Номер провадження: 22-ц/813/2899/24
Справа № 523/6798/23
Головуючий у першій інстанції Бузовський В.В.
Доповідач Назарова М. В.
11.06.2024 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Назарової М.В.,
суддів: Кострицького В.В., Лозко Ю.П.
за участю секретаря Лупши В.В.,
учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в порядку спрощеного позовного провадження
апеляційну скаргу ОСОБА_2
на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 28 вересня 2023 року, ухвалене Суворовським районним судом м. Одеси у складі: судді Бузовського В.В.
в приміщенні того ж суду,
у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
У квітні 2024 року позивач ОСОБА_1 звернулась до суду із вказаним позовом, який мотивувала тим, що 20 червня 2015 року Відділом реєстрації актів цивільного стану у Суворовському районі реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції зареєстрований шлюб з відповідачем ОСОБА_2 , актовий запис № 788.
Сторони мають спільного сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Посилаючись на те, що протягом останніх років сімейне життя з відповідачем поступово погіршувалося, почастішали конфлікти та непорозуміння, проживають вони окремо, спільного господарства не ведуть, примирення сім'ї недоцільне та неможливе, позивач просила суд розірвати шлюб, що був укладений між нею та ОСОБА_2 20 червня 2015 року.
Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 28 вересня 2023 року в задоволенні клопотання відповідача ОСОБА_2 про надання сторонам двомісячного строку на примирення відмовлено.
Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 28 вересня 2023 року позов ОСОБА_1 про розірвання шлюбу задоволено.
Шлюб, зареєстрований 20 червня 2015 року, Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Суворовському районі реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції, про що 20 червня 2015 року зроблено відповідний актовий запис № 788, між ОСОБА_2 , громадянином України, ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_1 , громадянкою України, ІНФОРМАЦІЯ_3 , розірвано.
Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду як незаконне та необгрунтоване і ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог.
Зазначає, що окрім рішення суду, не погоджується також з ухвалою суду про відмову у задоволенні клопотання про надання строку на примирення, оскільки вона постановлена з порушеннями норм матеріального та процесуального права, а саме ст. 3,5,11 Сімейного кодексу України та ст. 240, 263 ЦПК України.
Вказує, що він неодноразово письмово повідомляв суд про те, що зі своєю дружиною має малолітнього сина ОСОБА_3 , свою дружину він кохає, з якою бачить своє майбутнє та їх шлюб побудований на любові та взаємопорозумінні. Просив надати строк для примирення, оскільки вживав активних заходів на примирення.
Суд не звернув увагу на його заперечення щодо підписання позовної заяви особисто ОСОБА_1 , оскільки вона перебувала за кордоном та не могла звернутись до суду особисто або через представника. Ставить під сумнів її підписи на поданих до суду документах. Крім того є недостовірною інформацією її посилання на те, що оригінал свідоцтва про шлюб знаходиться у відповідача.
Вказує, що суд першої інстанції незаконно та необгрунтовано послався на визнання відповідачем позову. Звертає увагу, що він не визнавав позов, а навпаки письмово подав до суду відзив на позовну заяву. Тому посилання, що судом не встановлено підстав для відмови у прийняті визнання відповідачем позову.
За таких обставин, на думку заявника, суд постановив рішення без повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справам, що призвело до грубого порушення норм матеріального та процесуального права.
Просив розглядати справу за його участі.
В судовому засіданні представник ОСОБА_2 адвокат Тодорич І.В. апеляційну скаргу підтримала.
Позивач ОСОБА_1 , належно повідомлена про дату, час та місце розгляду справи, до судового засідання не з'явилася, вказане відповідно до частини другої статті 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що брали участь у розгляді справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду та ухвали, яка не підлягає самостійному апеляційному оскарженню, в межах апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає скаргу такою, що підлягає задоволенню частково.
Згідно частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до роз'яснень, які містяться в абзаці першому пункту 14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24жовтня 2008 року № 12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» та частини 1статті 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції перевіряє справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно ч. 4 ст. 376 ЦПК України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що 20 червня 2015 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстрували шлюб, про що 20 червня 2015 року складено відповідний актовий запис № 788 Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Суворовському районі реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції.
Сім'я існує формально, подальше збереження сім'ї не можливо, оскільки подружжя спільного господарства не ведуть, шлюбні стосунки не підтримують.
Переглядаючи рішення суду за доводами апеляційної скарги, колегія суддів зазначає таке.
Статтею 51 Конституції України визначено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї.
Відповідно до частини першої статті 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
У частині першій статті 55 СК України встановлено, що дружина та чоловік зобов'язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім'ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги.
Положеннями частин третьої та четвертої статті 56 СК України передбачено, що кожен із подружжя має право припинити шлюбні відносини.
Примушування до збереження шлюбних відносин є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом.
Згідно із частиною третьою статті 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду відповідно до статті 110 цього Кодексу.
Позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя (частина перша статті 110 СК України).
За змістом статей 111, 112 СК України суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства. З'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Статтею 2 ЦПК України визначено, що розумність строків розгляду справи судом є однією з основних засад цивільного судочинства.
Частиною сьомою статті 240 ЦПК України визначена можливість суду у справі про розірвання шлюбу суд зупинити розгляд справи і призначити подружжю строк для примирення, який не може перевищувати шести місяців.
Водночас, у пункті 4 частини першої статті 251 ЦПК України встановлено обов'язок суду зупинити провадження у справі у разі надання сторонам у справі про розірвання шлюбу строку для примирення.
Системний аналіз наведених положень матеріального та процесуального права дає підстави для висновку, що заходи для примирення подружжя вживаються судом за таких умов: це не суперечить моральним засадам суспільства; існують об'єктивні обставини, які свідчать, що такі заходи можуть бути дієвими, тобто такими, що можуть призвести до примирення сторін; застосовані заходи для примирення подружжя, якщо вони мають наслідком зупинення провадження у справі, не повинні суперечити загальним засадам цивільного судочинства та не порушувати розумність строків розгляду справ.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 листопада 2018 року у справі № 761/33261/16-ц (провадження № 61-33349св18) зроблено висновок по застосуванню статті 111 СК України та вказано, що «примирення подружжя здійснюється судом лише за умови, що це не суперечить моральним засадам суспільства. Суд не може примушувати дружину та чоловіка проживати разом, цікавитися обставинами їх приватного життя, вимагати надання доказів порушення сімейних обов'язків особистого характеру тощо. Закон не визначає, які саме заходи можуть застосовуватися судом для примирення подружжя.
У справі, що переглядається, встановлено, що позивачка перебуває за межами України з 25 липня 2022 року, на що вона посилається у своїй позовній заяві та що не оспорюється відповідачем. Натомість, останній проживає в м. Одесі.
Провадження у справі відкрите ухвалою суду від 25 квітня 2023 року та розгляд справи призначений на 25 травня 2023 року об 11.30 год.
За заявою відповідача в особі свого представника, який у відзиві на позовну заяву, заперечував проти задоволення позову, ухвалою суду від 31 липня 2023 року клопотання представника відповідача ОСОБА_4 задоволено та надано сторонам у справі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про розірвання шлюбу строк для примирення строком на два місяці, а саме - до 28 вересня 2023 року. Провадження у справі зупинено на вказаний строк.
Позивачка ОСОБА_1 неодноразово надавала суду заяви про розгляд справи за її відсутності, наполягала на задоволенні позовних вимог.
Згодом розгляд справи призначений на 28 вересня 2023 року о10-й.
28 вересня 2023 року відповідачем в особі свого представника подано заяву про надання подружжю додаткового часу на примирення, оскільки він не бажає розривати шлюб із дружиною та просив розглянути таку заяву за відсутності сторони відповідача.
Натомість, оскаржуваною ухвалою суду від 28 вересня 2023 року в задоволенні клопотання про надання строку для примирення відмовлено та того ж дня ухвалене оскаржуване рішення.
Довід скарги про незаконність ухвали суду про відмову у задоволенні його клопотання про надання додаткового строку на примирення з огляду на її невмотивованість та невідповідність вимогам ст. 3,5,11 Сімейного кодексу України та ст. 240, 263 ЦПК України є помилковим, оскільки вказана ухвала відповідає вимогам, які ставляться до такої та внормовано статтею 260 ЦПРК України та, зокрема, зазначено, що сторонам вже надавався строк на примирення, на період чого розгляд справи зупинявся, натомість позиція позивача не змінилася, і в матеріалах справи відсутні будь-які фактичні дані, які б давали підстави вважати, що відповідачем вживалися заходи щодо примирення та збереження родини.
Колегія суддів зазначає, що надання строку на примирення сторін має своєю метою збереження родини за умови існування для цього об'єктивного підґрунтя, а не лише небажання однієї із сторін розривати шлюб.
Відповідачем не наведено обставин та не надано відповідних доказів щодо вжиття ним активних дій для збереження родини, оскільки таке покладено на нього як на сторону, яка заявляє про можливість збереження родини.
З огляду на таке є безпідставними доводи апеляційної скарги в частині оскарження ухвали Суворовського районного суду м. Одеси від 28 вересня 2023 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про надання строку на примирення.
З огляду на те, що правом на справедливий судовий розгляд у відповідності до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, складовою якого є розумність строків розгляду справи, наділені всі учасники справи, включаючи позивачку, відмова суду у наданні додаткового строку для примирення є законною та такою, що відповідає інтересам та законним процесуальним правам учасників справи.
Наслідком відмови у надання додаткового строку для примирення цілком законно ухвалене оскаржуване судове рішення про розірвання шлюбу сторін.
Доводи апеляційної скарги не спростовують такого правильного висновку суду про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Натомість, задовольняючи позовні вимоги та розриваючи шлюб між сторонами, суд, з посиланням на положення ч. 1 ст. 82, ч. 4 ст. 206 ЦПК України помилково зазначив у своєму рішенні про визнання відповідачем ОСОБА_2 позову ОСОБА_1 та не врахував його позицію про невизнання позову, що відображено у відзиві його представника ОСОБА_4 на позовну заяву ОСОБА_1 (а.с. 45).
Тому в наведеній частині за доводами апеляційної скарги відповідача в особі свого представника рішення суду слід змінити та виключити з мотивувальної частини рішення посилання суду першої інстанції на визнання відповідачем позову, задовольнивши в цій частині доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 .
При цьому, довід апеляційної скарги, яким ставиться під сумнів підпис ОСОБА_1 на позовній заяві, колегією суддів не приймається до уваги, оскільки до матеріалів справи позивачкою було надано оригінал свідоцтва про шлюб. Крім того, вказана позиція відповідача є взаємовиключною, оскільки він одночасно заперечує подання позову своєю дружиною та просить надати сторонам строку на примирення, що можливо лише в разі подання позову належною особою.
Враховуючи вищевикладене, рішення суду слід змінити, апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Керуючись ст. 367, 374, 376 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 28 вересня 2023 року, змінити.
Виключити з мотивувальної частини рішення суду посилання на визнання позову ОСОБА_1 відповідачем - ОСОБА_2 .
В інший частині рішення суду залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Дата складення повного тексту постанови - 14 червня 2024 року.
Головуючий М.В. Назарова
Судді: В.В. Кострицький
Ю.П. Лозко