Єдиний унікальний номер: 379/607/24
Провадження № 4-с/379/9/24
14 червня 2024 рокум.Тараща
Таращанський районний суд Київської області у складі:
головуючого судді Шабрацького Г.О.,
за участю секретаря судового засідання Кузьменко М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тараща скаргу ОСОБА_1 , стягувач: Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області, суб'єкт оскарження: Таращанський відділ державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області ЦМУ Міністерства юстиці (м.Київ) на бездіяльність державного виконавця та зобов'язання вчинити певні дії.
06.05.2024 року заявник ОСОБА_1 звернулась до суду з вказаною скаргою, в обґрунтування скарги зазначає, що на виконанні у Таращанського відділу ДВС у Білоцерківському районі Київської області ЦМУ МЮ (м.Київ) знаходилась вимога № Ф14 від 18.05.2012 року видана УПФУ у Таращанському районі про стягнення з ОСОБА_1 недоїмки із страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у сумі 2364,47 грн. 30.01.2013 була винесена постанова про закінчення виконавчого провадження відповідно до п. 8 ст. 49 ЗУ « Про виконавче провадження»- фактичне повне виконання рішення. У травні 2024 року скаржник мала намір перереєструвати належний їй житловий будинок в АДРЕСА_1 та звернулась до приватного нотаріуса для перевірки відомостей по житловому будинку. Під час перевірки нотаріусом її даних, було виявлено, що відносно скаржника зареєстроване обтяження на накладено арешт на все її нерухоме майно відповідно до постанови про відкриття виконавчого провадження №32739056 від 25.05.2012 року якою стягувалась недоїмка в розмірі 2364, 47 грн. на користь УПФУ у Таращанському районі.
28.05.2024 року скаржник письмово звернулась до Таращанського відділу ДВС у Білоцерківському районі Київської області ЦМУ МЮ (м.Київ) з заявою та просила зняти арешт, накладений на все її майно. 28.05.2024 Таращанським відділом ДВС у Білоцерківському районі Київської області ЦМУ МЮ (м.Київ) надано відповідь в якій зазначено, що паперовий варіант виконавчого провадження передано до архіву знищено відповідно до «Правил ведення діловодства та архів в органах державної виконавчої служби» в зв'язку з закінченням строку зберігання, а тому арешт з майна зняти неможливо.
З посиланням на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 13.07.2022 по справі № 2/0301/806/11, вказує, що наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, є непропорційне втручання в особисті майнові права власника, щодо можливості реалізації права володіння та розпорядження. у непорушне право особи на мирне володіння своїм майном. Враховуючи викладене, скаржник просить суд визнати неправомірною бездяльність Таращанського відділу ДВС у Білоцерківсьому районі Київської області ЦМУ МЮ ( м.Київ) щодо не зняття арешту з рухомого та нерухомого майна ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , накладеного на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження №32739056 від 25.05.2012 року ВДВС Таращанського РУЮ, та зобов'язати Таращанський відділ ДВС у Білоцерківсьому районі Київської області ЦМУ МЮ ( м.Київ) зняти арешт з майна ОСОБА_1 накладеного відповідною постановою, та виключити відомості про арешти з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.
07.06.2024 ухвалою суду, прийнято скаргу до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено судове засідання.
Заявник та її представник - адвокат Поліщук Р.А. в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду заяви повідомлені належним чином, у поданій до суду скарзі просила слухати скаргу за відсутності заявника та її представника адвоката Поліщука Р.А.
Представник Таращанського відділу ДВС у Білоцерківському районі Київської області ЦМУ Міністерства юстиції (м. Київ) у судове засідання не з'явився, про день час і місце розгляду скарги повідомлені належним чином, причини неявки не повідомив.
Представник стягувача Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, у судове засідання не з'явився, про день час і місце розгляду скарги повідомлені належним чином, причини неявки не повідомив.
У відповідності до положень ст.450 ЦПК України скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються.
Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.
З огляду на неявку в судове засідання всіх учасників справи, на підставі положень ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Згідно зі ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Положенням пункту «а» ч. 1 ст. 449 ЦПК визначено, що скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи.
Відповідно до ч. 5 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.
Скарга подана до суду 06.06.2024, що вбачається з відбитку (а.с.1) - у десятиденний строк з дня повідомлення Таращанським ВДВС у Білоцерківському районі Київської області про неможливість зняття арешту з нерухомого майна 28.05.2024. Отже строк звернення до суду з цією скаргою дотримано.
Судом встановлено, що згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта за ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 на праві приватної власності зареєстровано житловий будинок, загальною площею 62,3 кв.м за адресою: АДРЕСА_2 . У спеціальному розділі міститься запис про арешт, об'єкт обтяження: невизначене майно, все майно, реєстраційний номер обтяження: 1312622. Вказане обтяження зареєстроване реєстратором: Київська обласна філія ДП «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження, 32739056, 25.05.2012, заступник начальника ВДВС Таращанського РУЮ Турловська Яна Олександрівна, стягнення боргу недоїмки в розмірі 2364,47 грн. на користь УПФУ у Таращанському районі (а.с.14-15).
28.05.2024 ОСОБА_1 подала до Таращанського відділу ДВС у Білоцерківському районі Київської області заяву про зняття арешту із нерухомого майна.
З листа-відповіді Таращанського відділу ДВС у Білоцерківському районі Київської області від 28.05.2024 № 16688/24.5-43/ вбачається, що згідно перевірки даних АСВП, на виконанні у відділі знаходилася вимога №Ф 14 У від 14.05.2012 видана Управлінням Пенсійного фонду України у Таращанському районі про стягнення з ОСОБА_1 недоїмки із страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у сумі 2364,47 грн.
30.01.2013 року була винесена постанова про закінчення виконавчого провадження відповідно до п. 8 ч.1 ст. 49 Закону України « Про виконавче провадження» - фактичне повне виконання рішення ( в редакції Закону від 04.11.2010).
Таращанський відділ ДВС повідомив скаржника про знищення паперового варіанту виконавчого провадження переданого до архіву в органах державної виконавчої служби» в зв'язку із закінченням строку зберігання та рекомендував їй для зняття арешту з нерухомого майна звернутись до суду (а.с.14, 13).
Частиною першою статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Як уже вказувалось судом, згідно зі ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Під час виконання судових рішень сторони виконавчого провадження мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду.
В разі відсутності матеріалів відкритого виконавчого провадження орган державної виконавчої служби у разі звернення особи зі скаргою має обґрунтувати правомірність тривалого перебування майна особи під арештом та забороною відчуження, а тому звернення з вимогою, зокрема, щодо оскарження рішення, дій, бездіяльності державного виконавця в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України буде ефективним способом захисту (Постанова Верховного Суду від 01 лютого 2023 року справа № 206/2832/21 провадження № 61-10757св22).
Тобто скаржником обрано належний спосіб захисту її порушених прав - подання скарги в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню в разі невиконання їх у добровільному порядку, встановлено Законом України «Про виконавче провадження».
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Застосування державними виконавцями наданого їм широкого кола повноважень та законодавчо визначених механізмів, спрямованих на виконання судових рішень, входить до їх обов'язків, визначених ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», щодо вжиття передбачених цим Законом заходів для неупередженого, ефективного, своєчасного і повного вчинення виконавчих дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків не стягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, не стягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв'язку із закінченням виконавчого провадження.
Таким чином, з наведеної норми вбачається, що державний виконавець зобов'язаний зняти арешт шляхом винесення відповідної постанови лише у випадку закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав.
Судом установлено, що державним виконавцем 30.01.2013 була винесена постанова була винесена постанова про закінчення виконавчого провадження відповідно до п. 8 ч.1 ст. 49 Закону України « Про виконавче провадження» - фактичне повне виконання рішення ( в редакції Закону від 04.11.2010).
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Згідно зі ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об'єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.
Указані норми визначають непорушність права власності (в тому числі приватної) та неможливість позбавлення чи обмеження особи у здійсненні нею права власності.
Зазначені приписи покладають на державу позитивні зобов'язання забезпечити непорушність права приватної власності та контроль за виключними випадками позбавлення особи права власності не тільки на законодавчому рівні, а й під час здійснення суб'єктами суспільних відносин правореалізаційної та правозастосовчої діяльності. Обмеження позитивних зобов'язань держави лише законодавчим врегулюванням відносин власності без належного контролю за їх здійсненням здатне унеможливити реалізацію власниками належних їм прав, що буде суперечити нормам Конституції України та Конвенції.
Отже, суд приходить до висновку, що наявність більше десяти років нескасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13 липня 2022 року справа № 2/0301/806/11.
Так, незважаючи на вимоги законодавства, які були чинними на момент виникнення питання щодо скасування арешту на майно скаржниці при закінченні виконавчого провадження, Таращанським ВДВС у 2013 році не було вчинено відповідних дій щодо зняття арешту з майна боржника при закритті виконавчого провадження та не перевірено наявність незнятого арешту при передачі матеріалів виконавчого провадження до архіву та подальшого знищення.
З огляду на встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про необхідність задоволення скарги ОСОБА_1 у повному обсязі.
Керуючись ст.1,2,16, 18, 40, 56 Закону України «Про виконавче провадження» ст.ст. 4, 12, 13, 260, 261, 263, 354, 447, 449, 450, 451 ЦПК України, суд
Скаргу ОСОБА_1 , стягувач: Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області, суб'єкт оскарження: Таращанський відділ державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області ЦМУ Міністерства юстиці (м.Київ) на бездіяльність державного виконавця та зобов'язання вчинити певні ді ї- задовольнити.
Визнати неправомірною бездіяльність Таращанського відділу державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області ЦМУ Міністерства юстиції (м. Київ) щодо незняття арешту з рухомого та нерухомого майна ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , накладеного на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження № 32739056 від 25.05.2012 ВДВС Таращанського РУЮ.
Зобов'язати начальника Таращанського відділу державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області ЦМУ Міністерства юстиції (м. Київ) зняти арешт з рухомого та нерухомого майна ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , накладеного на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження № 32739056 від 25.05.2012 ВДВС Таращанського РУЮ, та виключити відомості про цей арешт з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.
Учасник справи, якому ухвала не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали.
Повний текст ухвали суду виготовлено 14.06.2024 року.
Суддя Таращанського районного суду Київської областіГригорій ШАБРАЦЬКИЙ