Номер провадження: 33/813/1130/24
Номер справи місцевого суду: 511/676/23
Головуючий у першій інстанції Теренчук Ж. В.
Доповідач Котелевський Р. І.
27.05.2024 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Котелевського Р.І.,
за участю:
секретаря судового засідання - Тьосової Я.В.,
захисника - Слаблюка В.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника Слаблюка В.П. на постанову судді Роздільнянського районного суду Одеської області від 27.02.2024 року, якою:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, військового службовця, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт серії номер НОМЕР_1 ,
визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП,
встановив:
Оскарженою постановою ОСОБА_1 визнаний винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та на нього накладене адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 (сімнадцять тисяч) грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік, а також стягнуто судовий збір у розмірі 605,60 грн.
Згідно з оскарженою постановою 12.03.2023 року, о 08 год. 30 хв., по а/д Т-16-18, гр. ОСОБА_1 керував автомобілем «Міцубісі Оутлендер» д/з НОМЕР_2 з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме різкий запах алкоголю з ротової порожнини, нестійка хода. Від проходження медичного огляду на місці зупинки транспортного засобу на стан сп'яніння за допомогою газоаналізатору «Драгер-6820» та від проходження огляду у медичному закладі відмовився під відеозапис, чим порушив вимоги п.2.5 ПДР України.
Не погоджуючись із постановою судді захисник Слаблюк В.П. подав апеляційну скаргу, в якій посилається на її незаконність та необґрунтованість, стверджує про неповноту судового розгляду та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить скасувати постанову та ухвалити нову, якою провадження по справі закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв'язку із відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
Апелянт вказує, що при винесенні оскарженої постанови місцевий суд дійшов необґрунтованого висновку про винуватість ОСОБА_1 , оскільки не врахував:
-відсутність доказів керуванням ОСОБА_1 транспортним засобом за викладених в протоколі обставин;
-працівниками поліції ОСОБА_1 був безпідставно зупинений, адже він не допустив порушень ПДР, а тому всі наступні вимоги поліцейських він не був зобов'язаний виконувати, тому всі складені щодо нього документи є неналежними доказами;
-відеозапис ведеться не з моменту зупинки транспортного засобу, будь-які дані щодо зупинки транспортного засобу, встановлення ознак алкогольного сп'яніння, роз'яснення ОСОБА_1 прав і обов'язків відсутні;
- ОСОБА_1 мав намір пройти огляд на стан сп'яніння в медичному закладі до тих пір, поки поліцейські не запевнили його в тому, що результати такого огляду будуть негативними для нього;
-направлення на огляд складено о 08 год 45 хв, натомість протокол про адміністративне правопорушення складено о 08 год 40 хв, тому не зрозуміло як відноситься вказане направлення до даної справи;
-працівниками поліції невірно встановлено як одну з ознак сп'яніння - «нестійка хода», оскільки ОСОБА_1 є інвалідом 3 групи та вказані ознаки є вадою здоров'я.
Крім того, в апеляційній скарзі захисник просить поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови, посилаючись на те, що він не був присутнім в судовому засіданні місцевого суду, до суду не викликався, копію постанови йому не направлялась, а була отримана захисником лише 18.03.2024 року.
ОСОБА_1 в судове засідання апеляційного суду не з'явився про дату та час судового розгляду повідомлявся належним чином, однак представлений захисником, який підтримав вимоги апеляційної скарги.
Заслухавши захисника; вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та долучені докази; перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи; суд дійшов висновку про таке.
Що стосується доводів клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, судом встановлено таке.
Згідно положень ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, або якщо відмовлено у його поновленні.
Як вбачається з матеріалів судової справи, ОСОБА_1 не був присутнім у судовому засіданні місцевого суду 27.02.2024 року, але був представлений захисником. Матеріали справи містять відомості про направлення на адресу ОСОБА_1 копії оскаржуваної постанови, однак відсутнє підтвердження про її отримання останнім.
Враховуючи наведені обставини, зокрема поважність причини пропуску строку на апеляційне оскарження, з метою забезпечення особі, яка притягається до адміністративної відповідальності права на доступ до правосуддя, суд вважає за необхідне поновити строк на апеляційне оскарження.
Що стосується доводів апеляційної скарги про незаконність оскарженої постанови, судом встановлено таке.
Відповідно до положень ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Згідно положень ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, суд, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Постановою Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» передбачено, що при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з'ясовувати всі обставини, перелічені у ст.ст. 247, 280 КУпАП. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 283, 284 КУпАП. У постанові, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Відповідно до вимог ч.1 ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах доводів апеляційної скарги.
Перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, суд приходить до висновку, що оскаржена постанова є обґрунтованою та такою, що постановлена з дотриманням вимог КУпАП, за результатами повного та всебічного дослідження доказів.
Так, згідно з протоколом серії ААД №322805 від 12.03.2023 року, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом за обставин, викладених в протоколі.
Вказаний протокол ОСОБА_1 підписав без будь-яких заперечень щодо змісту протоколу, а в особистих поясненнях зазначив, що «12.03.2023 року випив 100 гр. горілки, після чого керував транспортним засобом. Від продуття прибора драгер, а також проходження мед.огляду відмовляюсь».
Доводи сторони захисту стосовно відсутності доказів щодо керування ОСОБА_1 транспортним засобом, суд визнає безпідставними, з огляду на таке.
Положеннями п.6 розділу 1 Інструкції передбачено, що огляд на стан сп'яніння проводиться зокрема поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі спеціальні технічні засоби).
Згідно п.4 розділу 3 вказаної Інструкції огляд на стан сп'яніння проводиться з дотриманням інструкції з експлуатації спеціального технічного засобу та фіксацією результатів на паперових та електронних носіях, якщо спеціальний технічний засіб має такі функції.
Відповідно до п. 6 огляд на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу проводиться в присутності двох свідків або за допомогою відеофіксації на нагрудну камеру поліцейського.
Відповідно до норм ч.2 ст.266 КУпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Аналогічні положення містить і згадана вище Інструкція.
Протокол про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 складено на місці події, що підтверджується відеозаписом з нагрудних камер поліцейських, які долучені до протоколу.
З відеозаписів вбачається, що 12.03.2023 року на запитання поліцейського, ОСОБА_1 пояснив, що керував транспортним засобом, що вжив алкогольні напої та відмовляється від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки та в медичному закладі. Свої пояснення ОСОБА_1 власноручно виклав у протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД №322805 від 12.03.2023 року.
Відомостей про те, що на ОСОБА_1 чинився тиск з боку працівників поліції матеріали справи не містять та в апеляційній скарзі такі докази відсутні. Крім того, посилання захисника на те, що ОСОБА_1 мав намір пройти огляд на стан сп'яніння в медичному закладі до тих пір, поки поліцейські не запевнили його в тому, що результати такого огляду будуть негативними для нього, будь-якими доказами не підтверджуються. Натомість підтверджено протилежне, а саме особиста відмова ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, яка зафіксована на відео записі.
Посилання захисника на те, що направлення на огляд складено о 08 год 45 хв, а протокол про адміністративне правопорушення складено о 08 год 40 хв, береться судом до уваги, але зазначені невідповідності можуть бути технічною опискою, яка по суті не впливає на наявність в діях ОСОБА_1 ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Апеляційний суд бере до уваги доводи апеляційної скарги захисника з приводу того, що відповідно до долучених захисником медичних документів ОСОБА_1 є інвалідом 3 групи, однак надати оцінку нестійкій ході, про яку зазначено поліцейськими в протоколі про адміністративне правопорушення, як одну з ознак алкогольного сп'яніння, що була ними виявлена, але зазначає, що в долучених захисником медичних документах відсутні відомості щодо наслідків захворювання, які в тому числі можуть впливати на ходу ОСОБА_1 .
Водночас апеляційний суд звертає увагу на те, що «нестійка хода», про яку зазначено в протоколі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 не була єдиною і вирішальною підставою для складення щодо останнього протоколу, та саме особиста заява ОСОБА_1 про те, що він вживав алкоголь та відмовляється від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, були безпосередніми підставами для складення протоколу.
За наведених обставин, дослідженні судом докази спростовують доводи сторони захисту про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП за кваліфікуючими ознаками: відмова від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп'яніння.
Апеляційний суд звертає увагу, що відмова особи від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння сама по собі містить склад адміністративного правопорушення, за яке передбачена адміністративна відповідальність. При цьому, незгода водія з діями працівників поліції щодо вказаних обставин не має жодного значення, оскільки такі дії є особистим волевиявленням особи, що не бажає пройти медичний огляд, тобто розцінюється як спосіб захисту апеляційним судом.
Враховуючи те, що ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння та його відмова в подальшому пройти такий огляд і у медичному закладі, що зафіксовано на відео записі, беззаперечно вказує на наявність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 т.130 КУпАП.
За наведених обставин, апеляційний суд вважає, що долучений до матеріалів справи відеозапис, беззаперечно та поза розумним сумнівом підтверджує відомості викладені в протоколі та доводить вину правопорушника.
Таким чином, доводи апелянта про неповне з'ясування судом першої інстанції обставин справи, апеляційний суд визнає безпідставними та такими, що спростовуються матеріалами справи.
Апеляційний суд критично оцінює доводи захисника щодо відсутності факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, оскільки йому ставиться в провину саме відмова від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння та останній не заперечував факту керування транспортним засобом.
З огляду на наведене, зібрані у справі докази в їх сукупності відповідають критерію належності, допустимості та достатності для висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Накладаючи адміністративне стягнення, суддя першої інстанції дотримався загальних правил накладення стягнення за адміністративне правопорушення, передбачених ст.33 КУпАП, врахувавши характер та обставини вчиненого правопорушення, особу правопорушника та обставини.
Крім того слід зазначити, що у рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2017 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодилися нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки.
Інших істотних та переконливих доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції в оскарженій постанові про доведеність вини ОСОБА_1 та були підставою для її скасування або зміни, стороною захисту не наведено, та під час апеляційного розгляду не встановлено.
Апеляційним судом не встановлено порушень норм матеріального чи процесуального права при розгляді справи в суді першої інстанції.
За таких обставин суд визнає доводи апеляційної скарги безпідставними, що свідчить про відсутність підстав для її задоволення та скасування оскарженої постанови суду першої інстанції.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд,
постановив:
Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Роздільнянського районного суду Одеської області від 27.02.2024 року.
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Постанову судді Роздільнянського районного суду Одеської області від 27.02.2024 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винуватим за ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили негайно, з моменту її проголошення й оскарженню не підлягає.
Суддя
Одеського апеляційного суду Р.І. Котелевський