"13" червня 2024 р. Справа № 363/1026/24
13 червня 2024 року м. Вишгород
Суддя Вишгородського районного суду Київської області Рукас О.В., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
До Вишгородського районного суду Київської надійшли матеріали справи про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями головуючим суддею було призначено суддю ОСОБА_2 .
Зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 017836 від 24.02.2024 року вбачається, що 24 лютого 2024 року о 12 год. 00 хв. у с. Глібівка Київської області, вул. Л. Українки, буд. 24, водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки Renault, державний номерний знак НОМЕР_1 , був виявлений працівниками поліції з явними ознаками алкогольного сп'яніння.
З метою встановлення факту перебування у стані алкогольного сп'яніння працівники поліції під відеозапис та в присутності двох свідків запропонували ОСОБА_1 пройти у встановленому законодавством порядку огляд на стан алкогольного сп'яніння. ОСОБА_1 добровільно погодився пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння, огляд проводився на місці зупинки транспортного засобу за допомогою спеціального технічного засобу. Результат огляду на стан алкогольного сп'яніння позитивний, стан алкогольного сп'яніння 0,58 проміле.
Таким чином, ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.9а ПДР України, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП - керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння.
У відповідності до постанови суду від 13.03.2024 року, винесеної за результатами розгляду клопотання сторони захисту, судовий розгляд справи про адміністративне правопорушення відбувався у режимі відеоконференції з Недригайлівським районним судом Сумської області.
У судове засідання від 28.05.2024 року ОСОБА_1 з'явився, висловив заперечення проти складеного протоколу про адміністративне правопорушення та його притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП. В обґрунтування своїх заперечень ОСОБА_1 надав пояснення наступного змісту.
24.02.2024 року о 12 год. 00 хв. у с. Глібівка Київської області по вул. Л. Українки, біля будинку № 24 ОСОБА_1 дійсно керував автомобілем марки Renault, державний номерний знак НОМЕР_1 . У своїх поясненнях ОСОБА_1 підтвердив, що всередині вказаного транспортного засобу він знаходився один, будь-яких інших осіб, причетних до керування автомобілем, окрім ОСОБА_1 , не було. У процесі здійснення руху працівником поліції шляхом піднятої руки було подано сигнал про зупинку транспортного засобу, внаслідок чого ОСОБА_1 скерував автомобіль Renault, державний номерний знак НОМЕР_1 , на узбіччя, після чого остаточно зупинився. Працівник поліції підійшов до автомобіля ОСОБА_1 , після чого останній вийшов з транспортного засобу, надав всі необхідні документи.
У подальшому, як слідує з пояснень ОСОБА_1 , працівники поліції запропонували йому пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою спеціального технічного засобу. При цьому ОСОБА_1 зазначив, що працівники поліції не повідомили йому про виявлення в нього ознак алкогольного сп'яніння, не назвали підстави для проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння. Оскільки 24.02.2024 року, перед тим, як сісти за кермо транспортного засобу, ОСОБА_1 алкоголю не вживав, у стані алкогольного сп'яніння не перебував, то він погодився пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння. Для проведення огляду на стан сп'яніння працівниками поліції було залучено двох свідків. У присутності свідків ОСОБА_1 пройшов огляд на стан алкогольного сп'яніння за допомогою спеціального технічного засобу, результат огляду був позитивний, стан алкогольного сп'яніння 0,58 проміле.
Як зазначив у своїх поясненнях ОСОБА_1 , після ознайомлення з результатами огляду на стан алкогольного сп'яніння він дійсно спочатку повідомив працівникам поліції, що відмовляється від проходження повторного огляду на стан сп'яніння у спеціальному медичному закладі, оскільки не розумів процедури проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння. При цьому з результатами проведеного огляду ОСОБА_1 не погодився. Пізніше ОСОБА_1 зазначив працівникам поліції про необхідність доставлення його до спеціального медичного закладу з метою проведення повторного огляду на стан алкогольного сп'яніння. Однак ОСОБА_1 отримав відмову від працівників поліції, які повідомили про початок складання матеріалів справи про адміністративне правопорушення за фактом керування ним транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння. При цьому у своїх поясненнях ОСОБА_1 зазначив, що не пам'ятає чи були присутніми свідки у той момент, коли він вимагав від працівників поліції проходження повторного огляду на стан сп'яніння у медичному закладі, а також підтвердив, що самостійно до медичного закладу не звертався, жодним іншим чином огляд на стан алкогольного сп'яніння з метою оспорювання результатів огляду, проведеного працівниками поліції за допомогою спеціального технічного засобу, не проходив.
ОСОБА_1 підтвердив, що працівниками поліції було надано йому для ознайомлення чек тесту з результатами огляду на стан алкогольного сп'яніння, проведеного за допомогою спеціального технічного засобу, з яким він ознайомився та особисто підписав. Крім того, ОСОБА_1 був ознайомлений зі змістом складеного протоколу, особисто його підписав. У той же час, акт огляду на стан сп'яніння для ознайомлення і підпису ОСОБА_1 не надавали.
ОСОБА_1 також повідомив, що працівники поліції не відсторонили його від керування транспортними засобами. Він особисто написав у протоколі про зобов'язання не керувати транспортними засобами, однак оскільки не вважав себе нетверезим, то знову сів за кермо автомобіля та поїхав далі.
Таким чином, ОСОБА_1 , не заперечуючи факту керування транспортним засобом, заперечив факт перебування у стані алкогольного сп'яніння, зазначивши, що працівниками поліції було порушено порядок проведення огляду на стан сп'яніння внаслідок того, що на вимогу ОСОБА_1 не було доставлено до медичного закладу для проведення повторного огляду на стан алкогольного сп'яніння.
У судове засідання від 13.06.2024 року ОСОБА_1 не з'явився, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце його проведення. Судовий розгляд відповідно до ст. 268 КУпАП проводився за відсутності ОСОБА_1 , однак у присутності його захисника - адвоката Склярова С.Л.
У доповнення до пояснень ОСОБА_1 захисником Скляровим С.Л., у тому числі у письмовому клопотанні (а.с. 35-40), було зазначено, що долучені до матеріалів справи відеозаписи з нагрудної камери працівника поліції отримані з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки містять між собою розрив у часі майже в одну годину, коли відеозапис працівниками поліції не здійснювався. Крім того, в працівників поліції не було права враховувати результати огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу, оскільки ОСОБА_1 з отриманими результатами не погоджувався та вимагав проходження повторного огляду в медичному закладі. На кінець, при складанні протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 не було роз'яснено його права.
У судове засідання викликалися та з'явилися працівники поліції Вишгородського РУП ГУНП в Київській області, які здійснювали складання матеріалів справи про адміністративне правопорушення - старший лейтенант поліції ОСОБА_3 та старший лейтенант поліції ОСОБА_4 , які надали пояснення наступного змісту.
24.02.2024 року о 12 год. у с. Глібівка Київської області на вул. Л. Українки працівниками поліції під час виконання службових обов'язків було зупинено автомобіль Renault, державний номерний знак НОМЕР_1 , керування яким здійснював ОСОБА_1 , який, у свою чергу, був один всередині транспортного засобу. Під час спілкування з водієм ОСОБА_1 та перевірки його документів, працівниками поліції було виявлено в ОСОБА_1 ознаки алкогольного сп'яніння - запах алкоголю з порожнини рота. У зв'язку з чим ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу, на що отримано він ОСОБА_1 добровільну згоду. Було залучено двох свідків, у присутності яких ОСОБА_1 було ще раз запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою спеціального технічного засобу. ОСОБА_1 погодився, результат огляду був позитивний, стан алкогольного сп'яніння 0,58 проміле.
Після оголошення результатів проведеного огляду ОСОБА_1 неодноразово працівниками поліції було запропоновано пройти повторний огляд на стан алкогольного сп'яніння у спеціальному медичному закладі, на що ОСОБА_1 неодноразово відмовився. При цьому ОСОБА_1 намагався надати працівникам поліції неправомірну вигоду за не складання протоколу про адміністративне правопорушення за ст. 130 КУпАП. Не зважаючи на попередження про кримінальну відповідальність, передбачену ст. 369 КК України, ОСОБА_1 поклав грошові кошти у розмірі 10 000 грн. 00 коп. у багажне відділення службового автомобіля працівників поліції. У зв'язку з чим, працівниками поліції на місце події було викликано слідчу оперативну групу з метою фіксації факту вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 369 КК України. По прибуттю слідчою оперативною групою було проведено слідчі (розшукові) дії щодо фіксації факту вчинення кримінального правопорушення, опитано ОСОБА_1 . Після цього працівниками поліції було відновлено процес складання матеріалів справи про адміністративне правопорушення за фактом вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Працівники поліції повідомили, що відеозапис здійснювався на нагрудну камеру безперервно. Однак, оскільки процес складання матеріалів справи про адміністративне правопорушення був перерваний слідчими (розшуковими) діями, то відділом адміністративної практики частину відеозаписів, що стосувалися вчинення кримінального правопорушення та проведення процесуальних дій, було передано слідчому у кримінальне провадження. У зв'язку з цим в матеріалах даної справи між відеозаписами наявний розрив тривалістю в майже одну годину. При цьому працівниками поліції було підтверджено, що протягом цього часу ОСОБА_1 був задіяний в процесуальних діях щодо фіксації факту вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 369 КК України.
Після цього працівниками поліції було складено матеріали справи про адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 130 КУпАП, ознайомлено ОСОБА_1 зі складеним протоколом, надано його копію, роз'яснено права та обов'язки ОСОБА_1 , а також надано для ознайомлення і підпису чек тестування на алкоголь, проведеного на місці зупинки транспортного засобу. При цьому в процесі ознайомлення та підписання з цими документами ОСОБА_1 жодних заперечень не висловив, не написав, та про необхідність направлення його до медичного закладу для проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння жодного разу не зазначив. Працівники поліції також пояснили, що Акт огляду на стан алкогольного сп'яніння не був підписаний ОСОБА_1 через його відмову від підпису вказаного документа.
У судове засідання неодноразово викликалися свідки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , які, будучи належним чином повідомленими, у судове засідання не з'явилися, про причин неявки не повідомили, будь-яких заяв, клопотань не подали.
Заслухавши учасників судового провадження, дослідивши наявні матеріали справи про адміністративне правопорушення, суд доходить до наступних висновків.
Статтею 7 КУпАП встановлено, що провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП - адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні; чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, чи заподіяно матеріальну шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Зазначені обставини встановлюються у відповідності до ст. 279 КУпАП, зокрема, шляхом повного та всебічного дослідження доказів, якими відповідно до ст. 251 КУпАП є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема і протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами та інше.
Зі змісту ст. 284 КУпАП вбачається, що одним з можливих наслідків розгляду і вирішення справи про адміністративне правопорушення є притягнення особи до адміністративної відповідальності шляхом винесення постанови про накладення адміністративного стягнення.
При цьому суд звертає увагу, що винесення постанови про накладення адміністративного стягнення є одним з найсуворіших наслідків вирішення справи про адміністративне правопорушення, оскільки внаслідок накладення стягнення особа зазнає негативних наслідків особистого, майнового чи організаційного характеру, що безумовно призводить до втручання у сферу її особистих прав, свобод та законних інтересів. Внаслідок цього рішення суду про притягнення особи до адміністративної відповідальності має бути достатнім чином обґрунтованим для забезпечення правомірності та пропорційності втручання у сферу особистих прав особи, якого вона зазнає внаслідок накладення на неї стягнення.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності може бути правомірним результатом розгляду і вирішення справи про адміністративне правопорушення, якщо судом у встановленому законодавством порядку шляхом дослідження належних, допустимих, достовірних, достатніх доказів буде встановлено факт вчинення діяння, що відповідно до чинного законодавства містить ознаки складу адміністративного правопорушення, а також вину особи у вчиненні такого діяння.
Відповідно до вимог п. 2.9 «а» ПДР України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.
З метою встановлення факту перебування водія у стані алкогольного сп'яніння у п. 2.5 ПДР України зазначається, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
За порушення вищезазначених вимог ПДР України ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
З аналізу диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП вбачається, що об'єктивна сторона такого адміністративного правопорушення містить діяння, яке, зокрема, полягає у керуванні транспортним засобом. На додаток до цього склад зазначеного адміністративного правопорушення передбачає наявність спеціального суб'єкта - особи, яка керує транспортним засобом. Тобто, керування транспортним засобом здійснюється особою, яка перебуває у стані алкогольного сп'яніння.
При цьому у п. 27 ППВСУ «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23.12.2005 року № 14 зазначається, що керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.
Враховуючи вищезазначені вимоги повного та всебічного дослідження обставин, фактів вчинення адміністративного правопорушення, то суд доходить до висновку, що матеріали справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, повинні містити належні, допустимі, достовірні та достатні докази факту керування особою транспортним засобом, тобто виконання нею функцій водія під час руху такого засобу. Такий факт встановлюється на основі будь-яких відомостей, які відповідно до чинного законодавства можуть вважатися доказами.
Одночасно з цим відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП особа, яка здійснює керування транспортним засобом, перебуває у стані алкогольного сп'яніння. Тобто поруч з керуванням транспортним засобом повинен бути доведений факт, що особа, яка керувала транспортним засобом, перебувала у стані алкогольного сп'яніння. Порядок проведення огляду на стан наркотичного сп'яніння визначається у ст. 266 КУпАП, Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 09.11.2015 року № 1452/735 (далі по тексту - Інструкція № 1452/735), а також у Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду від 17.12.2008 № 1103 (далі по тексту - Порядок № 1103).
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, можливо лише за умови, якщо судом під час судового розгляду на основі належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів буде встановлено, що особа, яка здійснювала керування транспортним засобом, перебувала у стані алкогольного сп'яніння.
Щодо керування ОСОБА_1 транспортним засобом, то суд вважає за необхідне зазначити наступне.
З протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 017836 від 24.02.2024 року вбачається, що складовою частиною інкримінованого ОСОБА_1 обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є факт здійснення ним 24.02.2024 року о 12 год. 00 хв. у с. Глібівка Київської області на вул. Л. Українки, поблизу будинку № 24, керування автомобілем марки Renault, державний номерний знак НОМЕР_1 .
Під час судового розгляду жодним учасником судового провадження не заперечувався факт керування ОСОБА_1 вказаним транспортним засобом у вказані час та місці. Навпроти, ОСОБА_1 у своїх поясненнях повністю, добровільно та беззаперечно підтвердив факт керування автомобілем Renault, державний номерний знак НОМЕР_1 , 24.02.2024 року о 12 год. 00 хв. у с. Глібівка Київської області на вул. Л. Українки, у процесі чого був зупинений працівниками поліції. При цьому ОСОБА_1 у своїх поясненнях також підтвердив, що він був всередині транспортного засобу один, внаслідок чого будь-яких інших осіб, які б могли бути причетними до керування вказаним автомобілем, не було.
У матеріалах справи наявний DVD-R диск (а.с. 9), на якому містяться два файли з відеозаписами: «0000000_00000020240224130135_0015» тривалістю 02 хв. 58 сек., «VID240224-120838F-000000-000000-0029» тривалістю 03 хв. 37 сек. Відеозаписи зроблені на нагрудну камеру працівника поліції, обставини та події, зафіксовані на них, за датою, часом та місцем узгоджуються з тими, що розглядаються в межах даної справи, а в сукупності відеозаписи утворюють послідовну картину обставин і подій, вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
З відеозапису «VID240224-120838F-000000-000000-0029» судом підтверджено, що 24.02.2024 року о 12 год. 08 хв. у с. Глібівка Київської області, вул. Л. Українки працівниками поліції було зупинено автомобіль Renault, державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 . З відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 є єдиною особою, що була причетна до керування вказаним транспортним засобом. Крім того, при спілкуванні з працівниками поліції ОСОБА_1 також беззаперечно підтверджує факт керування вказаним автомобілем, зазначаючи, що їхав з с. Богдани Київської області.
Таким чином, враховуючи, що учасниками судового провадження факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом не заперечувався, сам ОСОБА_1 беззаперечно його підтвердив у своїх поясненнях під час судового розгляду, зважаючи, що даний факт підтверджується наявними матеріалами справи, суд приходить до висновку про доведеність факту керування ОСОБА_1 автомобілем Renault, державний номерний знак НОМЕР_1 , 24.02.2024 року о 12 год. 00 хв. у с. Глібівка Київської області на вул. Л. Українки.
Щодо перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп'яніння, суд звертає увагу на наступне.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Відповідно до п. 2 Розділу І Інструкції № 1452/735 встановлено, що огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
У свою чергу у п. 3 цього ж розділу цієї ж Інструкції зазначається, що ознаками алкогольного сп'яніння є запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
Відповідно до п. 6, 7 Розділу І Інструкції № 1452/735 огляд на стан сп'яніння проводиться:
поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі - спеціальні технічні засоби);
лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - заклад охорони здоров'я).
Конкретний порядок проведення поліцейським огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціального технічного засобу визначається у Розділі ІІ Інструкції № 1452/735.
Таким чином суд приходить до висновку, що чинним законодавством передбачено конкретний порядок проведення огляду водія на стан алкогольного сп'яніння, що у свою чергу передбачає конкретний алгоритм дій працівників поліції у разі встановлення наявності у водія транспортного засобу передбачених чинним законодавством ознак алкогольного сп'яніння. Вказаний алгоритм передбачає першочергове проведення огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу працівниками поліції за допомогою спеціального технічного засобу, а вже у разі незгоди особи на проходження такого огляду чи висловлення нею заперечень щодо результатів такого огляду, то огляд на стан сп'яніння проводиться у спеціальному медичному закладі, направлення та доставлення до якого водія забезпечується працівниками поліції.
Конкретний порядок проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння у медичному закладі визначається у Розділі ІІІ Інструкції № 1452/735.
З відеозапису «VID240224-120838F-000000-000000-0029» безпосередньо вбачається, що після зупинки транспортного засобу працівниками поліції було виявлено в ОСОБА_1 ознаки алкогольного сп'яніння. У зв'язку з цим у присутності двох свідків ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою спеціального технічного засобу, на що ОСОБА_1 добровільно погодився. Перед проходженням огляду ОСОБА_1 впевнився у щільності та цілісності упакування мундштука приладу, засвідчив можливість проведення огляду за допомогою спеціального технічного засобу, працівниками поліції проведено контрольний забір повітря, що засвідчив відсутність всередині мундштука та приладу парів алкоголю. Результат огляду на стан алкогольного сп'яніння був позитивний, стан алкогольного сп'яніння 0,58 проміле. З результатом проведеного огляду ОСОБА_1 був ознайомлений особисто як шляхом повідомлення показників працівниками поліції, так і шляхом їх відображення на екрані приладу.
Після цього, як видно з відеозапису, працівники поліції запитують ОСОБА_1 щодо його згоди з результатами проведеного огляду на стан алкогольного сп'яніння, на що він зазначає, що заперечує проти результатів проведеного огляду. Одразу після цього працівники поліції пропонують ОСОБА_1 пройти повторний огляд на стан алкогольного сп'яніння у спеціальному медичному закладі, на що ОСОБА_1 дійсно зазначає про свою готовність пройти огляд у медичному закладі.
Після цього працівниками поліції повідомляється, що ОСОБА_1 буде доставлений до медичного закладу для проходження повторного огляду, а також зазначається про необхідність відібрання пояснень у присутніх свідків. Однак під час цього ОСОБА_1 зазначає, що не бачить сенсу проходити огляд на стан сп'яніння у медичному закладі, оскільки результати огляду будуть аналогічні. У зв'язку з цим працівники поліції повторно та неодноразово перепитують чи бажає ОСОБА_1 пройти огляд у спеціальному медичному закладі. При цьому працівником поліції зазначається, що в діях ОСОБА_1 наявні ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, у зв'язку з чим, у разі якщо ОСОБА_1 відмовляється від повторного огляду, відносно нього буде складено протокол про адміністративне правопорушення. Крім того, працівниками поліції роз'яснюється, що ОСОБА_1 має право пройти повторний огляд у медичному закладі з метою спростування результатів огляду, проведеного на місці зупинки транспортного засобу, і, у разі спростування цих результатів, протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 не буде складено.
Однак, не зважаючи на неодноразові питання працівників поліції, не зважаючи на надані роз'яснення процедури проведення огляду на стан сп'яніння, можливість спростування результатів проведеного огляду, наслідки у виді складання протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 зрештою зазначає, що з результатами огляду не згоден, однак їхати до лікарні не бажає, у зв'язку з цим відмовляється від проходження повторного огляду на стан сп'яніння у медичному закладі.
З дослідженого відеозапису, всупереч поясненням ОСОБА_1 та сторони захисту, вбачається, що після оголошення результатів огляду на стан сп'яніння, проведеного на місці зупинки транспортного засобу, працівниками поліції було запитано згоду ОСОБА_1 щодо результатів такого огляду. ОСОБА_1 дійсно було висловлено заперечення і спочатку надано згоду на повторний огляд у медичному закладі, однак у подальшому сам же ОСОБА_1 зазначив про недоцільність проведення повторного огляду та відмовився від направлення до лікарні, зазначивши про своє небажання їхати до лікарні. При цьому ОСОБА_1 відмовився від повторного огляду в медичному закладі, не зважаючи на неодноразові питання працівників поліції та роз'яснення, надані щодо процедури огляду, наслідків відмови від повторного огляду, правопорушення, щодо якого буде складено протокол.
З відеозапису «0000000_00000020240224130135_0015» вбачається, що при оформленні матеріалів справи про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 був ознайомлений зі змістом складеного протоколу, отримав його примірник, а також отримав роз'яснення своїх прав, передбачених ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, що спростовує доводи сторони захисту в частині не роз'яснення працівниками поліції прав та обов'язків ОСОБА_1 . При цьому з відеозапису вбачається, що при складанні матеріалів справи, у тому числі при роз'ясненні суті вчиненого правопорушення, ОСОБА_1 не надає жодних конкретних заперечень чи зауважень, у тому числі не зазначає про необхідність доставлення його до медичного закладу, необхідність проведення повторного огляду в медичному закладі. Така поведінка ОСОБА_1 повністю суперечить його поясненням, наданим під час судового розгляду, в тій частині, що ОСОБА_1 вимагав від працівників поліції доставлення його до медичного закладу з метою проходження повторного огляду.
Судом встановлено, що проміжок часу між двома відеозаписами складає приблизно одну годину. У зв'язку з цим суд звертає увагу на наступне.
У п. 5 Розділу ІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису від 18.12.2018 року № 1026 зазначається, що включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов'язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов'язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.
Разом з тим, у п. 1 Розділу 1 цієї ж Інструкції встановлено, що ця Інструкція регулює застосування органами, підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції автоматичної фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, доступ до відеозаписів працівників поліції та інших осіб, порядок зберігання, видачу та приймання технічних приладів і технічних засобів, а також зберігання, видалення та використання інформації, отриманої з цих приладів.
З наведеного слідує, що положення вказаної Інструкції не мають жодного відношення до процесу доказування в межах провадження у справах про адміністративне правопорушення, зокрема, не визначає ані порядок отримання доказів, ані їх види, характер, ані процесуальне джерело отримання, а лише визначає нормативно-технічні особливості використання працівниками поліції технічних пристроїв, за допомогою яких можуть бути отримані докази, що відповідно до ст. 251 КУпАП використовуються в межах провадження у справах про адміністративні правопорушення. Тим більше ані приписи Інструкції, ані приписи КУпАП не містять вказівки на те, що Інструкція № 1026 своїм нормативним регулюванням також стосується порядку провадження у справах про адміністративні правопорушення.
У свою чергу положення ст. 251 КУпАП не забороняють і не обмежують суд, як орган влади, уповноважений у даному випадку досліджувати та оцінювати надані докази, покладати в основу судового рішення неповні, короткі відеозаписи. Навпроти, положення чинного законодавства визначають доказом, зокрема, всі ті відеозаписи, які містять у собі інформацію, що підлягає встановленню в межах справи.
Тому неповнота відеозапису з нагрудної камери працівників поліції може свідчити про порушення ними вимог Інструкції № 1026 та бути підставою для підняття питання щодо дисциплінарної відповідальності, однак не свідчить про те, що даний відеозапис не може бути використаний як доказ в межах справи, якщо на ньому зафіксовані відомості, обставини та факти, що мають значення для цієї справи. Тим більше вказані обставини не свідчать про те, що відеозапис отриманий з порушенням встановленого законодавством порядку з неналежного джерела, неналежним суб'єктом тощо.
В аспекті вищевикладеного суд звертає увагу, що з відомостей автоматизованої системи документообігу суду та шляхом повного доступу до відкритих відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що в Єдиному реєстрі досудових розслідувань наявне кримінальне провадження № 12024111150000285 від 25.02.2024 року за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України.
В межах даного кримінального провадження ухвалою слідчого судді Вишгородського районного суду Київської області від 28.02.2024 року у справі № 363/969/24 було накладено арешт на грошові кошти в сумі 10 000 грн. 00 коп. в якості речових доказів в межах вказаного провадження, власником яких є ОСОБА_1 . Зі змісту вказаної ухвали вбачається, що вказана сума грошових коштів була вилучена в ході огляду місця події, який проводився 24.02.2024 року за адресою: АДРЕСА_2 , в ході огляду службового транспортного засобу «Renault» моделі «Duster» працівників поліції.
Крім того, зі змісту ухвали вбачається, що дане кримінальне провадження розпочато за фактом того, що 24.02.2024 року під час складання протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою уникнення адміністративної відповідальності, надав неправомірну вигоду працівникам поліції.
Також встановлено, що 24.02.2024 року до Вишгородського РУП ГУНП в Київській області від старшого лейтенанта ВРПП Вишгородського РУП ГУНП в Київській області Савчука В.В. надійшло повідомлення про те, що під час складання протоколу про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою уникнення адміністративної відповідальності, надав неправомірну вигоду працівникам поліції у вигляді грошових коштів, в розмірі 10 000 грн.
Вказана ухвала, за відсутності обвинувального вироку суду, що набрав законної сили, не вказують на факт вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення, однак повністю логічно підтверджує пояснення опитаних у судовому засіданні працівників поліції щодо проведення слідчих (розшукових) дій 24.02.2024 року під час складання матеріалів справи про адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 130 КупАП, у зв'язку з чим і утворився часовий розрив між наданими суду двома відеозаписами з нагрудної камери працівника поліції.
Таким чином, судом встановлено, що в проміжок часу між наданими відеозаписами, дійсно відбувалися слідчі (розшукові) дії в межах вищевказаного кримінального провадження за фактом вчинення кримінального правопорушення за участі ОСОБА_1 . Це спростовує позицію сторони захисту щодо того, що в цей проміжок часу ОСОБА_1 вимагав від працівників поліції направлення його до медичного закладу.
З урахуванням вищевикладеного, зважаючи, що ОСОБА_1 з власної ініціативи відмовився від проходження огляду в медичному закладі, результати огляду, проведеного на місці зупинки автомобіля, у тому числі шляхом самостійного звернення до медичного закладу, не спростовував, суд вважає доведеним факт перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп'яніння.
Доводи щодо не відсторонення ОСОБА_1 від керування транспортними засобами спростовуються його розпискою, зазначеною у самому протоколі, та не спростовують висновків суду.
Суд звертає увагу на те, що відповідно до ст.8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Норми Конституції є нормами прямої дії, а згідно ч. 2 ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться виключно на її користь, тобто суд може притягнути особу до адміністративної відповідальності лише на тих доказах, які спростовують усі розумні сумніви щодо вини особи. Докази, що викликають такі сумніви, суд має вмотивовано відхилити у своїй постанові.
Зазначене узгоджується і з судовою практикою ЄСПЛ, згідно якої «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом» (п.43 рішення від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (Kobets v. Ukraine), з відсиланням на п.282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey).
Згідно вказаної правової позиції ЄСПЛ «розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду усіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення».
У Постанові ККС ВС від 21.02.2018 року у справі № 701/613/16-к було зроблено висновок, що стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і правопорушник є винним у його вчиненні. Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.
Обов'язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.
Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Необхідно, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред'явленим обвинуваченням.
Суд звертає увагу, що відомості у протоколі про адміністративне правопорушення щодо того, що ОСОБА_1 керував автомобілем у стані алкогольного сп'яніння, є за своєю сутністю висуненням обвинувачення, що здійснюється органом (посадовою особою), уповноваженою на складення протоколу про адміністративне правопорушення. Тому таке обвинувачення поза розумним сумнівом має бути підтверджено або спростовано у судовому засіданні шляхом дослідження всіх наданих належних, допустимих та достовірних доказів. При цьому доведення цього факту поза розумним сумнівом буде означати можливість для суду зробити категоричний висновок, що версія, зазначена в обвинуваченні, є єдиною розумною версією, яка виключає будь-які обґрунтовані сумніви.
У зв'язку з цим суд вважає за доцільне зазначити, що сукупність досліджених у судовому засіданні належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів дають можливість зробити категоричний висновок щодо доведеності поза розумним сумнівом того факту, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння.
Таким чином, інкриміноване ОСОБА_1 обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є обґрунтованим, розумним, послідовним, таким, що логічно узгоджується зі встановленими обставинами та фактами, а також таким, що безумовно та беззаперечно підтверджується наданою сукупністю належних, достовірних, допустимих доказів, які виключають будь-який обґрунтований сумнів та інші версії розвитку подій, логічно пояснюють висунуте обвинувачення.
У кінцевому підсумку вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, підтверджується наступними доказами:
- протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 017836 від 24.02.2024 року, складений у присутності ОСОБА_1 та особисто ним прочитаний і підписаний; містить зобов'язання ОСОБА_1 щодо не керування транспортними засобами у зв'язку з перебуванням у стані алкогольного сп'яніння;
- поясненнями ОСОБА_1 , в яких він підтвердив факт керування автомобілем, факт добровільної згоди пройти огляд на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу, позитивний результат огляду - 0,58 проміле;
- долученими до матеріалів справи відеозаписами з нагрудної камери працівників поліції, з яких вбачається факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом, його добровільна згода пройти огляд на стан сп'яніння на місці зупинки автомобіля, позитивний результат огляду на стан сп'яніння, відмова ОСОБА_1 від проходження повторного огляду на стан сп'яніння у медичному закладі;
- чеком тесту № 435 від 24.02.2024 року, проведеного за допомогою Drager Alcotest 6820, яким встановлено факт перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп'яніння, стан алкогольного сп'яніння 0,58 проміле; містить підпис ОСОБА_1 , яким він засвідчує свою обізнаність з результатами проведеного огляду;
- актом огляду на стан алкогольного сп'яніння, в якому зафіксовано підстави для проведення огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння, результат огляду за допомогою спеціального технічного засобу - 0,58 проміле;
- водійським посвідченням ОСОБА_1 , з якого вбачається наявність у нього права керування транспортними засобами.
Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати у справі О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства від 29.06.2007 зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.
За таких обставин, на підставі вищевикладених норм закону, суд вважає докази, що містяться в матеріалах справи, належними і допустимим та такими, що доводять винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП - керування ОСОБА_1 транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння.
Відповідно до ч. 2 ст. 33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Відповідно до ч. 2 ст. 33 та ч. 1 ст. 34 КУпАП обставин, що пом'якшують відповідальність за адміністративне правопорушення, судом не встановлено.
Відповідно до ч. 2 ст. 33 та ч. 1 ст. 35 КУпАП обставин, що обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення, судом не встановлено.
Відповідно до ст.ст. 23, 33 КУпАП при призначенні стягнення суд враховує характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника та обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність і вважає, що оскільки адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, а також запобігання вчиненню нових правопорушень, стягнення слід призначити у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, з позбавленням права керування транспортним засобом на строк 1 (один) рік.
Відповідно до ч. 1 ст. 40-1 КУпАП у разі винесення судом постанови про накладення адміністративного стягнення з особи, на яку накладено таке стягнення, на користь держави стягується судовий збір, розмір якого відповідно до ч. 2 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір» становить 0,2 прожиткових мінімумів для працездатних осіб. Внаслідок цього з ОСОБА_1 на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 605 грн. 60 коп.
Керуючись ст. ст. 23, 33, 34, 35, 130, 279, 280, 283, 284, 285 КУпАП, суддя, -
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накласти на нього стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави судовий збір у розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок.
Постанова суду може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Вишгородський районний суд Київської області на протязі десяти днів.
Суддя О.В. Рукас