13 червня 2024 року
м. Київ
cправа № 908/779/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Булгакової І.В. (головуючий), Жайворонок Т.Є., Колос І.Б.,
за участю секретаря судового засідання - Пасічнюк С.В.,
представників учасників справи:
позивача - товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдінг"- адвоката Литвина П.В., дов. від 29.11.2023 № 201,
відповідача - акціонерного товариства "ДТЕК Дніпроенерго" - адвоката Лозовицького М.С., дов. від 15.12.2023 № 10-Дне/24,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу акціонерного товариства "ДТЕК Дніпроенерго" (далі - Товариство)
на рішення Господарського суду Запорізької області від 03.10.2023 (головуючий суддя Корсун В.Л.)
та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 20.03.2024 (головуючий суддя Кощеєв І.М., судді: Чус О.В. і Дармін М.О.)
у справі № 908/779/23
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдінг" (далі - Компанія)
до Товариства
про стягнення 5 136 334,28 грн.
За результатами розгляду касаційної скарги Верховний Суд
Компанія звернулася до суду з позовом до Товариства про стягнення 5 136 334,28 грн заборгованості, з яких: 4 644 451,04 грн основного боргу, 88 180,95 грн 3% річних та 403 702,29 грн інфляційних втрат.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором постачання природного газу від 16.03.2022 № ТЕС-ДЕК (далі - Договір) в частині оплати природного газу, поставленого позивачем у березні-квітні 2023 року. Оскільки відповідач прострочив оплату за поставлений газ спірна сума підлягає стягненню з урахуванням заявлених інфляційних втрат та 3% річних.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 03.10.2023, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 20.03.2024, позов задоволено.
Рішення судів мотивовано доведеністю обставин невиконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором щодо оплати поставленого газу. Обсяг (об'єм) спожитого газу є встановленим, узгодженим та переданим відповідачу, що підтверджується комерційним актом приймання-передачі № 1 від 30.04.2022, який підписано уповноваженими представниками сторін без будь-яких заперечень чи зауважень та скріплено їх печатками. Враховуючи прострочення оплати за поставлений газ із відповідача підлягають стягненню також 3% річних та інфляційні втрати.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанції, Товариство звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на підставу касаційного оскарження судових рішень, передбачену пунктом 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), зазначає про відсутність висновку Верховного Суду у подібних правовідносинах щодо застосування положень пунктів 2, 13 глави 2, пункту 2 глави 7 розділу ІІІ Кодексу газотранспортної системи, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2493 (далі - Кодекс ГТС), у взаємозв'язку з умовами Договору щодо необхідності підтвердження/звірки даних по спожитому об'єму природного газу та як наслідок наявності/відсутності зобов'язань з оплати за такий газ. Просить скасувати оскаржувані судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
За доводами скаржника судами порушено зазначені положення Кодексу ГТС у системному тлумаченні з положеннями Договору внаслідок неврахування того, що комерційний акт є похідним документом за Договором; достовірність комерційного акту залежить від достовірності інформації поданої з Інформаційної платформи Оператора ГТС, дані з якої мають бути документально підтвердженими та ідентифікованими стосовно часу формування даних чи звернення до системи та авторства уповноваженої особи щодо здійснення такої вибірки.
Дані щодо обсягу фактичного споживання газу мають підтверджуватись не тільки Інформаційною системою, а й даними комерційних вузлів обліку, однак наразі, в умовах постійних обстрілів території Зеленодольської територіальної громади, відповідач позбавлений можливості звірки даних з приборів комерційного обліку. Оскільки виникають сумніви щодо об'ємів природного газу, поставленого протягом дії Договору, дані, зазначені в комерційних актах наданих до матеріалів справи, не можуть бути підставою для виникнення у відповідача зобов'язань з оплати.
Позивачем до матеріалів справи не надано інших доказів поставки/споживання природного газу в об'ємах заявлених у позові. Доказів, в підтвердження отримання зазначених в актах об'ємів природного газу, позивачем до матеріалів справи не долучено.
Від Компанії відзив на касаційну скаргу не надходив.
Перевіривши правильність застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального і процесуального права, відповідно до встановлених ними обставин справи, враховуючи підстави відкриття касаційного провадження, заслухавши доповідь судді-доповідача та пояснення представників сторін, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 16.03.2022 Компанія (постачальник) та Товариство (відокремлений підрозділ "Криворізька теплова електрична станція" акціонерного товариства "ДТЕК Дніпроенерго"; споживач) уклали Договір за умовами якого:
- постачальник зобов'язався поставити природний газ споживачу, а споживач зобов'язався прийняти та оплатити газ на умовах договору (пункт 1.1);
- газ, що постачається за договором, використовується споживачем для власних потреб, або в якості сировини, а не для перепродажу (пункт 1.3);
- сторони визначили, що обсяг замовленої потужності та плановий обсяг газу, що постачається на умовах договору: в період постачання з 26.03.2022 до 31.03.2022 складає 1 440,00 куб. м.; в період постачання з 01.04.2022 до 30.04.2022 складає 46 800,00 куб. м. (підпункти 2.1.1-2.1.2 пункту 2.1)
- постачальник передає споживачу природний газ у загальному потоці газу. Передача природного газу від постачальника до споживача оформлюється комерційним актом приймання-передачі природного газу відповідно до вимог Кодексу ГТС, Кодексу ГРМ та цього договору. Обсяг замовленої потужності та обсяг (об'єм) постачання газу на Газову добу (D) визначається на підставі заявок споживача в межах планового обсягу постачання/споживання газу, визначеного в пункті 2.1. договору. Заявки подаються споживачем на відповідну Газову добу (D) в розрізі кожної точки входу/виходу на електронну пошту постачальника, визначену у розділі 9 договору. Форма такої заявки на замовлення потужності та постачання газу встановлена Додатком № 1 до договору (заявка) або електронним повідомленням на електронну пошту постачальника з наступних електронних адрес: ІНФОРМАЦІЯ_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, ІНФОРМАЦІЯ_5 (пункт 2.2);
- на підставі отриманих даних Інформаційної платформи Оператора ГТС постачальник протягом 3-х робочих днів готує та надає споживачу два примірника комерційного акту за відповідний період постачання, підписані уповноваженим представником постачальника, та рахунок на оплату/доплату за спожитий газ та, у випадку необхідності, рахунок на оплату добового небалансу та/або на сплату тарифу на послуги транспортування, що може включати в себе суму додаткової плати, яка виникла в результаті від'ємного значення між обсягом, який був зазначений в заявці споживача, та фактично відібраним обсягом природного газу споживачем за газову добу (D), зазначеного в інформаційній платформі Оператора ГТС за відповідну газову добу (D) (пункт 2.5.8);
- споживач протягом 2-х робочих днів з дати одержання комерційного акту зобов'язується повернути постачальнику один примірник оригіналу комерційного акту, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від його підписання та оплати виставлених постачальником рахунків (пункт 2.5.9);
- у випадку не повернення споживачем підписаного оригіналу комерційного акту та/або ненадання письмової обґрунтованої відмови проти підписання комерційного акту до 15-го числа місяця, наступного за періодом постачання, обсяг (об'єм) спожитого газу вважається встановленим, узгодженим відповідно до даних Інформаційної платформи Оператора ГТС та переданим у власність споживачу, а остаточна договірна вартість поставленого протягом відповідного періоду постачання газу розраховується відповідно до умов договору (пункт 2.5.10);
- звірка фактичного об'єму спожитого газу за договором на певну дату чи протягом відповідного періоду постачання, проводиться сторонами на підставі даних комерційних вузлів обліку газу та інформації про фактично поставлений споживачу об'єм газу згідно з даними Інформаційної платформи Оператора ГТС, на підставі яких оформлюється комерційний акт (пункт 2.5.11);
- договірна ціна на природний газ за 1 000 куб. м. газу без ПДВ, який постачається постачальником в період з дати укладання договору до 30.04.2022 (включно) визначається згідно постанови Кабінету Міністрів України від 06.03.2022 № 222, та складає 5 900,00 грн. Крім того, ПДВ за ставкою 20%, крім того тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи - 124,16 грн без ПДВ, коефіцієнт, який застосовується при замовлені потужності на добу наперед у відповідному періоді на рівні 1,10 умовних одиниць, всього з коефіцієнтом - 136,576 грн. Крім того, ПДВ 20% - 27,315 грн. Всього з ПДВ - 163,89 грн за 1 000 куб. м. Всього ціна на природний газ 1 000 куб. м. з ПДВ, з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовлені потужності на добу наперед, обсягів газу в період з дати укладання договору до 30.04.2022 (включно) становить 7 243,89 грн (пункт 4.1);
- загальна вартість цього договору визначається як сума остаточних договірних вартостей газу, отриманого споживачем від постачальника, та інших витрат, які виникають при виконанні цього договору протягом строку його дії (пункт 4.2);
- остаточний розрахунок за фактично переданий у періоді постачання природний газ з урахуванням вартості небалансу, визначеного відповідно до пункту 4.4. цього договору (остаточна Договірна Вартість) цього договору, здійснюється споживачем не пізніше ніж через 45 діб після закінчення періоду постачання. В платіжних дорученнях споживач має обов'язково вказувати призначення платежу, номер та дату договору. За цим договором споживач здійснює оплату після отримання природного газу у відповідному періоді постачання. У разі зміни умов оплати на попередню оплату сторони повинні укласти відповідно додаткову угоду до договору про такі зміни (пункт 4.5);
- даний договір набирає чинності з 16.03.2022 і діє в частині поставки газу до 30.04.2022, а в частині розрахунків за газ - до повного їх виконання. Продовження договору можливе за взаємною згодою сторін шляхом підписання додаткової угоди до договору (пункт 8.1).
Відповідно до комерційного акта приймання-передачі природного газу № 1 від 30.04.2022, Компанія (постачальник) передала, а Товариство (споживач) прийняло газ природній у кількості 642,475610 тис. куб. м. на загальну суму 4 644 451,04 грн. Зазначений комерційний акт підписано уповноваженими представниками сторін без будь-яких заперечень чи зауважень та скріплено їх печатками.
Невиконання Товариством зобов'язання щодо оплати природного газу у визначений Договором строк стало підставою для звернення Компанії з цим позовом до суду.
Суди попередніх інстанцій, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, виходили з того, що предметом доказування у даній справі є факт здійснення господарської операції з поставки природного газу, а також факт здійснення оплати за таку поставку та розмір заборгованості, яка не сплачена. Вказані обставини встановлюються шляхом дослідження відповідного договору поставки природного газу, актів приймання-передачі природного газу (у яких сторони узгодили обсяг поставленого газу та його вартість у відповідному місяці) та доказів оплати (що можуть підтвердити суму здійсненої відповідачем оплати (якщо б такі були).
Відповідно до частин першої, шостої статті 265 Господарського кодексу України (далі - ГК України), за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
За приписами статті 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічні положення містить стаття 193 ГК України.
Згідно із статтею 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною першою статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Судами встановлено, що за умовами пункту 2.2 Договору передача природного газу від постачальника до споживача оформлюється комерційним актом приймання-передачі природного газу відповідно до вимог Кодексу ГТС, Кодексу ГРМ та цього договору.
Уповноваженими представниками Компанії і Товариства підписано та скріплено печатками товариств без будь-яких заперечень чи зауважень комерційний акт приймання-передачі природного газу № 1 від 30.04.2022, за яким споживач прийняв від постачальника газ природній у кількості 642,475610 тис. куб. м. на загальну суму 4 644 451,04 грн.
Як правильно зазначили суди, підписання покупцем (споживачем) та продавцем (постачальником) актів приймання-передачі (комерційних актів приймання-передачі природного газу), які є первинними обліковими документами у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і які відповідають вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 та фіксують факт здійснення господарських операцій і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.
Тобто, комерційні акти приймання-передачі природного газу це первинні документи відповідно до Закону. При цьому, як з'ясували суди, в наявному у матеріалах справи комерційному акті приймання-передачі природного газу від 30.04.2022 складеного між відповідачем та позивачем наявні всі обов'язкові реквізити для первинних документів.
Таким чином, обсяги та вартість природного газу у спірному періоді є підтвердженими та узгодженими між сторонами. Жодних претензій щодо кількості або якості переданого позивачем природного газу з боку відповідача не заявлялось та не пред'являлось. Доказів протилежного відповідачем до матеріалів справи не надано.
На порушення умов пункту 4.5 Договору, відповідач не здійснив остаточний розрахунок за фактично переданий протягом березня-квітня 2022 року природний газ на суму 4 644 451,04 грн, внаслідок чого утворилась заборгованість у зазначеному розмірі, підтверджена належними і допустимими доказами.
Відповідно до положень частини другої статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За порушення грошового зобов'язання Компанія нарахувала Товариству 3% річних в сумі 88 180,95 грн за період з 15.06.2022 по 31.01.2023 та інфляційні втрати в сумі 403 702,29 грн за період січень - липень 2022 року по січень 2023 року.
Враховуючи, що Компанією доведено поданими доказами, а Товариством не спростовано порушення грошового зобов'язання по сплаті 4 644 451,04 грн основного боргу, господарські суди здійснивши перевірку розрахунків позивача за спірний період, дійшли висновку про наявність підстав для стягнення з Товариства на користь Компанії також 88 180,95 грн 3% річних та 403 702,29 грн втрат від інфляції.
Доводи касаційної скарги Товариства наведених висновків не спростовують та не вливають на них.
Заперечення скаржника проти визначеного обсягу спожитого газу, з урахуванням активних бойових дій на території Зеленодольської міської громади та відсутності у відповідача можливостей звірки даних приборів комерційного обліку були предметом дослідження судів попередніх інстанцій та обґрунтовано ними відхилені з огляду на таке.
Як правильно зазначили суди, обсяг (об'єм) спожитого газу вважається встановленим, узгодженим та переданим у власність з моменту підписання сторонами комерційного акта приймання-передачі природного газу № 1 від 30.04.2022, який як у силу положень Договору, так і вимог законодавства України, є належним та допустимим доказом здійснення спірної господарської операції та виникнення у відповідача обов'язку з оплати поставленого газу.
Так, договором наведено визначення: комерційний акт приймання-передачі природного газу (комерційний акт) - документ, що підтверджує виконання сторонами своїх зобов'язань у частині приймання-передачі природного газу протягом періоду постачання, в якому зазначається фактичний обсяг поставленого природного газу протягом періоду постачання, договірна ціна та остаточна договірна вартість природного газу протягом періоду постачання. Сторони будуть використовувати зразок Комерційного акту у формі, згідно з Додатком № 4 до цього договору.
Згідно із пунктом 2.5.8 Договору, на підставі отриманих даних Інформаційної платформи Оператора ГТС постачальник протягом 3-х робочих днів готує та надає споживачу два примірника комерційного акту за відповідний період постачання, підписані уповноваженим представником постачальника, та рахунок на оплату/доплату за спожитий газ та, у випадку необхідності, рахунок на оплату добового небалансу та/або на сплату тарифу на послуги транспортування, що може включати в себе суму додаткової плати, яка виникла в результаті відємного значення між обсягом, який був зазначений в заявці споживача, та фактично відібраним обсягом природного газу споживачем за газову добу (D), зазначеного в інформаційній платформі Оператора ГТС за відповідну газову добу (D).
За умовами пункту 2.5.9 Договору, споживач протягом 2 робочих днів з дати одержання комерційного акту зобов'язується повернути постачальнику один примірник оригіналу комерційного акту, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від його підписання та оплати виставлених постачальником рахунків.
Cторони погодили в пункті 2.5.10 Договору, що у випадку неповернення споживачем підписаного оригіналу комерційного акту та/або ненадання письмової обґрунтованої відмови проти підписання Комерційного акту до 15-го числа місяця, наступного за періодом постачання, обсяг (об'єм) спожитого газу вважається встановленим, узгодженим відповідно до даних Інформаційної платформи Оператора ГТС та переданим у власність споживачу, а остаточна договірна вартість поставленого протягом відповідного періоду постачання газу розраховується відповідно до умов договору.
Таким чином, відомості про обсяги спожитого газу закріплені в комерційному акті, формуються на підставі даних Інформаційної платформи Оператора ГТС, які долучені до матеріалів справи позивачем та на підставі яких сформовано обсяги постачання природного газу споживачу у комерційному акті, що перевірено судами попередніх інстанцій.
Натомість Скаржник, не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій щодо доведеності вимог позивача на підставі належних та допустимих доказів та дослідження умов Договору, фактично просить суд касаційної інстанції переоцінити докази у справі, однак саме лише прагнення скаржника здійснити нову перевірку обставин справи та переоцінку доказів у ній не є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень попередніх інстанцій, оскільки згідно з імперативними приписами статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, додатково перевіряти докази.
До того ж встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц).
За встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, зокрема щодо доведеності первинними документами обставин узгодженності сторонами обсягів, вартості природного газу, поставленого у спірному періоді, що є підставою для його оплати, Верховний Суд не вбачає необхідності додаткового підтвердження/звірки даних по спожитому об'єму природного газу, а відтак і формування висновку щодо застосування до спірних правовідносин положень пунктів 2, 13 глави 2, пункту 2 глави 7 розділу ІІІ Кодексу ГТС, у взаємозв'язку з умовами Договору.
Верховний Суд зазначає, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.
При цьому самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначається підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, покладається на скаржника.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Суду як джерело права.
Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
За таких обставин Верховний Суд вважає, що надав відповіді на всі істотні, вагомі та доречні доводи, які викладені скаржником у касаційній скарзі та стали підставою для відкриття касаційного провадження.
Відповідно до статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Статтею 309 ГПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
З огляду на викладене Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, оскільки судами були ухвалені рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що дає підстави залишити їх без змін.
У зв'язку з тим, що суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін раніше ухвалені судові рішення, а також враховуючи, що учасники справи не подавали заяв про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, суд покладає на скаржника витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.
Керуючись статтями 129, 308, 309, 315 ГПК України, Верховний Суд
Касаційну скаргу акціонерного товариства "ДТЕК Дніпроенерго" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Запорізької області від 03.10.2023 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 20.03.2024 у справі № 908/779/23 - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя І. Булгакова
Суддя Т. Жайворонок
Суддя І. Колос