати попередження про намір їх застосування. У разі неможливості уникнути застосування заходів фізичного впливу вони не повинні перевищувати міри, необхідної для виконання ухвали про здійснення приводу, і мають зводитися до мінімального впливу на особу. Забороняється застосування заходів впливу, які можуть завдати шкоди здоров'ю особи, а також примушення особи перебувати в умовах, що перешкоджають її вільному пересуванню, протягом часу більшого, ніж необхідно для негайного доставлення особи до місця виклику. Перевищення повноважень щодо застосування заходів фізичного впливу тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
У разі неможливості здійснення приводу особа, яка виконує ухвалу про здійснення приводу, повертає її до суду з письмовим поясненням причин невиконання.
Керуючись ст.ст. 139, 140, 143, 176-178, 331, 369-372 КПК України, суд
Клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою - задовольнити частково.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 289 , ч. 4 ст. 185 КК України КК України, строк тримання під вартою, який не може перевищувати двох місяців, тобто до 10.08.2024 року включно.
Змінити в частині суми застави, а саме зменшити обвинуваченому ОСОБА_4 розмір застави, достатній для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених КПК України, до розміру, що становить 211 960,00 грн. (70 прожиткових мінімумів для працездатних осіб), яка може бути внесена, як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок: одержувач коштів: Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26304855 , Банк отримувача ДКСУ, м. Київ, Код банку отримувача (МФО)820172 , Рахунок отримувача UA398201720355289002000015950 .
Копію ухвали направити учасникам судового провадження та до ДУ «Полтавська установа виконання покарань №23» для відома та виконання .
Здійснити повторний примусовий привід свідка:
ОСОБА_6 , мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ( засоби зв"язку НОМЕР_1 ).
Примусовий привід свідка здійснити на судове засідання, призначене на 18.07.2024 на 10 год. 30 хвилин за адресою: АДРЕСА_2 .
У разі неможливості виконати привід у встановлений судом строк, письмово повідомити про це головуючого із зазначенням причин неможливості виконання ухвали не пізніше ніж за три дні до дати судового засідання.
Виконання ухвали про примусовий привід свідка доручити ВП № 2 Лубенського РВП ГУНП в Полтавській області.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора ОСОБА_3 .
Копію ухвали для виконання направити ВП № 2 Лубенського РВП ГУНП в Полтавській області, для здійснення контролю прокурору у кримінальному провадженні .
Роз'яснити, що відповідно до ст. 143 КПК України у випадку невиконання особою, що підлягає приводу, законних вимог щодо виконання ухвали про здійснення приводу, до неї можуть бути застосовані заходи фізичного впливу, які дозволяють здійснити її супроводження до місця виклику. Застосуванню заходів фізичного впливу повинно передувати попередження про намір їх застосування. У разі неможливості уникнути застосування заходів фізичного впливу вони не повинні перевищувати міри, необхідної для виконання ухвали про здійснення приводу, і мають зводитися до мінімального впливу на особу. Забороняється застосування заходів впливу, які можуть завдати шкоди здоров'ю особи, а також примушення особи перебувати в умовах, що перешкоджають її вільному пересуванню, протягом часу більшого, ніж необхідно для негайного доставлення особи до місця виклику. Перевищення повноважень щодо застосування заходів фізичного впливу тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Ухвала може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду протягом семи днів з дня її проголошення.
Головуючий : ОСОБА_1