Іменем України
06 червня 2024 року м. Чернігівсправа № 927/314/24
Господарський суд Чернігівської області у складі судді Шморгуна В. В., розглянувши матеріали справи у відкритому судовому засіданні за участю секретаря судового засідання Дубровської В. В.
За позовом: Комунального підприємства «АТП-2528» Чернігівської міської ради,
код ЄДРПОУ 03358216, просп. Михайла Грушевського, буд. 173, м. Чернігів, 14034
до відповідача: Приватне підприємства «ТТ-Нафта»,
код ЄДРПОУ 37021932, вул. Робоча, 6, м. Чернігів, 14001
Предмет спору: про стягнення 3 642 940,80 грн,
від позивача: Мороз М. М., представник;
від відповідача: не з'явився,
Комунальне підприємство «АТП-2528» Чернігівської міської ради звернулось до суду з позовом до Приватного підприємство «ТТ-Нафта», у якому просить суд стягнути з відповідача 3 642 940,80 грн збитків, понесених внаслідок укладення із відповідачем додаткових угод до договору №30/03/21-0913 від 30.03.2021 на закупівлю/поставку товару.
Процесуальні дії у справі.
Ухвалою суду від 08.04.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; підготовче засідання призначено на 07.05.2024 о 12:30; встановлено сторонам строки для подання заяв по суті, зокрема, відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали для подання до суду та іншим учасникам справи відзиву на позов з доданими до нього документами.
Ухвала суду від 08.04.2024 була доставлена відповідачу в його Електронний кабінет у підсистемі «Електронний суд» ЄСІТС 09.04.2024 о 23:49, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа, а отже останнім днем для подання відповідачем відзиву є 25.04.2024.
Відповідач був належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа в його Електронний кабінет в підсистемі «Електронний суд» в ЄСІТС, але у підготовче засідання 07.05.2024 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.
Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України підготовче засідання 07.05.2024 проводилось за відсутності відповідача (його представника).
У підготовчому засіданні 07.05.2024 суд постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 06.06.2024 на 11:00.
Ухвалою суду від 07.05.2024 про час та місце проведення судового засідання з розгляду справи по суті 06.06.2024.
03.06.2024 відповідач через підсистему «Електронний суд» подав до суду відзив на позовну заяву, у якому просить поновити строк на його подання та прийняти відзив до розгляду.
Відповідач був належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа в його Електронний кабінет в підсистемі «Електронний суд» в ЄСІТС, але у судове засідання 06.06.2024 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.
Згідно з п. 2 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України судове засідання 06.06.2024 проводилось за відсутності відповідача (його представника).
Щодо поданого відповідачем відзиву.
Відповідно до ч. 8, 9 ст. 165 ГПК України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
За приписами ч. 1, 2 ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення (ч. 1 ст. 119 ГПК України).
Як встановив суд, відповідач подав відзив після закінчення строку, встановленого судом для його подання.
В обґрунтування клопотання про поновлення строку на подання відзиву відповідач посилається на технічні причини, пов'язані із втратою доступу до електронного кабінету у зв'язку з пошкодженням комп'ютерного обладнання.
Разом з тим, відповідач не надав суду жодних доказів на підтвердження зазначених ним обставин щодо несправності комп'ютерного обладнання протягом більше місяця, при цьому, доступ до Електронного суду може здійснюватися з будь-якого обладнання, навіть телефону, а єдиною умовою є наявність файлу з КЕП, який у свою чергу, можна отримати або відновити протягом одного дня.
Таким чином, суд визнав неповажними причини пропуску відповідачем строку для подання відзиву на позов.
На підставі ч. 2 ст. 118, ст. 119, ч. 9 ст. 165 ГПК України суд у судовому засіданні постановив ухвалу про відмову у поновленні строку для подання відзиву на позов та про залишення його без розгляду, а справа вирішується за наявними у ній матеріалами.
У судовому засіданні 06.06.2024 на підставі ч. 6 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України суд проголосив вступну та резолютивну частини рішення.
Короткий зміст позовних вимог та узагальнені доводи учасників справи.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що внаслідок укладення між позивачем та відповідачем додаткових угод до договору №30/03/21-0913 від 30.03.2021 було порушено вимоги п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», а саме змінено ціну за одиницю товару у бік збільшення за відсутності відповідного коливання ціни такого товару на ринку, а також з перевищенням 10% ліміту збільшення ціни, що встановлено під час ревізії Управлінням Північного офісу Держаудитслужби в Чернігівській області фінансово-господарської діяльності КП «АТП-2528» та зазначено в акті від 08.12.2023 №15-30/06. Позивач просить стягнути з відповідача 3 642 940,80 грн збитків, завданих внаслідок невиконання умов Договору.
Відповідач подав відзив на позов з доданими до нього документами з пропущенням встановленого строку для його подання без поважних на те причин, а відтак суд залишив його без розгляду.
Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до ч. 4 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.
Оскільки відповідач не подав відзив у встановлений судом строк, справа вирішується за наявними у ній матеріалами.
Обставини, які є предметом доказування у справі. Докази, якими сторони підтверджують або спростовують наявність кожної обставини, яка є предметом доказування у справі.
Як зазначає позивач, у січні 2021 року КП «АТП-2528» Чернігівської міської ради оголосило проведення закупівлі UA-2021-01-25-004204-с за кодом ДК 021:2015:09130000-9 - Нафта і дистиляти (дизельне паливо, бензин А-92, А-95), очікуваною вартістю 18 560 000,00 грн з ПДВ.
За результатами проведеної процедури публічної закупівлі 30.03.2021 між Комунальним підприємством «АТП-2528» Чернігівської міської ради (далі - Замовник) та Приватним підприємством «ТТ-Нафта» (далі - Постачальник) був укладений договір №30/03/21-0913 на закупівлю/поставку товару (далі - Договір), за умовами п. 1.1, 1.2, 1.3 якого Постачальник зобов'язався поставити (відпустити) Замовникові товар - 09130000-9 - Нафта і дистиляти (дизельне паливо - 700 000 л, бензин А-92 - 50 000 л, А-95 - 30 000 л).
Відповідно до п. 3.1 Договору ціна договору становить 18 531 000,00 грн з ПДВ.
Договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2021 року, а в частині розрахунків та гарантій на товар - до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань (п.10.1. Договору).
Згідно з п. 11.3 Договору істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема, збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.
У Специфікації, що є додатком №1 до Договору, сторони узгодили, що ціна дизельного палива становить 19,95 грн без ПДВ за 1 л; бензину А-92 - 18,30 грн без ПДВ за 1 л; бензину А-95 - 18,75 грн без ПДВ за 1 л.
В період дії Договору до нього вносились зміни, а саме:
-на підставі звернення ПП «ТТ-Нафта» від 05.04.2021 про різке подорожчання нафтопродуктів, на підтвердження чого надано експертний висновок Чернігівської регіональної торгово-промислової палати від 02.04.2021 №ЧК-160, укладено додаткову угоду № 1 від 05.04.2021 до Договору, відповідно до якої збільшено ціну на нафтопродукти за 1 л, а саме: на дизельне паливо з 19,95 грн до 21.75 грн без ПДВ, бензин А-92 з 18,30 грн до 20,12 грн без ПДВ, бензин А-95 з 18,75 грн до 20,62 грн без ПДВ;
- на підставі звернення ПП «ТТ-Нафта» від 20.04.2021 про різке подорожчання нафтопродуктів, на підтвердження чого надано експертний висновок Чернігівської регіональної торгово-промислової палати від 20.04.2021 № ЧК-191, укладено додаткову угоду № 2 від 20.04.2021 до Договору, відповідно до якої збільшено ціну на нафтопродукти за 1 л, а саме: на дизельне паливо з 21,75 грн до 22,00 грн без ПДВ, бензин А-92 з 20,12 грн до 21,54 грн без ПДВ, бензин А-95 з 20,62 грн до 22,00 грн без ПДВ;
- на підставі звернення ПП «ТТ-Нафта» від 28.04.2021 про різке подорожчання нафтопродуктів, на підтвердження чого надано експертний висновок Чернігівської регіональної торгово-промислової палати від 28.04.2021 № ЧК-208, укладено додаткову угоду №3 від 28.04.2021 до Договору, відповідно до якої збільшено ціну на нафтопродукти за 1 л, а саме: на дизельне паливо з 22,00 грн до 22,92 грн без ПДВ, бензин А-92 з 21,54 грн до 22,00 грн без ПДВ, бензин А-95 з 22,00 грн до 22,45 грн без ПДВ;
- на підставі звернення ПП «ТТ-Нафта» від 01.06.2021 про різке подорожчання нафтопродуктів, на підтвердження чого надано експертний висновок Чернігівської регіональної торгово-промислової палати від 31.05.2021 № ЧК-272, укладено додаткову угоду № 4 від 01.06.2021 до Договору, відповідно до якої збільшено ціну на нафтопродукти за 1 л, а саме: на бензин А-92 з 22,00 грн до 23,50 грн без ПДВ, бензин А-95 з 22,45 грн до 24,00 грн без ПДВ;
- на підставі звернення ПП «ТТ-Нафта» від 02.08.2021 про різке подорожчання нафтопродуктів, на підтвердження чого надано експертний висновок Чернігівської регіональної торгово-промислової палати від 02.08.2021 № ЧК-435, укладено додаткову угоду № 5 від 02.08.2021 до Договору, відповідно до якої збільшено ціну за 1 л дизельного палива з 22,92 грн до 24,12 грн без ПДВ;
- на підставі звернення ПП «ТТ-Нафта» від 02.11.2021 про різке подорожчання нафтопродуктів, на підтвердження чого надано експертний висновок Чернігівської регіональної торгово-промислової палати від 25.10.2021 № ЧК-705 укладено додаткову угоду № 6 від 02.11.2021 до Договору, відповідно до якої збільшено ціну за 1 л дизельного палива з 24,12 грн до 25,15 грн без ПДВ;
- 30.12.2021 сторонами укладено додаткову угоду № 7, якою п. 10.1 Розділу 10 Договору викладено у наступній редакції: «Строк дії Договору продовжується на наступний 2022 рік на строк, достатній для проведення процедури закупівлі товарів, які закуповувались за цим Договором, в обсязі, що не перевищує 20% суми, визначеної в початковому договорі про закупівлю, укладеному в 2021 році, якщо видатки на досягнення цієї цілі затверджено в установленому порядку»;
- на підставі звернення ПП «ТТ-Нафта» від 31.01.2022 про різке подорожчання нафтопродуктів, на підтвердження чого надано експертний висновок Чернігівської регіональної торгово-промислової палати від 31.01.2022 № ЧК-35, укладено додаткову угоду № 8 від 31.01.2022 до Договору, відповідно до якої збільшено ціну на нафтопродукти за 1 л, а саме: на дизельне пальне з 25,15 грн до 26,23 грн без ПДВ, бензин А-92 з 23,50 грн до 24,90 грн без ПДВ, бензин А-95 з 24,00 грн до 25,25 грн без ПДВ.
Усі додаткові угоди вступають в силу з моменту їх підписання.
У зазначених експертних висновках Чернігівської регіональної торгово-промислової палати України наведено середньоринкові ціни на дизельне паливо, бензин А-92, А-95 станом на певні дати.
У період з 02.04.2021 по 08.02.2022 відповідач поставив позивачу талони на дизпаливо, бензин А-95, бензин А-92 на загальну суму 23 126 896,80 грн, на підтвердження чого надано видаткові накладні.
Позивач повністю оплатив поставлений йому товару на загальну суму 23 126 896,80 грн, що підтверджується наданими платіжними дорученнями та виписками по рахунку.
Управлінням Північного офісу Держаудитслужби в Чернігівській області на виконання пункту 5.2.4.3 Плану проведення заходів державного фінансового контролю Північного офісу Держаудитслужби на III квартал 2023 проведено ревізію фінансово-господарської діяльності Комунального підприємства «АТП-2528» Чернігівської міської ради за період з 01.04.2021 по 30.06.2023, про що складено акт ревізії №15-30/06 від 08.12.2023.
В акті ревізії №15-30/06 від 08.12.2023, серед іншого, зазначено про те, що за результатами ревізії закупівлі паливно-мастильних матеріалів (UA-2021-01-25-004204-с) встановлені порушення вимог п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» в частині необґрунтованого підвищення цін на товари, що призвело до матеріальної шкоди (втрат) підприємства в сумі 3 642 940,82 грн.
23.01.2024 Управлінням Північного офісу Держаудитслужби в Чернігівській області складено вимогу №262515-14/317-2024 щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства. У вимозі, адресованій КП «АТП-2528», Управління вимагало забезпечити відшкодування на користь підприємства понесених зайвих витрат в сумі 3 642 940,80 грн на оплату вартості паливно-мастильних матеріалів.
Оцінка суду.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України).
Згідно із частиною першою статті 628, статтею 629 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
За приписами ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків (ст. 611 ЦК України).
Статтею 22 ЦК України встановлено, що збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відповідно до ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки, суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Згідно з приписами ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
За загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (ч. 1 ст. 22, ст. 611, ч. 1 ст. 623 ЦК України). Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; наявність збитків; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.
Виходячи з наведеного та в силу ст. 74 ГПК України, саме позивач повинен довести факт заподіяння йому збитків, розмір зазначених збитків та докази невиконання зобов'язань та причинно-наслідковий зв'язок між невиконанням зобов'язань та заподіяними збитками. При визначенні розміру збитків, заподіяних порушенням господарських договорів, береться до уваги вид (склад) збитків та наслідки порушення договірних зобов'язань. Тоді як відповідачу потрібно довести відсутність його вини у спричиненні збитків позивачу.
Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи. Під шкодою (збитками) розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров'я тощо). Причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов'язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.
Позивач визначив предметом позову у цій справі стягнення з відповідача збитків, завданих внаслідок невиконання умов Договору, а підставою позову - встановлення в акті ревізії порушень Закону України «Про публічні закупівлі» при укладенні між відповідачем та позивачем додаткових угод до Договору в частині необґрунтованого підвищення ціни на товар, що мало наслідком завдання останньому матеріальної шкоди у розмірі 3 642 940,80 грн.
Як встановив суд, між КП «АТП-2528» Чернігівської міської ради та ПП «ТТ-Нафта» укладено договір №30/03/21-0913 на закупівлю/поставку товару від 30.03.2021, за умовами якого відповідач зобов'язався поставити позивачу товар (дизельне паливо, бензин А-92, А-95). Ціна товару була погоджена сторонами у Специфікації, що є Додатком №1 до Договору.
Надалі сторони уклали сім додаткових угод до Договору, відповідно до яких збільшили ціну обумовленого у Договорі товару.
Згідно з ч. 2 статті 189 Господарського кодексу України ціна є істотною умовою господарського договору.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.
У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.
Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.
За приписами статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Статтею 651 Цивільного кодексу України визначено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Пунктом 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» визначено, що істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю/внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю, зокрема, бензину та дизельного пального.
Відповідно до ст. 43 Закону України «Про публічні закупівлі» договір про закупівлю є нікчемним у разі:
1) якщо замовник уклав договір про закупівлю до/без проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі згідно з вимогами цього Закону;
2) укладення договору з порушенням вимог частини четвертої статті 41 цього Закону;
3) укладення договору в період оскарження процедури закупівлі відповідно до статті 18 цього Закону;
4) укладення договору з порушенням строків, передбачених частинами п'ятою і шостою статті 33 та частиною сьомою статті 40 цього Закону, крім випадків зупинення перебігу строків у зв'язку з розглядом скарги органом оскарження відповідно до статті 18 цього Закону;
5) якщо назва предмета закупівлі із зазначенням коду за Єдиним закупівельним словником не відповідає товарам, роботам чи послугам, що фактично закуплені замовником.
Отже, додаткові угоди до Договору, укладені з порушенням ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», не є нікчемними в силу закону.
Згідно з частиною першою статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною першою статті 203 цього Кодексу (частина перша статті 215 ЦК України).
Відповідно до частини третьої статті 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Позивач вимог про визнання недійсними додаткових угод до Договору, якими збільшено ціну на товар, не заявляв, доказів визнання їх недійсними суду не надав.
Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (презумпція правомірності правочину).
В постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 2-1383/2010 сформульовано висновок про те, що статтею 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину та ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Суд встановив, що у період дії Договору відповідач поставив позивачу нафтопродукти, які останній оплатив за ціною, погодженою сторонами у Договорі та додаткових угодах до нього, які не є недійсними, а відтак діє презумпція щодо їх правомірності, у тому числі щодо ціни товару.
Зазначене спростовує доводи позивача про завдання збитків внаслідок саме невиконання умов Договору, оскільки спірні поставки здійснювались відповідно до умов додаткових угод про внесення змін до Договору, тобто по суті на виконання умов самого Договору.
Щодо наданого позивачем акта ревізії від 08.12.2023 №15-30/06 як доказу на підтвердження факту завдання йому збитків у розмірі 3 642 940,80 грн суд зазначає наступне.
У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.10.2018 у справі № 917/1064/17 зауважено, що акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу. Виявлені контролюючим органом порушення не впливають на умови укладеного між сторонами договору і не можуть їх змінювати, оскільки за своїми правовими наслідками акт ревізії у даному випадку фіксує порушення фінансової дисципліни учасника правовідносин, фінансово-господарська діяльність якого перевірялась. Акт ревізії не може змінювати, припиняти частково або повністю договірні правовідносини сторін, зобов'язання, визначені договором та підтверджені відповідними актами виконаних робіт.
Відповідно до висновку, викладеного у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.02.2020 у справі № 910/7984/16, акт ревізії Державної фінансової інспекції України не є беззаперечною підставою для задоволення позовних вимог про стягнення збитків, оскільки виявлені таким органом порушення не можуть впливати на умови укладених між сторонами договорів і не можуть їх змінювати. Акт ревізії не може змінювати, припиняти договірні правовідносини сторін, зобов'язання, визначені укладеними договорами та які підтверджені відповідним актами здачі-приймання наданих послуг. Акт ревізії Державної фінансової інспекції України є документом, складеним з приводу наявності або відсутності відповідних порушень, та містить лише думку органу, який його склав. Викладені в ній висновки не мають заздалегідь обумовленої сили, тобто акт ревізії не є підставою для стягнення з відповідача коштів, одержаних відповідно до умов договору. Акт ревізії не є рішенням суб'єкта владних повноважень, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов'язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялася. Акт ревізії є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог законодавства суб'єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу.
Таким чином, оскільки виявлені контролюючим органом порушення не впливають на умови укладеного між сторонами договору та не можуть його змінювати, посилання позивача на акт ревізії як на підставу для задоволення позовних вимог є безпідставними, оскільки цей акт сам по собі не є належним та допустимим доказом невиконання відповідачем своїх зобов'язань за вказаним договором.
За наведених обставин, суд доходить висновку, що позивач не довів суду порушення відповідачем свого зобов'язання за Договором, а також факту завдання йому збитків, оскільки кошти за поставлений товар сплачувались відповідно до ціни, вказаної в додаткових угодах, щодо яких діє презумпція правомріності, а тому у спірних правовідносинах відсутні підстави для стягнення з відповідача заявлених позивачем коштів як збитків.
Висновки суду.
Доказами у справі, відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами:
1) письмовими, речовими і електронними доказами;
2) висновками експертів;
3) показаннями свідків (ч. 2 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно з ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ст. 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Інші докази та пояснення учасників справи судом до уваги не приймаються, оскільки не спростовують вищевикладені висновки суду.
За змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України» обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Судом було вжито усіх заходів для забезпечення реалізації сторонами своїх процесуальних прав та з'ясуванні усіх питань, винесених на його розгляд.
За наведених у їх сукупності обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Щодо судових витрат.
Оскільки у позові відмовлено, судові витрати, понесені позивачем, стягненню з відповідача не підлягають.
Керуючись ст. 13, 14, 42, 73-80, 86, 129, 165, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду у строки, визначені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.
Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.
Повне рішення складено 14.06.2024.
Суддя В. В. Шморгун