Номер провадження: 11-кп/813/1547/24
Справа № 521/12843/23
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
09.05.2024 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд в складі:
головуючий суддя ОСОБА_2 ,
судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретар судового засідання ОСОБА_5 кизи,
за участю:
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_9 на ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 10.04.2024 року про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні №22022230000000531, внесеному до ЄРДР 15.11.2022 року, за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України,
установив
Зміст оскарженого судового рішення.
Оскаржуваною ухвалою суду першої інстанції від 10.04.2024 року продовжено відносно обвинуваченого ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 08.06.2024 року включно, без визначення розміру застави.
Рішення суду першої інстанції вмотивовано тяжкістю покарання, яке загрожує ОСОБА_8 у разі визнання його винуватим, а також продовження існування ризиків, передбачених п.п.1,3,5 ч.1 ст. 177 КПК України.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.
В апеляційній скарзі захисник обвинуваченого ОСОБА_8 - адвокат ОСОБА_7 не погодився із оскаржуваною ухвалою з огляду на наступне:
- судом необгрунтовано відмовлено в задоволенн клопотання сторони захисту щодо зміни обвинуваченому запобіжного заходу;
- докази так званої співпраці обвинуваченого з представниками рф не доведені, відсутні експертизи щодо цих доказів;
- ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, стороною обвинувачення зовсім необґрунтовані та не підтвердженні будь-якими належними да допустимими доказами;
- судом не враховано, що він є людиною похилого віку з рядом хронічних захворювань, має постійне місце проживання, хвору дружину інваліда та тримається під вартою понад рік.
Посилаючись на викладені обставини, обвинувачений просить скасувати ухвалу суду та постановити нову, якою засотувати до нього запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Позиції учасників судового розгляду.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_8 та захисник ОСОБА_9 підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити.
Прокурор заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити оскаржену ухвалу без змін.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників провадження, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов до наступного висновку.
Мотиви апеляційного суду.
Згідно з положеннями ч.1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до вимог ст. 2 КПК України основним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден не винуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Частиною 4 ст. 5 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» визначено права кожного, кого позбавлено свободи внаслідок арешту або тримання під вартою, ініціювати провадження, в якому суд без зволікання має встановити законність затримання та прийняти рішення про звільнення, якщо затримання є незаконним.
Аналіз матеріалів провадження свідчить про те, що на розгляді у Малиновському районному суді м. Одеси знаходиться кримінальне провадження №22022230000000531, внесене до ЄРДР 15.11.2022 року, за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України.
Відповідно до положень ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 КПК України.
Задовольняючи клопотання, суд першої інстанції з огляду на обставини, передбачені ст. 178 КПК України, погодився з доводами прокурора, що ризики, які були враховані при прийнятті попередніх рішень суду щодо продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, на даний час не зникли та продовжують існувати.
Переглядаючи оскаржену ухвалу суду в межах поданої апеляційної скарги захисника обвинуваченого, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції прийняв рішення на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість продовження виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та навів мотиви прийнятого рішення, зазначивши, що обраний стосовно обвинуваченого ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є співмірним із існуючими ризиками станом на час судового розгляду, відповідає особі обвинуваченого і зможе забезпечити, на відміну від інших більш м'яких запобіжних заходів, належне виконання ним процесуальних обов'язків.
Доводи апеляційної скарги сторони захисту про те, що прокурором необґрунтовані та не підтвердженні будь-якими належними да допустимими доказами ризики, апеляційний суд вважає необґрунтованими з огляду на таке.
Відповідно до установленої практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м'якими запобіжними заходами, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особи обвинуваченого (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки обвинуваченого під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади), поведінки обвинуваченого під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків).
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створить загрозу суспільству. При цьому КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Колегія суддів вважає, що є об'єктивні підстави вважати, що до теперішнього часу продовжує існувати ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України, зокрема переховування обвинуваченого від суду, зважаючи на тяжкість інкримінованого ОСОБА_8 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України, яке відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до особливо тяжкого кримінального правопорушення, за вчинення якого передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від десяти до 12 років, а тому, усвідомлюючи тяжкість та невідворотність покарання, перебуваючи на волі, останній може планувати втечу на території, які тимчасово не контролюються українською владою з метою уникнення кримінальної відповідальності.
При встановленні наявності ризику, передбаченого п.3 ч.1 ст.177 КПК України - впливу на свідків в даному кримінальному провадженні, апеляційний суд враховує встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224, ч. 4 ст. 95 КПК України, та зазначає, що свідки у справі ще не допитані.
Апеляційний суд також погоджується із висновками суду першої інстанції, що в даному кримінальному провадженні існує ризик, передбачений п.5 ч.1 ст.177 КПК України, оскільки обставини, пред'явленого обвинуваченого, свідчать про те, що діяльність ОСОБА_8 носила систематичний характер, що вказує про схильність останнього продовжити вчинення кримінального правопорушення, в якому він обвинувачується.
У даному випадку ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні умисного особливого тяжкого кримінального правопорушення проти основ національної безпеки України під час відкритої збройної агресії, що фактично нашкодило інформаційній безпеці держави та безпеці кожного громадянина. Тому, на підставі викладеного, апеляційний суд констатує про наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості" (п. 79 рішення ЄСПЛ у справі "Харченко проти України" від 10 лютого 2011 року).
Колегія суддів приймає до уваги посилання обвинуваченого відносно того, що він є людиною похилого віку з рядом хронічних захворювань, має постійне місце проживання, хвору дружину інваліда, однак зауважує, що такі обставини не свідчать про зменшення або відсутність вищезазначених ризиків, при цьому, у світлі інкримінованих обставин справи, зазначене не є настільки переконливими обставинами, що могли б знизити встановлені ризики до маловірогідних чи до їх виключення.
На переконання апеляційного суду, досліджені під час судового засідання та встановлені судом першої інстанції ризики свідчать, що більш м'які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, може негативно відобразитися на здійсненні швидкого та ефективного судового розгляду, якого можливо досягнути лише за умов нівелювання ризиків кримінального провадження. За встановлених обставин, необхідним є саме тримання під вартою, оскільки з урахуванням індивідуальних обставин обвинуваченого, застосування іншого більш м'якого запобіжного заходу буде недостатнім стримуючим фактором від реалізації встановлених ризиків і створить можливості для вчинення ним позапроцесуальних дій з метою перешкоджання кримінальному провадженню.
Крім того, відповідно до ч.6 ст.176 КПК України під час дії воєнного стану до осіб, які обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст. 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.
Тобто законодавцем визначено, що під час дії воєнного стану до особи, яка обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст.111-2 КК України, за наявністю ризиків, передбачених ст.177 КПК України, застосовується запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Також апеляційний суд відхиляє твердження захисника обвинуваченого ОСОБА_10 щодо необгрунтованності пред'явленого обвинувачення, оскільки питання про доведеність обвинувачення є компетенцією суду першої інстанції за результатами судового розгляду кримінального провадження.
Матеріали справи не містять даних про застереження, які б унеможливлювали перебування обвинуваченого під вартою. Стороною захисту апеляційному суду також не надано будь-яких документів, які б свідчили про неможливість перебування обвинуваченого ОСОБА_8 під вартою.
Надання медичної допомоги особам, взятим під варту, здійснюється відповідно до Порядку взаємодії закладів охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України із закладами охорони здоров'я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я від 10.02.2012 №239/5/104, відповідно до якого, у разі необхідності в додаткових лабораторних обстеженнях, які не можуть бути проведені в медичних частинах СІЗО (наявним обладнанням, лабораторіями та обсягом медико-санітарної допомоги не передбачено проведення цих обстежень), вони проводяться на базі закладів охорони здоров'я з орієнтовного переліку, та керівництво СІЗО забезпечує своєчасне направлення особи, узятої під варту, на обстеження до обраного лікарем медичної частини СІЗО закладу охорони здоров'я з орієнтовного переліку.
Керівництво слідчого ізолятору забезпечує допуск відповідного лікаря-фахівця чи направлення хворого на лікування до обраного начальником медичної частини СІЗО закладу охорони здоров'я з орієнтовного переліку. Особа, узята під варту, має право на вільний вибір лікаря. Керівництво слідчого ізолятору забезпечує допуск обраного особою лікаря-фахівця.
Таким чином, лікування обвинуваченого у разі наявності у нього медичних захворювань можливо в умовах ДУ «Одеській слідчий ізолятор» та не може слугувати підставою неможливості застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Доводи апеляційної скарги захисника обвинуваченого, що судом належним чином не розглянуто клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, колегія суддів відхиляє як такі, що не можуть бути предметом розгляду судом апеляційної інстанції, оскільки ухвала суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу апеляційному оскарженню не підлягає.
З огляду на викладене, апеляційний суд вважає, що на підставі наданих апеляційному суду матеріалів, також обставин та характеру інкримінованого обвинуваченому кримінального правопорушення, судом першої інстанції прийняте законне та обґрунтоване рішення, а стосовно ОСОБА_8 на теперішній час неможливо застосувати більш м'який запобіжний захід, оскільки він не зможе запобігти наявним ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України, які об'єктивно продовжують існувати з огляду на зазначені апеляційним судом обставини.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок або ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, в тому числі, залишити вирок або ухвалу без змін.
Враховуючи викладене у всій сукупності, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга захисника обвинуваченого ОСОБА_8 підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого - залишенню без змін, як законна та обґрунтована.
Керуючись ст.ст. 24, 28, 177, 178, 183, 194, 199, 331, 370, 392, 404, 405, 407, 419, 422-1, 532 КПК України, апеляційний суд
ухвалив
Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 10.04.2024 року про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні №22022230000000531, внесеному до ЄРДР 15.11.2022 року, за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України, - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4