04 червня 2024 року
м. Київ
cправа № 914/3681/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Білоуса В.В. - головуючого, Васьковського О.В., Погребняка В.Я.
за участю секретаря судового засідання - Кондратюк Л.М.;
за участю представників:
скаржника - адвокат Воробець С.І. (відео.)
розпорядника майна боржника - арбітражний керуючий Ткачук О.В. (відео),
заявника - адвокат Мошенець Д.В. (в залі суду)
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконферензв'язку касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Нафтопереробний комплекс - Галичина"
на постанову Західного апеляційного господарського суду
від 06.03.2024
у складі колегії суддів: Желіка М. Б. (головуючий), Орищин Г. В., Галушко Н. А.
та на ухвалу Господарського суду Львівської області
від 26.12.2023
суддя Артимович В. М.
у справі № 914/3681/23
за заявою Публічного акціонерного товариства "Укрнафта"
у справі про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Нафтопереробний комплекс - Галичина", -
1. На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла заява Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" (далі - ПАТ "Укрнафта") про відкриття провадження у справі про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Нафтопереробний комплекс - Галичина" (далі - ПАТ "Нафтопереробний комплекс - Галичина").
Короткий зміст оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанції
2. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 26.12.2023, серед іншого, відкрито провадження у справі про банкрутство ПАТ "Нафтопереробний комплекс - Галичина", визнано вимоги кредитора - ПАТ "Укрнафта" в сумі 828 165 429,95 грн заборгованості, 60 300,00 грн авансування винагороди арбітражного керуючого, 26 840,00 грн судового збору, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника, введено процедуру розпорядження майном боржника, розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Ткачука Олександра Вікторовича.
3. Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, боржник звернувся до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.
4. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 06.03.2024 у задоволенні вимог апеляційної скарги ПАТ "Нафтопереробний комплекс - Галичина" відмовлено, ухвалу Господарського суду Львівської області від 26.12.2023 залишено без змін.
Рух касаційної скарги
5. 08.04.2024 ПАТ "Нафтопереробний комплекс - Галичина" звернулось до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Західного апеляційного господарського суду від 06.03.2024 та на ухвалу Господарського суду Львівської області від 26.12.2023 у справі № 914/3681/23.
6. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду касаційної скарги ПАТ "Нафтопереробний комплекс - Галичина" у справі № 914/3681/23 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Білоуса В.В., судді - Погребняка В. Я., судді - Васьковського О. В., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.04.2024.
7. Ухвалою Верховного Суду від 24.04.2024 касаційну скаргу ПАТ "Нафтопереробний комплекс - Галичина" на постанову Західного апеляційного господарського суду від 06.03.2024 та на ухвалу Господарського суду Львівської області від 26.12.2023 у справі № 914/3681/23 залишено без руху на підставі ч. 2 ст. 292 ГПК України.
8. ПАТ "Нафтопереробний комплекс - Галичина" усунено недоліки касаційної скарги у встановлений ухвалою Верховного Суду термін.
9. Ухвалою Верховного Суду від 13.05.2024 відкрито касаційне провадження у справі № 914/3681/23 за касаційною скаргою ПАТ "Нафтопереробний комплекс - Галичина" на постанову Західного апеляційного господарського суду від 06.03.2024 та на ухвалу Господарського суду Львівської області від 26.12.2023 та призначено розгляд касаційної скарги на 04 червня 2024 року о 10:30 у приміщенні Касаційного господарського суду за адресою: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6 в залі судових засідань № 330.
Короткий зміст вимог касаційної скарги з узагальненими доводами особи, яка подала касаційну скаргу
10. Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, ПАТ "Нафтопереробний комплекс - Галичина" подано касаційну скаргу, в якій останнє просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції від 06.03.2024 та ухвалу господарського суду від 26.12.2023 та прийняти нове рішення про відмову у відкритті провадження у справі про банкрутство ПАТ "Нафтопереробний комплекс - Галичина".
11. Аргумент касаційної скарги полягають у наступному.
11.1. Суди попередніх інстанцій надто формалізовано підійшли до тлумачення конструкції "існування спору про право", який зводиться виключно до існування відкритого провадження у справі між сторонами такого невирішеного спору та не врахували посилання боржника на правові висновки, викладені у пунктах 74-75,78-84, 87-88 постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 06.07.2023 року у справі № 914/1650/22. Аналогічні висновки містяться також у постановах Верховного Суду від 07.03.2023 у справі № 910/5056/22, від 11.04.2023 у справі № 910/20427/21.
11.2. Заявник безпідставно посилається на Рішення Господарського суду Львівської області у справі №914/1217/23 від 06.10.2023 як на беззаперечний доказ на обґрунтування обставини безспірності вимог до боржника на суму 828 165 429,95 грн, оскільки в процесі судового розгляду справи №914/1217/23 ПАТ "Укрнафта" доводило саме наявність підстав для повернення нафтопродуктів, а не стягнення коштів з ПАТ "Нафтопереробний комплекс - Галичина". Крім того, на переконання скаржника, відмова у задоволенні позову про повернення нафтопродуктів не є доказом настання строку виконання зобов'язань щодо перерахування коштів та наявності простроченої заборгованості.
11.3. Щодо Актів звірки взаєморозрахунків, на які ПАТ "Укрнафта" вже як заявник у справі про банкрутство посилається як на доказ наявності заборгованості ПАТ "Нафтопереробний комплекс - Галичина", то у справі №914/1217/23 ПАТ "Укрнафта" стверджувало (п.29 Рішення) щодо посилання відповідача на підписані Акти звірки взаєморозрахунків зазначено, що такі не є первинними документами, та на їх підставі записи в бухгалтерському або податковому обліку підприємства не здійснюються, відповідно останні лиш підтверджують правильність здійснених розрахунків між товариствами та факт наявності заборгованості.
11.4. Судами попередніх інстанцій не враховано, що обґрунтування ПАТ «Укрнафти» вимог заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство - суперечить раніше зробленим заявам та правовій позиції ПАТ "Укрнафта" у справі №914/1217/23.
11.5. У судовому засідання 04.06.2024 представник скаржника підтримав касаційну скарну.
Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі
12. ПАТ "Укрнафта" подано відзив на касаційну скаргу, в якому останнє просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.
13. У судовому засідання 04.06.2024 представник заявника та розпорядник майна боржника заперечували проти касаційної скарги.
Позиція Верховного Суду
14. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм права дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
15. Відповідно статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
16. Предметом касаційного оскарження є ухвала суду першої інстанції, залишена без змін постановою суду апеляційної інстанції про відкриття провадження у справі про банкрутство ПАТ "Нафтопереробний комплекс - Галичина".
17. Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК України, іншими законами України.
18. Статтею 1 КУзПБ визначено, що неплатоспроможність - це, зокрема, неспроможність боржника (іншого, ніж страховик або кредитна спілка) виконати після настання встановленого строку грошові зобов'язання перед кредиторами не інакше, як через застосування процедур, передбачених цим Кодексом.
19. Порядок відкриття провадження у справі про банкрутство за заявою кредитора визначений статтею 39 КУзПБ.
20. Згідно з частинами 1-3 статті 39 КУзПБ перевірка обґрунтованості вимог заявника, а також з'ясування наявності підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство здійснюються господарським судом у підготовчому засіданні, яке проводиться в порядку, передбаченому цим Кодексом. У підготовчому засіданні господарський суд розглядає подані документи, заслуховує пояснення сторін, оцінює обґрунтованість заперечень боржника, вирішує інші питання, пов'язані з розглядом справи. Якщо провадження у справі відкривається за заявою кредитора, господарський суд перевіряє можливість боржника виконати майнові зобов'язання, строк яких настав. Боржник може надати підтвердження спроможності виконати свої зобов'язання та погасити заборгованість.
21. За результатами розгляду заяви про відкриття провадження у справі та відзиву боржника господарський суд постановляє ухвалу про: відкриття провадження у справі; відмову у відкритті провадження у справі. Зокрема, господарський суд відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо вимоги кредитора свідчать про наявність спору про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження (ч.ч. 5, 6 ст. 39 КУзПБ).
22. Отже, завданням підготовчого засідання господарського суду при розгляді заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство є перевірка обґрунтованості вимог заявника (заявників) на предмет відповідності таких вимог поняттю "грошового зобов'язання" боржника перед ініціюючим кредитором; встановлення наявності спору про право; встановлення можливості задоволення таких вимог боржником до проведення підготовчого засідання у справі.
23. Зокрема, однією з обов'язкових умов для відкриття провадження у справі про банкрутство боржника є встановлення відсутності спору про право щодо вимог ініціюючого кредитора. Відсутність спору про право, в розрізі процедури банкрутства, полягає у відсутності неоднозначності у частині вирішення питань щодо сторін зобов'язання, суті (предмета) зобов'язання, підстави виникнення зобов'язання, суми зобов'язання та структури заборгованості, а також строку виконання зобов'язання тощо.
24. Методом встановлення таких фактів є дослідження господарським судом відзиву боржника, заслуховування пояснень представника боржника або дослідження Єдиного державного реєстру судових рішень, відомості з якого є відкритими та загальнодоступними, на предмет наявності на розгляді іншого суду позову боржника до ініціюючого кредитора з питань, що зазначені вище.
25. Наведене відповідає правовій позиції Верховного Суду, зокрема, викладеній у постановах від 13.08.2020 у справі №910/4658/20 та від 24.11.2021 у справі №910/16246/18.
26. Як встановлено судами попередніх інстанцій, вимоги ініціюючого кредитора ПАТ «Укрнафта» обґрунтовані наявністю заборгованості боржника, яка виникла на підставі Договору комісії від 27.11.2016 № 07.2/990-К.
27. Так, судами встановлено, а матеріалами справи підтверджено, що 24.11.2016 між ПАТ "Укрнафта" (комітент) та ПАТ "Нафтопереробний комплекс - Галичина" (комісіонер) укладено Договір комісії №07.2/990-К, за умовами якого сторони погодили наступне:
- комісіонер зобов'язався за дорученням комітента за комісійну плату укласти від свого імені, але за рахунок комітента договори: продажу нафти та газовою конденсату («товар»), поставки (придбання) нафтопродуктів (надалі по тексту "ПММ»), продажу нафтопродуктів ("ПММ") за узгодженими з комітентом цінами (п.п. 1.1. договору);
- комітент зобов'язаний для виконання договору передати комісіонеру товар (або ПММ) відповідно до умов договору та додатків до нього та забезпечити комісіонера всім необхідним для укладення та виконання договору;
- комітент передає товар (або ПММ) на умовах визначених у додатках до договору (п. 2.1. договору);
- сплатити комісіонеру комісійну винагороду в порядку, визначеному п. 3.1. цього договору (п. 2.2. договору);
- підписати та повернути один підписаний екземпляр звіту, наданого комісіонером згідно з п. 2.16 договору, протягом 1 (одного) робочого дня з моменту отримання (п. 2.4.);
- комісіонер зобов'язаний: надати комітенту повідомлення про укладення договорів продажу товару (або ПММ) комітента або поставки ПММ протягом 1 (одного) наступного робочого дня з дати укладення комісіонером вищезазначених договорів (п. 2.10.);
- поставити комітенту ПММ, зазначені в п. 1.1. цього договору, на умовах, вказаних у додатках до договору (п. 2.13.);
- комісіонер надає комітенту в строк, що не перевищує 3 (трьох) робочих днів, звіти про здійснення продажу товару (або ПММ) та придбання ПММ, які є підставою для розрахунку між комітентом і комісіонером (п. 2.16.);
- перерахувати кошти комітенту за отриманий на комісію та реалізований товар (або ПММ) в строк, який не перевищує 2 (двох) банківських днів з дати отримання таких коштів на розрахунковий рахунок комісіонера (п. 2.18.);
-здійснити продаж товару (або ПММ) переданих на комісію в строк, який не перевищує 90 (дев'яносто) днів з дати підписання актів приймання-передачі на комісію товару (або ПММ) (п. 2.19.).
28. Судами також встановлено, що на виконання умов договору комісії позивачем передано відповідачу товар (нафтопродукти) (зокрема, що стосується предмету спору) у загальній кількості 38 487,576 тонн на загальну суму 1 070 808 429,95 грн, що підтверджується долученими до справи актами приймання-передачі нафтопродуктів на комісію, а саме: бензин автомобільний А-92-Євро5-Е5 згідно з ДСТУ 7687:2015 (з присадками Keropur ENERGY концерну BASF) у кількості 27487,576 тонн на загальну суму 775908449,95 грн; бензин автомобільний А-95-Євро5-Е5 згідно з ДСТУ 7687:2015 у кількості 8000,000 тонн на загальну суму 228779968,00 грн; бензин автомобільний А-95-Євро5-Е5 згідно з ДСТУ 7687:2015(з присадками Keropur ENERGY концерну BASF) у кількості 3 000,00 тонн на загальну суму 86 100 012,00 грн, про що підписано відповідні акти приймання-передачі. Загальна вартість ПММ з ПДВ, що передаються для продажу складає 1 070 808 429,95 грн.
29. Вказані обставини встановлені також у рішенні Господарського суду Львівської області від 06.10.2023 у справі № 914/1217/23 за позовом ПАТ "Укрнафта" до ПАТ "Нафтопереробний комплекс - Галичина» про зобов'язання повернути нафтопродукти, передані за договором комісії № 07.2/990-К від 24.11.2016 в загальній кількості 29795,104 тонн на суму 828 165 429,95 грн.
30. Відповідно до частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
31. Преюдиційно встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.
32. Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиційного установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії.
33. Для рішень господарських судів важливою умовою преюдиційності фактів, що містяться в рішенні господарського суду, є суб'єктний склад спору. Преюдиційне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
34. Немає винятків стосовно преюдиційності фактів, що не входили у предмет доказування в раніше розглянутій справі. Якщо суд помилково включив факт у предмет доказування, це не позбавляє його властивостей преюдиціального факту в розгляді іншої справи. Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта. Лише згадувані, але такі, що не одержали оцінку суду, обставини не можуть розглядатися як встановлені судом і не набувають властивості преюдиційності.
35. Як встановлено судами попередніх інстанцій, у справі, що розглядається і у справі № 914/1217/23 брали участь ті самі особи, відтак, враховуючи суб'єктний склад у цих справах, суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що встановлені у рішенні Господарського суду Львівської області від 06.10.2023 у справі №914/1217/23 обставини, в тому рахунку щодо Договору комісії від 26.11.2016 №07.2/990-К є преюдиційними.
36. Ініціюючий кредитор у заяві про відкриття провадження у справі про банкрутство стверджував, що боржник, як комісіонер, розрахувався за реалізований товар з ПАТ "Укрнафта", як комітентом, лише частково, внаслідок чого залишок кредиторської заборгованості боржника перед заявником становить 828 165 429,95 грн.
37. Боржник, в межах справи № 914/1217/23 стверджував, що на виконання договору, ПАТ "Нафтопереробний комплекс - Галичина" здійснило реалізацію всіх переданих ПАТ "Укрнафта" нафтопродуктів ПАТ "Укртатнафта" відповідно до договорів купівлі-продажу. Також боржник зазначав про наявність звіту комісіонера про продаж нафтопродуктів згідно договору комісії від 31.03.2017, відповідно до якого комісіонер здійснив продаж нафтопродуктів у загальній кількості 38 487,576 тонн на загальну суму 1 070 808 429,95 грн (п.94, п.95 рішення Господарського суду Львівської області від 06.10.2023 у справі №914/1217/23).
38. Отже, боржник стверджує, що ним реалізовано весь товар, переданий комітентом на виконання умов Договору комісії від 26.11.2016 № 07.2/990-К, у тому числі і товар на суму 828 165 429,95 грн.
39. Відповідно до частини 1 статті 1022 Цивільного кодексу України після вчинення правочину за дорученням комітента комісіонер повинен надати комітентові звіт і передати йому все одержане за договором комісії.
40. Тобто у випадку реалізації товару, отриманого комісіонером від комітента за договором комісії, у комісіонера виникає обов'язок передати одержані кошти за реалізований товар комітенту.
41. У справі, що розглядається, суди встановили, що боржником не надано доказів повернення вказаних коштів на виконання умов Договору комісії в сумі 828 165 429,95 грн комітенту.
42. Також у рішенні Господарського суду Львівської області від 06.10.2023 у справі №914/1217/23, яке набрало законної сили, встановлено такі преюдиційні обставини:
« 164. Що стосується актів звірки розрахунків, долучених до матеріалів справи, що фактично підтверджують наявність у обліку ПАТ "Нафтопереробний комплекс - Галичина" кредиторської заборгованості в розмірі 828 165 429,95 грн, то суд звертає увагу, що відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій.
165. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.
166. Разом з цим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб'єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Як правило, акти звірок розрахунків (чи заборгованості) складаються та підписуються бухгалтерами контрагентів і підтверджують остаточні розрахунки сторін на певну дату. Підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного суд від 19.04.2018 р. у справі №905/1198/17, від 24.10.2018 у справі №905/3062/17, від 05.03.2019 у справі №910/1389/18, від 04.12.2019 у справі №916/1727/17. 167. Відповідачем в судовому засіданні 06.10.2023 підтверджено визнання кредиторської заборгованості 828 165 429,95 грн перед позивачем».
43. Отже, суди попередніх інстанцій встановили, що станом на день постановлення оскарженої ухвали суду першої інстанції, у матеріалах справи відсутні докази оплати боржником заборгованості в сумі 828 165 429,95 грн комітенту за реалізований товар на виконання умов Договору комісії від 26.11.2016 № 07.2/990-К.
44. В свою чергу ПАТ "Нафтопереробний комплекс - Галичина" не заперечував наявність боргу перед ініціюючим кредитором в сумі 828 165 429,95 грн, що виник на підставі Договору комісії від 26.11.2016 №07.2/990-К, разом з цим, наголошує на існуванні між сторонами спору про право.
45. Верховний Суд (зокрема і в постанові від 15.10.2020 у справі №922/1174/20) неодноразово зазначав, що спір про право - це формально визнана суперечність між суб'єктами цивільного права, що виникла за фактом порушення або оспорювання суб'єктивних прав однією стороною цивільних правовідносин іншою і яка потребує врегулювання самими сторонами або вирішення судом.
46. Поняття "спору про право" має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення. Тому, вирішуючи питання, чи свідчить вимога кредитора (кредиторів) про наявність спору про право, слід враховувати, що спір про право виникає з матеріальних правовідносин і характеризується наявністю розбіжностей (суперечностей) між суб'єктами правовідносин з приводу їх прав та обов'язків та неможливістю їх здійснення без усунення перешкод в судовому порядку. Спір про право може мати місце також у випадку, коли на шляху здійснення особою права виникають перешкоди, які можуть бути усунуті за допомогою суду.
47. Якщо у підготовчому засіданні буде з'ясовано, що між ініціюючим кредитором та боржником існують суперечки з приводу їх прав та обов'язків, що вочевидь ставить під сумнів вимогу кредитора, і їх вирішення можливе виключно шляхом встановлення об'єктивної істини, що, у свою чергу, покладає на суд обов'язок вжити всіх визначених законом заходів до всебічного, повного та об'єктивного з'ясування дійсних прав і обов'язків сторін, у тому числі із застосуванням інституту доказів і доказування, що притаманно саме для справ позовного провадження, господарський суд відмовляє у відкритті провадження у справі про банкрутство.
48. Законодавство не містить переліку будь-яких критеріїв для висновку про існування спору про право, тому в кожному конкретному випадку в залежності від змісту правовідносин суд повинен оцінити форму вираження відповідної незгоди учасників провадження на предмет існування такого спору.
49. Задля уникнення зловживання боржником своїми правами і створення спору заради спору, спрямованого на ухилення від відкриття провадження у справі про банкрутство, необхідною умовою оспорення в судовому порядку вимог ініціюючого кредитора є те, що таке оспорення має відбуватись до подання заяви кредитора про відкриття провадження у справі про банкрутство (такий висновок викладений Верховним Судом у постановах від 24.11.2021 у справі №910/16246/18, від 20.12.2021 у справі №911/3185/20, від 06.04.2023 у справі №902/560/20).
50. Суди попередніх інстанцій встановили, що під час розгляду справи в суді першої інстанції будь-яких зауважень чи доказів про те, що існує спір про право між ініціюючим кредитором і боржником до господарського суду не подано.
51. Наявність спору про право спростовується також встановленими обставинами у справі № 914/1217/23, судове рішення у якій набрало законної сили, зокрема обставинами наявності кредиторської заборгованості ПАТ "Нафтопереробний комплекс - Галичина" перед ПАТ "Укрнафта" у розмірі 828 165 429,95 грн визнаної боржником та відображеної в бухгалтерському обліку боржника.
52. Отже, суди попередніх інстанцій встановили, що грошове зобов'язання боржника перед кредитором виникло з підстав не виконання умов Договору комісії, в свою чергу боржник не довів наявність обставин, які би свідчили про те, що розмір заборгованості є іншим, ніж визнано в оскарженому рішенні суду першої інстанції та не навів доводів про те, що строк виконання зобов'язання не настав, або є іншим, ніж було встановлено судом першої інстанції.
53. Судами також встановлено, що згідно фінансової звітності боржника за 2022 рік вбачається, що баланс становить 17 362 898,00 грн., разом з цим нерозподілений прибуток (непокритий збиток) становить -242 965,00 грн, поточна кредиторська заборгованість становить 3 182 182,00 грн, зобов'язання - 15 970 197,00 грн.
54. Крім того, суди попередніх інстанцій встановили, що боржник має й інші боргові зобов'язання перед заявником (справи № 914/1506/23, № 914/2696/23, № 914/1218/23, № 914/1219/23, № 914/1220/23) на загальну суму, що перевищує 11,6 мільярдів гривень, що свідчить про неспроможність виконувати зобов'язання перед кредитором, а згідно з даними реєстру виконавчих проваджень по ПАТ "Нафтопереробний комплекс - Галичина" було відкрито 19 виконавчих проваджень (витяг з Автоматизованої системи виконавчих проваджень долучено до матеріалів справи), що свідчить про системне невиконання зобов'язань перед контрагентами.
55. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду акцентує, що положення КУзПБ не встановлюють обов'язку для ініціюючого кредитора доводити те, що боржник у справі про банкрутство не має можливість виконати майнові зобов'язання, строк яких настав. Доведення обставин можливості виконати майнові зобов'язання, строк яких настав, покладено саме на боржника, про що свідчить те, що боржник може надати підтвердження спроможності виконати свої зобов'язання та погасити заборгованість (ч. 3 ст. 39 Кодекс України з процедур банкрутства). Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 03.06.2020 у справі № 905/2030/19, від 16.06.2021 у справі № 910/6210/20.
56. З огляду на викладене, колегія суддів вважає необґрунтованими аргументи скаржника щодо формального підходу щодо встановлення обставин відсутності спору про право, оскільки суди попередніх інстанцій враховуючи правову природу правовідносин, які виникли між ініціюючим кредитором та боржником, встановили, у порядку, визначеному статтями 74, 76 - 77 ГПК України, що є доведеною наявна заборгованість боржника перед кредитором, і що на момент ухвалення рішення судом першої інстанції, був відсутній між кредитором та боржником спір про право стосовно заявлених вимог, за відсутності у боржника до проведення підготовчого засідання суду можливості задовольнити вимоги ініціюючого кредитора.
57. Також, з вказаних вище підстав колегія суддів не вбачає неврахування судами попередніх інстанцій висновків, викладених у наведених скаржником постановах Верховного Суду від 06.07.2023 у справі № 914/1650/22, від 07.03.2023 у справі № 910/5056/22, від 11.04.2023 у справі № 910/20427/21, разом з тим, постановлених за відмінних (інших) фактичних обставин, які не є релевантними до обставин справи, що розглядається.
58. Відповідно до статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
59. Оскаржувані судові рішення вказаним вимогам відповідають.
60. Пунктом 1 частини 1 статті 308 ГПК України передбачено, що суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
61. Колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, зважаючи на межі перегляду справи судом касаційної інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України дійшла висновку, що постанова Західного апеляційного господарського суду від 06.03.2024 та ухвала Господарського суду Львівської області від 26.12.2023 у справі № 914/3681/23 прийняті відповідно до фактичних обставин справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстави для їх зміни або скасування відсутні.
62. Оскільки підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції немає, то судовий збір згідно статті 129 ГПК України за подання касаційної скарги покладається на скаржника.
Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 15.01.2020 № 460-IX, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, -
1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Нафтопереробний комплекс - Галичина" на постанову Західного апеляційного господарського суду від 06.03.2024 та на ухвалу Господарського суду Львівської області від 26.12.2023 у справі № 914/3681/23 залишити без задоволення.
2. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 06.03.2024 та ухвалу Господарського суду Львівської області від 26.12.2023 у справі № 914/3681/23 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий В. В. Білоус
Судді О. В. Васьковський
В. Я. Погребняк