465/6428/23
2/465/304/24
Іменем України
13.06.2024 року м. Львів
Франківський районний суд м. Львова у складі:
головуючого судді - Мартьянової С. М.
при секретарі судового засідання - Висоцької К.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження у м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої з вини особи внаслідок залиття квартири, -
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої з вини особи внаслідок залиття квартири.
На обґрунтування позовних вимог посилалася на те, що 20.08.2020 року близько 20 годин в квартирі АДРЕСА_1 почала протікати стеля в коридорі, ванній кімнаті та на кухні.
Перша версія - заливають сусіди, що мешкають в квартирі АДРЕСА_2 яка точно розташована поверхом вище.
ОСОБА_3 піднялась до сусідів з метою з'ясування чи все добре, але не відкриваючи там дверей відповіли, що все добре та нічого не тече.
Виникла друга версія, що проблеми у внутрішньобудинковому водопостачанні, адже мешканцями квартири АДРЕСА_2 було зроблене самовільне перепланування квартири із втручанням у несучі конструкції та інженерні мережі.
Через пізній час і неможливість виклику майстрів обслуговуючого ЛКП, було зроблено дзвінок на «гарячу лінію» Львівської міської ради (15-80) із одночасним дублюванням у відповідному мобільному додатку.
Через деякий час прибули майстри Львівської міської ради і піднявшись поверхом вище, їм відкрили двері і з'ясували, що причиною залиття був акваріум мешканців квартири АДРЕСА_2 .
Наступного дня, 21 серпня 202 року комісія ЛКП «Затишне» склала відповідний акт.
Позивач є особою з інвалідністю ІІ групи. Крім матеріальної шкоди відшкодуванню також підлягає і моральна, яка полягає у підлій і нахабній поведінці відповідача, яка не тільки не забажала самостійно відшкодовувати шкоду, не запитала, що вона могла би зробити, але за три роки навіть не вибачилась.
Ухвалою суду від 18.09.2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито загальне позовне провадження.
З метою виконання вимог ч. 1 ст. 189 ЦПК України розпочато підготовче провадження у справі. Призначено підготовче судове засідання.
20.10.2023 року від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому остання просила суд відмовити у задоволенні позовних вимог у зв'язку з їх безпідставністю посилаючись на наступні обставини.
Так, позивачем як доказом вчинення відповідачем щодо неї протиправних дій надано лише акт ЛКП «Вулецьке» від 21.08.2020 року про залиття стелі в коридорі квартири АДРЕСА_3 та стіни яка межує з кухнею, кут на кухні та підлога в коридорі. Актом встановлено, що залиття відбулось 20.08.2020 близько 20.00 год. та причиною залиття було перелив води з акваріума.
Відповідач не заперечує той факт, що внаслідок зрушення трубки у акваріумі відбулось витікання води з акваріума та неумисне залиття частини стелі в коридорі, кута кухні, що межує з коридором та було увібрання води килимком, що був застелений у коридорі квартири АДРЕСА_3 .
Проте відповідач категорично заперечує той факт, що саме нею спричинено дану шкоду позивачу. Крім того, не погоджується з твердженнями позивача, що вона жодного разу не намагалась врегулювати питання щодо відшкодування шкоди спричиненої власне неумисним залиттям квартири.
Також необхідно зазначити, що в квартирі АДРЕСА_3 позивач не проживає в даний час і не проживала на момент залиття. В даній квартирі проживає представник позивача та третя особа, проте позивач проживає за іншою адресою, тривалий період часу (фактично постійно).
Крім цього відповідач також не проживає у квартирі АДРЕСА_4 і не проживала на час залиття. В даній квартирі проживають батьки відповідача, які є особами похилого віку. Крім того залиття відбулось з причин поганого стану здоров'я матері відповідача, яка неумисно, під час годування рибок, зачепила трубку з якої почала скапувати вода, що, в подальшому, призвело до часткового залиття стелі коридору та кута кухні квартири позивача.
Упродовж трьох років відповідач неодноразово, при зустрічах та особисто, зверталась до Третьої особи, яка проживає у квартирі з питанням щодо відшкодування шкоди. Також їм пропонували здійснити ремонтні роботи в частині залиття, проте мешканці квартири відмовлялись, мотивуючи тим, що на даний час це питання не є актуальним.
Відповідач не спілкувалась безпосередньо з позивачем, оскільки вони не проживають у вказаному будинку, як позивач так і відповідач.
У день залиття Відповідач перебувала на відпочинку у м. Одеса зі своїм чоловіком. Коли батьки повідомили їй про обставини із залиттям квартири АДРЕСА_3 , вона негайно звернулась за телефоном до знайомого ОСОБА_4 , який 21.08.2020 року прийшов у квартиру АДРЕСА_3 та запропонував свої послуги щодо висушування килима, що знаходиться в коридорі та розпитував про ушкодження, які були спричиненні затопленням. Проте, на свої пропозиції отримав відмову.
Також необхідно зазначити, що позивачем не лише не доведено спричинення безпосередньо їй матеріальної та моральної шкоди, але й немає підтвердження завданої шкоди, саме у розмірі, який зазначено позивачем.
Позивачем не надано доказів щодо одноособового права власності на дану квартиру, що могло б доводити спричинення саме їй матеріальної та моральної шкоди, не надано докази фактичного і одноособового її проживання у вказаній квартирі, а відтак не надано доказів спричинення їй шкоди.
Доказами того, що відповідач мала намір відшкодувати частково завдану шкоду є і те, що у неї збережено фото затоплення. З даних фото видно, що затоплення відбулось по місцях попередніх затоплень, які залишились після протікання даху, що підтверджується актами та зверненнями власників будинку до ЛКП.
Відтак відповідач вважає, що позивачем не доведено факти викладені в позовній заяві та не надано докази обґрунтованості вартості завданої матеріальної та моральної шкоди.
03.11.2023 року від позивача на адресу суду надійшла відповідь на відзив в якій остання зазначила, що починаючи з 2004 року 8мешканцями квартири АДРЕСА_2 було здійснено незаконні дії, а саме захоплення горища будинку АДРЕСА_5 , яке належить всім мешканцям вищевказаного будинку на праві спільної сумісної власності. Вони незаконно володіли горищем шляхом його повного перегородження, що унеможливлює його використання іншими мешканцями будинку, а також створює небезпеку, порушує санітарні та пожежні норми. В подальшому нахабно, не маючи на це жодного права розпочали реконструкцію горища з метою розширення меж квартири АДРЕСА_2 . Наслідком проведення реконструкції та перепланування був початок руйнування будинку, про що в 2006 році мешканцями будинку було повідомлено керівництво ЛКП «Затишне». В даний момент в квартирі позивача потріскала стеля, майже на 5 см. Відійшла бокова стіна. Ті ж самі руйнування відбулись і продовжують відбуватися в квартирах АДРЕСА_6 та АДРЕСА_7 .
Щодо протікання даху, на яке посилається представник відповідача, то звертає увагу, що заяви щодо протікання були складені в 1997 та 2003 році.
Якщо читати скаргу від 22.10.1997 року, то зрозуміло, що в ній мова йдеться про фасад будинку, що виходить на АДРЕСА_5 і не має жодного відношення до квартири АДРЕСА_4 . Квартира АДРЕСА_3 складається з трьох кімнат (дві виходять на АДРЕСА_8 ), кухні, ванної кімнати, туалету та коридору. Квартира АДРЕСА_4 розташована поверхом вище над кухнею, ванною кімнатою, туалетом та коридором квартири АДРЕСА_3 ). Мешканцями квартири АДРЕСА_4 було зроблено ремонт даху над своєю квартирою. Заяви, що були скеровані у 1997 та 2003 роках стосувалась залиття фасаду будинку та двох кімнат.
Твердження представника відповідача, що шкода не підлягає відшкодуванню через те, що була нанесена не відповідачем, взагалі не є зрозумілою і виказує погане знання представником відповідача норм матеріального права, адже відповідач є співвласником квартири АДРЕСА_9 .
Відповідач після вирішення судом питання про відшкодування шкоди має право зворотної вимоги до своєї матері. Як винної особи, а якщо, як вказує відповідач завдання шкоди відбулось внаслідок поганого здоров'я матері відповідача, відповідач повинна сама відшкодувати таку шкоду.
Крім того, відповідач зобов'язана подбати щодо унеможливлення виникнення подібних ситуацій у майбутньому, адже до квартири відповідача крім водопостачання відбувається ще й газопостачання , що у випадку поганого стану здоров'я матері відповідача при використанні може завдати більш потужної шкоди.
03.11.2023 року від третьої особи на адресу суду надійшли пояснення, в яких зазначено, що 20 серпня 2020 року близько 19 години, перебуваючи в кімнаті, третьою особою було почуто незвичний шум, який відбувався в коридорі. Вийшовши до коридору, третьою особою було заявлено потік води, який лився зі стелі. Зайшовши до ванної кімнати, а потім і до кухні, відбулась та сама картина, а саме потік води зі стелі.
Припущенням ОСОБА_3 було заливання помешкання мешканцями квартири АДРЕСА_10 .
Вийшовши до сходової клітини і піднявшись на п'ятий поверх, третя особа задзвонила в двері кв. АДРЕСА_4 , двері ніхто не відкривав, але потім відповіла жінка, мати відповідача, пані ОСОБА_5 , якій ОСОБА_3 повідомила, що вона їх заливає, однак, та відповіла, що в них все добре.
Повернувшись до квартира ОСОБА_3 повідомила своєму чоловіку ОСОБА_1 , і він припустив, що внаслідок самочинного будівництва мешканцями квартири АДРЕСА_4 могло бути пошкоджено водогін.
Потік води в кухні, ванній кімнаті та коридорі не припинявся і ОСОБА_3 вирішила дзвонити на телефон гарячої лінії міста Львова 15-80, а також у поліцію.
Через деякий час прибули працівники комунальних служб і разом з ними піднялись на п'ятий поверх, подзвонили в двері квартири АДРЕСА_4 , працівники комунальних служб відрекомендувались та зайшли в квартиру АДРЕСА_4 .
Працівники комунальних служб в першу чергу пройшли до ванної кімнати і побачивши чисельні водоносні шланги, що йшли з ванної кімнати до кімнати, що знаходиться над кухнею третьої особи, виявили акваріум, до якого вони йшли. Один із працівників оцінив даний акваріум об'ємом в три кубічних метрів, що й озвучив. Акваріум був майже порожній. В подальшому ним було досліджено ванну кімнату і виявлено, що шланги, які вели до акваріума під ванною були від'єднанні, текла вода і це спричинило залиття квартири АДРЕСА_3 .
Також ОСОБА_3 зазначає, що як їй відомо зі слів її чоловіка, а також безпосередньо під час проживання з 2013 року у квартирі АДРЕСА_1 , починаючи з 2004 року мешканцями квартири АДРЕСА_2 було здійснено незаконні дії, а саме захоплення горища будинку АДРЕСА_5 , яке належить всім мешканцям вищевказаного будинку на праві спільної сумісної власності. Відповідачі незаконно заволоділи горищем шляхом його повного перегородження, що унеможливлює його використання мешканцями будинку, а також створює небезпеку, порушує санітарні та пожежні норми. В подальшому нахабно, не маючи на це жодного права розпочали реконструкцію горища з метою розширення меж квартири АДРЕСА_2 . Наслідком проведення реконструкції та перепланування був початок руйнування будинку, про що в 2006 році мешканцями будинку було повідомлено керівництво ЛКП «Затишне». В даний момент в квартирі третьої особи потріскала стеля, майже на 5 сантиметрів відійшла бокова стіна.
Ухвалою суду від 22.04.2024 року клопотання представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_6 про виклик свідків - задоволено.
Закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.
Позивач в судове засідання не з'явилась, на електрону пошту суду від позивача надійшла заява про розгляд справи без її участі. Проти заочного рішення не заперечувала.
Представник відповідача надала заяву, в якій заперечувала проти позовних вимог та просила суд розглянути справу без участі відповідача та її представника.
Третя особа в судове засідання не з'явилась, повідомлялась належним чином, про причини не явки суд не повідомила.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, наявні в матеріалах справи докази, дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що 21.08.2020 року ЛКП «Вулецьке» складено акт, в якому вказано що комісія в складі майстрів дільниць ЛКП «Вулецьке» з виходом на місце обстеження квартири АДРЕСА_1 на предмет залиття.
При обстеженні було виявлено, що в квартирі АДРЕСА_3 даного будинку залита в коридорі стеля та стіна яка межує з кухнею, кут на кухні та підлога в коридорі. Залиття відбулося 20.08.2020 року близько 20-00 год. з квартири АДРЕСА_4 яка розташована вище поверхом. Причиною залиття зі слів власниці квартири АДРЕСА_4 був перелив води з акваріума.
Відповідно до частин першої та другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст.1166ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Зобов'язання про відшкодування шкоди виникає за таких умов: наявність шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала шкоди; наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи яка завдала шкоди та її результатом - шкодою; вина особи, яка завдала шкоди.
Правилами утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затвердженими наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року № 76, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 року № 927/11207 (далі - Правила), передбачено, що у разі залиття квартири складається відповідний акт (пункт 2.3.6 Правил). В додатку № 4 до цих Правил та роз'ясненнях Міністерства з питань житлово-комунального господарства України щодо ремонту квартири після залиття (лист від 29.12.2009 р. N 12/20-11-1975) зазначено, що факт залиття квартири та його наслідки фіксується актом комісійного обстеження квартири за участю представників організації (підприємства), яка відповідно до укладеної угоди є виконавцем послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, представників організації (підприємства), яка згідно з укладеною угодою обслуговує внутрішньо-будинкові системи опалення та водопостачання, представника власника будинку, будинкового комітету та затверджується начальником організації (підприємства), яка відповідно до укладеної угоди надає послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій. Присутність зацікавлених осіб від потерпілої сторони та з боку винної є обов'язковою. В акті повинно бути відображено: дата складання акта (число, місяць, рік); прізвища, ініціали та посади членів комісії; прізвище, ім'я, по батькові власника (наймача, орендаря) квартири, що зазнала шкоди; адреса квартири, поверх, форма власності; характер залиття та його причини; завдана матеріальна шкода (обсяги необхідного ремонту приміщень квартири, перелік пошкоджених внаслідок залиття речей та їх орієнтовна вартість); висновок комісії щодо встановлення вини особи, що вчинила залиття.
Разом з тим, аналізуючи акт про залиття від 21.08.2020, який був наданий позивачем як доказ на підтвердження своїх вимог, суд звертає увагу на те, що він складено без участі власника (наймача, орендаря) квартири АДРЕСА_2 , та даний акт не містить підписів власників квартир АДРЕСА_3 та АДРЕСА_2 щодо його ознайомлення.
Крім того, в акті не вказано завдана матеріальна шкода (обсяги необхідного ремонту приміщень квартири, перелік пошкоджених внаслідок залиття речей та їх орієнтовна вартість).
Суд звертає увагу на те, що в акті зазначена причина залиття, а саме зі слів власниці квартири АДРЕСА_4 був перелив води з акваріума, тобто вказана причина є припущенням, а отже не може вважатися достовірною.
Крім того, в акті відсутній висновок комісії щодо встановлення вини особи, що вчинила залиття.
Отже суд доходить висновку, що акт про залиття від 21.08.2020 не відповідає формі, встановленій наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року № 76 Про затвердження Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій. А тому суд вважає його неналежним та недопустимим доказом залиття квартири та наявності вини відповідача.
Враховуючи викладене, суд доходить висновку про недоведеність вини відповідача у залитті квартири 21.08.2020 року, заподіянні матеріальної та моральної шкоди позивачу, оскільки належні докази, які б підтверджували її вину, суду не надано. Неналежно складений акт про залиття квартири є недопустимим доказом та не може бути прийнятий судом.
Така позиція суду узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною в постановах Верховного Суду від 21.02.2018 в справі №2-1974/11, від10.05.2018 в справі №465/2120/14-ц, в постанові Верховного Суду України від 23.08.2017р. № 6-2125цс16.
Пленум Верховного Суду України у пункті 2 постанови № 6 від 27.03.1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» надав рекомендації, що, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи. Для наявності деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення: а) наявність шкоди, б) протиправна поведінка заподіювача шкоди, в) причинний зв'язок між шкодою та поведінкою заподіювача, вина.
Отже, позивач зобов'язана надати суду докази у підтвердження завданої їй шкоди, а відповідач повинна довести, що дана шкода була завдана не з її вини.
Відтак, позивачем не надано суду належних та допустимих доказів, які підтверджують завдану шкоду внаслідок залиття квартири у розмірі 140 000 грн.
Позивач не надає належного обґрунтування із посиланням на докази визначення матеріальної шкоди у розмірі 140000,00 грн.
Посилання позивача на те, що відповідачем захоплено горище будинку АДРЕСА_5 , яке належить всім мешканцям вищевказаного будинку на праві спільної сумісної власності, а також на те, що відповідачка незаконно володіє горищем шляхом його повного перегородження, що унеможливлює його використання іншими мешканцями будинку, а також створює небезпеку, порушує санітарні та пожежні норми не стосуються предмету спору.
Також в матеріали справи не містять доказів що саме з вини відповідача відбулось залиття квартири АДРЕСА_1 .
Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Частинами 1,2 ст.77 ЦПК України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення
Відповідно до ст. 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.
З огляду на викладене та враховуючи, що позивач не надала суду належних та допустимих доказів неправомірних дій відповідача щодо залиття належної їй квартири, підстави для задоволення позову в частині стягнення майнової шкоди відсутні.
Відповідно до частини першої статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Враховуючи роз'яснення Пленуму Верховного Суду України, даних у п.п. 5, 9 Постанови «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» за № 4 від 31 березня 1995 р., згідно з якими особа (фізична чи юридична) звільняється від відповідальності по відшкодуванню моральної шкоди, якщо доведе, що остання заподіяна не з її вини.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо), з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеню вини відповідача та інших обставин.
Суд зазначає, що оскільки завдання позивачу матеріальної шкоди неправомірними діями відповідача не встановлено, підстави для відшкодування моральної шкоди також відсутні.
Враховуючи наведене, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позову, понесені позивачем судові витрати не підлягають відшкодуванню. відповідачем у порядку передбаченому правилами ст.141 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 77-81, 133, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої з вини особи внаслідок залиття квартири - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана сторонами протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Львівського апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Найменування сторін та учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_11 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_12 .
Третя особа: ОСОБА_3 , проживає за адресою: АДРЕСА_11 .
Суддя Мартьянова С.М.