Справа № 766/3060/22
н/п 2/766/2476/24
10 червня 2024 року Херсонський міський суд Херсонської області у складі:
головуючого судді: Майдан С.І.,
за участю секретаря: Кирпиченко І.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя,
встановив:
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом. Вимоги обґрунтувала тим, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 14.11.1998 року. За договором купівлі-продажу від 19.07.2001 року сторони придбали буд. АДРЕСА_1 , загальною площею 31,0 кв.м., житловою 18,0 кв.м., при цьому літня кухня літ. «Б», туалет літ. «В», гараж літ. «Д», водопровід №1, басейн для води №2, огорожа 3,4, мощіння №1 на земельній ділянці 735 кв.м. Договір (дублікат) посвідчений державним нотаріусом Державного нотаріального архіву Херсонської області Обуховою Л.В., зареєстровано в реєстрі за №371. Від даного шлюбу мають троє синів: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 У 2012 року сторони розлучилися. Після розірвання шлюбу сторони не можуть дійти згоди щодо розподілу спільного майна, зокрема зазначеного будинку. Оскільки майно було придбане сторонами в період шлюб, воно належить сторонам, як подружжю на праві спільної сумісної власності, тому позивач має намір поділити зазначене майно, шляхом визнання за нею частки будинку, в порядку поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, з тих підстав, що після розірвання шлюбу між сторонами у 2012 році, відповідач не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, ухилявся від утримання дітей та нерухомого майна. У зв'язку з викладеним, позивач просив здійснити поділ нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Визнати за позивачем право власності на частки будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою суду від 02.02.2024 року відкрито провадження у справі та розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Ухвалою суду від 10.06.2024 року постановлено провести заочний розгляд справи.
В судове засідання позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_6 не з'явилися, представник позивача надала до суду заяву про розгляд справи у її відсутність, позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила їх задовольнити, проти ухвалення заочного рішення не заперечувала.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про розгляд справи повідомлявся у встановленому законом порядку, причини неявки суду не повідомив, відзив на позов суду не подав.
За таких обставин, суд вважає можливим провести розгляд справи у відсутність сторін, враховуючи згоду представника позивача на заочний розгляд справи, ухвалити заочне рішення на підставі наявних у матеріалах справи доказів в порядку ст. ст.280, 281 ЦПК України.
У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, у зв'язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 14.11.1998 року, згідно свідоцтва про укладення шлюбу, виданого виконкомом Малораковецької сільської ради Іршавського району Закарпатської області від 14.11.1998 року 1-ФМ №002460, актовий запис №18.
Від даного шлюбу сторони по справі мають троє синів: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , які на день звернення до суду повнолітні.
Згідно договору купівлі-продажу від 19.07.2001 року ОСОБА_2 придбав у власність житловий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 31,0 кв.м., житловою 18,0 кв.м., при цьому літня кухня літ. «Б», туалет літ. «В», гараж літ. «Д», водопровід №1, басейн для води №2, огорожа 3,4, мощіння №1 на земельній ділянці 735 кв.м. Договір посвідчений державним нотаріусом Державного нотаріального архіву Херсонської області Обуховою Л.В., зареєстровано в реєстрі за №371.
Згідно зі статтею 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (стаття 61 СК України).
Здійснення подружжям права спільної сумісної власності регламентується статтею 63 СК України, згідно з якою дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Розпорядження спільним сумісним майном подружжя може відбутися шляхом його поділу, виділення частки. Поділ майна, що є у спільній сумісній власності подружжя, є підставою набуття особистої власності кожним з подружжя.
Право подружжя на поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, закріплено у статті 69 СК України. Поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а в разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини перша, друга статті 71 СК України), або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки (частина друга статті 364 ЦК України.
Частинами 1, 2 ст.70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї. Принцип рівності часток застосовується незалежно від того, чи здійснюється поділ у судовому або у позасудовому порядку.
Статтею 71 СК України встановлено, що майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.
Сутність поділу полягає в тому, що кожному з подружжя присуджуються в особисту власність конкретні речі, а також здійснюється розподіл майнових прав та обов'язків. При здійсненні поділу в судовому порядку суд має виходити з презумпції рівності часток. При винесенні рішення суд має керуватися "обставинами, що мають істотне значення", якими можуть бути, насамперед, ступінь трудової та (або) фінансової участі кожного з подружжя в утриманні спільного майна, зроблених поліпшенням, доцільність та обґрунтованість укладених правочинів, спрямованих на розпорядження спільним майном, наявність або відсутність вчинення одним з подружжя дій, що порушують права другого з подружжя, суперечать інтересам сім'ї, матеріальне становище співвласників тощо. Поділ спільного сумісного майна подружжя здійснюється з визначення кола об'єктів спільної сумісної власності подружжя і встановлення їхньої вартості. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи (абзац перший пункту 22 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21 грудня 2007 р. N 11).
Зі змісту п.п. 23, 24 постанови Пленуму ВСУ від 21.12.2007 №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вбачається, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї.
Відповідно до п.30 постанови Пленуму ВСУ від 21.12.2007 №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», рівність прав кожного із подружжя на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності (якщо інше не встановлено домовленістю між ними) та необхідність взаємної згоди подружжя на розпорядження майном, що є об'єктом права його спільної сумісної власності, передбачено ч. 1 ст. 63, ч. 1 ст. 65 СК.
При цьому суд враховує правові позиції ВСУ з аналогічних спорів, в яких ВСУ роз'яснює, що у процесі розгляду спорів про поділ майна подружжя необхідно враховувати такі обставини: час придбання майна; кошти, за які таке майно було придбано (джерело придбання); мета придбання майна, яка дозволяє визначити правовий статус сумісної власності подружжя.
Також, суд підкреслює, що тільки у випадку, якщо придбання майна відповідало зазначеним критеріям, таке майно може бути визнане спільно нажитим і підлягає розподілу між подружжям на підставі ст. 60 СК України.
Зазначений будинок відповідно до ст.60 СК України є спільною сумісною власністю подружжя та підлягає поділу. Оскільки добровільно сторони не домовилися про розмір часток, які мають бути визначені кожному з них, суд вважає, що частки майна дружини та чоловіка є рівними, а тому розділяє спільний будинок на дві рівні частини, визнавши за позивачем право приватної власності на нерухоме майно 1/2 частину житлового будинку, тому позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню частково. Підстав для відступлення від принципу рівності часток при поділі житлового будинку, суд не вбачає. Надані стороною позивача довідки про розмір заборгованості по аліментам станом на 11.02.2022 року не впливають на висновок суду щодо доцільності поділу спільного майна подружжя в рівних частинах.
Керуючись ст.ст.12, 13, 77-81, 263, 265, 280-283, 287 ЦПК України, ст. ст. 60, 69-71 СК України, суд
вирішив:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя задовольнити частково.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на частину житлового будинку буд. АДРЕСА_1 .
В решті позовних вимог відмовити.
Заочне рішення суду може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку безпосередньо до Херсонського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя: С.І. Майдан