Номер провадження: 22-з/813/260/24
Справа № 522/3312/20
Головуючий у першій інстанції
Доповідач Драгомерецький М. М.
30.05.2024 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді: Драгомерецького М.М.,
суддів колегії: Громіка Р.Д., Сегеди С.М.,
при секретарі: Узун Н.Д.,
розглянув у відкритому судовому засіданні питання щодо ухвалення додаткового судового рішення в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 за участю третьої особи, без самостійних вимог на предмет спору - Приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Калінюка Олега Борисовича про визнання договору дарування недійсним, -
26 лютого 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 за участю третьої особи, без самостійних вимог на предмет спору - приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Калінюка О.Б. про визнання договору дарування недійсним, в якому просила суд:
-визнати недійсним договір дарування від 30.08.2018, за яким ОСОБА_4 подарувала ОСОБА_2 належні їй 2/5 частки від квартири АДРЕСА_1 , про що приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Калінюком Олегом Борисовичем був складений правочин за реєстровим №774, на підставі якого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно був зроблений запис за №27708113 про реєстрацію права власності ОСОБА_2 відносно відчужуваного об'єкту нерухомості за реєстраційним № НОМЕР_1 , щодо предмету відчуження - 2/5 частин від квартири АДРЕСА_1 ;
-визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/5 частини квартири АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом, як спадкоємиці першої черги спадкування;
-припинити у віндікаційному порядку право власності відповідача ОСОБА_3 відносно 1/5 частини квартири АДРЕСА_1 , отриманої ним на підставі договору дарування від 03.09.2019, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Калінюком О.Б. за реєстраційним №782, та внести відповідні зміни до запису за №27745322 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно відносно відчужуваного об'єкту нерухомості за реєстраційним №1633225051101.
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 01 березня 2023 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано недійсним договір дарування від 30.08.2018, за яким ОСОБА_4 подарувала ОСОБА_2 належні їй 2/5 частки від квартири АДРЕСА_1 , про що приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Калінюком Олегом Борисовичем був складений правочин за реєстровим №774, на підставі якого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно був зроблений запис за №27708113 про реєстрацію права власності ОСОБА_2 відносно відчужуваного об'єкту нерухомості за реєстраційним № НОМЕР_1 , щодо предмету відчуження - 2/5 частин від квартири АДРЕСА_1 .
Стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 солідарно на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 1 737,80 грн та 30 000 грн за надання їй під час розгляду справи професійної правничої допомоги.
Стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 солідарно на користь Комунального некомерційного підприємства «Одеський обласний медичний центр психічного здоров'я» Одеської обласної ради вартість експертизи в сумі 23 481 грн, згідно до рахунку №2 від 31.05.20221.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погодившись із вищезазначеним рішенням суду, ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Орловський Б.М. та ОСОБА_3 , в інтересах якого діє адвокат Антонова К.В. звернулись до суду із апеляційними скаргами, в яких просили скасувати рішення Приморського районного суду м. Одеси від 01 березня 2023 року та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.
Постановою Одеського апеляційного суду від 22 лютого 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 , в інтересах якого діє адвокат Антонова К.В. залишено без задоволення.
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Орловський Б.М. задоволено частково.
Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 01 березня 2023 року в частині стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , солідарно на користь ОСОБА_1 судових витрат на правову допомогу в розмірі 30 000 грн - скасовано, та в цій частині позовних вимог відмовлено. В решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Так, під час виготовлення повного тексту постанови Одеського апеляційного суду від 22 лютого 2024 року, встановлено, що апеляційний суд не розглянуті в повному обсязі вимоги апеляційних скарг щодо непогодження з рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 01 березня 2023 року, в частині стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 солідарно на користь ОСОБА_1 судового збору в сумі 1 737,80 грн, та солідарного стягнення на користь Комунального некомерційного підприємства «Одеський обласний медичний центр психічного здоров'я» Одеської обласної ради вартості експертизи в сумі 23 481 грн, згідно до рахунку №2 від 31.05.20221. Також не зазначено точної дії, що треба виконати.
Питання, які вирішує суд при ухваленні рішення визначені статтею 263 Цивільного процесуального кодексу України. Так, під час ухвалення рішення суд вирішує: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.
Судове рішення має містити відповіді на всі заявлені вимоги, зазначити у разі потреби їх розмір, а також вирішувати питання про негайне виконання та про судові витрати (вимога повноти рішення). Процесуальний інститут додаткового рішення дозволяє виправляти помилки суду, спричинені недотриманням цієї вимоги.
Згідно положень ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:
1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;
2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати;
3) судом не вирішено питання про судові витрати;
4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Додаткове рішення або ухвалу про відмову в прийнятті додаткового рішення може бути оскаржено.
Процесуальний інститут додаткового рішення дозволяє виправляти помилки суду, спричинені недотриманням обов'язку, зокрема, про необхідність надання судом відповідей на всі заявлені позивачем вимоги.
Додатковими судовими рішеннями є додаткове рішення (постанова, ухвала), якими вирішуються окремі правові вимоги, котрі не вирішені основним рішенням, та за умови, якщо з приводу відповідних вимог досліджувались докази (для рішень, постанов) або вирішені не всі клопотання (для ухвал). Крім того, додаткові судові рішення можуть ухвалюватися у випадку, якщо суд при ухваленні основного судового рішення не визначив способу його виконання або не вирішено питання про розподіл судових витрат.
Додаткове судове рішення не може змінювати суті основного рішення або містити висновки про права й обов'язки осіб, які не брали участі у справі.
Додаткове судове рішення є невід'ємною складовою основного судового рішення.
Крім того, додатковим судовим рішенням вирішуються окремі правові вимоги, котрі не вирішені основним рішенням, за умови, якщо з приводу позовних вимог досліджувалися докази.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі №904/8884/21 зазначено: «за загальним правилом у судовому рішенні повинні бути розглянуті усі заявлені вимоги, а також вирішені всі інші, зокрема й процесуальні питання. Неповнота чи невизначеність висновків суду щодо заявлених у справі вимог, а також невирішення окремих процесуальних питань, зокрема розподілу судових витрат, є правовою підставою для ухвалення додаткового судового рішення. Тобто додаткове рішення - це акт правосуддя, яким усуваються недоліки судового рішення, пов'язані з порушенням вимог щодо його повноти. Водночас додаткове рішення не може змінити суті основного рішення або містити в собі висновки про права та обов'язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені в судовому засіданні. Тобто додаткове рішення є невід'ємною частиною рішення у справі.
Так, згідно рішення Приморського районного суду м. Одеси від 01 березня 2023 року з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 солідарно стягнуто на користь ОСОБА_1 суму судового збору в розмірі 1 737,80 грн, та солідарно стягнуто на користь Комунального некомерційного підприємства «Одеський обласний медичний центр психічного здоров'я» Одеської обласної ради вартість експертизи в сумі 23 481 грн, згідно до рахунку №2 від 31.05.20221.
При цьому, апеляційний зауважує, що в статті 540 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні беруть участь кілька кредиторів або кілька боржників, кожний із кредиторів має право вимагати виконання, а кожний із боржників повинен виконати обов'язок у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.
Відповідно до статті 541 ЦК України солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.
Системний аналіз статей 540 та 541 ЦК дозволяє зробити висновок, що при існуванні множинності осіб у зобов'язанні виникають часткові зобов'язання. Тому у частковому зобов'язанні кожний із боржників повинен виконати свій обов'язок у рівній частці. Натомість солідарне зобов'язання виникає у випадках, встановлених договором або законом, зокрема, у разі неподільності предмета зобов'язання.
Тобто, статтею 540 ЦК встановлена презумпція, за якою будь-які зобов'язання із множинністю осіб є частковими, причому з рівністю розміру часток, крім випадків, коли згідно статті 541 ЦК вони вважаються солідарними.
Так, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі №243/10982/15-ц зроблено висновок, що «відповідно до частини першої статті 541 ЦК України солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.
При цьому, ні положеннями ЦПК України, ні іншими актами чинного законодавства не передбачений солідарний обов'язок відповідачів щодо відшкодування позивачу, в разі задоволення позовних вимог, судових витрат, в тому числі судового збору та витрат, пов'язаних із проведенням експертизи.
Таким чином, на думку колегії суддів, суд першої інстанції не мав законних підстав для стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судового збору в сумі 1 737,80 грн, та на користь Комунального некомерційного підприємства «Одеський обласний медичний центр психічного здоров'я» Одеської обласної ради вартості експертизи в сумі 23 481 грн, саме в солідарному порядку. В даному випадку, кожний з відповідачів повинен виконати обов'язок щодо відшкодування судових витрат, в рівних частинах.
Керуючись ст. ст. 270, 381 ЦПК України, Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -
Ухвалити додаткову постанову, якою рішення Приморського районного суду м. Одеси від 01 березня 2023 року змінити в частині стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 солідарно на користь ОСОБА_1 судового збору в сумі 1 737,80 грн та вартість експертизи в сумі 23 481 грн, згідно до рахунку №2 від 31.05.2021, та резолютивну частину рішення суду в цій частині викласти в наступній редакції:
«Стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 1 737,80 грн в рівних частинах.
Стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь Комунального некомерційного підприємства «Одеський обласний медичний центр психічного здоров'я» Одеської обласної ради вартість експертизи в розмірі 23 481 грн, згідно до рахунку №2 від 31.05.2021, в рівних частинах».
Додаткова постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повний текст судового рішення складено: 10 червня 2024 року.
Судді Одеського апеляційного суду: М.М. Драгомерецький
Р.Д. Громік
С.М. Сегеда