08500, м. Фастів, вул. Івана Ступака, 25, тел. (04565) 6-17-89, факс (04565) 6-16-76, email: inbox@fs.ko.court.gov.ua
2/381/993/24
381/1785/24
11 червня 2024 року Фастівський міськрайонний суд Київської області у складі: головуючого судді: Ковалевської Л.М.,
за участю секретаря Кавунець А.,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в м. Фастові Київської області заяву представника позивача -адвоката Доріченко Володимира Вікторовича про відвід судді у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа-Фастівська міська рада про припинення права спільної часткової власності у зв'язку зі знищенням майна та визнання права власності на об'єкт,-
У провадженні Фастівського міськрайонного суду Київської області перебуває цивільна справа за вищевказаним позовом.
Ухвалою суду від 23.04.2024 року було відкрито загальне позовне провадженн по та призначено підготовче засідання на 11.06.2024.
11.06.2024 року від представника позивача надійшла заява про відвід головуючої судді Ковалевської Л.М. В обґрунтування даної заяви представник позивача зазначив, що 21.01.2016 суддею Ковалевською Л.М. було розглянуто цивільну справу № 381/1708/13-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про зобов'язання відновити пошкоджені приміщення та дах будинку шляхом знесення незаконної прибудови та стягнення моральної шкоди.
26.03.2024 суддею Ковалевською Л.М. по справі № 381/1205/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Фастівська міська рада про припинення права спільної часткової власності у зв'язку зі знищенням майна та визнання права власності на об'єкт було винесено ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
16.04.2024 суддею Ковалевською Л.М. вищевказану позовну заяву було повернуто позивачу.
Отже, заявник вважає, що оскільки підставою звернення з даним позовом є пов'язані між собою правовідносини між сторонами, вони є похідними від раніше розглянутих в цьому ж судовому складі справ, стосуються одного і того ж об'єкту нерухомості, то наявні підстави для заявлення відводу.
Вищезазначені дії викликають у позивача сумнів в об'єктивності та неупередженості судді та недовіру в цілому, що відповідно до вимог п.5 ч.1 ст.36 ЦПК України є підставою для відводу судді.
В підготовчому судовому засіданні заявник -адвокат Доріченко В.В. підтримав заявлений відвід.
Представник відповідча-адвокат Мельник Т.О. заперечувала проти задоволення заяви про відвід та надала відповідні пояснення.
При вирішенні заяви про відвід суд виходить з наступного.
Підстави для відводу судді визначені статтями 36,37 ЦПК України.
У відповідності до ст.36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу(самовідводу), якщо:
1) він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;
2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі;
3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи;
4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи;
5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді.
Суддя підлягає відводу(самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу-ч.2 ст.36 ЦПК України.
Відповідно до ч.4 ст.36 ЦПК України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді не може бути підставою для відводу.
У відповідності до ч.2 ст.39 ЦПК України з підстав, зазначених у статтях 36, 37 і 38 цього Кодексу, судді, секретарю судового засідання, експерту, спеціалісту, перекладачу може бути заявлено відвід учасниками справи.
Частиною третьою ст.39 ЦПК України передбачено, що відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Після спливу вказаного строку заявляти відвід (самовідвід) дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів із дня, коли заявник дізнався про таку підставу.
У відповідності до положень ст.40 ЦПК України питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.
Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.
Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.
З огляду на те, що заява про відвід судді надійшла пізніше ніж за три робочі дні до наступного судового засідання, тому заява про відвід розглядається суддею Ковалевською Л.М. у провадженні якої перебуває вищевказана цивільна справа.
Відповідно до вимог ч.4 ст.10 ЦПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обовязковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Положеннями п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод встановлено, що кожен при вирішенні питання щодо його прав та обовязків має право на справедливий і відкритий розгляд справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Відповідно до вимог ст.15 Кодексу суддівської етики, неупереджений розгляд справ є основним обов'язком судді. Суддя має право заявити самовідвід у випадках, передбачених процесуальним законодавством, у разі наявності упередженості щодо одного з учасників процесу, а також у випадку, якщо судді з його власних джерел стали відомі докази чи факти, які можуть вплинути на результат розгляду справи. Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи у разі неможливості ухвалення ним об'єктивного рішення у справі.
Згідно з приписами п.2.5 «Бангалорських принципів поведінки судді» (схвалені резолюцією 2006/23 Економічної та Соціальної ради ООН від 27 липня 2006 року), суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об'єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви у неупередженості судді.
Відповідно до положень п.12 висновку №1 (2001) Консультативної ради європейських судів для Комітету міністрів Ради Європи про стандарти незалежності судових органів та незмінюваність суддів, незалежність судової влади означає повну неупередженість із боку суддів. При винесенні судових рішень щодо сторін у судовому розгляді судді повинні бути безсторонніми, вільними від будь-яких зв'язків, прихильності чи упередження, що впливає або може сприйматися як таке, що впливає, на здатність судді приймати незалежні рішення. У цьому випадку незалежність судової влади є втіленням загального принципу: "Ніхто не може бути суддею у власній справі". Значення цього принципу виходить далеко за конкретні інтереси певної сторони у будь-якій суперечці. Судова влада повинна користуватися довірою не тільки з боку сторін у конкретній справі, але й з боку суспільства в цілому. Суддя повинен не тільки бути реально вільним від будь-якого невідповідного упередження або впливу, але він або вона повинні бути вільними від цього й в очах розумного спостерігача. В іншому випадку довіра до незалежності судової влади буде підірвана.
Положення ст.ст.36,37 ЦПК України визначають вичерпний перелік підстав для відводу(самовідводу) та перебувають у логічному взаємозв'язку з нормами Бангалорських принципів поведінки суддів.
При цьому слід зазначити, що самого лише сумніву в неупередженості чи об'єктивності судді недостатньо для його відводу, обов'язково повинні бути підстави для цього сумніву. Натомість, позивачем (його представником -адвокатом Доріченко В.В.) не наведено та не надано жодного доказу існування обставин, які викликають реальний сумнів у неупередженості або об'єктивності судді в контексті статей 36 та 37 ЦПК України та норм Бангалорських принципів поведінки суддів.
Оскільки заява позивача, підписана та подана адвокатом Доріченко В.В. про відвід судді не підпадає під дію пунктів 1-4 ч.1 ст.36, ст.37 ЦПК України та подана на підставі п.5 ч.1 ст.36 ЦПК України на позивача покладений обов'язок доведення обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді, з посиланням на конкретні обставини, які мають бути підтверджені відповідними доказами.
У поданій заяві про відвід позивачем не наведено та не надано жодного доказу щодо існування обставин, які вказували б наявність у судді прямого чи побічного інтересу у даній справі чи викликали реальний сумнів у неупередженості або об'єктивності судді в контексті статей 36 та 37 ЦПК України та норм Бангалорських принципів поведінки суддів.
Вказана заява подана представником позивача перед підготовчим розглядом справи, хоча ухвалу про відкриття провадження позивачем було отримано ще 30.04.2024, крім цього, заява про відвід подана майже через півтора місяця і без наведення будь-якого обґрунтування підстав для відводу, в той час як позивачу особисто було відомо про наявність обставин щодо розгляду іншої цивільної справи під головуванням судді Ковалевської Л.М. та була обізнана про ухвалене судом рішення за наслідками розгляду іншої справи.
При цьому, суд зауважує, що 12.09.2016 Постановою ВССУ рішення Фастівського міськрайонного суду від 21.01.2016 та ухвалу апеляційного суду Київської області від 25.05.2016 в частині позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про зобов'язання відновити пошкоджені приміщення та дах будинку шляхом знесення незаконної прибудови та стягнення моральної шкоди залишено без змін.
А незгода сторони із процесуальними рішеннями судді не може бути підставою для відводу.
Із урахуванням вищенаведеного, проаналізувавши подану заяву про відвід та її мотиви, враховуючи те, що позивачем не наведено будь-яких доказів щодо існування підстав для відводу судді, передбачених п.5 ст.36 ЦПК України суд приходить до переконання, що у задоволенні вказаної заяви про відвід судді слід відмовити за безпідставністю.
На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 14, 33, 36-40, 41, 44, 148 ЦПК України, суд, -
У задоволенні заяви представника позивача - адвоката Доріченко Володимира Вікторовича про відвід судді у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа-Фастівська міська рада про припинення права спільної часткової власності у зв'язку зі знищенням майна та визнання права власності на об'єкт - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.
Повний текст ухвали складено 14.06.2024.
Суддя Л.М.Ковалевська