14 червня 2024 року м. Харків Справа № 922/4376/23
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:головуюча суддя Терещенко О.І., суддя Тихий П.В. , суддя Россолов В.В.
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут" - адвоката Погрібної Т.С. (вх. №370Х/1-18)
на додаткове рішення господарського суду Харківської області від 23.01.2024 року у справі №922/4376/23, ухвалене в приміщенні господарського суду Харківської області (суддя Кухар Н.М.), повний текст якого складено 29.01.2024 року
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут", м. Харків
до Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна, м. Харків
про стягнення 126744,67 грн.,
Рішенням господарського суду Харківської області від 09.01.2024 року у справі №922/4376/23 позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут" на п/р НОМЕР_1 в Фiлiї - Харкiвське обласне управлiння публічного акцiонерного товариства "Державний ощадний банк України", МФО 351823 - заборгованість за спожиту електричну енергію за Договором про закупівлю електричної енергії №269 від 18.02.2021 року в розмірі 85805,67 грн.; на рахунок НОМЕР_2 в АТ "Банк Альянс", МФО 300119 - витрати зі сплати судового збору в розмірі 1817,06 грн.; в іншій частині позовних вимог у позові відмовлено.
Представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут" - адвокат Погрібна Т.С. з рішенням господарського суду першої інстанції не погодилась та звернулась до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати рішення господарського суду Харківської області від 09.01.2024 року в частині стягнення заборгованості в розмірі 377,12 грн. за березень 2022 року, а також пені в розмірі 13519,73 грн., 3% річних у розмірі 4363,05 грн., інфляційних втрат у розмірі 22679,10 грн., і ухвалити нове рішення у цій частині, яким задовольнити позовні вимоги повністю.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.01.2024 року, суддею - доповідачем визначено суддю Терещенко О.І. та сформовано колегію суддів у складі: головуюча суддя Терещенко О.І., суддя Тихий П.В., суддя Россолов В.В.
Указом Президента України “Про введення воєнного стану в Україні” №64/2022 від 24.02.2022 року в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року строком на 30 діб, у зв'язку з військовою агресією проти України. Указами Президента України “Про продовження строку дії воєнного стану в Україні” №133/2022 від 14.03.2022 року, №573/2022 від 15.08.2022 року, №757/2022 від 07.11.2022 року, №58/2023 від 06.02.2023 року, №254/2023 від 01.05.2023 року, №451/2023 від 26.07.2023 року, №734/2023 від 06.11.2023 року, №49/2024 від 05.02.2024 року, №271/2024 від 06.05.2024 року відповідно продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 14 травня 2024 року строком на 90 діб.
Наказом Східного апеляційного господарського суду від 25.03.2022 року № 03 “Про встановлення особливого режиму роботи суду в умовах воєнного стану” встановлено особливий режим роботи суду в умовах воєнного стану з 01.04.2022 року та запроваджено відповідні організаційні заходи, зокрема: рекомендовано учасникам судових справ утриматись від відвідування суду, свої процесуальні права та обов'язки, передбачені ГПК України, реалізовувати з використанням офіційної електронної пошти суду: inbox@eag.court.gov.ua.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 29.01.2024 року, з урахуванням ухвали від 12.02.2024 року, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою представника ТОВ "Харківгаз Збут" - адвоката Погрібної Т.С. на рішення господарського суду Харківської області від 09.01.2024 року у справі №922/4376/23; призначено розгляд справи №922/4376/23 за апеляційною скаргою представника ТОВ "Харківгаз Збут" - адвоката Погрібної Т.С. на рішення господарського суду Харківської області від 09.01.2024 року у справі у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи; учасникам справи встановлено строк - не пізніше 15 днів з моменту вручення даної ухвали, протягом якого вони мають право подати відзив на апеляційну скаргу, який повинен відповідати вимогам ч.2 статті 263 Господарського процесуального кодексу України, з доказами надсилання його апелянту; запропоновано учасникам справи для прискорення документообігу в межах цієї справи, надсилати їх з використанням програми "Електронний суд" (за умов відповідної реєстрації) або скеровувати документи з засвідченням електронним цифровим підписом уповноваженої особи на електронну адресу Східного апеляційного господарського суду inbox@eag.court.gov.ua. Реєстрація в електронному кабінеті можлива за посиланням https://id.court.gov.ua/rt.gov.ua/sud4875/; учасникам судового процесу необхідно повідомити суд про їх номери телефонів і факсів, адресу електронної пошти або інші засоби зв'язку, зокрема, мобільного (за їх наявності), які можуть бути використані для викликів або повідомлень; витребувано з господарського суду Харківської області матеріали справи №922/4376/23.
05.02.2024 року на адресу суду з господарського суду Харківської області надійшли матеріали справи №922/4376/23 (вх.№1781).
Додатковим рішенням господарського суду Харківської області від 23.01.2024 року у справі №922/4376/23 клопотання ТОВ "Харківгаз Збут" (вх. № 842/24 від 11.01.2024) про стягнення судових витрат задоволено частково; стягнуто з Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна (м-н Свободи, буд. 4, м. Харків, 61022; код ЄДРПОУ: 02071205) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут" (вул. Болбочана Петра, буд. 54, м. Харків, 61093; п/р НОМЕР_2 в АТ "БАНК АЛЬЯНС", МФО 300119, код ЄДРПОУ: 39590621) - витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3723,48 грн.; в частині стягнення 7276,52 грн. витрат на професійну правничу допомогу у задоволенні клопотання позивача відмовлено.
Представник ТОВ "Харківгаз Збут" - адвокат Погрібна Т.С. з додатковим рішенням господарського суду першої інстанції не погодилась та звернулась до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати додаткове рішення господарського суду Харківської області від 23.01.2024 року в частині, в якій судом було відмовлено, а саме в частині стягнення 7276,52 грн. витрат на професійну правничу допомогу, і ухвалити нове рішення у цій частині, яким задовольнити вимоги, щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу повністю.
Апелянт в обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує на таке.
Витрати позивача на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції у сумі 11000,00 грн. відповідають критерію реальності наданих адвокатських послуг, розумності їх розміру, конкретним обставинам справи з урахуванням її складності, необхідних процесуальних дій сторони.
У зв'язку з розглядом справи позивачу надано достатньо значний обсяг адвокатських послуг, а витрачений на їх надання час, на думку товариства, не є завищеним та обчислений адвокатом об'єктивно.
Позивач не перебуває в кращому становищі порівняно з відповідачем з огляду на запровадження в державі воєнного стану, наявності інфляційних процесів у економіці держави, фінансового стану, здійснення позивачем стратегічної функції із своєчасного та безперебійного забезпечення суб'єктів господарювання електроенергією, забезпечення виконання угод та понесення ним збитків внаслідок інфляційних процесів, несвоєчасні розрахунки, в тому числі, відповідача за електроенергію, передану згідно з умовами укладеного між сторонами договору.
Участь у судовому засіданні являє собою не формальну присутність на ньому, а підготовку адвоката до засідання, витрачений час на дорогу та у зворотному напрямку, очікування та безпосередня участь у судовому засіданні.
Посилається на правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 25.05.2021 року у справі №910/7586/19, від 20.07.2021 року у справі №922/2604/20, від 18.05.2022 року у справі №910/4268/21, від 26.10.2022 року у справі №910/4277/21, від 18.04.2023 року у справі №903/378/22, від 23.03.2023 року у справі №921/434/21, від 25.04.2023 року у справі №910/21424/21.
Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 09.02.2024 року, суддею - доповідачем у справі визначено суддю Терещенко О.І. та сформовано колегію суддів у складі: головуюча суддя Терещенко О.І., суддя Тихий П.В., суддя Россолов В.В.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 12.02.2024 року, зокрема відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою представника ТОВ "Харківгаз Збут" - адвоката Погрібної Т.С. на додаткове рішення господарського суду Харківської області від 23.01.2024 року у справі №922/4376/23; призначено розгляд справи №922/4376/23 за апеляційною скаргою представника ТОВ "Харківгаз Збут" - адвоката Погрібної Т.С. на додаткове рішення господарського суду Харківської області від 23.01.2024 року у справі №922/4376/23 у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи; вчинено інші процесуальні дії.
13.02.2024 року на адресу суду від представника ТОВ "Харківгаз Збут" - адвоката Погрібної Т.С. надійшло клопотання про зупинення провадження у справі №922/4376/23 (вх.№2234), яке долучено до матеріалів справи, в якому остання просила зупинити провадження у справі №922/4376/23 до закінчення перегляду об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №911/1359/22.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 15.02.2024 року зупинено провадження у справі №922/4376/23 до закінчення перегляду об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №911/1359/22 та оприлюднення в Єдиному державному реєстрі судових рішень повного тексту постанови Верховного Суду у справі №911/1359/22; учасникам справи ухвалено повідомити Східний апеляційний господарський суд про усунення обставин, що викликали зупинення провадження у справі.
Зупиняючи провадження у справі, колегія суддів виходила, зокрема з на такого.
Ухвалою Верховного Суду від 09.08.2023 року справу №911/1359/22 передано на розгляд об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
Ухвала мотивована тим, що Національною комісією, яка здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг 25.02.2022 року прийнято постанову №332 "Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії, під час особливого періоду", яку Постановою НКРЕКП від 27.02.2022 року №333 доповнено пунктами 3-5, зокрема пунктом 5 рекомендовано учасникам ринку електричної енергії на період дії особливого періоду зупинити нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії".
В подальшому, до постанови НКРЕКП №332 вносились зміни та доповнення, зокрема постановою від 26.04.2022 року №413 пункти 1-12 змінено пунктом 1, зміст якого змінено та доповнено підпунктом 16, відповідно до якого на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування надано настанови - зупинити нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії", між учасниками ринку електричної енергії.
Система нормативно-правових актів України за їх юридичною силою (від актів вищої юридичної сили до актів нижчої юридичної сили) включає: а) Конституцію України; б) закони, кодекси України; в) підзаконні нормативно-правові акти: постанови Верховної Ради України, укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України, накази міністерств, акти інших державних органів, розпорядження голів місцевих державних адміністрацій, акти органів місцевого самоврядування, які містять норми права тощо.
У наведеному контексті постанова НКРЕКП №332 (підзаконний акт) має меншу юридичну силу перед законами - ЦК України та ГК України, адже не знаходиться на одному ієрархічному рівні, відповідно не може бути спеціальним законом, який згідно з наведеним має перевагу на загальним законом (ЦК, який є основним актом цивільного законодавства України, та ГК), який передбачає право сторін на застосування в договорі заходів відповідальності за порушення виконання грошового зобов'язання.
В той же час, Верховний Суд у постанові від 26.07.2023 року у справі №922/1948/22, залишаючи без змін рішення судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні позову про стягнення пені та штрафу за період з 26.02.2022 року по 25.04.2022 року, фактично погодився з висновками судів попередніх інстанцій стосовно того, що постанова НКРЕКП №332 підлягає застосуванню до спірних правовідносин з урахуванням змін, внесених постановою НКРЕКП від 26.04.2022 року №413.
Проте, у спірний у справі №922/1948/22 період нарахування штрафних санкцій з 26.02.2022 року по 25.04.2022 року підпункт 16 пункту 1 у постанові НКРЕКП №332 взагалі був відсутній, а формулювання пункту 5 (в редакції постанови від 27.02.2022року) вказувало на надання сторонам рекомендацій щодо зупинення нарахування та стягнення штрафних санкцій (надано рекомендації щодо врегулювання правовідносин сторін з метою стабілізації учасників ринку електричної енергії під час особливого періоду).
Верховний Суд вказав, що такий рекомендаційний характер пункту 5 постанови НКРЕКП №332 (в редакції постанови від 27.02.2022 року), яка є підзаконним актом, не може змінювати та нівелювати надане нормами ЦК України та ГК України (законом) право однієї сторони на застосування заходів відповідальності за порушення виконання грошового зобов'язання (тим більше воно відповідає умовам договору) та, відповідно, звільняти від такої відповідальності іншу сторону, не припиняючи чинності відповідних умов договору.
Положення підпункту 16 пункту 1, яким було доповнено постанову НКРЕКП №332 та на підставі якого було відмовлено у позові в частині стягнення штрафних санкції у справі №922/1948/22, не мають імперативного (обов'язкового) характеру, а є настановами, тобто по суті також рекомендаціями/порадами учасникам ринку електричної енергії, які не містять умов чи застережень про звільнення учасників ринку електричної енергії, в тому числі відповідача, від сплати штрафних санкцій за порушення умов договору, укладеного на підставі Закону України "Про ринок електричної енергії".
Зміст наведеного підпункту свідчить про те, що рекомендації (настанови) надано лише учасникам ринку електроенергії щодо зупинення нарахування та стягнення штрафних санкцій, що не є тотожним забороні учасникам ринку електричної енергії звертатися до суду з відповідним позовом. При цьому, оскільки суд не входить до сфери урядування НКРЕКП, останній зобов'язаний розглянути спір по суті вимог та застосувати норми договору та закону, які регулюють спірні правовідносини.
Відтак, на думку Верховного Суду у справі №911/1359/22, існує необхідність у відступленні від наведеного висновку Верховного Суду, оскільки положення постанови НКРЕКП №332 (підпункт 16 пункту 1), які містять рекомендації та настанови учасникам ринку електроенергії на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування зупинити нарахування та стягнення штрафних санкцій, не можуть мати наслідком відмову в задоволенні позову про стягнення штрафних санкцій, адже розглядаючи вимоги про стягнення штрафних санкцій, суд повинен встановити правомірність їх нарахування та заявлення до стягнення відповідно до умов укладеного договору та чинного законодавства (ЦК України та ГК України, як закону), норми якого не можуть бути нівельовані постановою НКРЕКП №332, як підзаконним актом.
Ухвалою Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 25.08.2023 року справу №911/1359/22 прийнято до розгляду об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справу №911/1359/22 за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" на рішення Господарського суду Київської області від 16.12.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.04.2023; призначено розгляд касаційної скарги у засіданні Касаційного господарського суду на 06 жовтня 2023 року.
Ухвалою Верховного Суду від 04.10.2023 року справу №911/1359/22 знято з розгляду касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" на рішення Господарського суду Київської області від 16.12.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.04.2023 у справі №911/1359/22; визначено дату судового засідання з розгляду касаційної скарги Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" на рішення Господарського суду Київської області від 16.12.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.04.2023 у справі №911/1359/22 у засіданні Верховного Суду Касаційного господарського суду 17 листопада 2023 року.
Ухвалою Верховного Суду від 17.11.2023 року у справі №911/1359/22 відмовлено у задоволенні заяв акціонерного товариства "ДТЕК ЗАХІДЕНЕРГО", товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРА СУМИ" про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача.
Згідно зі статтею 36 Закону "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.
Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права (ч. 6 ст. 13 Закону "Про судоустрій і статус суддів").
Правовідносини у справі №911/1359/22 є подібними до правовідносин у справі №922/4376/23, оскільки предмети та підстави позовів у цих справах, відповідно і встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, а також їх правове регулювання є подібними.
Враховуючи, що висновки об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №911/1359/22 будуть стосуватися можливості застосування положень постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 25.02.2022 року №332 “Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану” (підпункту 16 пункту 1) в частині зупинення нарахування та стягнення штрафних санкцій, з метою дотримання єдності судової практики, з урахуванням приписів п. 7 ч. 1 ст. 228 ГПК України, слід зупинити провадження у справі №922/4376/23 до закінчення перегляду в касаційному порядку об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №911/1359/22.
З Єдиного державного реєстру судових рішень слідує, що постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.04.2024 року у справі №911/1359/22, яка оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень 20.05.2024 року, касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" залишено без задоволення; рішення господарського суду Київської області від 16.12.2022 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.04.2023 року у справі №911/1359/22 в оскаржуваній частині щодо вимог про стягнення пені у розмірі 17 933 524,59 грн. залишено без змін.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 28.05.2024 року поновлено провадження у справі №922/4376/23; розгляд справи №922/4376/23 ухвалено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи; запропоновано учасникам справи свої процесуальні права та обов'язки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України, реалізовувати з використанням офіційної електронної пошти суду: inbox@eag.court.gov.ua та телекомунікаційної мережі “Електронний суд”; запропоновано учасникам справи для прискорення документообігу в межах цієї справи, надсилати їх з використанням програми "Електронний суд" (за умов відповідної реєстрації) або скеровувати документи з засвідченням електронним цифровим підписом уповноваженої особи на електронну адресу Східного апеляційного господарського суду inbox@eag.court.gov.ua.; учасникам судового процесу необхідно повідомити суд про їх номери телефонів і факсів, адресу електронної пошти або інші засоби зв'язку, зокрема, мобільного (за їх наявності), які можуть бути використані для викликів або повідомлень.
10.06.2024 року на адресу суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№ 7849), який долучено до матеріалів справи, в якому останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржуване додаткове рішення місцевого господарського суду залишити без змін, в обґрунтування якого вказує на те, що під час судового засідання 21.11.2023 року адвокат Погрібна Т. не змогла правильно налаштувати своє обладнання для участі в засіданні в режимі відеоконференції, у зв'язку з чим її не було чутно і судове засідання довелося перенести; судове засідання тривало не більше 10 хвилин, а не 30 хвилин, як зазначає позивач; у судовому засіданні 14.12.2023 року був присутній інший адвокат - Романенко О., який повідомив суд, що Погрібна Т. знаходиться на лікарняному, а тому не змогла взяти участь у судовому засіданні; на питання судді, чи зможе він якісно доповісти по суті справи, була надана заперечна відповідь; судове засідання було перенесене вже вдруге з вини позивача, через те, що адвокат не був готовий представляти інтереси свого клієнта в судовому засіданні; обидва ці засідання не були необхідними, як і витрати, включені позивачем до свого розрахунку за надані послуги; позивач штучно затягнув розгляд справи, тим самим збільшивши розмір своєї винагороди, в чому не було необхідності.
Постановою Східного апеляційного господарського суду від 14.06.2024 року апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут" - адвоката Погрібної Т.С. залишено без задоволення; рішення господарського суду Харківської області від 09.01.2024 року у справі №922/4376/23 залишено без змін.
Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши повноту встановлення господарським судом першої інстанції неоспорених обставин справи, колегія суддів встановила наступне.
11.01.2024 року до господарського суду Харківської області надійшло клопотання позивача (вх. № 842/24) про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу адвоката в сумі 11000,00 грн.
Рішенням господарського суду Харківської області від 09.01.2024 року у справі №922/4376/23 позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут" на п/р НОМЕР_1 в Фiлiї - Харкiвське обласне управлiння публічного акцiонерного товариства "Державний ощадний банк України", МФО 351823 - заборгованість за спожиту електричну енергію за Договором про закупівлю електричної енергії №269 від 18.02.2021 року в розмірі 85805,67 грн.; на рахунок НОМЕР_2 в АТ "Банк Альянс", МФО 300119 - витрати зі сплати судового збору в розмірі 1817,06 грн.; в іншій частині позовних вимог у позові відмовлено.
23.01.2024 року господарським судом Харківської області ухвалено оскаржуване додаткове рішення, з підстав викладених вище.
Переглянувши справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіривши законність і обґрунтованість додаткового рішення господарського суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на таке.
Після ратифікації Верховною радою України Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, остання, відповідно до статті 9 Конституції України набула статусу частини національного законодавства.
З прийняттям у 2006 році Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", Конвенція та практика Суду застосовується судами України як джерело права.
Відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод справи про цивільні права та обов'язки осіб, а також справи про кримінальне обвинувачення мають бути розглянуті у суді впродовж розумного строку. Ця вимога спрямована на швидкий захист судом порушених прав особи, оскільки будь-яке зволікання може негативно відобразитися на правах, які підлягають захисту. А відсутність своєчасного судового захисту може призводити до ситуацій, коли наступні дії суду вже не матимуть значення для особи та її прав.
У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Ryabykh.Russia" від 24.07.2003 року, "Svitlanav. Ukraine" від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.
Згідно зі ст. 15 ГПК України, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ст. 16 ГПК України).
Відповідно до ст. 1312 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 зазначеного Кодексу).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація вказаного принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 ГПК України); визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; розподіл судових витрат (ст. 129 ГПК України).
Статтею 123 ГПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
За змістом частин 1, 2 статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Разом із тим, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
За змістом ч. 4 ст. 126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
За приписами ч. 8 ст. 129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Колегія суддів враховує правові висновки, викладені у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц, де, між іншим, вказано на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Такі критерії оцінки поданих заявником доказів суд застосовує з урахуванням особливостей кожної справи та виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, приписів статей 123-130 ГПК України та з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що суди застосовують як джерело права згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".
Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін.
Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
Разом з цим, колегія суддів враховує правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 03.10.2019 року у справі №922/445/19 та від 22.11.2019 року у справі №910/906/18, де, зокрема, вказано на те, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).
Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, зокрема, у пункті 95 рішення у справі "Баришевський проти України" (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі "Двойних проти України" (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі "Меріт проти України" (заява № 66561/01), що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Також, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" вказано, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
За матеріалами справи, між Адвокатським об'єднанням "Гарант Груп" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут" було укладено договір про надання правової допомоги № 38GKhz1592-17 від 30.11.2017 року, відповідно до якого Адвокатське бюро як виконавець, зобов'язалося, в порядку та на умовах, визначених договором, надавати комплекс послуг правової допомоги, а позивач, як замовник, приймати та оплачувати їх.
Перелік напрямків, за якими виконавець надає юридичні послуги, визначено у п. 1.2 договору.
28.09.2023 року між позивачем та Адвокатським бюро було укладено Додаткову угоду №30 до договору про надання правової допомоги № 38GKhz1592-17 від 30.11.2017 року, згідно з п. 4 якої загальна вартість послуг, що надається виконавцем за умовами цієї угоди, розраховується на підставі узгодженої сторонами розміру погодинної ставки вартості роботи адвокатами виконавця, яка складає 1000,00 грн. за годину та виходячи із фактичного обсягу наданих послуг. Фактичний обсяг наданих послуг визначається сторонами в актах надання послуг.
Позивач у позовній заяві просив стягнути з відповідача суму витрат на професійну правничу (правову) допомогу в сумі 12 674,46 грн. за наведеним орієнтовним розрахунком 10% від ціни позову (126 744,67*10%).
При цьому, в описовій частині позовної заяви позивач, відповідно до вимог ч. 8 ст.129 ГПК України, зазначив, що докази розміру витрат на правову допомогу будуть подані до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
10.01.2023 року сторонами договору про надання правової допомоги було підписано Акт приймання-передачі наданих послуг за Додатковою угодою № 30 від 28.09.2023 року до договору, згідно з яким загальна кількість наданих послуг становить 11 год. 00 хв. на загальну суму 11 000,00 грн.
У заяві позивач просив стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу в розмірі, визначеному Додатковою угодою № 30 від 28.09.2023 року до договору та Акті приймання-передачі наданих послуг від 10.01.2024 року, а саме в сумі 11000,00 грн.
Разом з цим, частиною 5 ст. 126 ГПК України передбачено можливість суду, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У відзиві на позовну заяву відповідач заперечував проти покладення на нього витрат на професійну правничу допомогу через її необґрунтованість та просив відмовити у її задоволенні з огляду на таке: сума орієнтовних витрат на професійну правничу допомогу є неспівмірною із складністю справи, яка є простою і практично безспірною; відповідач є бюджетною неприбутковою установою, що фінансується за рахунок Державного бюджету України та фінансування якого значно зменшилося після початку повномасштабної збройної агресії проти України.
У письмових запереченнях на відповідь позивача на відзив на позовну заяву відповідач, зокрема, зазначив, що витрати на професійну правничу допомогу з боку позивача не є необхідними і неминучими, а отже їх відшкодування не повинно покладатися на відповідача, на що позивач своїх контраргументів не навів.
Аргументи апелянта на те, що позивач не перебуває в кращому становищі порівняно з відповідачем з огляду на запровадження в державі воєнного стану, наявності інфляційних процесів у економіці держави, фінансового стану, здійснення позивачем стратегічної функції із своєчасного та безперебійного забезпечення суб'єктів господарювання електроенергією, забезпечення виконання угод та понесення ним збитків внаслідок інфляційних процесів, несвоєчасні розрахунки, в тому числі, відповідача за електроенергію, передану згідно з умовами укладеного між сторонами договору, не приймаються, з огляду на таке.
Так, вирішуючи питання щодо обґрунтованості розміру заявлених до стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, слід звернути увагу на те, що Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна є бюджетною неприбутковою установою, що фінансується за рахунок Державного бюджету України; фінансування відповідача значно зменшилося після початку повномасштабної збройної агресії проти України, а велика частина його майна була знищена країною-агресором, частина нерухомого майна була пошкоджена обстрілами та потребує капітального ремонту та відновлення, а також значного додаткового фінансування; справа є незначною за своєю складністю.
Разом з цим, з матеріалів справи слідує, що ухвалою господарського суду Харківської області від 17.10.2023 року прийнято позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут" до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/4376/23; розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами.
За матеріалами справи, явка представника відповідача у судові засідання у справі не була визнана господарським судом першої інстанції обов'язковою; позивач майже в повному обсязі визнав суму основного боргу, що спростило процес доказування та полегшило роботу адвоката; судові засідання у справі двічі відкладались з вини позивача через його неналежну підготовку.
Так, 21.11.2023 року судове засідання було відкладено через збої в роботі власних технічних засобів представника позивача та неможливістю проведення відеоконференції; судове засідання 14.12.2023 року було відкладено за клопотанням представника позивача.
З протоколів підсистеми відеоконференцзв'язку, слідує, що тривалість вказаних судових засідань була значно меншою ніж 30 хвилин, а судове засідання 09.01.2024 року не тривало 2 години, що суперечить даним, визначених в Акті приймання-передачі наданих послуг від 10.01.2024 року.
Аргументи апелянта на те, що участь у судовому засіданні являє собою не формальну присутність на ньому, а підготовку адвоката до засідання, витрачений час на дорогу та у зворотному напрямку, очікування та безпосередня участь у судовому засіданні не приймаються, оскільки проведення трьох судових засідань у малозначній справі за наявності письмових заяв по суті справи та визнання відповідачем суми основного боргу не було необхідним та неминучим та фактично затягувало розгляд справи.
Таким чином, господарський суд першої інстанції обґрунтовано зменшив розмір заявлених до стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу на 50%.
Відтак, розумним і співмірним із ціною позову та складністю справи розмір витрат на професійну правничу допомогу складає 5500,00 грн.
Отже, аргументи апелянта на те, що витрати позивача на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції у сумі 11000,00 грн. відповідають критерію реальності наданих адвокатських послуг, розумності їх розміру, конкретним обставинам справи з урахуванням її складності, необхідних процесуальних дій сторони; у зв'язку з розглядом справи, як вказує апелянт, позивачу надано достатньо значний обсяг адвокатських послуг, а витрачений на їх надання час, на думку товариства, не є завищеним та обчислений адвокатом об'єктивно, так само, не приймаються, з огляду на те, що з наданих позивачем доказів щодо понесення витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції, доводів апелянта, викладених у апеляційній скарзі та виходячи зі змісту ст. ст. 126, 129 ГПК України, слідує, що заявлена до стягнення позивачем з відповідача сума витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції у сумі 11 000,00 грн. не відповідає вказаним критеріям, не є співмірною з виконаною адвокатом роботою в суді першої інстанції.
Також, враховуючи, що рішенням господарського суду Харківської області від 09.01.2024 року, яке залишено без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 14.06.2024 року, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут" задоволено частково, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 3723,48 грн., пропорційно сумі задоволених позовних вимог.
Посилання апелянта на правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 25.05.2021 року у справі №910/7586/19, від 20.07.2021 року у справі №922/2604/20, від 18.05.2022 року у справі №910/4268/21, від 26.10.2022 року у справі №910/4277/21, від 18.04.2023 року у справі №903/378/22, від 23.03.2023 року у справі №921/434/21, від 25.04.2023 року у справі №910/21424/21, де, зокрема, вказано на, що такі стадії як прибуття до суду чи іншої установи та очікування є складовими правничої допомоги, які в комплексі з іншими видами правничої допомоги сприяють забезпеченню захисту прав та інтересів клієнта; з урахуванням наведеного, час, який адвокат витрачає на дорогу для участі у судовому засіданні, є складовою правничої допомоги і підлягає компенсації нарівні з іншими витратами, є у даному випадку недоречними, оскільки спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.
Отже, висновок місцевого господарського суду про часткове задоволення клопотання про стягнення судових витрат відповідає принципам справедливого судового розгляду у контексті частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржників та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі “Проніна проти України” (Рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 року).
Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Апелянту було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків господарського суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Стаття 74 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання, в першу чергу, національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010 року)
Апелянту була надана можливість спростувати достовірність доказів і заперечити проти їх використання.
Питання справедливості розгляду не обов'язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008 року).
Отже, на думку колегії суддів, під час розгляду справи її фактичні обставини були встановлені господарським судом першої інстанції на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів; висновки суду відповідають цим обставинам, юридична оцінка надана їм з вірним застосуванням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 269, 270, ч.1 ст. 275, ст. 282 Господарського процесуального кодексу України, суд
Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут" - адвоката Погрібної Т.С. залишити без задоволення.
Додаткове рішення господарського суду Харківської області від 23.01.2024 року у справі №922/4376/23 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків визначених ч. 3 ст.287 Господарського процесуального кодексу України.
Головуюча суддя О.І. Терещенко
Суддя П.В. Тихий
Суддя В.В. Россолов