10 червня 2024 року
м. Черкаси
Справа № 925/598/24
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Черкасиенергозбут”
до Квартирно-експлуатаційного відділу міста Черкаси
про стягнення 85513,15 грн
Представники учасників справи:
Позивач - ОСОБА_1 ;
Відповідач - ОСОБА_2
Секретар судового засідання Щокань В.М.
Суддя Гладун А.І.
1. Позиції учасників справи, процесуальні дії суду та учасників справи.
1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю “Черкасиенергозбут” звернулося до Господарського суду Черкаської області з позовом до Квартирно-експлуатаційного відділу міста Черкаси.
1.2. Змістом позову є майнова вимога про стягнення 85513,15 грн, зокрема 35168,36 грн інфляційних втрат та 50344,79 грн 3% річних за період з 11.07.2023 по 30.04.2024 включно за прострочення виконання рішень Господарського суду Черкаської області від 06.07.2023 у справі №925/238/23 та від 09.11.2023 у справі №925/1305/23.
1.3. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач стверджує, що відповідач неналежно виконав у встановлені договором та комерційною пропозицією строк зобов'язання з оплати за спожиту електроенергію, внаслідок чого позивач нарахував 3% річних та інфляційні втрати за прострочення виконання грошового зобов'язання.
1.4. 13.05.2024 суд ухвалив прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі №925/598/24, ухвалив розглянути справу у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Судовий розгляд справи призначив о 12 год. 00 хв. 10.06.2024.
1.5. Ухвалу суду від 13.05.2024 про відкриття провадження у справі суд надіслав позивачу, його представнику ОСОБА_1 та віповідачу - на їх електронні адреси, яку 13.05.2024 доставлено до їх електронних кабінетів (а.с. 47-48).
1.6. 27.05.2024 відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити у задоволенні позову повністю (а.с. 49-52).
1.7. В обґрунтування заперечень проти позову відповідач зазначив, що Квартирно-експлуатаційний відділ міста Черкаси є структурним формуванням Збройних Сил України, підпорядковується Міністерству оборони України, фінансується за рахунок призначень державного бюджету. Основні фонди, матеріальні цінності Квартирно-експлуатаційного відділу міста Черкаси є державною власністю, перебувають у сфері управління Міністерства оборони України, закріплені за Квартирно-експлуатаційним відділом міста Черкаси, який є неприбутковою установою. Позивач у позові не вказав, що йому спричинені збитки, відповідні докази в матеріалах справи відсутні. Відтак, розмір штрафних санкцій значно перевищує збитки, а наявність інших обставин, які мають істотне значення, підтверджується наступним. КЕВ міста Черкаси перебуває у складі Збройних сил України, які на даний час переведені у/на воєнний стан та виконує завдання з розвитку системи технічної експлуатації казарменно-житлового фонду та комунальних споруд з метою підтримки військ (сил) у стані бойової та мобілізаційної готовності. Агресором систематично здійснюються ракетні обстріли, за наслідками яких відповідач здійснює відновлення військової інфраструктури в зоні відповідальності, з метою підтримки обороноздатності держави. Загальновідомість фактів військової агресії російської федерації, виконання статутних завдань відповідачем для потреб Збройних Сил України, ракетні обстріли об'єктів інфраструктури підтверджуються органами державної влади та місцевого самоврядування України, безліччю публікацій у національних та міжнародних засобах масової інформації, а також не заперечується агресором. Наведені факти є загальновідомими обставинами. Отже, в силу приписів частини 3 статті 75 Господарського процесуального кодексу України не потребують доказування. Ці обставини дають підстави для відмови у задоволенні позовних вимог.
1.8. 28.05.2024 позивач подав до суду відповідь на відзив, у якій заперечив проти доводів відповідача, викладених у відзиві на позов, просив позов задовольнити повністю (а.с. 57-58). Позивач у відповіді на відзив зазначив, що 3 % річних та інфляційні втрати входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання. Отже, правові підстави для зменшення розміру або відмови у стягненні 3 % річних та інфляційних втрат відсутні. Позивач також приймає участь у відбитті збройної агресії проти України та підтриманні обороноздатності шляхом забезпечення електроенергією об'єктів критичної інфраструктури та військових формувань, які здійснюють відбиття збройної агресії. Зокрема, після того, як ворог атакував енергетичну інфраструктуру, енергетична галузь потребує коштів на відновлення задля подальшого функціонування. Несвоєчасна сплата зобов'язань за спожиту електроенергію перешкоджає вчасному розрахунку з контрагентами позивача, що у кінцевому результаті має наслідком несвоєчасне відновлення критичної інфраструктури і як наслідок підрив обороноздатності країни.
1.9. 10.06.2024 у судовому засіданні взяли участь представник позивача ОСОБА_1 та представник відповідача ОСОБА_2 .
1.10. У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 просила позовні вимоги задовольнити повністю.
1.11. Представник відповідача ОСОБА_2 у судовому засіданні заперечив проти задоволення позову повністю.
1.12. 10.06.2024 суд завершив розгляд справи по суті та видалився до нарадчої кімнати для ухвалення рішення.
1.13. Керуючись частиною 1 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, суд проголосив вступну та резолютивну частини рішення суду у справі №925/598/24.
Вислухавши пояснення учасників справи, з'ясувавши обставини справи та дослідивши письмові докази, що містяться у справі, суд
2. Перелік обставин, які є предметом доказування у справі.
2.1. Предметом позову позивача до відповідача є майнова вимога про стягнення інфляційних втрат та 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання.
2.2. Підставами позову є обставини, якими позивач доводить прострочення виконання відповідачем рішень Господарського суду Черкаської області від 06.07.2023 у справі №925/238/23 та від 09.11.2023 у справі №925/1305/23, якими стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість за спожиту електричну енергію за грудень 2022 року.
2.3. Відповідно до частини 2 статті 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
2.4. Предметом доказування у справі є обставини прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання, невиконання рішення Господарського суду Черкаської області від 06.07.2023 у справі №925/238/23 та від 09.11.2023 у справі №925/1305/23; розмір невиконаного грошового зобов'язання; період прострочення виконання грошового зобов'язання; порушення суб'єктивного права, за захистом якого позивач звернувся до суду.
3. Обставини, які не підлягають доказуванню у справі.
3.1. Відповідно до частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
3.2. 06.07.2023 Господарський суд Черкаської області ухвалив рішення у справі №925/238/23, яким позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Черкасиенергозбут” задовольнив повністю. Стягнув з Квартирно-експлуатаційного відділу міста Черкаси на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Черкасиенергозбут” 2078696,80 грн боргу.
3.3. Рішення суду набрало законної сили 12.09.2023.
3.4. 09.11.2023 Господарський суд Черкаської області ухвалив рішення у справі №925/1305/23, яким позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Черкасиенергозбут”
задовольнив повністю. Стягнув з Квартирно-експлуатаційного відділу міста Черкаси на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Черкасиенергозбут” 95212,94 грн пені, 31095,03 грн 3% річних.
3.5. Рішення суду набрало законної сили 30.11.2023.
3.6. У рішеннях суду від 06.07.2023 у справі №925/238/23 та від 09.11.2023 у справі №925/1305/23 суд встановив, що 22.12.2022 Товариство з обмеженою відповідальністю “Черкасиенергозбут” (постачальник) та Квартирно-експлуатаційний відділ міста Черкаси (споживач) уклали договір про постачання електричної енергії споживачу №71001000619.
3.7. Відповідно до пункту 5.1 договору споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком до цього договору.
3.8. У Комерційній пропозиції "Вільна ціна бюджет", що є додатком 3 та є невід'ємною частиною до договору сторони визначили:
у пункті 3 форму оплати платіжних документів, зокрема оплата електричної енергії здійснюється споживачем у формі остаточного розрахунку за фактично відпущену електричну енергію у розрахунковому періоді. Примітка: Якщо останній день терміну оплати припадає на вихідний або святковий день, то останнім днем оплати вважається операційний (банківський) день, що передує і вихідному/ святковому дню. Оплата товару здійснюється споживачем протягом 20 (двадцяти) банківських днів від дати підписання акта приймання-передачі електричної енергії (далі - Акт) у формі оплати за фактично спожитий товар відповідно до даних комерційного обліку, на підставі акта, який самостійно формується споживачем протягом 2 (двох) робочих днів після розрахункової дати та надається Постачальнику на погодження. Постачальник погоджує акт протягом 2 (двох) робочих днів після надання акта споживачем.
3.9. Заборгованість відповідача перед позивачем за грудень 2022 року становила 2078696,80 грн, яка становила предмет майнових вимог позивача до відповідача у справі №925/238/23.
3.10. За прострочення виконання грошового зобов'язання позивач просив стягнути з відповідача 95212,94 грн пені та 31095,03 3% річних за період з 10.01.2023 по 10.07.2023, що становило предмет майнових вимог позивача до відповідача у справі №925/1305/23.
3.11. Позивач та відповідач є учасниками справ №925/238/23, №925/1305/23 та №925/598/24.
3.12. Враховуючи норми частини четвертої статті 75 Господарського процесуального кодексу не підлягають доказуванню під час розгляду справи №925/598/24 обставини:
- виникнення між позивачем та відповідачем майнового господарського зобов'язання на підставі договору про постачання електричної енергії споживачу №71001000619 від 22.12.2022;
- заборгованість відповідача перед позивачем за спожиту у грудні 2022 року електричну енергію становить 2078696,80 грн;
- за прострочення виконання грошового зобов'язання у розмірі 2078696,80 грн за період з 10.01.2023 по 10.07.2023 з відповідача стягнуто на користь позивача 95212,94 грн інфляційних втрат та 31095,03 3% річних.
4. Перелік доказів, якими сторони підтверджують або спростовують наявність кожної обставини, яка є предметом доказування у справі.
4.1. На підтвердження обставин, які є предметом доказування, позивач подав письмові докази, дослідивши які, суд встановив:
4.1.1. 18.09.2023 на виконання рішення суду від 06.07.2023 у справі №925/238/23 Господарський суд Черкаської області видав наказ про стягнення з відповідача на користь позивача 2078696,80 грн боргу (а.с. 14).
4.1.2. 11.12.2023 на виконання рішення суду від 09.11.2023 у справі №925/1305/23 Господарський суд Черкаської області видав наказ про стягнення з відповідача на користь позивача 95212,94 грн пені та 31095,03 3% річних (а.с. 19).
4.1.3. За розрахунком позивача розмір 3% річних за період з 11.07.2023 по 30.04.2024 становить 50344,79 грн, зокрема 29728,21 грн за період з 11.07.2023 по 31.12.2023 за 174 дні (2078696,80 грн (заборгованість стягнута рішенням суду від 06.07.2023 у справі №925/238/23) х 3% х 174 дні прострочення : 365 днів :100), 20616,58 грн за період з 01.01.2024 по 30.04.2024 за 121 день (2078696,80 грн х 3% х 121 день прострочення : 366 днів :100) (а.с. 6) та розмір інфляційних втрат за період з липня 2023 року по березень 2024 року становить 35168,36 грн (2078696,80 грн (заборгованість стягнута рішенням суду від від 06.07.2023 у справі №925/238/23) х 1,01691846 - 2078696,80 грн) (а.с. 5).
4.2. Відповідач доказів на спростування доводів позивача не подав.
4.3. Відповідно до частини першої та другої статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
4.4. Відповідно до частини 1 статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
4.5. На підставі поданих сторонами доказів, можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Подані сторонами докази суд визнає належними.
4.6. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України "Допустимість доказів").
4.7. На підтвердження обставин, якими позивач обґрунтовує підстави позову, а відповідач заперечує проти позову сторони подали письмові докази, які є належним засобом доказування обставин, що є предметом доказування у справі. Суд не встановив, що докази подані сторонами отримані з порушенням закону. Докази подані сторонами суд визнає допустимими.
4.8. Згідно з статтею 78 Господарського процесуального кодексу достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи
4.9. Подані позивачем докази, на переконання суду, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Докази, подані позивачем, суд визнає достовірними.
4.10. Відповідно до статті 129 Конституції України та статті 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
4.11. Зміст принципу змагальності господарського судочинства наведений у статтях 13 та 74 Господарського процесуального кодексу України, відповідно норм яких судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
4.12. Сумніву у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів у суду не виникло.
5. Висновок суду про те, яка обставина, що є предметом доказування у справі, визнається судом встановленою або спростованою з огляду на більшу вірогідність відповідних доказів. Мотиви визнання доказів більш вірогідними щодо кожної обставини, яка є предметом доказування у справі.
5.1. Відповідно до частин 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
5.2. Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були. Тобто обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.
5.3. З огляду на відсутність у справі доказів, які б водночас доводили та спростовували одні й ті ж обставини, суд не наводить у рішенні суду мотивів визнання доказів більш вірогідними щодо кожної обставини, яка є предметом доказування у справі.
5.4. Відповідно до частини 1-3 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
5.5. Враховуючи обставини, що не підлягають доказуванню, належність, допустимість та достовірність доказів, поданих позивачем, суд, оцінивши зібрані у справі докази в цілому та кожен доказ окремо, визнає доведеними обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, та визнає встановленими наступні обставини:
5.5.1. на підставі договору про постачання електричної енергії споживачу №71001000619 у відповідача виник у обов'язок сплатити позивачу 2078696,80 грн боргу за спожиту електричну енергію за грудень 2022 року;
5.5.2. відповідач не виконав свій обов'язок та не сплатив позивачу за спожиту у грудні 2022 року електричну енергію;
5.5.3. рішенням Господарського суду Черкаської області від 06.07.2023 у справі №925/238/23 з відповідача на користь позивача стягнуто 2078696,80 грн боргу за спожиту електричну енергію за грудень 2022 року. Рішення суду набрало законної сили 12.09.2023;
5.5.4. відповідач не виконав рішення Господарського суду Черкаської області від 06.07.2023 у справі №925/238/23 та не сплатив позивачу за спожиту у грудні 2022 року електричну енергію;
5.5.5. рішенням Господарського суду Черкаської області від 09.11.2023 у справі №925/1305/23 з відповідача на користь позивача стягнуто 95212,94 грн інфляційних втрат та 31095,03 грн 3% річних за період з 10.01.2023 по 10.07.2023. Рішення суду набрало законної сили 30.11.2023;
5.5.6. за прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання у позивача виникло право на стягнення з відповідача 50344,79 грн 3% річних та 35168,36 грн інфляційних втрат за період з 11.07.2023 по 30.04.2024.
6. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.
6.1. Відповідно до частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
6.2. Згідно з частиною першої статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
6.3. Наведеними вище нормами господарського законодавства врегульовано правові підстави виникнення господарських зобов'язань, до яких, зокрема, належить господарський договір.
6.4. Дослідивши зміст та характер зобов'язань, що виникли між сторонами, суд дійшов висновку, що між сторонами виникли майново-господарські зобов'язання.
6.5. Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
6.6. Відповідно до частини першої статті 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
6.7. Зобов'язання, що виникли між сторонами за своїм правовим змістом опосередковують відносини поставки.
6.8. Відповідно до частини першої статті 264 Господарського кодексу України матеріально-технічне постачання та збут продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання як власного виробництва, так і придбаних у інших суб'єктів господарювання, здійснюються суб'єктами господарювання шляхом поставки, а у випадках, передбачених цим Кодексом, також на основі договорів купівлі-продажу.
6.9. Згідно з частиною першою статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
6.10. Відповідно до частини першої статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
6.11. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 Цивільного кодексу України).
6.12. Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
6.13. Відповідно до статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
6.14. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві ціну проданого товару, а продавець зобов'язаний передати у власність покупця оплачений товар.
6.15. Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
6.16. Відповідно до частини першої статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
6.17. Згідно з частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
6.18. Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
6.19. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (частина 2 статті 530 Цивільного кодексу України).
6.20. Відповідно частини 3 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
6.21. Відповідно до частини 1 статті 526 зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
6.22. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки
6.23. Згідно з частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
6.24. Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
6.25. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права (статті 625 ЦК України), викладені в постановах Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.06.2020 у справі №905/21/19, Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 29.07.2019 у справі №756/3966/17, Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2021 у справі №643/21744/19, від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17, від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17.
6.26. Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
6.27. Відповідно до частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема примусове виконання обов'язку в натурі.
6.28. Відповідно до статті 18 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
7. Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову. Висновок суду про порушення, не визнання або оспорення права чи інтересу, за захистом яких мало місце звернення до суду, та мотиви такого висновку. Висновки суду щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.
7.1. Передумовою спору є виникнення між сторонами майново-господарського зобов'язання на підставі договору постачання електричної енергії.
7.2. Причиною виникнення спору є неналежне виконання відповідачем зобов'язання зі сплати позивачу за поставлену у електроенергію.
7.3. Звертаючись з позовом, позивач прагне захистити своє майнове право та стягнути з відповідача інфляційні втрати та 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання.
7.4. На підставі договору про постачання електричної енергії споживачу №71001000619 у відповідача виник обов'язок сплатити позивачу 2078696,80 грн за спожиту електричну енергію за грудень 2022 року.
7.5. Відповідно до умов укладеного сторонами договору оплата товару здійснюється споживачем протягом 20 (двадцяти) банківських днів від дати підписання акта приймання-передачі електричної енергії (далі - Акт) у формі оплати за фактично спожитий товар відповідно до даних комерційного обліку, на підставі акта, який самостійно формується споживачем протягом 2 (двох) робочих днів після розрахункової дати та надається Постачальнику на погодження.
7.6. Відповідач у строк встановлений договором свій обов'язок не виконав та не сплатив позивачу за спожиту у грудні 2022 року електричну енергію.
7.7. Рішенням Господарського суду Черкаської області від 06.07.2023 у справі №925/238/23 з відповідача на користь позивача стягнуто 2078696,80 грн боргу за спожиту електричну енергію за грудень 2022 року. Рішення суду набрало законної сили 12.09.2023.
7.8. Рішенням Господарського суду Черкаської області від 09.11.2023 у справі №925/1305/23 з відповідача на користь позивача стягнуто 95212,94 грн інфляційних втрат та 31095,03 грн 3% річних за період з 10.01.2023 по 10.07.2023. Рішення суду набрало законної сили 30.11.2023.
7.9. Відповідач грошового зобов'язання не виконав та не виконав рішень суду, які набрали законної сили.
7.10. За прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання у позивача виникло право на стягнення з відповідача 50344,79 грн 3% річних та 35168,36 інфляційних втрат за період з 11.07.2023 по 30.04.2024.
7.11. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.
7.12. У разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання у нього в силу укладеного договору та закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов'язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.
7.13. У кредитора згідно з частиною другою статті 625 ЦК України є право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат за період прострочення в оплаті основного боргу. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.06.2020 у справі №905/21/19.
7.14. Отже, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
7.15. За змістом статей 524, 533 - 535 і 625 Цивільного кодексу України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов'язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку.
7.16. Грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора.
7.17. У статті 625 Цивільного кодексу України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення.
7.18. За розрахунком позивача відповідач за прострочення виконання грошового зобов'язання повинен сплатити 50344,79 грн 3% річних за період з 11.07.2023 по 30.04.2024, зокрема 29728,21 грн за період з 11.07.2023 по 31.12.2023 за 174 дні (2078696,80 грн (заборгованість стягнута рішенням суду від 06.07.2023 у справі №925/238/23) х 3% х 174 дні прострочення : 365 днів :100), 20616,58 грн за період з 01.01.2024 по 30.04.2024 за 121 день (2078696,80 грн х 3% х 121 день прострочення : 366 днів :100) (а.с. 6) та 35168,36 грн інфляційних втрат за період з липня 2023 року по березень 2024 року (2078696,80 грн (заборгованість стягнута рішенням суду від 06.07.2023 у справі №925/238/23) х 1,01691846 - 2078696,80 грн) (а.с. 5).
7.19. Перевіривши розрахунки позивача, суд дійшов висновку про їх відповідність періоду нарахування та сумі боргу, а методика нарахування відповідає висновку щодо застосування статті 625 ЦК України, викладеному у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.06.2020 у справі №905/21/19.
7.20. Вимоги позивача про стягнення з відповідача 35168,36 грн інфляційних втрат за період з 01.07.2023 по 31.03.2024 та 50344,79 грн 3% річних за період з 11.07.2023 по 30.04.2024 за прострочення виконання грошового зобов'язання, суд визнає обґрунтованими, спосіб захисту обраний позивачем є належним та ефективним, доходить висновку про наявність підстав для задоволення позову.
8. Розподіл судових витрат.
8.1. За подання позову до суду позивач на підставі платіжної інструкції №26 від 10.05.2024 сплатив судовий збір у розмірі 3028,00 грн (а. с. 9).
8.2. Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається, зокрема, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
8.3. Оскільки позовні вимоги позивача задоволенні повністю судовий збір у розмірі 3028,00 грн, сплачений позивачем за подання позову до суду, суд покладає на відповідача.
Керуючись статтями 14, 129, 130, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу міста Черкаси (ідентифікаційний код 26631946, адреса місцезнаходження: 18001, м. Черкаси, вул. Надпільна, 220) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Черкасиенергозбут” (ідентифікаційний код 42474208, адреса місцезнаходження: 18002, м. Черкаси, вул. Благовісна, 166) 35168,36 грн (тридцять п'ять тисяч сто шістдесят вісім гривень 36 копійок) інфляційних втрат, 50344,79 грн (п'ятдесят тисяч триста сорок чотири гривні 79 копійок) 3% річних, 3028,00 грн (три тисячі двадцять вісім гривень 00 копійок) витрат зі сплати судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду протягом двадцяти днів з дня складення повного рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду.
Повне рішення складене 13.06.2024.
Суддя А.І. Гладун