Номер провадження: 11-кп/813/725/24
Справа № 946/4013/23
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
05 червня 2024 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд в складі:
головуючий суддя ОСОБА_2 ,
судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретар судового засідання ОСОБА_5 ,
за участі:
прокурора ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
захисник ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 , на вирок Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 13 жовтня 2023 року у кримінальному провадженні №12023162150000407, внесеному до ЄРДР 27 березня 2023 року, за обвинуваченням:
ОСОБА_7 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Кислиця Ізмаїльського району Одеської області, громадянина України, з неповною середньою освітою, працюючого за наймом, не одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого:
- 01 жовтня 2012 року Ізмаїльським міськрайонним судом Одеської області за ч. 1 ст. 115 КК України до позбавлення волі на строк вісім років, звільнений 10 березня 2017 року умовно-достроково на 1 рік 10 місяців 21 день,
- у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15 п. 13 ч. 2 ст. 115, п. 13 ч. 2 ст. 115 КК України,
установив:
Зміст оскарженого судового рішення.
Оскаржуваним вироком ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15 п. 13 ч. 2 ст. 115, п. 13 ч. 2 ст. 115 КК України, та призначено покарання:
- за ч. 2 ст. 15 п. 13 ч. 2 ст. 115 КК у виді позбавлення волі на строк тринадцять років;
- за п. 13 ч. 2 ст. 115 КК у виді довічного позбавлення волі.
На підставі ст. 70 КК України ОСОБА_7 за сукупністю кримінальних правопорушень визначено остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання довічним позбавленням волі.
Запобіжний захід ОСОБА_7 у виді тримання під вартою продовжено до набрання вироком законної сили.
Строк покарання ОСОБА_7 визначено обчислювати з моменту його фактичного затримання та взяття під варту, а саме з 27 березня 2023 року, зарахувавши йому таким чином згідно ч. 5 ст. 72 КК України в строк покарання строк попереднього ув'язнення з 27 березня 2023 року до набрання вироком законної сили, виходячи з розрахунку день за день.
Вироком вирішено питання щодо долі речових доказів.
Відповідно до оскаржуваного вироку, 26 березня 2023 року, близько 23:30 години, ОСОБА_7 , будучи раніше судимим за вчинення умисного вбивства, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, знаходячись біля будинку АДРЕСА_3 (далі - с. Першотравневе), на ґрунті помсти за сварку, маючи умисел на протиправне заподіяння смерті іншій людині, усвідомлюючи можливість настання суспільно небезпечних насідків у результаті своїх дій та бажаючи їх настання, за допомогою ножа, який він взяв спеціально для заподіяння смерті, умисно наніс ОСОБА_9 один удар в область черевної порожнини, заподіявши йому тілесні ушкодження у виді одного проникаючого колото-різаного поранення черевної порожнини з пораненням тонкого кишківника, великого сальника, брижі сигмоподібної кишки, які відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознаками небезпеки для життя.
Тобто, ОСОБА_7 реалізуючи свій кримінально протиправний умисел, виконав усі дії, які вважав необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця, але кримінальне правопорушення не було закінчено з причин, які не залежали від його волі, так як ОСОБА_9 було своєчасно надано кваліфіковану медичну допомогу.
Своїми діями ОСОБА_7 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 15 п. 13 ч. 2 ст.115 КК України, а саме закінчений замах на вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, вчинене особою, яка раніше вчинила умисне вбивство, за винятком вбивства, передбаченого статтями 116 - 118 КК України, коли особа виконала усі дії, які вважала необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця, але кримінальне правопорушення не було закінчено з причин, які не залежали від її волі.
Після цього, продовжуючи свою кримінальну протиправну діяльність, 26 березня 2023 року, приблизно о 23:50 годині, ОСОБА_7 , будучи раніше судимим за вчинення умисного вбивства, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, на ґрунті помсти за сварку та неприязних стосунків, з метою заподіяння смерті іншій людині, маючи при собі ніж, який він взяв спеціально для умисного вбивства, проник у двір будинку АДРЕСА_4 , де на той час перебував ОСОБА_10 , після чого змусив останнього вийти з будинку на двір, де діючи умисно, усвідомлюючи можливість настання суспільно небезпечних наслідків у результаті своїх дій та бажаючи їх настання, наніс ОСОБА_10 за допомогою вказаного ножа 12 ударів в область черевної порожнини, передньої поверхні тіла, спини, верхніх та нижніх кінцівках, заподіявши тим самим останньому тілесні ушкодження у виді проникаючих колото-різаних ран грудної клітки (рани №№ 1, 3), живота (рани №№ 7, 8, 9) та правого стегна (рана №10) та призвели до розвитку масивної зовнішньої та внутрішньої кровотечі та небезпечного стану - геморагічного шоку у ОСОБА_10 , які відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя та спричинили настання смерті ОСОБА_10 на місці події.
Своїми діями ОСОБА_7 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене п. 13 ч. 2 ст. 115 КК України, а саме вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, вчинене особою, яка раніше вчинила умисне вбивство, за винятком вбивства, передбаченого статтями 116 - 118 КК України.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.
Захисник ОСОБА_8 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 , звернувся до суду із апеляційною скаргою, у якій зазначає про невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, з огляду на наступне:
- судом першої інстанції неправильно кваліфіковані дії обвинуваченого, оскільки дії обвинуваченого не були спрямовані на вбивство потерпілих, що свідчить про помилкову кваліфікацію дій обвинуваченого. У свою чергу, дії ОСОБА_7 необхідно кваліфікувати відносно потерпілого ОСОБА_9 за ч. 1 ст. 121 КК України та відносно потерпілого ОСОБА_10 за ч. 2 ст. 121 КК України;
- під час вчинення злочинів обвинувачений не перебував у стані алкогольного сп'яніння, оскільки вживав їх після вчиненого;
- судом призначене покарання, що не відповідає особі обвинуваченого та ступеню тяжкості вчинених злочинів. Так, обвинувачений визнав вину у повному обсязі, щиро розкаявся у вчиненому та активно сприяв у розкритті злочину.
На підставі наведеного, захисник просить, вирок скасувати, перекваліфікувати дії ОСОБА_7 відносно потерпілого ОСОБА_9 на ч. 1 ст. 121 КК України та відносно потерпілого ОСОБА_10 ч. 2 ст. 121 КК України. Призначити покарання в межах санкцій зазначених статей.
Позиція учасників судового розгляду в судовому засіданні.
У судовому засіданні захисник та обвинувачений підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити.
Прокурор заперечувала проти апеляційної скарги сторони захисту.
Потерпілі у судове засідання не прибули, хоча належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи, причин неприбуття не повідомили, з клопотанням про відкладення судового розгляду не зверталися.
Відповідно до ч. 4 ст. 405 КПК України неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження не перешкоджає проведенню розгляду, якщо такі особи були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду та не повідомили про поважні причини свого неприбуття.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників кримінального провадження, дослідивши матеріали провадження, апеляційний суд приходить до висновків про таке.
Мотиви апеляційного суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що суд першої інстанції, у відповідності з вимогами ст.ст. 370, 374 КПК України та пред'явленого обвинувачення, встановивши фактичні обставини кримінального провадження, які сторона захисту у поданій апеляційній скарзі не оскаржує, обґрунтовано прийшов до висновку щодо обсягу та доведеності вини обвинуваченого ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 15 п. 13 ч. 2 ст. 115, п. 13 ч. 2 ст. 115 КК України, виклавши їх у вироку.
В оскаржуваному вироку суд першої інстанції навів всі встановлені обставини, які, відповідно до ст. 91 КПК України, підлягають доказуванню, а також виклав оцінку та аналіз досліджених в судовому засіданні доказів з зазначенням підстав, з яких приймає одні докази та відкидає інші.
Так, у ході судового розгляду справи в суді першої інстанції, так і під час апеляційного розгляду, обвинувачений ОСОБА_7 не оспорює факту причетності до нанесення тілесних ушкоджень потерпілим ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , проте, стверджує про відсутність умислу на вбивство потерпілих.
Незважаючи на позицію обвинуваченого, суд першої інстанції, мотивуючи доведеність провини ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15 п. 13 ч. 2 ст. 115, п. 13 ч. 2 ст. 115 КК України, послався у вироку на досліджені ним зібрані стороною обвинувачення по справі докази, яким суд у порядку ст. 94 КПК України дав оцінку з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, а сукупності цих доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку.
Обвинувачений ОСОБА_7 у судовому засіданні суду першої інстанції провину у вчиненні інкримінованого йому злочину визнав частково, зазначивши, що він хотів лише налякати постраждалих та не хотів їх вбивати. Так, обвинувачений пояснив, що раніше між ним та ОСОБА_10 , який був колишнім чоловіком його племінниці, відбувся конфлікт, а саме останній разом зі своїм братом побив його без причини. 26.03.2023 він займався зварювальними роботами разом з племінником ОСОБА_11 вдома у своєї сестри ОСОБА_12 , з якою він проживає після смерті батьків у будинку АДРЕСА_2 . Десь о 21:00 годині ОСОБА_12 вийшла та сказала, щоб вони закінчували роботу, оскільки вже пізно. У цей час до сестри завітала ОСОБА_13 , він зробив їй каву, але як виявилося, закінчився цукор. На годиннику було вже близько 21:00 години, а в цей час усі магазину зачиняються. Тому він попросив ОСОБА_13 , щоб вона зателефонувала продавщиці в магазин, щоб та винесла йому необхідні продукти. Після цього ОСОБА_13 зателефонувала ОСОБА_14 та домовилася під'їхати за продуктами, однак поїхав він, оскільки у ОСОБА_13 була травма ноги та їй важко їздити на велосипеді. У магазині, розташованому по АДРЕСА_4 , там же і мешкає ОСОБА_14 , він придбав дві пляшки вина, 1 кг цукру та пачку цигарок. Коли він вийшов з магазину, то почув як ОСОБА_9 , який перебував вдома у ОСОБА_14 , став щось кричати з двору. Він дочекався поки ОСОБА_14 винесе йому пакет з продуктами, після чого він сів на велосипед та поїхав. Від'їхавши від двору ОСОБА_14 приблизно на 50 м, його наздогнали ОСОБА_9 разом із ОСОБА_10 , вони весь час кричали, висловлювалися на його адресу образливими словами, а ОСОБА_14 намагалася їх заспокоїти, після чого завела назад у гараж. Тоді ж він зазирнув у пакет та побачив, що остання не поклала йому цигарки, тому він вирішив повернутися. ОСОБА_10 та ОСОБА_9 в той час ще перебували у ОСОБА_14 , вони продовжували щось кричати, висловлюватися на його адресу, однак він дочекався ОСОБА_14 , яка винесла йому дві пачки цигарок, після чого він одразу поїхав. ОСОБА_14 намагалася стримати хлопців та не випускала їх з магазину. Повернувшись додому розлюченим, він залишив пакет із продуктами під навісом, зайшов у гараж, де взяв штик-ніж та вирішив поїхати назад до магазину, аби залякати хлопців, однак там вже нікого не було. Він побачив чоловіка, схожого на ОСОБА_10 , наздогнав його, розвернув до себе, а коли той почав махати руками, він наніс йому ножем, який перебував у правій руці, лише один удар в область живота, від чого чоловік впав на бетон. Тоді ж він зрозумів, що це не ОСОБА_10 , а ОСОБА_9 , після чого запитав у нього, де знаходиться ОСОБА_10 , на що той відповів, що останній залишився у магазині. Крові на ножі він не бачив, а ОСОБА_9 після нанесеного удару залишався у свідомості. Після того, він повернувся до магазину, побачив, що у будинку вимкнуте світло, тому почав стукати у вікно, розбивши скло, а коли він вдарив по паркану, хвіртка відчинилася. Він зайшов у двір, аж раптом з будинку вийшов ОСОБА_10 , тримаючи у руках дубинку. Він підійшов до загиблого та наніс йому удар ножем зліва, тому не розуміє як саме у постраждалого могли виникнути ножові поранення справа. Коли ОСОБА_10 тримав його за капюшон, він наніс останньому приблизно 5 - 6 ударів зліва. ОСОБА_14 вибігла не одразу, вона весь час стояла біля вхідних дверей будинку та кричала йому, щоб він пішов та більше не повертався до магазину. Він сів на велосипед та поїхав, а коли виходив з двору, то чув, що начебто щось впало, але він не озирнувся, подумав лише, що ОСОБА_10 не встояв на ногах, бо перебував у нетверезому стані, тому міг впасти. Одразу після цього він пішов додому, кинув ніж у дворі під стіл, який стояв біля гаражу, переодягнувся та чекав на працівників правоохоронних органів, при цьому вживаючи вино, яке стояло на столі. При цьому, на момент події він перебував у тверезому стані, але був дуже агресивний та розлючений. Він нікому вдома не розповідав про те, що сталося, лише пояснив, що у магазині розбив скло, тому поранив свою руку. Коли ж приїхали поліцейські, він добровільно показав, куди саме він поклав ніж, який було вилучено.
Показання ОСОБА_7 надані у судовому засіданні суду першої інстанції, відповідають даним слідчого експерименту, проведеного за його участю від 31.03.2023 року, відповідно до якого, обвинувачений ОСОБА_7 у присутності понятих та захисника, на місці відтворив події та обставини вчинення ним злочинів, а саме, те як 26.03.2023 близько 22:00 години біля магазину, розташованого по АДРЕСА_4 , він зустрів ОСОБА_10 та ОСОБА_9 , які його словесно ображали, при цьому удари ніхто нікому не наносив. Після чого, він поїхав додому, взяв ніж та повернувся назад до магазину. Знаходячись за місцем свого мешкання за адресою: АДРЕСА_2 , він показав на гараж, звідки він взяв ніж. Потім, повернувшись до магазину, знаходячись між будинками АДРЕСА_5 , він вказав на місце, де зустрів ОСОБА_9 .. Після чого показав як наніс останньому одне ножове поранення в область черевної порожнини, від якого ОСОБА_9 впав, а він пішов до ОСОБА_10 . У дворі будинку АДРЕСА_4 , він показав як саме прибув до даного будинку, постукав у двері, але ніхто не вийшов. Тоді ж він показав як розбив правою рукою скло вікна, ногою вдарив по воротам та як саме зайшов у двір. Далі, він показав як до нього з будинку вийшов ОСОБА_10 з дерев'яним предметом у руці та показав як останній наніс йому даним предметом 2 - 3 удари по лівій частині тіла. Після цього, він продемонстрував як саме наніс правою рукою удари ножем ОСОБА_10 , але точну кількість та локалізацію показати не зміг (т. 2 а.п. 18 - 22).
Також, узгоджуються з показаннями потерпілого ОСОБА_9 , який під час судового розгляду пояснив, що 26.03.2023 року він перебував разом зі своїм товаришем ОСОБА_10 в гостях у ОСОБА_14 , яка проживає по АДРЕСА_4 , вони всі разом відпочивали та вживали спиртні напої. Аж раптом ОСОБА_14 хтось зателефонував та попросив аби вона продала продукти, оскільки в той час вже всі магазини були зачиненими. Аж раптом до магазину під'їхав ОСОБА_7 Тоді ж він вийшов разом з ОСОБА_10 щоб поговорити з ОСОБА_7 , однак між чоловіками відбулася сутичка, під час якої останній погрожував ОСОБА_10 . Він ( ОСОБА_9 ) не втручався в їх розмову, проте лише зробив ОСОБА_7 зауваження, коли останній образив ОСОБА_14 , більше з ним він не розмовляв, та згодом усі розійшлися. Після цього він ще залишався разом з ОСОБА_10 сидіти у ОСОБА_14 . По дорозі додому, близько 00:00 години, він розмовляв з дівчиною по телефону та проходив повз будинок ОСОБА_10 по АДРЕСА_3 раптом ОСОБА_7 наздогнав його на велосипеді, розвернув до себе та вдарив по голові ззаду, від чого він впав та почав втрачати свідомість, однак пам'ятає як останній запитував у нього, де ОСОБА_10 . Він втратив свідомість у присутності ОСОБА_7 . Момент нанесення йому ножового поранення він не пам'ятає. А коли він прийшов у свідомість, то відчув, що у нього болів живіт, він також одразу відчув, що йому холодно, тому підвівся та вирішив зайти до своєї тітки, оскільки її будинок розташований поруч з будинком ОСОБА_10 , а йому далеко було йти до себе додому. У будинку своєї тітки - ОСОБА_15 - у нього ще більше почав боліти живіт, і коли намацав поранення, сказав про це тітці, після чого вона одразу викликала швидку.
Так само, узгоджуються з показаннями свідка ОСОБА_14 , яка під час під час судового розгляду пояснила, що 26.03.2023 року, вже після опівночі до неї додому зайшов ОСОБА_10 разом зі своїм товаришем ОСОБА_9 , вони сиділи втрьох пили каву. Раптом їй зателефонувала ОСОБА_13 , сказала, що їй треба продукти, але в цей час магазини не працюють, а оскільки її магазин розташований поруч з будинком, де вона проживає, вона погодилась. Однак до магазину під'їхала не ОСОБА_13 , а обвинувачений ОСОБА_7 . Вона винесла йому пакет з продуктами, де був цукор, цигарки та вино. У той момент, коли вона виходила з двору, ОСОБА_10 побачив ОСОБА_7 , після чого вийшов до нього разом з ОСОБА_9 , вони постояли, поговорили та розійшлися. Через деякий час, коли вони вже перебували з ОСОБА_10 у будинку, вона почула галас на вулиці, та визирнувши у вікно, побачила ОСОБА_7 , який побив вікна її магазину, кликав ОСОБА_10 , образливо висловлювався на його адресу та гучно стукав по воротам. ОСОБА_7 вів себе неадекватно, був агресивно налаштованим та кричав. Коли ОСОБА_7 зайшов у двір, ОСОБА_10 вирішив вийти до нього, незважаючи на її прохання не робити цього. Коли ОСОБА_10 знаходився у дворі, ОСОБА_7 накинувся на нього та почав хаотично наносити йому удари гострим предметом в живіт та по всьому тілу. Від завданих ударів ОСОБА_10 намагався триматися на ногах, проте все одно впав на землю, та вона побачила як з нього потекла кров. Побачивши це, вона почала кричати, щоб ОСОБА_7 забирався геть та більше не повертався, вона навіть спробувала перешкодити ОСОБА_7 наносити тілесні ушкодження ОСОБА_10 шляхом завдання йому у задню частину тіла ударів трубкою від пилососу, але це жодним чином не вплинуло на ОСОБА_7 . Потім вона викликала швидку, проте ОСОБА_10 помер ще до її приїзду. Зі слів ОСОБА_10 їй було відомо про те, що їх односельчанин ОСОБА_7 конфліктував з ним та погрожував йому помститися, оскільки колись ОСОБА_10 проживав спільно з племінницею ОСОБА_7 , проте з приводу чого між ними виник конфлікт, він ніколи не пояснював.
У результаті протиправних дій ОСОБА_7 потерпілому ОСОБА_9 спричинено тяжкі тілесні ушкодження підтверджуються висновком експерта №86 від 03.05.2023 року, яким встановлено одне проникаюче колото-різане поранення черевної порожнини з пораненням тонкого кишківника, великого сальника, брижі сигмоподібної кишки (а.п. т. 1 а.п. 181 - 182).
Характер та локалізація тілесного ушкодження, нанесеного потерпілому ОСОБА_9 , також підтверджується виявленим ушкодженням на речах потерпілого, а саме двох джемперах, в які він був одягнутий під час вчинення кримінального правопорушення. Так, згідно висновку експерта №151 від 25.05.2023 на двох джемперах виявлено по одному пошкодженню, утвореному плоским колюче-ріжучим знаряддям типу ножа, що має ширину зануреної частини клинка не більше 2,7 см (т. 1 а.п. 220 - 227). Даними цього висновку підтверджується та обставина, що тілесне ушкодження було завдано ОСОБА_9 саме тим багнетом, що був вилучений за місцем проживання обвинуваченого ОСОБА_7 .
Тілесні ушкодження, які утворились в результаті протиправних дій ОСОБА_7 та спричинили смерть потерпілого ОСОБА_10 , підтверджуються висновком експерта №159 від 18.04.2023 року, яким встановлено, що ушкодження у ОСОБА_10 є колото-різаними, що утворені плоским колюче-ріжучим знаряддям на кшталт ножа, що має лезо і ширину зануреної частини клинка не більше 2,1 см (стегно) та 2,5 і 2,5 см (для різних пошкоджень). Смерть ОСОБА_10 знаходиться у прямому причинному зв'язку з сукупною травмою грудної клітки, живота та правого стегна, які ускладнилися масивною внутрішньою та зовнішньою кровотечою, що викликало порушення реологічних властивостей крові та гемодинаміки в системі мікроциркуляторного русла легенів і зумовило зупинку серцевої діяльності та дихання. З моменту смерті до огляду (на місці виявлення) могло пройти приблизно від 4 до 6 годин, і таким чином не виключається, що смерть ОСОБА_10 настала в період з 22:28 годині 26.03.2023 до 00:28 годині 27.03.2023. У момент нанесення ушкоджень ОСОБА_10 міг перебувати в різному положенні та позі, найімовірніше, що розташування до травмуючих предметів (знаряддя вчинення злочину та нападника) неодноразово змінювалося. Після отриманих тілесних ушкоджень сукупної травми грудної клітки, живота та правого стегна, ОСОБА_10 міг прожити короткий проміжок часу, протягом якого він не мав можливості здійснювати самостійно будь-які цілеспрямовані дії (ходити, кричати, чинити опір тощо). Всі пошкодження на трупі ОСОБА_10 завдані при житті і утворилися незадовго до смерті, вкрай обмежений інтервал часу. Враховуючи виявлену сукупну травму грудної клітки, живота та правого стегна, які ускладнилися масивною внутрішньою та зовнішньою кровотечою можливість врятувати життя потерпілого ОСОБА_10 при своєчасному наданні медичної допомоги малоймовірне (т. 2 а.п. 42 - 47).
Обставини спричинення смертельних тілесних ушкоджень загиблому ОСОБА_10 ножом-багнетом зі слідами речовини бурого кольору, вилученим з місця проживання обвинуваченого ОСОБА_7 , встановлені даними:
-судово-медичної криміналістичної експертизи №146 від 24.05.2023 шляхом дослідження пошкоджень на клапотях шкіри живота та правого стегна трупа ОСОБА_10 , а також ножа (багнета), вилученого з місця проживання обвинуваченого ОСОБА_7 (т. 1 а.п. 191);
-судово-медичної криміналістичної експертизи №149 від 26.05.2023 шляхом дослідження пошкоджень на тільнику та на штанях від тренувального костюму трупа ОСОБА_10 , а також ножа (багнета), вилученого з місця проживання обвинуваченого ОСОБА_7 (т. 1 а.п. 229 - 239).
Щодо доводів апеляційної скарги сторони захисту про необхідність кваліфікації судом дій ОСОБА_7 за епізодом відносно потерпілого ОСОБА_9 за ч. 1 ст. 121 КК України, а за епізодом відносно потерпілого ОСОБА_10 за ч. 2 ст. 121 КК України, оскільки він не хотів убивати потерпілих, а хотів їх лише налякати, то колегією суддів апеляційного суду зазначає наступне.
Так, за своєю суттю і змістом кваліфікація злочинів завжди пов'язана з необхідністю обов'язкового встановлення, доказування кримінально-процесуальними і криміналістичними засобами двох надзвичайно важливих обставин: 1) факту вчинення особою (суб'єктом злочину) суспільно небезпечного діяння, тобто конкретного акту її поведінки (вчинку) у формі дії чи бездіяльності; 2) точної відповідності ознак цього діяння ознакам складу злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини КК України.
Склад злочину - це сукупність об'єктивних та суб'єктивних ознак, що дозволяють кваліфікувати суспільно-небезпечне діяння як конкретний злочин.
У цьому контексті колегія суддів керується правовою позицією, викладеною в постанові колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду (далі - ККС ВС) від 04.07.2018 у справі №688/788/15-к (провадження №51-597км17), відповідно до якої поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об'єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб'єктивну сторону.
Стаття 115 КК України передбачає відповідальність за умисне вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині.
Так, суб'єктивна сторона умисного вбивства, характеризується виною у формі умислу. При цьому, умисел, відповідно до ч. 1 ст. 24 КК України, розподіляється на прямий та непрямий.
Згідно з положеннями ст. 24 КК України умисел поділяється на прямий і непрямий. При цьому прямим є умисел, якщо особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання. Непрямим же є умисел, якщо особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і хоча не бажала, але свідомо припускала їх настання.
За положеннями ст. 15 КК України замахом на злочин є вчинення особою з прямим умислом діяння (дії або бездіяльності), безпосередньо спрямованого на вчинення злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини КК, якщо при цьому злочин не було доведено до кінця з причин, що не залежали від її волі. Закінченим є замах, якщо особа виконала усі дії, які вважала необхідними для доведення злочину до кінця, але злочин не було закінчено з причин, які не залежали від її волі.
Отже, виходячи з вимог закону та згідно з усталеною судовою практикою, хоча умисне вбивство може бути вчинено як з прямим, так і з непрямим умислом, проте замах на цей злочин можливий лише з прямим умислом.
На вказаному неодноразово наголошував і Верховний Суд у своїх судових рішеннях (зокрема справи № 311/1739/20, 760/19781/18, 636/4085/19, 754/2480/18).
Для відмежування умисного вбивства від умисного заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, а також від умисного заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого, необхідно ретельно дослідити докази, що мають значення для з'ясування змісту і спрямованості умислу винного. Питання про умисел вирішується виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння - враховуючи спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, поведінку винного що передувала події, стосунки. Визначальним при цьому є суб'єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій: при умисному вбивстві настання смерті охоплюється умислом винного, а в разі заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого - ставлення винного до настання смерті характеризується необережністю.
Слід мати на увазі, що спосіб відображає насамперед причинний зв'язок між діяннями і наслідками. Певна залежність між способом і метою вчинення тих чи інших діянь виявляється у тому, що спосіб і засоби вчинення злочинів обираються особою відповідно до поставленої цілі. Ціль є передумовою усвідомлення особою результатів і наслідків своїх діянь, що проявляє свою конкретизацію в способі вчинення діянь.
Обґрунтовуючи наявність у діях обвинуваченого ОСОБА_7 умислу саме на протиправне заподіяння смерті потерпілим з мотивів помсти за сварку, суд першої інстанції послався на:
- обставини, що передували вчиненню злочину (наявний тривалий конфлікт між обвинуваченим ОСОБА_7 та загиблим ОСОБА_10 на ґрунті відносин останнього з племінницею обвинуваченого ОСОБА_7 ; виникнення конфлікту між обвинуваченим та потерпілими ОСОБА_9 та ОСОБА_10 безпосередньо перед замахом на вбивство та вбивством);
- знаряддя та спосіб заподіяння потерпілому тілесних ушкоджень (потерпілому ОСОБА_9 - завдано удар ножем-багнетом у життєво важливий орган, а саме в область черевної порожнини; загиблому ОСОБА_10 - завдано 12 ударів ножем-багнетом, у тому числі у життєво важливі органи, а саме у грудну клітку зліва та у живіт);
- поведінку ОСОБА_7 після завдання ним вказаних тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_9 та ОСОБА_10 (не намагався вжити заходів задля збереження життя останніх, адже не надав їм жодної допомоги, не викликав медичну допомогу, а навпаки покину місце вчинення злочину).
При цьому, як було встановлено під час судового розгляду кримінального провадження, у тому числі із показань самого обвинуваченого ОСОБА_7 після конфлікту з потерпілими, обвинувачений повернувся до потерпілих з ножем, який цілеспрямовано заздалегідь взяв із собою. Також, у цьому контексті апеляційний суд наголошує на тій обставині, що ОСОБА_7 усвідомивши, що помилився в особі потерпілого, не припинив свої дії, не вжив заходів, спрямованих на рятування життя потерпілого ОСОБА_9 , а продовжив свої явно протиправні дії, спрямовані на досягнення свого умислу на позбавлення життя ОСОБА_10 , прийшовши у чужий будинок, де вів себе агресивно та жорстоко, і наніс чисельні удари наявним ножем-багнетом загиблому ОСОБА_10 .
Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції та зауважує на тому, що стороною обвинувачення на підставі наданих у зазначеному провадженні доказів була доведена суб'єктивна сторона інкримінованого ОСОБА_7 злочинів, а саме форма вини у виді прямого умислу, з мотивів помсти за сварку, оскільки обвинувачений ОСОБА_7 безумовно усвідомлював суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачав їх суспільно-небезпечні наслідки у вигляді смерті потерпілого та бажав їх настання.
Переконливих доводів, які б ставили під сумнів законність та вмотивованість наведених висновків суду першої інстанції апеляційна скарга сторони захисту не містить.
Висунута стороною захисту позиція, яка полягає у запереченні умислу на вбивство потерпілих є способом самозахисту, оскільки вона об'єктивно спростовується дослідженими судом першої інстанції усними, письмовими та речовими доказами, не довіряти яким об'єктивних підстав немає.
Щодо виду та міри призначеного обвинуваченому ОСОБА_7 покарання, то апеляційний суд зазначає наступне.
Згідно з вимогами ч.1 ст.65 КК України суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин; відповідно до положень Загальної частини цього кодексу та враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Згідно роз'яснень, які наведені у постанові Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» №7 від 24.10.2003, призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів. Водночас суди мають враховувати вимоги й вимоги Кримінально-процесуального кодексу України стосовно призначення покарання.
При цьому, стаття 3 Конституції України проголошує, що людина, її життя та здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Кримінальні правопорушення проти найцінніших людських благ - життя та здоров'я особи становлять одну із найпоширеніших та визнаються одними з найнебезпечніших груп злочинних дій, які руйнують і спотворюють найцінніші блага, а також наражають на небезпеку заподіяння їм шкоди.
У цьому контексті важливе значення має правильне застосування кримінально-правових норм, що передбачають відповідальність за вчинення кримінальних правопорушень проти життя та здоров'я особи, в інтересах стабільного надійного існування та життєдіяльності нації, збереження її фізичного і морального здоров'я.
Колегія суддів вважає, що при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_7 суд першої інстанції достатньо виконав вимоги ст.ст. 50, 65, 66 та 67 КК України, врахувавши ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, які відповідно до ст. 12 КК України, є особливо тяжкими злочинними; суспільну небезпечність вчинених злочинів; особу обвинуваченого, який вже не вперше притягується до кримінальної відповідальності, на обліку у лікаря-психіатра не перебуває, з 25.07.2000 перебуває на обліку у лікаря-нарколога з діагнозом «Психічно-поведінкові розлади внаслідок вживання алкоголю. Синдром залежності»; відсутність обставин, що пом'якшують його покарання, та наявність обставини, що його обтяжує, обґрунтовано призначив останньому покарання на підставі ст. 70 КК України у виді довічного позбавлення волі.
Колегія суддів вважає, що остаточне призначене судом покарання за своїм видом та розміром є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів.
Щодо безпідставного врахування судом обставини, яка обтяжує покарання обвинуваченому - вчинення кримінального правопорушення у стані алкогольного сп'яніння, як зазначає обвинувачений в поданій апеляційній скарзі, колегія суддів зазначає наступне.
Приписами ст. 91 КПК України установлено, що у кримінальному провадженні підлягають доказуванню (серед іншого), подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані, що характеризують особу обвинуваченого, обставини, що обтяжують чи пом'якшують покарання.
Доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження. Суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили (ст. 94 КПК України). Висновок експерта не має переваг перед іншими доказами, а кримінальний процесуальний закон, з огляду на положення ст. 242 КПК України, не пов'язує встановлення стану сп'яніння виключно із проведенням експертного дослідження.
Верховний Суд неодноразово зазначав про дотримання належного порядку встановлення факту перебування особи в момент вчинення злочину у стані алкогольного чи іншого сп'яніння шляхом дослідження і оцінки всієї сукупності доказів, зокрема і показань свідків, про що йдеться у постановах ККС від 15.03.2018 у справі №372/2291/16-к, від 21.11.2019 у справі №564/590/17, від 3.12.2019 у справі №571/1436/15-к, від 11.02.2020 у справі №643/20474/15-к.
Як обґрунтовано зауважує суд першої інстанції на показання обвинуваченого ОСОБА_7 про те, що він вжив те вино, яке придбав у ОСОБА_14 , вже після вчинення злочинів спростовуються показаннями свідка ОСОБА_12 (сестри обвинуваченого), яка пояснила, що вона бачила у них вдома на столі вино ще до того, як обвинувачений ОСОБА_7 ходив у магазин. Крім того, те, що під час вбивства ОСОБА_10 обвинувачений перебував у стані алкогольного сп'яніння свідчать показання свідка ОСОБА_14 , яка пояснила, що ОСОБА_16 безпосередньо перед вбивством вів себе неадекватно, був агресивно налаштований та кричав. Згідно даним тестування на алкоголь №55/1276, проведеного КНП ІМР ІРОО «Ізмаїльська міська центральна лікарня», 27.03.2023 о 07:58 годині у ОСОБА_7 було виявлено 0,891 ‰ алкоголю (т. 2 а.п. 61). Така кількість алкоголю через більше ніж вісім годин після вчинення злочинів з огляду на середнє виведення алкоголю з організму чоловіка на рівні 0,1 ‰ на годину свідчить про те, що обвинувачений ОСОБА_16 не міг себе довести до такого стану шляхом вживання незначної кількості вина після вчинення злочинів і до моменту його затримання. Крім того, про те, що обвинувачений ОСОБА_7 перебував у стані сп'яніння вже на момент вчинення злочинів свідчать і дані висновку комісійної комплексної судової психолого-психіатричної експертизи № 104 від 06.04.2023 (т. 1 а.п. 183 - 188), згідно яким ОСОБА_7 в період часу, що відноситься до вчинення кримінальних правопорушень, знаходився у стані алкогольного сп'яніння, яке спотворює «фізіологічність» перебігу психічних процесів і, тим самим, виключає можливість виникнення будь-якого емоційного стану типу стрес, емоційне напруження, фрустрація, фізіологічний афект.
На підставі наведеного, апеляційним судом встановлено, що всупереч безпідставним та неприйнятним твердженням сторони захисту в апеляційній скарзі, висновок суду першої інстанції про перебування ОСОБА_12 у стані алкогольного сп'яніння, поза розумним сумнівом підтверджується сукупність зібраних доказів.
Істотних порушень кримінального процесуального закону чи неправильного застосування кримінального закону, які могли б вплинути на правильність, і обґрунтованість постановленого по справі судового рішення, та які є безумовною підставою для його скасування, колегія суддів не вбачає.
За таких обставин колегія суддів вважає, вирок суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а тому відсутні підстави для його зміни чи скасування та задоволення апеляційної скарги.
Відповідно до приписів п. 1 ч. 1 ст. 407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції має право залишити вирок без змін.
Керуючись ст. ст. 370, 372, 376, 404, 405, 407, 419, 532 КПК України, апеляційний суд,
ухвалив:
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 , - залишити без задоволення.
Вирок Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 13 жовтня 2023 року у кримінальному провадженні №12023162150000407, внесеному до ЄРДР 27 березня 2023 року, за обвинуваченням ОСОБА_7 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15 п. 13 ч. 2 ст. 115, п. 13 ч. 2 ст. 115 КК України, - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим - в той же строк з моменту отримання копії ухвали.
Судді Одеського апеляційного суду
ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3