13 червня 2024 року
м. Київ
cправа № 910/7767/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Бенедисюка І. М. (головуючий), Ємця А. А., Малашенкової Т.М.,
за участю секретаря судового засідання Ковалівської О. М.,
представників учасників справи:
позивача - Сергєєва К.О. (адвокат)
відповідача - не з'явилися
розглянув у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства "Агрофірма "Роднічок"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.02.2024
за позовом Приватного сільськогосподарського підприємства "Агрофірма "Роднічок"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Котляревський елеватор"
про стягнення 4 459 979,09 грн.
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. У травні 2023 Приватне сільськогосподарське підприємство "Агрофірма "Роднічок" (далі - позивач, ПСП "Агрофірма "Роднічок") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Котляревський елеватор" (далі - ТОВ "Котляревський елеватор", відповідач) про стягнення.
1.2. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором складського зберігання сільськогосподарської продукції від 01.07.2021 №3-9/0107, внаслідок чого позивачу спричинено збитки у розмірі 3 806 721, 41, які позивач просить суд стягнути з відповідача. Окрім того, позивачем заявлено до стягнення інфляційні втрати у розмірі 553 448, 58 грн та 3% річних у розмірі 99 809, 10 грн, розраховані за період з 06.06.2022 по 20.04.2023.
2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.11.2023 (суддя Маринченко Я.В.) позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "Котляревський елеватор" на користь ПСП "Агрофірма "Роднічок" заборгованість у розмірі 3 802 078 (три мільйона вісімсот дві тисячі сімдесят вісім) грн, 3% річних у розмірі 99 809 (дев'яносто дев'ять тисяч вісімсот дев'ять) грн 10 коп., інфляційні втрати у розмірі 553 448 (п'ятсот п'ятдесят три тисячі чотириста сорок вісім) грн 58 коп., а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 66 830 (шістдесят шість тисяч вісімсот тридцять) грн 03 коп. В іншій частині позову відмовлено.
2.2. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 26.02.2024 (колегія суддів: Скрипка І.М., Тищенко А.І., Михальська Ю.Б.) рішення Господарського суду міста Києва від 02.11.2023 скасовано. Прийнято нове рішення про відмову у позові. Стягнуто з ПСП "Агрофірма "Роднічок" на користь ТОВ "Котляревський елеватор" 100 245,04 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.
2.3. Додатковою постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.03.2024 (колегія суддів: Скрипка І.М., Тищенко А.І., Михальська Ю.Б.) Заяву ТОВ "Котляревський елеватор" про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі № 910/7767/23 задоволено частково. Стягнуто з ПСП "Агрофірма "Роднічок" на користь ТОВ "Котляревський елеватор" 23 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції. У задоволенні решти заяви відмовлено.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги
3.1. ПСП "Агрофірма "Роднічок", не погоджуючись із судовим рішенням апеляційної інстанції, звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, просить постанову апеляційного господарського суду скасувати і залишити в силі рішення Господарського суду міста Києва.
4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
4.1. Касаційна скарга подана на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України.
4.2. Скаржник, обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження постанови Північного апеляційного господарського суду, зазначає, зокрема, про те, що апеляційний господарський суд не надав оцінки умовам договору щодо наслідків неповідомлення або несвоєчасного повідомлення відповідачем про настання форс-мажорних обставин. Висновки суду апеляційної інстанції щодо строків та порядку повідомлення відповідачем про настання форс-мажорних обставин, умов/засад звільнення від відповідальності за порушення зобов'язань, у випадку настання форс-мажорних обставин, щодо правових наслідків неповідомлення чи несвоєчасного повідомлення про настання форс-мажорних обставин.
4.3. Скаржник звертає увагу на постанови Верховного Суду, а саме:
- постанова Верховного Суду від 31.08.2022 у справі № 910/15264/21 (пункти 47, 50, 52, 53);
- постанова Верховного Суду від 23.08.2023 у справі №910/6234/22 (пункти 45, 49, 51, 52);
- постанова Верховного Суду від 23.03.2023 у справі №920/505/22.
4.4. У касаційній скарзі скаржник також звертає увагу на те, що апеляційний господарський суд не надав оцінки тому, що відповідач є професійним спостерігачем. На переконання скаржника, висновки апеляційного господарського суду щодо обсягу та обмеження відповідальності відповідача суперечать висновкам, які викладені в постановах Верховного Суду від 15.04.2020 у справі № 643/14079/17, від 13.09.2023 у справі №910/8741/22 (пункт 51, де посилались також на постанову від 12.04.2017 у справі №913/869/14).
5. Доводи інших учасників справи
5.1. До Верховного Суду від відповідача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому ТОВ "Котляревський елеватор" заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про їх необґрунтованість, і просить оскаржуване судове рішення залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення. Крім того, у своєму відзиві на касаційну скаргу відповідач просить стягнути 40 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.
5.2. Від ПСП "Агрофірма "Роднічок" 31.05.2024 надійшли додаткові пояснення на відзив.
5.3. До Верховного Суду 12.06.2024 від позивача та відповідача надійшли додаткові пояснення.
6. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
6.1. Між ТОВ "Котляревський елеватор" (далі - Зерновий склад) та ПСП "Агрофірма "Роднічок" (далі - Поклажодавець) 01.07.2021 укладено Договір складського зберігання сільськогосподарської продукції №3-9/0107 (далі - Договір), відповідно до умов якого Поклажодавець зобов'язаний передати Зерновому складу сільськогосподарську продукцію: зернові та технічні культури та продукти їх переробки (далі - продукція, зерно), а Зерновий склад зобов'язаний прийняти її на зберігання на умовах, визначених цим Договором і в установлений строк повернути Поклажодавцеві або особі, зазначеній ним як одержувач, у стані, передбаченому цим Договором та законодавством (пункт 1.1 Договору).
6.2. Передана на зберігання продукція залишається власністю Поклажодавця протягом усього часу знаходження її на зберіганні у Зернового складу (пункт 1.3 Договору).
6.3. Відповідно до пункту 2.8 Договору продукція передається Поклажодавцем на зберігання і приймається Зерновим складом за адресою: АДРЕСА_1 (далі - місце зберігання).
6.4. Пунктом 3.1.1 Договору визначено, що Зерновий склад забезпечує кількісне і якісне зберігання продукції, його облік та оформлення відповідно до чинного законодавства.
6.5. Зерновий склад зобов'язаний, не пізніше ніж за 7 календарних днів до закінчення строку зберігання продукції, попередити Поклажодавця про закінчення його строку і визначити строк витребування Продукції та зобов'язаний зберігати Продукцію протягом строку, встановленого пунктом 8.1 даного Договору (пункт 3.1.3 та пункт 3.1.5 Договору)
6.6. Згідно з пунктом 3.2.5 Договору після закінчення строку зберігання Продукції Поклажодавець зобов'язаний забрати її у Зернового складу.
6.7. Відповідно до пункту 7.3. Договору сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання своїх зобов'язань за Договором, якщо таке невиконання зумовлено настанням обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин). До обставин непереборної сили належать: пожежі, вибухи, блискавка, нагромадження снігу або ожеледь, повені чи інші стихійні лиха, локаут, страйк, інший промисловий розлад, дія суспільного ворога, оголошена або неоголошена війна, загроза війни, терористичний акт, блокада, масові заворушення, саботаж, дії чи бездіяльність органів влади та/або, які безпосередньо впливають на виконання Сторонами їх обов'язків за Договором.
6.8. Пунктом 7.4. Договору передбачено, що сторони зобов'язані письмово, не пізніше 72 годин з моменту настання обставин непереборної сили, повідомити одна одну про настання таких обставин, якщо вони перешкоджають належному виконанню цього Договору. Підтвердженням настання обставин непереборної сили є офіційне підтвердження таких обставин Торгово-промисловою палатою України або її регіональним відділенням протягом 10 (десяти) робочих днів, наступних за днем настання таких обставин. Несвоєчасне повідомлення про настання обставин непереборної сили або ненадання у вказаний в цьому пункті Договору строк сертифікату Торгово-промислової палати України позбавляє відповідну Сторону посилатися на них в майбутньому.
6.9. Відповідно до пункту 8.1 Договору строк зберігання продукції до 30.04.2022.
6.10. Пунктом 9.11 Договору передбачено, що адреси електронної пошти, зазначені сторонами в розділі 10 цього Договору, є офіційними засобами обміну терміновими повідомленнями (заявами, викликами тощо) та копіями документів між сторонами.
6.11. Додатком №1 до Договору з урахуванням Додаткової угоди від 01.09.2021 №1/1 сторони визначили тарифи по Договору.
6.12. Додатком №2 до Договору сторони визначили Замовлення на виконання робіт по сушінню та очищенню продукції.
6.13. Як вбачається з копії Книги кількісно-якісного обліку зерна та продуктів його переробки та пояснень сторін, станом на березень 2022 року на зберіганні відповідача знаходилось 644420 кг гороху ярового "Оплот".
6.14. Листом від 26.04.2022 Зерновий склад повідомив позивача про знищення майна - 644420 кг гороху ярового "Оплот" (насіннєвий) урожаю 2021 року, внаслідок надзвичайних, невідворотних обставин (вторгнення російської федерації в Україну, військових дій та пожежі 26.03.2022, що стала наслідком таких військових дій (артобстрілу)), які знаходяться поза контролем відповідача та унеможливлюють подальше виконання умов Договору, і надав лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 та Акт про пожежу від 26.03.2022.
6.15. На виконання умов Договору, в межах визначеного строку, позивачем надіслано відповідачу лист від 27.04.2022 №РД/Ис-89 про відвантаження продукції в кількості 644420 кг на ПСП "Агрофірма "Роднічок" у зв'язку із закінченням строку зберігання з 30.04.2022.
6.16. В подальшому позивач звернувся до відповідача з вимогою від 05.05.2022 №РД/ИС-92, в якій вимагав повернути продукцію в належній якості та в кількості 644420 кг або сплатити її вартість у розмірі 3 806 721,41 грн протягом 7 календарних днів з дня отримання даної вимоги.
6.17. Листом від 31.05.2022 №3105/1 відповідач підтвердив отримання 24.05.2022 вимоги позивача від 05.05.2022 №РД/ИС-92 та зазначив про наявність форс-мажорних обставин, які виникли у зв'язку із військовими діями, неоголошеною війною та вторгненням російської федерації в Україну.
6.18. У відповідь на вказаний лист відповідача, позивач надіслав лист від 17.06.2022 №РД/ИС140, в якому зазначив, що відповідачем не вжито всіх заходів для збереження майна позивача, шляхом вивезення майна в інше місце або повідомлення позивача про необхідність дострокового вивезення майна самостійно та вказав, що пожежа сталася 26.03.2022, а про неможливість відповідача виконати Договір у зв'язку із форс-мажорними обставинами було повідомлено листом від 26.04.2022, тобто із порушенням строків, визначених в пункті 7.4 Договору.
6.19. Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив, зокрема, з того, що:
- наданий позивачем розрахунок збитків містить арифметичні неточності: за власним розрахунком суду розмір збитків, що завдані неповерненням (незбереженням) зерна, становить 3 802 078 грн (644420 кг х 5,9 грн);
- оскільки вимогу позивача від 05.05.2022 №РД/ИС-92 про повернення продукції або сплату грошових коштів отримано відповідачем 24.05.2022, враховуючи встановлений у даній вимозі семиденний строк, то останнім днем для повернення відповідачем продукції або сплату грошових коштів є 31.05.2022, а першим днем прострочення такого зобов'язання було 01.06.2022, таким чином, періодом нарахуванням 3% річних та інфляційних втрат є 01.06.2022 - 20.04.2023;
- здійснивши власні розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку про стягнення інфляційних втрат у розмірі 553 448,58 грн та 3% річних у розмірі 99 809,10 грн в межах заявлених позовних вимог;
- зазначені відповідачем обставини непереборної сили відбулися - 26.03.2022, проте, відповідач про наявність таких обставин, про знищення продукції позивача та неможливість виконання умов Договору повідомив позивача листом від 26.04.2022, тобто з порушенням строку, визначеного пункту 7.4 Договору.
- твердження відповідача про отримання ним Акту про пожежу лише 26.04.2022, у зв'язку із щоденними обстрілами та завантаженістю роботи пожежної частини, судом першої інстанції не прийнято до уваги, оскільки, як вбачається з Акту про пожежу від 26.03.2023 примірник даного Акту на місці пожежі не вимагався, крім того, неотримання відповідачем вказаного Акту в день пожежі не звільняло його від обов'язку повідомити позивача про настання обставин непереборної сили протягом 72 годин.
6.20. Скасовуючи рішення першої інстанції та приймаючи нове рішення про відмову у позові, суд апеляційної інстанції дійшов, зокрема таких висновків:
- матеріали справи містять заяву свідка ОСОБА_1 від 30.06.2023, засвідченої приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Денисовою О.О., згідно з якої ОСОБА_1 є працівником ТОВ "Котляревський елеватор", проживає в селі Шевченкове Миколаївської області та був безпосереднім свідком подій 26.03.2022, приблизно о 4:00 год., перебуваючи за місцем проживання у селі Шевченкове Миколаївської області, почув звуки вибухів, прибувши за адресою місцезнаходження елеватора ТОВ "Котляревський елеватор" - АДРЕСА_1, виявлено пошкодження внаслідок обстрілів складських приміщень та пожежу, у зв'язку з чим одразу здійснено виклик пожежної служби та прийняті міри для самостійного гасіння пожежі, після ліквідації пожежі пожежниками представники позивача (Максим Кривчик та начальник служби охорони) після повідомлення від відповідача прибули на територію ТОВ "Котляревський елеватор", де їм було повідомлено про знищення товару - гороху, що знаходився на зберіганні та надано доступ до вказаного майна, після чого вони зробили відповідні записи, фото і покинули територію елеватора;
- відповідно до заяви свідка ОСОБА_2 (директора ТОВ "Котляревський елеватор") від 30.06.2023, засвідченої приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Денисовою О.О., 26.03.2023 внаслідок обстрілів села Шевченкове Миколаївської області, виникла пожежа на території ТОВ "Котляревський елеватор" за адресою: АДРЕСА_1, працівниками підприємства викликано пожежну службу, яка здійснила гасіння пожежі та фіксацію наслідків пожежі, примірник акту про пожежу представникам ТОВ "Котляревський елеватор" на місці пожежі не видавався, у зв'язку з великою завантаженістю ДСНС України у Миколаївській області, пов'язаною з постійними обстрілами Миколаївської області, належним чином засвідчена копія акту про пожежу від 26.03.2022 отримана ним особисто лише 26.04.2022, після чого письмово повідомлено своїх поклажодавців про факт настання пожежі та її наслідки;
- листом від 26.04.2022 Зерновий склад повідомив позивача про знищення майна - 644420 кг гороху ярового "Оплот" (насіннєвий) урожаю 2021 року, внаслідок надзвичайних, невідворотних обставин (вторгнення Російської Федерації в Україну, військових дій та пожежі 26.03.2022, що стала наслідком таких військових дій (артобстрілу)), які знаходяться поза контролем відповідача та унеможливлюють подальше виконання умов Договору та надав лист Торгово-промислової палаті України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 та Акт про пожежу від 26.03.2022;
- ТПП України листом від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 засвідчила, що військова агресія російської федерації проти України стала підставою для введення воєнного стану та є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили).Вказаний лист ТПП України адресований "Всім, кого це стосується", тобто необмеженому колу суб'єктів, його зміст носить загальний інформаційний характер та констатує абстрактний факт наявності форс-мажорних обставин без доведення причинно-наслідкового зв'язку у конкретному зобов'язанні;
- у відповідь на вимогу про повернення майна зі зберігання відповідач листом від 31.05.2022 №3105/1, не пізніше 10-ти денного терміну з дати отримання вимоги позивача, повідомив позивача про неможливість його повернення, та зазначив, що оскільки позивачем ігнорується факт того, що знищення майна внаслідок воєнних дій та пожежі є обставинами непереборної сили, враховуючи, що позивач не приймає як належне підтвердження обставин непереборної сили акт про пожежу та лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1, відповідач змушений буде звернутися до Торгово-промислової палати України з заявою про засвідчення форс-мажорних обставин;
- листом від 07.06.2022 №64/20-3876 Управління Служби безпеки України в Миколаївській області повідомило відповідача, що його заява про вчинення кримінального правопорушення від 05.05.2022 вих. №03/05 розглянута, за результатами чого зареєстровано кримінальне провадження №22022150000000697 від 01.06.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 438 Кримінального кодексу України (порушення законів та звичаїв війни). До зазначеного листа було також долучено витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань.
- листом від 17.06.2022 №РД/Ис-140 позивач повідомив відповідача про свою незгоду із тим фактом, що війна, артобстріли та пожежа, що виникла внаслідок дій російської федерації є обставинами непереборної сили та вимагав відшкодувати вартість втраченого майна, визначену 17 червня 2022 року відповідач звернувся до ТПП України із заявою №1706/1 про засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), яка була зареєстрована за вх. №146-05;
- 30.06.2022 за вих. №95/05-4 Торгово-промисловою палатою України видано ТОВ "Котляревський елеватор" сертифікат №3100-22-0333 про засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), яким засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військова агресія російської федерації проти України та пожежа, внаслідок військових дій (артобстрілу) на території Миколаївської області, щодо обов'язку: забезпечувати згідно пункту 3.1.1 Договору кількісне та якісне зберігання продукції, його облік та оформлення відповідно до чинного законодавства протягом строку, встановленого пунктом 8.1 та в установлений строк повернути майно поклажодавцеві.
- листом від 05.07.2022 №0507/1 відповідач направив позивачу копію сертифікату ТПП України від 30.06.2022 №3100-22-0333 про засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили). В якості направлення вказаного листа позивачу на його поштову адресу: м. Миколаїв, пр. Миру, 34, 6 поверх, надано копії опису вкладення у цінний лист, датований 05.07.2022, накладної АТ "Укрпошта" від 05.07.2022 № 0315078002353.
6.21. Суд апеляційної інстанції відхилив заперечення позивача щодо недотримання відповідачем порядку повідомлення про наявність форс-мажорних обставин, передбаченого пунктом7.4 Договору, оскільки сторони узгодили, що доказом існування форс-мажору є саме документ, виданий ТПП, а тому відповідач саме після отримання відповідного сертифікату ТПП повідомив про форс-мажорні обставини.
6.22. Колегія суддів апеляційної інстанції зазначила, що сертифікат про форс-мажорні обставини є належним доказом, виданим компетентним органом, який підтверджує відсутність вини відповідача у невиконанні ним зобов'язань за договором, укладеним з позивачем. Доказів на спростування викладеного у сертифікаті на підставі оцінених ТПП матеріалів позивачем до матеріалів справи не надавалось. З огляду на викладене, в даному випадку отримання відповідачем сертифікату ТПП пізніше строку, визначеного пунктом 7.4 договору, обумовлено об'єктивними обставинами.
6.23. Актом №120-0145 обстеження рухомого майна (товару), знищеного внаслідок збройної агресії російської федерації проти України від 31.05.2023, складеного експертом РТПП Миколаївської області встановлено, що об'єкт дослідження, за адресою: АДРЕСА_1 - рухоме майно (товар) - горох яровий "Оплот" походження врожаю 2021 року в кількості 644 420 кг, було знищено повністю, в результаті пожеж, що утворилися внаслідок артилерійських (ракетних) обстрілів російською федерацією території ТОВ "Котляревський елеватор" 26.03.2022.
6.24. Одночасно актом від 30.11.2022 №120-0341 з обстеження (фотофіксації) будівель та споруд нежитлового фонду виробничого об'єкту хлібоприймального підприємства, який належить відповідачу, пошкодженого внаслідок збройної агресії російської федерації, складений експертом РТПП Миколаївської області, підтверджується ступінь, характер та причини пошкодження майна відповідача.
6.25. За висновками апеляційного господарського суду, вищезазначені обставини у сукупності свідчать про те, що невиконання відповідачем зобов'язань за договором складського зберігання сільськогосподарської продукції від 01.07.2021 №3-9/0107, укладеним з Приватним сільськогосподарським підприємством "Агрофірма "Роднічок", викликано форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили), що є підставою для звільнення від відповідальності за договором, а відтак, має наслідком відмову у задоволенні позову.
7. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції
7.1. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
7.2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).
8. Джерела права. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій
8.1. Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства закріплених у частини третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
8.2. В обґрунтування підстав касаційного оскарження скаржник посилається на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України, зазначаючи про те, що судом апеляційної інстанції застосовані норми права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, що викладені у постановах, які зазначені в розділі 4 цієї постанови.
8.3. Стосовно наведених доводів касаційної скарги, Верховний Суд зазначає таке.
8.4. Касаційне провадження у справі відкрито на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, за змістом якого підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
8.5. Отже, відповідно до положень цих норм касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
8.6. Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства закріплених у частині третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
8.7. Для касаційного перегляду з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов'язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є незастосування правових висновків, які мали бути застосовані у подібних правовідносинах у справі, в якій Верховний Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.
8.8. Колегія суддів враховує, що процесуальний кодекс та інші законодавчі акти не містять визначення поняття "подібні правовідносини", а також будь-яких критеріїв визначення подібності правовідносин з метою врахування відповідного висновку, тому для розуміння відповідних термінів звертається до правових висновків, викладених у судовому рішенні Великої Палати Верховного Суду.
8.9. Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 задля юридичної визначеності у застосуванні приписів процесуального закону, які зобов'язують визначати подібність правовідносин, конкретизувала висновки Верховного Суду щодо тлумачення поняття "подібні правовідносини", що полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об'єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов'язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об'єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб'єктним і об'єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб'єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов'язково мають бути тотожними, тобто однаковими.
8.10. При цьому, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що термін "подібні правовідносини" може означати як ті, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші. Таку спільність або тотожність рис слід визначати відповідно до елементів правовідносин. Із загальної теорії права відомо, що цими елементами є їх суб'єкти, об'єкти та юридичний зміст, яким є взаємні права й обов'язки цих суб'єктів. Отже, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", зокрема пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України та пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб'єктним та об'єктним критеріями.
8.11. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов'язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.
8.12. У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов'язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб'єктний склад спірних правовідносин (види суб'єктів, які є сторонами спору) й об'єкти спорів.
8.13. Ураховуючи наведені висновки щодо тлумачення поняття "подібні правовідносини", задля юридичної визначеності у застосуванні приписів процесуального закону, які зобов'язують визначати подібність правовідносин (подібність відносин), Велика Палата Верховного Суду визнала за потрібне конкретизувати раніше викладені Верховним Судом висновки щодо цього питання та зазначила, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об'єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов'язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об'єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб'єктним і об'єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб'єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов'язково мають бути тотожними, тобто однаковими.
8.14. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що таку подібність суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи [див. постанови від 27 березня 2018 року у справі №910/17999/16 (пункт 32); від 25 квітня 2018 року у справі № 925/3/17 (пункт 38); від 16 травня 2018 року у справі № 910/24257/16 (пункт 40); від 5 червня 2018 року у справі № 243/10982/15-ц (пункт 22); від 31 жовтня 2018 року у справі № 372/1988/15-ц (пункт 24); від 5 грудня 2018 року у справах №522/2202/15-ц (пункт 22) і № 522/2110/15-ц (пункт 22); від 30 січня 2019 року у справі № 706/1272/14-ц (пункт 22)]. Це врахування слід розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов'язаних із правами й обов'язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб'єктів (видової належності сторін спору) й об'єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини).
8.15. Скаржником вказано низку постанов Верховного Суду, в яких зазначені правові висновки, які, на думку позивача, не були враховані.
8.16. У постанові від 31.08.2022 зі справи № 910/15264/21 Суд, зокрема, виснував, що потрібно розрізняти вчасне повідомлення сторони про виникнення форс-мажорних обставин (яке сторона має зробити у передбачений договором строк) від звернення до ТПП за отриманням сертифікату, яке є можливим лише після порушення виконання зобов'язання. Через це сертифікат ТПП може бути отриманий значно пізніше за дату, коли сторона з'ясувала неможливість виконання договору через вплив форс-мажорних обставин. Саме ж повідомлення про форс-мажор має бути направлено іншій стороні якнайшвидше. Хоча й форс-мажорні обставини впливають, як правило, на одну сторону договору (виконавця), але вони мають негативні наслідки насамперед для іншої сторони договору, яка не отримує його належне виконання. Отже, своєчасне повідомлення іншої сторони про настання форс-мажорних обставин спрямоване на захист прав та інтересів іншої сторони договору, яка буде розуміти, що не отримає вчасно товар (роботи, послуги) та, можливо, зможе зменшити негативні наслідки форс-мажору. Водночас неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про форс-мажорні обставини позбавляє сторону, яка порушила цей обов'язок, права посилатися на ці обставини як на підставу звільнення від відповідальності, якщо це передбачено договором (втрата стороною права посилання на форс-мажор).
8.17. Про те, що сторона позбавляється права посилатися на форс-мажорні обставини через несвоєчасне повідомлення має бути прямо зазначено в договорі (подібний за змістом правовий висновок міститься у пункті 5.63 постанови Верховного Суду від 22.06.2022 у справі №904/5328/21).
8.18. Аналогічний підхід міститися в узагальнених нормах європейського звичаєвого права. Так, у Принципах міжнародних комерційних договорів (Принципи УНІДРУА в редакції 2016 року) у ч.3 ст.7.1.7 "Непереборна сила (форс-мажор)" вказано, що сторона, яка не виконала зобов'язання, має повідомити іншу сторону про виникнення перешкоди та її вплив на здатність виконувати зобов'язання. Якщо повідомлення не отримане іншою стороною протягом розумного строку після того, як сторона яка не виконала дізналася або могла дізнатися про перешкоду, вона несе відповідальність за збитки, які стали результатом неотримання повідомлення. У Принципах Європейського договірного права (ст.8.108(3)), присвяченій питанням форс-мажору, вказано, що невиконуюча зобов'язання сторона має впевнитися у тому, що повідомлення про перешкоду та її вплив на виконання отримане іншою стороною впродовж розумного строку після того, як невиконуюча сторона дізналася або повинна була дізнатися про ці перешкоди. Інша сторона має право на компенсацію збитків, завданих внаслідок неотримання такого повідомлення.
8.19. У постанові від 23.08.2023 у справі № 910/6234/22 Верховний Суд зазначив, зокрема, про те, що суд повинен дослідити своєчасність повідомлення стороною про виникнення форс-мажорних обставин.
8.20. Скаржник також посилається на постанову від 23.03.2023 у справі № 920/505/22, щодо обґрунтування наявності форс-мажорних обставин саме для відповідача у справі.
8.21. Суд вважає подібними за змістовним критерієм правовідносини у вказаних справах зі справою, судове рішення в якій є предметом касаційного перегляду, водночас всупереч наведеним висновкам Верховного Суду щодо застосування норм права, якими врегульоване питання форс-мажорних обставин.
8.22. Скаржник у своїй касаційній скарзі також звертає увагу на те, що висновки суду апеляційної інстанції щодо обсягу та обмеження відповідальності відповідача як професійного зберігача, а також щодо вини зберігача, у випадку бездіяльності, необережності зберігача до невиконання чи неналежного виконання своїх обов'язків суперечать висновкам Верховного Суду, викладених у постановах Верховного Суду від 15.04.2020 у справі № 643/14079/17 та від 13.09.2023 у справі №910/8741/22.
8.23. У справі № 643/14079/17, Верховний Суд зазначив, зокрема таке : "Тлумачення вказаних норм свідчить, що договір зберігання може укладатися із зберігачем чи професійним зберігачем. При цьому, правовий статус (зберігач чи професійний зберігач) впливає на ті обставини, які виключають відповідальність зберігача (професійного зберігача) за втрату речі. Кваліфікуючою ознакою професійного зберігача є те, що особа, що здійснює зберігання на засадах підприємницької діяльності. Тобто, така діяльність має здійснюватися особою, яка є підприємцем, систематично. За загальним правилом, за втрату речі, під час строку зберігання, зберігач відповідає, якщо: відбулося порушення обов'язку повернути поклажодавцеві у схоронності річ; поклажодавцеві завдано збитків у вигляді втрати речі; наявний причинний зв'язок між діями (бездіяльністю) зберігача і негативними наслідками, що виявились результатом таких дій (бездіяльності); вини зберігача у настанні щодо речі негативних наслідків, яка проявилась у будь-якій формі, тобто умислу чи необережності зберігача до невиконання чи неналежного виконання своїх обов'язків. Натомість професійний зберігач має довести наявність втрату речі сталася внаслідок непереборної сили, або через такі властивості речі, про які зберігач, приймаючи її на зберігання, не знав і не міг знати, або внаслідок умислу чи грубої необережності поклажодавця. У всіх інших випадках, навіть якщо вини професійного зберігача немає, він зобов'язаний відшкодувати збитки поклажодавцеві".
8.24. У справі від 13.09.2023 № 910/8741/22 Верховний Суд зазначив про те, що : "Верховний Суд звертає увагу скаржника на те, що форс-мажор не звільняє сторін договору від виконання зобов'язань і не змінює строків такого виконання, цей інститут спрямований виключно на звільнення сторони від негативних наслідків, а саме від відповідальності за невиконання чи прострочення виконання зобов'язань на період існування форс-мажору. Отже, суди попередніх інстанцій дійшли правильних висновків про те, що нарахування у вигляді інфляційних втрат та 3% річних, що передбачені ч.2 ст.625 ЦК, за своєю правовою природою не є правовою відповідальністю (штрафними санкціями), встановленою ст.611 ЦК та ст.217 ГК. Тому правила щодо звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання у випадку настання непереборної сили (форс-мажору), визначені ст.617 ЦК та ст.218 ГК, не підлягають застосуванню до акцесорного зобов'язання, передбаченого ч.2 ст.625 ЦК, щодо сплати суми боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також процентів річних від простроченої суми".
8.25. Верховний Суд, враховуючи аргументи скаржника та встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи, зазначає таке.
8.26. Суд апеляційної інстанції, відхиляючи заперечення позивача щодо недотримання відповідачем порядку повідомлення про наявність форс-мажорних обставин, передбаченого пунктом 7.4 договору, зазначив, що сторони узгодили, що доказом існування форс-мажору є саме документ, виданий ТПП, а тому відповідач саме після отримання відповідного сертифікату ТПП повідомив про форс-мажорні обставини. Крім того, суд апеляційної інстанції взяв до уваги заяву свідка, за якою позивача повідомлено про пожежу.
8.27. Втім, позивач у своїй касаційній скарзі звертає увагу на те, що в обґрунтування своїх вимог, позивач посилається саме на порушення відповідачем строків повідомлення про наявність форс-мажорних обставин та строків надання сертифікату Торгово-промислової палати України, а не на порушення порядку.
8.28. Скаржник зазначає, що договором передбачено два строки: строк письмового повідомлення про настання обставин непереборної сили та строк надання сертифікату Торгово-промислової палати України.
8.29. З тексту оскаржуваного судового рішення не вбачається дослідження судом апеляційної інстанції з якого моменту починається відлік часу для повідомлення про форс-мажорні обставини.
8.30. Беручи до уваги заяву свідка, суд апеляційної інстанції врахував обумовлені обставини, втім не встановив чи підтверджує факт обізнаності позивача щодо події (пожежі) виконання відповідачем зобов'язання, яке зазначене в пункті 7.4 Договору з врахуванням повідомлення про настання таких обставин в день їх виникнення, перебування с. Шевченкове у тимчасовій окупації та можливий на той момент спосіб такого повідомлення.
8.31. У зазначеному аспекті Верховний Суд також звертає увагу на постанову Верховного Суду у складі Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13.03.2024 у справі № 686/16312/22, в якій зазначено, що на рівні норм ЦК України законодавець не внормував застосування конструкції форс-мажору в цивільних відносинах. Традиційно в цивільних відносинах форс-мажор є договірною підставою звільнення від цивільно-правової відповідальності. Проте це не перешкоджає учасникам цивільного обороту врегулювати свої відносини з врахуванням принципу свободи договору. Очевидно, що за допомогою такого універсального регулятора приватних відносин як договір його сторони можуть регулювати, зокрема:
застосування конструкції форс-мажору в своїх відносинах (на які випадки поширюється форс-мажор, які правові наслідки існування форс-мажору (наприклад, право на зміну чи розірвання договору);
чим підтверджується форс-мажор;
чи впливає існування форс-мажору на виконання цивільно-правового зобов'язання, яке виникло на підставі такого договору;
як позначається існування форс-мажору на строках виконання цивільно-правового зобов'язання, яке виникло на підставі договору.
8.32. Частиною п'ятою статті 236 ГПК України передбачено, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
8.33. Відповідно до положень статті 236 ГПК України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
8.34. Згідно з частиною першою статті 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин; 4) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 5) як розподілити між сторонами судові витрати; 6) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.
8.35. Відповідно до пункту 5 частини четвертої статті 238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначається мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
8.36. Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
8.37. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність (стаття 76 ГПК України), допустимість (стаття 77 ГПК України), достовірність (стаття 78 ГПК України) кожного доказу окремо, а також вірогідність (стаття 79 ГПК України) і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
8.38. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
8.39. Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
8.40. Водночас Верховний Суд в силу імперативних положень частини другої статті 300 ГПК України позбавлений права самостійно досліджувати, перевіряти та переоцінювати докази, самостійно встановлювати по-новому фактичні обставини справи, певні факти або їх відсутність.
8.41. З огляду на викладене, доводи касаційної скарги частково знайшли своє підтвердження, наявні підстави для скасування оскаржуваного судового рішення і передачі справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
8.42. Враховуючи вище викладене, суду апеляційної інстанції слід дослідити зазначені вище обставини та надати їм оцінку через призму конструкції форс-мажору з врахуванням укладеного між сторонами договору.
8.43. Верховний Суд вважає неприйнятними доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу, з огляду на вказані вище висновки Верховного Суду, наведені у цій постанові.
8.44. Колегія суддів касаційної інстанції, враховуючи рішення Європейського суду з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" та у справі "Трофимчук проти України" (№4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року), зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
8.45. Крім того, колегія суддів відзначає, що додаткове рішення є невід'ємною частиною рішення у справі. У разі скасування рішення у справі ухвалене додаткове рішення втрачає силу. Такі правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 16.04.2018 у справі № 923/631/15, від 20.12.2019 у справі № 240/6150/18, від 23.01.2020 у справі № 927/229/19, від 23.12.2021 у справі № 925/81/21.
8.46. Оскільки суд касаційної інстанції дійшов висновку про необхідність скасування постанови Північного апеляційного господарського суду від 26.02.2024, то додаткова постанова Північного апеляційного господарського суду від 18.03.2024 у справі № 910/7767/23 також підлягає скасуванню.
9. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
9.1. Доводи ПСП "Агрофірма "Роднічок" про порушення судом апеляційної інстанції норм права при прийнятті оскаржуваного судового рішення знайшли своє часткове підтвердження за результатами перегляду справи в касаційному порядку.
9.2. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
9.3. З огляду на межі розгляду справи судом касаційної інстанції, Касаційний господарський суд вважає, що касаційна скарга ПСП "Агрофірма "Роднічок" підлягає частковому задоволенню, а справа - направленню на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
9.4. У новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, перевірити зазначені в цій постанові доводи та докази, а також вагомі (визначальні) аргументи сторін у справі, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого вирішити спір відповідно до закону.
10. Судові витрати
10.1. Розподіл судового збору, сплаченого за подання касаційної скарги, відповідно до частини чотирнадцятої статті 129 ГПК України, не здійснюється, адже суд не змінює та не ухвалює нового рішення, а скасовує оскаржуване судове рішення та передає справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, тому за результатами нового розгляду має бути вирішено й питання, зокрема, щодо розподілу судового збору.
Керуючись статтями 129, 300, 308, 310, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства "Агрофірма "Роднічок" задовольнити частково.
2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.02.2024 та додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.03.2024 у справі № 910/7767/23 скасувати.
Справу № 910/7767/23 передати на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя І. Бенедисюк
Суддя А. Ємець
Суддя Т. Малашенкова