Постанова від 29.05.2024 по справі 911/981/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" травня 2024 р. Справа№ 911/981/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шаптали Є.Ю.

суддів: Яковлєва М.Л.

Станіка С.Р.

при секретарі Токаревій А.Г.

за участю представників учасників справи: згідно з протоколом судового засідання від 29.05.2024:

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Комунального підприємства "Автотранспортне підприємство" на рішення Господарського суду Київської області від 21.09.2023 у справі №911/981/23 (суддя Кошик А.Ю., повний текст рішення складено та підписано 15.12.2023) та додаткове рішення Господарського суду Київської області від 09.11.2023 у справі №911/981/23 (суддя Кошик А.Ю., повний текст рішення складено та підписано 15.12.2023)

за позовом Комунального підприємства "Автотранспортне підприємство"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДС ПРОМ ГРУП"

про стягнення 5 848 347,93 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст заявлених вимог

Комунальне підприємство "Автотранспортне підприємство" (далі - позивач, КП "Автотранспортне підприємство", скаржник) звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДС ПРОМ ГРУП" (далі - відповідач, ТОВ "ДС ПРОМ ГРУП") про стягнення 5 848 347,93 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає про неналежне виконання відповідачем Договору оренди майна, що належить до спільної власності територіальних громад, сіл селищ, міст Донецької області № 4.

Короткий зміст рішень місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду Київської області від 21.09.2023 позовні вимоги Комунального підприємства "Автотранспортне підприємство" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДС ПРОМ ГРУП" про стягнення 5 848 347,93 грн. задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДС ПРОМ ГРУП" на користь Комунального підприємства "Автотранспортне підприємство" 230 629,87 грн. заборгованості з орендної плати та 3 459,45 грн. витрат по сплаті судового збору.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції вважав, що позов підлягає задоволенню виключно у визнаній відповідачем частині основного боргу, що відповідає фактичним обставинам спору.

Додатковим рішенням Господарського суду Київської області від 09.11.2023 задоволено заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ДС ПРОМ ГРУП" б/н від 22.09.2023 року та Комунального підприємства "Автотранспортне підприємство" б/н від 27.09.2023 року про ухвалення додаткового рішення у справі № 911/981/23.

Стягнуто з Комунального підприємства "Автотранспортне підприємство" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДС ПРОМ ГРУП" 27 439 (двадцять сім тисяч чотириста тридцять дев'ять) грн. 00 коп. витрат на правову допомогу.

Постановляючи додаткове рішення, суд першої інстанції керувався тим, що понесені сторонами судові витрати на професійну правничу допомогу, на підставі п. 3 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають розподілу між сторонами пропорційно розміру задоволених вимог, тобто підлягають покладенню на позивача у сумі 28 818,00 грн. (30 000,00 грн.*3,94%/100=1 182,00 грн.; 30 000,00 грн. 1 182,00 = 28 818,00 грн.) та покладенню на відповідача у сумі 1 379,00 грн. (35 000,00 грн.*3,94%/100=1 379,00 грн.).

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись з прийнятим рішенням суду першої інстанції Комунальне підприємство "Автотранспортне підприємство" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 21.09.2023 року та додаткове рішення від 09.11.2023 року по справі №911/981/23 та ухвалити нові рішення, якими задовольнити позовні вимоги Комунального підприємства "Автотранспортного підприємства" в повному обсязі, а саме: Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДС ПРОМ ГРУП" на користь Комунального підприємства "Автотранспортного підприємства" суму основного боргу у розмірі 629 860, 82 грн., суму пені у розмірі 137 018,40 грн., 3 % річних у розмірі 17 821,78 грн., інфляційні витрати у розмірі 119 361,24 грн., суму неустойки у розмірі 1 298 049,84 грн., збитки заподіяні втратою майна у розмірі 3 646 235,85 грн. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДС ПРОМ ГРУП" на користь Комунального підприємства "Автотранспортного підприємства всі судові витрати та витрат на професійну правничу допомогу.

Апеляційна скарга мотивована неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до такого:

- вина відповідача у завданні збитків презюмується і саме на нього покладено обов'язок доводити зворотне;

- наявні всі елементи складу цивільного правопорушення в діях відповідача:

1. протиправна поведінка (бездіяльність) Відповідача полягає у порушенні ним вимог Договірних зобов'язань в частині порушення умов своєчасності оплати укладеного договору страхування, що призвело до дострокового припинення страхового захисту Майна; не збереження майна, як того вимагає п.6.2. Незмінюваних умов Договору та не повернення орендованого Майна Позивачу;

2. причинний зв'язок між збитками і протиправною поведінкою (бездіяльністю) відповідача - це втрата, не збереження орендованого майна з вини останнього та невиконання обов'язку щодо страхування майна;

3. вини відповідача, що з огляду на підстави, за яких він не погоджується з розглядуваними позовними вимогами, полягає у необережності відповідача до отриманого в оренду майна та забезпечення його збереження відповідно до умов укладених правочинів;

4. наявність шкоди, що полягає у спричиненні позивачу збитків у розмірі договірної вартості втраченого та/чи не повернутого відповідачем Майна.

- постанова 634 в частині звільнення від орендної плати суперечить вимогам частини 5 статті 16 ЗУ «Про оренду державного та комунального майна», ст. 6-1. Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про оренду державного та комунального майна», а також пункту 127 Порядку передачі майна в оренду затвердженого Постановою КМ України № 483 від 03.06.2020 року, якими заборонено внесення змін до розміру орендної плати.

- вочевидь вбачається недотримання судом І інстанції вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України та відсутність в матеріалах справи письмових доказів визначення розміру, форми та/або порядку обчислення адвокатського гонорару.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу та письмові пояснення учасників апеляційного провадження

14.02.2024 через відділ документального забезпечення від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

15.05.2024 через відділ документального забезпечення від відповідача надійшли додаткові письмові пояснення, відповідно до яких останній зазначає, що можна стверджувати, що спірне майно не могло бути використане відповідачем через обставин, за які він не відповідає, а отже, окрім положень Постанови №634, до правовідносин сторін підлягає застосуванню ч. 6 ст. 762 ЦК України, яка є самостійною підставою для звільнення відповідача від сплати орендної плати починаючи з 24.02.2022.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

01.01.2024 безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Комунального підприємства "Автотранспортне підприємство" на рішення Господарського суду Київської області від 21.09.2023 у справі №911/981/23 та додаткове рішення Господарського суду Київської області від 09.11.2023 у справі №911/981/23.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.01.2024 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у наступному складі: головуючий суддя - Шаптала Є. Ю., судді: Яковлєв М.Л., Тищенко О.В.

На час надходження апеляційної скарги матеріали справи №911/981/23 на адресу Північного апеляційного господарського суду не надходили, у зв'язку з чим ухвалою від 08.01.2024 відкладено вирішення питання щодо апеляційної скарги Комунального підприємства "Автотранспортне підприємство" на рішення Господарського суду Київської області від 21.09.2023 у справі №911/981/23 та додаткове рішення Господарського суду Київської області від 09.11.2023 у справі №911/981/23 до надходження матеріалів справи на адресу Північного апеляційного господарського суду; доручено Господарському суду Київської області надіслати матеріали справи №911/981/23 на адресу Північного апеляційного господарського суду.

17.01.2024 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/10151/23.

Суддя Тищенко О.В. перебувала у відпустці 22.01.2024.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.01.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Комунального підприємства "Автотранспортне підприємство" на рішення Господарського суду Київської області від 21.09.2023 у справі №911/981/23 та додаткове рішення Господарського суду Київської області від 09.11.2023 у справі №911/981/23. Розгляд апеляційної скарги призначено на 20.02.2024.

07.02.2024 до Північного апеляційного господарського суду від Комунального підприємства "Автотранспортне підприємство" надійшла заява про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.02.2024 заяву Комунального підприємства "Автотранспортне підприємство" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено. Розгляд апеляційної скарги скарга Комунального підприємства "Автотранспортне підприємство" на рішення Господарського суду Київської області від 21.09.2023 у справі №911/981/23 та додаткове рішення Господарського суду Київської області від 09.11.2023 у справі №911/981/23 призначено в режимі відеоконференції на 20.02.2024.

Головуючий суддя Шаптала Є.Ю. 20.02.2024 перебував у відпустці, тому судове засідання, яке призначене на 20.02.2024 не відбулось.

Головуючий суддя Шаптала Є.Ю. перебував на лікарняному з 21.02.2024 по 01.03.2024.

Суддя Яковлєв М.Л. перебував на лікарняному з 27.02.2024 по 01.03.2024

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.03.2024 розгляд апеляційної скарги Комунального підприємства "Автотранспортне підприємство" на рішення Господарського суду Київської області від 21.09.2023 у справі №911/981/23 та на додаткове рішення Господарського суду Київської області від 09.11.2023 у справі №911/981/23 призначено в режимі відеоконференції на 26.03.2024.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/1320/24 від 25.03.2024, у зв'язку з перебуванням судді Тищенко О.В. у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 25.03.2024 матеріали справи, разом з апеляційною скаргою передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Шаптала Є. Ю., судді: Яковлєв М.Л., Станік С.Р.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.03.2024 апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Комунального підприємства "Автотранспортне підприємство" на рішення Господарського суду Київської області від 21.09.2023 у справі №911/981/23 та додаткове рішення Господарського суду Київської області від 09.11.2023 у справі №911/981/23 прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Шаптала Є. Ю., судді: Яковлєв М.Л., Станік С.Р. Розгляд справи вирішено здійснювати за раніше визначеною датою та часом.

26.03.2024 у судовому засіданні оголошено перерву до 23.04.2024

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.04.2024 відкладено розгляд справи в режимі відеоконференції за апеляційною скаргою Комунального підприємства "Автотранспортне підприємство" на рішення Господарського суду Київської області від 21.09.2023 у справі №911/981/23 та додаткове рішення Господарського суду Київської області від 09.11.2023 у справі №911/981/23 на 29.05.2024.

Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання

У судове засідання 29.05.2024 з'явилися представники позивача та відповідача, які надали свої пояснення по суті апеляційної скарги.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено колегією суддів, 06.07.2021 року між Комунальним підприємством «Автотранспортне підприємство» (далі - Орендодавець, який знаходиться в Донецькій області, м. Краматорськ) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ДС ПРОМ ГРУП» (далі - Орендар) укладено Договір оренди майна, що належить до спільної власності територіальних громад, сіл селищ, міст Донецької області № 4 (далі - Договір), строком дії з 06.07.2021 по 07.07.2022 включно.

Відповідно до п. 1.1. Договору Орендодавець (позивач) передав, а Орендар (відповідач) прийняв в строкове платне користування фронтальний навантажувач марки JCB 455 ZX державний номерний знак НОМЕР_1 , про що між сторонами у відповідності до вимог пункту 2.1. Договору було складено Акт приймання передач транспортних засобів, що є невід'ємною частиною договору.

Як зазначає позивач, укладенню з відповідачем Договору передувало укладення 18.03.2019 року між Комунальним підприємством «Автотранспортним підприємством» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Констракшн Машинері» Договору поставки № 15. Відповідно до зазначеного договору позивач придбав у власність фронтальний ковшовий навантажувач ЈСВ 455 ZX, право власності на який було зареєстровано у встановленому законом порядку в Головному управлінні Держпраці, яким видано свідоцтво про реєстрацію технологічного транспортного засобу серія НОМЕР_2 , та присвоєно (видано) державний номерний знак НОМЕР_3 .

Вимогами пункту 3.2.1 розділу 3.2 Змінюваних умов Договору, сторони між собою погодили адресу електронної пошти Орендаря, на яку направляються офіційні повідомлення за цим Договором, включаючи Акти виконаних робіт на надання орендних послуг, а саме: dc-promgrup@ukr.net.

Таким чином, документообіг між сторонами здійснювався за допомогою зазначеної вище електронної пошти.

Позивач зазначає, що на виконання розділу 11 Змінюваних умов Договору та п. 4.6. Незмінюваних умов Договору відповідачем (Орендарем) перераховано на користь позивача суму забезпечувального депозиту у розмірі 130 000,00 грн.

Пунктом 3.1 розділу «Орендна плата» Незмінюваних умов Договору з відсиланням на п. 9 Змінюваних умов Договору визначено, що орендна плата становить суму, визначену пункті 9 Умов (орендна плата визначена за результатом проведення аукціону за базовий місяць 30.11.2021 року) та становить 65 000,00 грн.

Пунктом 3.1 розділу «Орендна плата» Незмінюваних умов Договору визначено, що Орендар сплачує орендну плату за звітний місяць до 5 числа місяця наступного за звітним.

Абзацом 3 пункту 3.1 розділу «Орендна плата» Незмінюваних умов Договору визначено, що орендна плата на кожен наступний місяць оренди визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць.

Пунктом 3.7 розділу «Орендна плата» Незмінюваних умов Договору визначено, що Орендна плата, яка не перерахована Орендарем або перерахована не в повному обсязі, стягується Орендодавцем шляхом зверненням із позовом про стягнення орендної плати і інших платежів за цим Договором, по яких у Орендаря є заборгованість.

Однак, як зазначає позивач, відповідач припинив виконувати зобов'язання по оплаті орендної плати з січня 2022 року (за користування майном за грудень 2021 року). Останній платіж був здійснений відповідачем 30.12.2021 за листопад 2021 року.

Позивачем передавалися та направлялися відповідачу відповідні рахунки на оплату, акти виконаних робіт, акти звіряння розрахунків по Договору за допомогою електронних засобів зв'язку, в тому числі на електронну пошту відповідача, яка указана сторонами в Договорі. Крім того, позивачем повторно направлялися вказані первинні документи у паперовому вигляді на адресу відповідача 10.11.2022. Натомість жодної оплати в 2022 та 2023 році відповідачем здійснено не було.

Таким чином, відповідачем не здійснено оплату орендної плати по Договору починаючи з січня 2022 року (за грудень 2021 року) по 07.07.2022 року включно, що становить 7 місяців та 7 днів. Таким чином, заборгованість відповідача з орендної плати з урахуванням індексу інфляції становить 629 860,82 грн., яку позивач просить стягнути у позові.

Відповідно до п. 3.8 розділу «Орендна плата» Незмінюваних умов Договору визначено, що на суму заборгованості Орендаря зі сплати орендної плати нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожен день прострочення перерахування орендної плати.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 відсотки річних з простроченої суми.

У зв'язку з простроченням відповідачем виконання грошових зобов'язань зі сплати орендних платежів, позивач у позові просить стягнути з відповідача пеню за період з 05.01.2022 по 23.03.2023 рік в загальній сумі 267 018,40 грн., 119 361,24 грн. інфляційних та 17 821,78 грн. 3% річних.

Крім того, як зазначає позивач, відповідачем не здійснено повернення Майна, переданого по Договору, чим порушено його приписи визначені розділом 4 «Повернення майна з оренди та забезпечувальний депозит» Незмінюваних умов Договору, де встановлено обов'язок відповідача повернути позивачу орендоване Майно у разі припинення строку дії договору або його розірвання, протягом трьох робочих днів відповідно до Акту повернення з оренди орендованого майна, в тому стані в якому Майно перебувало у момент його передачі в оренду, з урахуванням нормального зносу.

Укладений Договір між сторонами є строковим, та останній день користування майном визначений у Договорі 07.07.2022 включно. Тобто, відповідач був зобов'язаний здійснити повернення майна 10.07.2022, що останнім зроблено не було.

Статтею 785 Цивільного кодексу України визначено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Частиною 2 стаття 785 Цивільного кодексу України визначено, що якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення.

Аналогічну норма викладено сторонами в п. 4.5. Незмінюваних умов Договору.

На підставі наведених норм законодавства та умов Договору позивач просить стягнути з відповідача за період з 11.07.2022 (наступний день за спливом крайнього строку повернення Майна) по 01.03.2023 - 1 298 049,84 грн. неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення повернення майна.

Позивач зазначає, що листом вих. № 2106-01 від 21.06.2022 відповідач повідомляв позивача, що орендоване майно нібито вибуло із його користування, проте будь яких письмових доказів та інформації, яка б підтверджувала викладені у листі факти, позивачу відповідачем не надано.

Розглянувши лист відповідача Комунальне підприємство «Автотранспортне підприємство» листом з вих. № 28/а від 24.06.2022 повідомило ТОВ «ДС ПРОМ ГРУП» про вимогу надати більш детальні данні та інформацію відносно викладених обставин. Проте, відповідач запитувану інформацію не надав, про заходи, які ним вжиті або вживаються щодо переданого Майна, позивачу не доведено.

Статтею 803 Цивільного кодексу України визначено, що наймач зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані у зв'язку із втратою або пошкодженням транспортного засобу, якщо він не доведе, що це сталося не з його вини.

Тобто відповідач повинен довести, що втрата Майна сталося не з його вини, однак він ігнорує вимоги позивача щодо повернення Майна та надання роз'яснень щодо його втрати.

У свою чергу пунктом 4.1. Незмінюваних умов Договору визначено, що у разі припинення або розірвання Договору Орендар зобов'язаний відшкодувати Орендодавцю збитки в разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) орендованого Майна з вини Орендаря (і в межах сум, що перевищують суму страхового відшкодування, якщо воно поширюється на такі випадки погіршення стану або втрати орендованого майна) або в разі демонтажу або іншого вилучення невід'ємних поліпшень/капітального ремонту.

Відповідно до п. 6.2. Незмінюваних умов Договору визначено, що Орендар зобов'язаний забезпечувати збереження орендованого майна, запобігати його пошкодженню, і псуванню.

Відповідно до п. 7.1. Незмінюваних умов Договору визначено, що Орендар зобов'язаний: протягом 10 календарних днів з дня укладення цього Договору застрахувати майно на суму не менше ніж зазначено у п. 6.2. Умов, на користь Орендодавця. Договір страхування укладається відповідно до умов затверджених Департаментом розвитку базових галузей промисловості Донецької обласної державної адміністрації; протягом 10 календарних днів з дня укладення договору страхування надати Орендодавцю по одному екземпляру договору страхування і платіжного доручення (платіжних доручень) про сплату страхового платежу (страхових платежів); щорічно поновлювати договір страхування так, щоб протягом строку дії цього Договору Майно було застраховано, і надавати Орендодавцю по одному екземпляру договору страхування і доказів сплати страхового платежу. Оплата послуг страховика здійснюється за рахунок Орендаря (страхувальника).

Відповідно до п. 6.2. А. Змінюваних умов Договору, Страхова сума дорівнює балансовій та залишковій вартості майна та становить 3 646 235,85 грн.

Пунктом 175. Постанови КМ України від 03.06.2020 року № 483 «Про деякі питання оренди державного та комунального майна» визначено, що Орендар протягом десяти календарних днів з дати укладення договору оренди зобов'язаний застрахувати орендоване нерухоме та інше окреме індивідуально визначене майно на користь балансоутримувача, a єдиний майновий комплекс на користь орендодавця майна на період строку дії договору оренди на суму:

вартості майна відповідно до висновку про ринкову вартість (акта оцінки). визначеного відповідно до законодавства про оцінку майна, під час передачі такого майна в оренду якщо така оцінка майна здійснювалася, або

балансової вартості майна, але не менше ніж добуток місячної орендної плати за орендоване майно за договором оренди, помножений на 100, якщо оцінка ринкової вартості такого майна не здійснювалася.

Орендар зобов'язаний постійно поновлювати договір страхування так, щоб протягом строку дії договору оренди майно було застрахованим.

Однак, відповідач належним чином не виконав своїх зобов'язань по Договору та не надав Орендодавцеві копію Договору страхування та платіжного доручення (платіжних доручень) про сплату страхового платежу.

Крім того, позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогою надати документи визначені п.6.2. Незмінюваних умов Договору, натомість вказані документи не були надані.

Сторонами Договору визначено вартість майна п. 6.2. Змінюваних умов Договору, яка становить 3 646 235,85 грн., а отже і розмір збитків завданих позивачу ним визначено в сумі 3 646 235,85 грн.

Частково заперечуючи позовні вимоги, відповідач зазначає, що з моменту прийняття фронтального навантажувача, марка (модель) ЈСВ, 455ZX, державний номерний знак Т08744АН у оренду по Договору оренди за актом приймання-передачі, Т3 перебував на території Донецької області (с. Красна Поляна), де і використовувався відповідачем в своїй господарській діяльності.

Однак, з початком повномасштабної війни в Україні, орендоване майно вибуло з користування орендаря не з його вини.

Відповідач позбавлений можливості використовувати ТЗ у своїй господарській діяльності у зв'язку з тим, що техніка знаходиться на окупованій військами російської федерації території Донецької області.

Про цю обставину позивача було повідомлено листом №2106-01 від 21.06.2022 року (вхід. №381а від 21.06.2022 року), який додано позивачем до позовної заяви.

Цим же листом відповідач звертався до позивача з проханням посприяти відповідачу у поверненні об'єкту оренди на підконтрольну нашій державі територію та забезпечити орендарю можливість використовувати ТЗ в своїй господарській діяльності в порядку, передбаченому Договором оренди, а також, звільнити відповідача від сплати орендної плати за Договором оренди на термін, рівний строку дії форс-мажорних обставин і строку, необхідного для усунення наслідків їх дії.

За результатами розгляду вказаного повідомлення-звернення, позивач листом від 24.06.2022 року №28/а відмовив відповідачу в задоволенні його прохань.

На лист позивача від 17.06.2022 вих. №25/а щодо необхідності повернення орендованого майна з оренди з вимогою про сплату орендної плати та пені за порушення строку виконання грошових зобов'язань, відповідач відповів листом від 13.07.2022 року №1307/02, в якому не заперечував проти повернення об'єкту оренди позивачу та вказував на відсутність можливості під час огляду та складання акту приймання-передачі (повернення з оренди орендованого майна) забезпечити присутність свого представника, оскільки враховуючи місцезнаходження техніки (окупована військами російської федерації територія), це становитиме загрозу життю та здоров'ю такого представника.

Водночас відповідач звернув увагу позивача на те, що його вимога стосовно сплати відповідачем основного боргу з орендної плати та пені не ґрунтується на нормах чинного законодавства, з цих підстав не підлягає задоволенню.

Позивач стверджує, що відповідач допустив заборгованість зі сплати орендної плати за період користування орендним майном з грудня 2021 року по 07.07.2022.

Відповідач вважає себе зобов'язаним стосовно виконання грошових вимог позивача в частині сплати орендної плати за період з грудня 2021 року по 23.02.2022 включно, загальний розмір яких становить 230 629,87 грн.

Також відповідач посилається на ч. 6 ст. 762 Цивільного кодексу України, яка передбачає, що наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Відповідач не мав змоги передбачити та/або вплинути на обставини, за яких орендоване майно вибуло з його володіння, а отже, до правовідносин сторін підлягає застосуванню вищенаведена норма закону.

Крім того, відповідно до п. 1 частини 1 Постанови КМУ «Про особливості оренди державного і комунального майна у період воєнного стану» №634 від 27.05.2022 (далі - Постанова №634) визначено, що на період воєнного стану і протягом трьох місяців після його припинення чи скасування, але у будь-якому разі до 31.12.2022, за договорами оренди державного і комунального майна, чинними станом на 24 лютого 2022 року або укладеними після цієї дати за результатами аукціонів, що відбулися 24 лютого 2022 року або раніше, звільняються від орендної плати орендарі державного і комунального майна, зокрема, які використовують майно, розташоване в адміністративно-територіальних одиницях, в межах яких припиняється доступ користувачів до єдиних та державних реєстрів, держателем яких є Міністерство юстиції, в умовах воєнного стану (Донецька область; Запорізька область в межах Бердянського, Василівського, Мелітопольського, Пологівського районів; Луганська область; Миколаївська область в межах Баштанського, Вознесенського районів (крім селищ міського типу Доманівка, Братське, м. Южноукраїнська), Миколаївського району (крім м. Миколаєва); Харківська область в межах Богодухівського району (крім мм. Валків, Богодухова, смт Краснокутськ), Ізюмського району, Куп'янського і Харківського районів (крім м. Мерефи, смт Нова Водолага, м. Харкова), Чугуївського району (крім м. Змієва); Херсонська область; Автономна Республіка Крим; м. Севастополь) (далі визначені території).

Звільнення або перерахунок орендної плати відповідно до цього пункту здійснюється без окремого рішення орендодавця (ч. 5 п. 1 Постанови №634).

Орендодавцям державного та комунального майна забезпечити нарахування орендної плати орендарям згідно з пунктом 1 цієї постанови, а також продовження та припинення договорів оренди відповідно до пункту 5 цієї постанови починаючи з 24 лютого 2022 року (п. 16 Постанови №634).

Позивач є комунальним підприємством, тому майно, що перебуває у його господарському віданні, віднесено до об'єктів комунальної власності, отже до правовідносин сторін підлягає застосуванню Постанова №634.

Стосовно нарахування позивачем пені, 3% річних та інфляційного збільшення на суму основного боргу, відповідач зазначив, що не погоджується із здійсненим позивачем розрахунком, оскільки розрахунок пені, інфляційного збільшення та 3% річних здійснено позивачем на суму основного боргу в розмірі 629 860,82 грн., розрахованого останнім без врахування положень Постанови № 634.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 614 ЦК України).

28.02.2022 Торгово-промислова палата України (далі - ТПП України) на підставі ст.ст. 14, 141 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» від 02.12.1997 № 671/97-ВР, Статуту ТПП України опублікувала на своєму сайті загальний офіційний лист щодо засвідчення форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) воєнну агресію російської федерації проти України. ТПП України врахувала надзвичайно важку ситуацію, з якою зіткнулась наша країна, та ухвалила рішення спростити процедуру засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), відповідно до якого суб'єкти господарювання не зобов'язані звертатись до ТПП України та готувати пакет документів в період воєнного стану.

Відповідач листом №2106-01 від 21.06.2022 року (вхід. №381а від 21.06.2022) повідомляв позивача про настання форс-мажорних обставин, що не заперечується позивачем.

Стосовно нарахованої позивачем неустойки у порядку ч. 2 ст. 785 ЦК України у розмірі 1 298 049,84 грн. відповідач зауважив, що відповідно до п. 5 Постанови №634, договори оренди державного та комунального майна, строк дії яких завершується у період воєнного стану, вважаються продовженими на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану, крім випадку, коли балансоутримувач з урахуванням законодавства, статуту або положення балансоутримувача про погодження уповноваженим органом управління, до сфери управління якого належить балансоутримувач, за 30 календарних днів до дати закінчення договору оренди повідомив орендодавцю та орендарю про непродовження договору оренди з підстав, визначених статтею 19 Закону. Норма щодо продовження договору, встановлена цим пунктом, не застосовується до договорів, щодо яких рішення про їх продовження прийнято на аукціоні і аукціон оголошено до дати набрання чинності цією постановою. Для продовження договору оренди на строк, передбачений цим пунктом, заява орендаря та окреме рішення орендодавця не вимагаються.

Договори оренди державного та комунального майна в період воєнного стану можуть бути достроково припинені за заявою орендаря, поданою ним орендодавцю на адресу електронної пошти, зазначену в договорі оренди. Заява вважається належно поданою, якщо вона підписана уповноваженою особою орендаря, а її PDF-копія надіслана з електронної адреси орендаря, зазначеної в договорі оренди (абз. 2 п. 5 Постанови №634).

Якщо сторони договору позбавлені можливості підписати акт повернення майна з оренди, майно вважається повернутим з моменту настання однієї з таких подій, серед іншого, отримання орендодавцем заяви орендаря про дострокове припинення договору (п. 5 Постанови №634).

Враховуючи, що орендоване майно вибуло з володіння відповідача за обставин, пов'язаними з війною в Україні, ним було направлено на адресу позивача заяву про припинення Договору оренди.

Така, заява була подана позивачу засобами електронного зв'язку 14.07.2022 року, тож, приймаючи до уваги обставини, що перешкоджали відповідачу підписати акт повернення тайна з оренди та положення Постанови № 634, відсутні підстави для застосування до відповідача відповідальності у вигляді неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення.

Стосовно безпідставності вимоги позивача про стягнення з відповідача збитків у розмірі 3 646 235,85 грн. відповідач зазначив та надав докази виконання ним обов'язку щодо страхування орендованого майна на суму його балансової вартості у розмірі 3 646 235,85 грн., що підтверджується Договором №73538ст1кп добровільного страхування транспортних засобів «Спецтехніка» від 12 липня 2021 (далі - Договір страхування). Строк дії Договору страхування визначений в п. 13 Договору страхування та закінчився 13 липня 2022. Тобто, об'єкт оренди застрахований відповідачем на весь строк дії Договору оренди.

Документи на підтвердження страхування орендованого майна були надані позивачу відразу після здійснення страхування наручно.

Майно передавалося відповідачу з метою його використання в господарській діяльності на території Донецької області (с. Красна Поляна), на якій знаходяться виробничі потужності відповідача, та котра перебуває під окупацією військ російської федерації.

Так, 22.12.2022 Міністерство з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій наказом № 309 затвердило Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, відповідно до якого з 10.03.2022 і до цього часу вся територія Волноваського району Донецької області, в межах якої знаходиться с. Красна Поляна, та Краматорська територіальна громада (місцезнаходження Позивача) окупована російською федерацією.

На сьогоднішній день у відповідача відсутні відомості щодо того, чи було орендоване майно знищене/пошкоджене. Таких доказів не надає до суду й позивач.

Своїм зверненням відповідач повідомляв позивача про відсутність можливості у відповідача використовувати майно за призначенням, а також, про неможливість повернути його у своє володіння/Власнику майна у зв'язку із незаконним заволодінням ним військовими російської федерації, та просив позивача як власника майна сприяння у вирішенні цього питання.

Також відповідач звернувся до правоохоронних органів із заявою про вчинення кримінального правопорушення, за результатами якої було відкрито кримінальне провадження №12022052630000161 від за ч. 1 ст. 438 КК України.

Розглядаючи матеріали даної справи, оцінюючи доводи сторін та докази, які подані учасниками справи, перевіривши аргументи суду першої інстанції, апеляційний господарський суд приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Комунального підприємства "Автотранспортне підприємство" підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Щодо позовних вимог у частині стягнення з відповідача на користь позивача збитків у вигляді вартості майна у розмірі - 3 646 235,85 грн., колегія суддів дійшла таких висновків.

Як вбачається із матеріалів справи, листом вих. № 2106-01 від 21.06.2022 відповідач повідомив позивача, про те, що орендоване майно вибуло із його користування, проте, колегія суддів констатує, що будь яких письмових доказів та інформації, яка б підтверджувала викладені у листі факти, матеріали справи не містять.

Статтею 803 ЦК України визначено, що наймач зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані у зв'язку із втратою або пошкодженням транспортного засобу, якщо він не доведе, що це сталося не з його вини.

Тобто відповідач повинен довести, що втрата Майна сталося не з його вини, натомість, як зазначає скаржник та не спростовано відповідачем не виконує вимоги позивача щодо повернення Майна та надання належних та допустимих доказів щодо його втрати.

У свою чергу пунктом 4.1. «Повернення майна з оренди та забезпечувальний депозит» Незмінюваних умов Договору визначено, що у разі припинення або розірвання Договору Орендар зобов'язаний відшкодувати Орендодавцю збитки в разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) орендованого Майна з вини Орендаря (і в межах сум, що перевищують суму страхового відшкодування, якщо воно поширюється на такі випадки погіршення стану або втрати орендованого Майна) або в разі демонтажу або іншого вилучення невід'ємних поліпшень/капітального ремонту.

У контексті вищевикладеного колегія суддів зазначає, що п.6.2. Незмінюваних умов Договору визначено, що Орендар зобов'язаний забезпечувати збереження орендованого Майна, запобігати його пошкодженню, і псуванню.

Окремо колегія суддів вказує, що п. 7.1. Незмінюваних умов Договору визначено, що Орендар зобов'язаний: протягом 10 календарних днів з дня укладення цього Договору застрахувати майно на суму не менше ніж зазначено у п. 6.2. Умов, на користь Орендодавця. Договорі страхування укладається відповідно до умов затверджених Департаментом розвитку базових галузей промисловості Донецької обласної державної адміністрації; протягом 10 календарних днів з дня укладення договору страхування надати Орендодавцю по одному екземпляру договору страхування і платіжного доручення (платіжних доручень) про сплату страхового платежу (страхових платежів); щорічно поновлювати договір страхування так, щоб протягом строку дії цього Договору Майно було застраховано, і надавати Орендодавцю по одному екземпляру договору страхування і доказів сплати страхового платежу.

Оплата послуг страховика здійснюється за рахунок Орендаря (страхувальника).

П. 175. Постанови КМ України від 3 червня 2020 р. № 483 «Про Деякі питання оренди державного та комунального майна» визначено, що Орендар протягом десяти календарних днів з дати укладення договору оренди зобов'язаний застрахувати орендоване нерухоме та інше окреме індивідуально визначене майно на користь балансоутримувача, а єдиний майновий комплекс - на користь орендодавця майна на період строку дії договору оренди на суму:

вартості майна відповідно до висновку про ринкову вартість (акта оцінки), визначеного відповідно до законодавства про оцінку майна, під час передачі такого майна в оренду - якщо така оцінка майна здійснювалася; або

балансової вартості майна, але не менше ніж добуток місячної орендної плати за орендоване майно за договором оренди, помножений на 100, - якщо оцінка ринкової вартості такого майна не здійснювалася.

У контексті вищевикладеного колегія суддів констатує, що відповідач належним чином не виконав своїх зобов'язань по Договору та не надав Орендодавцеві копію Договору страхування та платіжного доручення (платіжних доручень) про сплату страхового платежу.

Частиною 7 статті 20 ЗУ «Про оренду державного та комунального майна» визначено, що у разі погіршення стану орендованого майна, його знищення або втрати орендар відшкодовує збитки, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

У ч. 2 ст. 22 ЦК України визначено, що збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Згідно із ч. 2 ст. 224 ГК України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

До складу збитків включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом (ст. 225 ГК України).

Тобто збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ кредитора, яке пов'язане з утиском його інтересів, як учасника певних суспільних відносин і що виражається у зроблених ним витратах, у втраті або пошкодженні його майна, у втраті доходів, які він повинен був отримати.

Як зазначено вище, збитки як правова категорія включають в себе й упущену (втрачену) вигоду (lucrum cessans), яка відрізняється від реальних збитків (damnum emergens) тим, що реальні збитки характеризують зменшення наявного майна потерпілого (проведені витрати, знищення і пошкодження майна тощо), а у разі упущеної вигоди наявне майно не збільшується, хоча і могло збільшитися, якби не правопорушення. Тобто упущена вигода відображає різницю між реально можливим у майбутньому потенційно отриманим майном та вже наявним майном.

Для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди необхідна наявність усіх елементів складу цивільного (господарського) правопорушення: 1) протиправної поведінки особи (боржника); 2) збитків, заподіяних такою особою; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи і збитками; 4) вини особи, яка заподіяла збитки, у тому числі встановлення заходів, вжитих кредитором для одержання такої вигоди. За відсутності одного із елементів складу цивільного правопорушення не настає відповідальності з відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди.

Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 04.07.2011 у справі №3-64гс11, постановах Верховного Суду від 09.10.2018 у справі №908/2261/17, від 31.07.2019 у справі №910/15865/14, від 30.09.2021 у справі №922/3928/20.

При цьому, протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи (така поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці - діях або бездіяльності). Під збитками розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага тощо. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяними збитками виражається в тому, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки. Вина заподіювача збитків є суб'єктивним елементом відповідальності і полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності.

За загальними правилами розподілу обов'язку доказування кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 2 та ч. 3 ст. 74 ГПК України).

Відповідно до ст. 22 ЦК України у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки, які б могли бути реально отримані при належному виконанні зобов'язання.

У контексті вищевикладеного колегія суддів не погоджується із висновком суду першої інстанції, що позивач як власник майна має право на відшкодування матеріальної шкоди російською федерацією, отже, в частині позовної вимоги про стягнення збитків ТОВ «ДС ПРОМ ГРУП» є неналежним відповідачем, оскільки, саме на відповідача було покладено обов'язок збереження орендованого майна, і матеріали справи не місять належних та допустимих доказів належного виконання відповідачем своїх обов'язків по збереженню орендованого майна.

Водночас твердження скаржника, що об'єкт оренди вважається таким, що перебуває за адресою місцезнаходження відповідача у м. Бровари Київської області, тобто на підконтрольній Україні території, колегією суддів оцінюються критично, оскільки, скаржником не надано належних та допустимих доказів на підтвердження даних тверджень, проте, факт не повернення орендованого майна та твердження відповідача про його знищення, дає колегії суддів підстави дійти висновку для застосування в даному випадку п. 4.1. Договору.

Підсумовуючи вищевикладене в сукупності, колегія суддів констатує, що втратою відповідачем Майна, позивачу завдано збитків у розмірі балансовій та залишковій вартості майна, визначеної Сторонами у п. 6.2. Змінюваних Умов Договору, яка становить 3 646 235,85 грн., у зв'язку із чим колегія суддів констатує про обґрунтованість та правомірність позовних вимог у частині стягнення з відповідача на користь позивача збитків у розмірі 5 848 347,93 грн.

Щодо позовних вимог у частині стягнення 1 298 049,84 грн. неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення повернення майна, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до п. 1 частини 1 Постанови КМУ «Про особливості оренди державного і комунального майна у період воєнного стану» №634 від 27.05.2022 (далі - Постанова №634) визначено, що на період воєнного стану і протягом трьох місяців після його припинення чи скасування, але у будь-якому разі до 31.12.2022, за договорами оренди державного і комунального майна, чинними станом на 24 лютого 2022 року або укладеними після цієї дати за результатами аукціонів, що відбулися 24 лютого 2022 року або раніше, звільняються від орендної плати орендарі державного і комунального майна, зокрема, які використовують майно, розташоване в адміністративно-територіальних одиницях, в межах яких припиняється доступ користувачів до єдиних та державних реєстрів, держателем яких є Міністерство юстиції, в умовах воєнного стану (Донецька область; Запорізька область в межах Бердянського, Василівського, Мелітопольського, Пологівського районів; Луганська область; Миколаївська область в межах Баштанського, Вознесенського районів (крім селищ міського типу Доманівка, Братське, м. Южноукраїнська), Миколаївського району (крім м. Миколаєва); Харківська область в межах Богодухівського району (крім мм. Валків, Богодухова, смт Краснокутськ), Ізюмського району, Куп'янського і Харківського районів (крім м. Мерефи, смт Нова Водолага, м. Харкова), Чугуївського району (крім м. Змієва); Херсонська область; Автономна Республіка Крим; м. Севастополь) (далі визначені території).

Щодо заперечень скаржника з приводу застосування Постанови №634 з посиланням на те, що така Постанова № 634 суперечить вимогам частини 5 ст. 16 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та вимогам п. 127 Порядку передачі в оренду держаного та комунального майна, затвердженого Постановою КМУ № 483 від 03.06.2020, колегія суддів зазначає, що відповідна Постанова № 634 є спеціальним нормативним актом, покликаним врегульовувати правовідносин під час воєнного стану та в умовах повномасштабної збройної агресії.

Згідно з ч. 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч. 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відносини найму регулюються відповідними статтями Цивільного кодексу України, зокрема статтею 759 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до частин 1-2, 5 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Частиною 6 ст. 762 Цивільного кодексу України визначено, що наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Відповідно до ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Частиною 2 ст. 286 Господарського кодексу України визначено, що орендар має право вимагати зменшення розміру орендної плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, змінилися передбачені договором умови господарювання або істотно погіршився стан об'єкта оренди.

У зв'язку з чим, наявні достатні підстави для застосування ч. 6 ст. 762 Цивільного кодексу України та ч. 2 ст. 286 Господарського кодексу України та звільнення відповідача від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає. Тобто до цього часу, оскільки війна триває і с. Красна Поляна досі перебуває під окупацією військ рф.

Наведені обставини також свідчать про відсутність можливості у відповідача вчасно повернути майно з оренди, яким він до того ж у спірний період не користувався.

За наведених обставин, колегія суддів констатує про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 1 298 049,84 грн. неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення повернення майна.

Водночас, у контексті Постанови КМУ «Про особливості оренди державного і комунального майна у період воєнного стану» №634 від 27.05.2022 колегія суддів також зазначає про необґрунтованість позовних вимог у частині стягнення з відповідача на користь позивача суми основного боргу за оренду майна з 24.02.2024 до моменту закінчення строку Договору.

Щодо позовних вимог, які не заперечуються відповідачем, а також дії форс-мажорних обставин, колегія суддів зазначає таке.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач вважає себе зобов'язаним стосовно виконання грошових вимог позивача в частині сплати орендної сплати за період - грудень 2021 по 23 лютого 2022 включно, загальний розмір яких становить 230 629,87 грн., та які, відповідно, були задоволені судом першої інстанції та фактично не оскаржені скаржником у своїй апеляційній скарзі.

Перевіривши розрахунок заборгованості відповідача та суду першої інстанції, а також враховуючи встановлений в ході розгляду спору в суді першої інстанції та перевірений колегією суддів факт прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання зі сплати орендних платежів до 24.02.2022, судом першої інстанції правомірно стягнуто з відповідача на користь позивача 230 629,87 грн. орендної плати.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача пені, 3 % річних та інфляційних втрат у межах задоволених позовних вимог щодо стягнення з відповідача 230 629,87 грн. та врахування дії форс-мажорних обставин, колегія суддів зазначає таке.

Відхиляючи доводи позивача щодо того, що відповідачем не доведено дії форс-мажорних обставин саме до відповідача і до спірних правовідносин, судом першої інстанції зазначено, що 28 лютого 2022 року Торгово-промислова палата України (далі - ТПП України) на підставі ст.ст. 14, 141 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» від 02.12.1997 № 671/97-ВР, Статуту ТПП України опублікувала на своєму сайті загальний офіційний лист щодо засвідчення форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) воєнну агресію російської федерації проти України. ТПП України врахувала надзвичайно важку ситуацію, з якою зіткнулась наша країна, та ухвалила рішення спростити процедуру засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), відповідно до якого суб'єкти господарювання не зобов'язані звертатись до ТПП України та готувати пакет документів в період воєнного стану.

Проте, колегія суддів вважає такі висновки передчасними з огляду на таке.

Положеннями статей 525, 526, 629 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно чинного законодавства України, Торгово-промислова палата України засвідчує форс-мажорні обставини ( обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб (ч. 3 ст. 14 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні").

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, зокрема, протиправні дії третіх осіб (ч. 2 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні").

Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно (ч. 1 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні").

Отже, законодавством України передбачено, що єдиним належним доказом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), як підстави звільнення від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

Проте, посилаючись на наявність обставин форс-мажору, відповідач не надав жодних доказів, які підтверджують факт виникнення форс-мажору. Зокрема, сертифікат Торгово-промислової палати, який засвідчує настання таких обставин та неможливість виконати умови конкретного договору.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 стаття 509 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Колегією суддів перевірено розрахунок пені у межах заявленого та задоволеного судом першої інстанції позивачем періоду, та встановлено, що наданий розрахунок є арифметично правильним та обґрунтованим, у зв'язку із чим із відповідача на користь позивача підлягає стягненню 22 909,44 грн. пені.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено право особи отримати компенсацію інфляційних збитків за весь період прострочення. Якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику - "дефляція", то це не змінює його правової природи і не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою КМУ №1078 від 17.07.2003.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України визначено обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та трьох процентів річних від простроченої суми за користування коштами.

Передбачені викладеними вище нормами законодавства, наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов'язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").

Колегією суддів перевірено розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, у межах задоволених позовних вимог у частині стягнення основної заборгованості за оренду плату, у межах заявленого та задоволеного судом першої інстанції позивачем періоду, та встановлено, що наданий розрахунок є арифметично правильним та обґрунтованим, у зв'язку із чим із відповідача на користь позивача підлягає стягненню 5 685,46 грн., 3 % річних, 48 066,94 грн. інфляційних втрат.

Підсумовуючи все вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення позовних вимог, із врахуванням вищевикладених висновків колегії суддів.

Щодо доводів апеляційної скарги стосовно оскарження додаткового рішення Господарського суду Київської області від 09.11.2023 у справі №911/981/23, колегія суддів зазначає таке.

До Господарського суду Київської області 25.09.2023 року від Товариства з обмеженою відповідальністю «ДС ПРОМ ГРУП» надійшла заява б/н від 22.09.2023 року про ухвалення додаткового рішення у справі № 911/981/23, у якій заявник просить суд стягнути з позивача витрати на професійну правничу допомогу.

До Господарського суду Київської області 27.09.2023 року від Комунального підприємства «Автотранспортне підприємство» надійшла заява б/н від 27.09.2023 року про ухвалення додаткового рішення у справі № 911/981/23, у якій заявник просить суд стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 16 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Однією із основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України ).

Згідно зі ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Як визначено ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку із розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків, тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Згідно з ч. 1 ст. 221 Господарського процесуального кодексу України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи, представник Товариства з обмеженою відповідальністю «ДС ПРОМ ГРУП» у заяві просив суд першої інстанції стягнути з Комунального підприємства «Автотранспортне підприємство» витрати на професійну правову (правничу) допомогу у сумі 30 000,00 грн. (28 818,00 грн. відповідно до задоволеної частини позову), згідно договору № 2 про надання правничої (правової) допомоги від 02.01.2023 року. В свою чергу представник Комунального підприємства «Автотранспортне підприємство» у заяві просив суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДС ПРОМ ГРУП» витрати на професійну правову (правничу) допомогу у сумі 35 000,00 грн., згідно договору закупівлі послуг з юридичного консультування та юридичного представництва (послуги з надання правничої допомоги адвокатом) б/н від 13.03.2023.

Рішення суду першої інстанції у справі № 911/981/23 ухвалено 21.09.2023, а отже п'ятиденний строк для подання до суду доказів, що підтверджують розмір та здійснення сторонами витрат на професійну правничу допомогу, сплинув 26.09.2023.

Суд першої інстанції вірно встановив, що заява відповідача про прийняття додаткового рішення надійшла до канцелярії суду 25.09.2023, що підтверджується штампом Господарського суду Київської області про отримання вхідної кореспонденції. Заява позивача про прийняття додаткового рішення надійшла до канцелярії суду 27.09.2023, що підтверджується штампом Господарського суду Київської області про отримання вхідної кореспонденції. Однак, ухвалою Господарського суду Київської області від 04.10.2023 Комунальному підприємству «Автотранспортне підприємство» поновлено строк для звернення із заявою б/н від 27.09.2023 про ухвалення додаткового рішення у справі № 911/981/23.

З огляду на викладене, колегія суддів констатує, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ДС ПРОМ ГРУП» та Комунальне підприємство «Автотранспортне підприємство» вчасно та правомірно звернулись до господарського суду першої інстанції в порядку ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України з заявами про ухвалення додаткового рішення стосовно розподілу судових витрат, пов'язаних з розглядом справи № 911/981/23.

Як вбачається з матеріалів справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю «ДС ПРОМ ГРУП» та адвокатом Сіроштан Оленою Олександрівною укладено договір № 2 про надання правничої (правової) допомоги від 02.01.2023.

Згідно розділу 1 договору предметом даного договору є надання адвокатом усіма законними методами та способами правової допомоги клієнту у всіх справах, які пов'язані чи можуть бути пов'язаними із захистом та відновленням порушених, оспорюваних, невизнаних його прав та/або законних інтересів, а клієнт зобов'язується сплатити гонорар (винагороду) за надану правову допомогу та компенсувати фактичні витрати на її надання в обсязі та на умовах, визначених договором.

На виконання п. 1.1. даного договору клієнт надає право (уповноважує) адвоката при здійсненні своїх повноважень:

- представляти клієнта перед державними органами, банками, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та будь-якими фізичними особами;

- представляти клієнта в правоохоронних та контролюючих органах, органах місцевого самоврядування, органах нотаріату, органах Державної виконавчої служби, приватним виконавцем, судах всіх інстанцій, у тому числі, місцевих судах (загальної юрисдикції, господарських, адміністративних), судах апеляційної та касаційної інстанцій (загальної юрисдикції, господарських, адміністративних), Верховному суді, Конституційному суді України з усіма правами, наданими позивачу, відповідачу, третій особі, заявнику, скаржнику, заінтересованій особі, особі, що притягується до адміністративної відповідальності, стороні виконавчого провадження та захиснику клієнта незалежно від його процесуального статусу (потерпілий, затриманий, підозрюваний, обвинувачений, свідок тощо) (п. 1.2. договору).

Згідно з розділом 3 договору гонорар - винагорода адвоката за здійснення захисту, представництва інтересів клієнта та надання йому інших видів правничої допомоги на умовах і в порядку, що визначені договором. Гонорар складається з суми вартості послуг. Розмір гонорару не залежить від досягнення чи недосягнення адвокатом позитивного результату, якого бажає клієнт. Сума гонорару подвоюється у разі надання адвокатом послуг клієнту у неробочий час, вихідні та святкові дні. До гонорару не включаються фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Детальний перелік послуг, а також розмір та порядок оплати клієнтом адвокату гонорару та фактичних витрат, пов'язаних із виконанням даного договору, окремо обумовлюються сторонами та може визначатися додатковою угодою до цього договору. У випадку дострокового розірвання даного договору з ініціативи клієнта, адвокат не повертає раніше отриманий від клієнта гонорар та відшкодовані фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Додатковою угодою № 1 від 20.03.2023 до договору № 2 про надання правничої (правової) допомоги від 02.01.2023 передбачено, що сторони домовилися внести доповнення до п. 1.2 договору «Предмет Договору» наступного змісту:

«Представляти інтереси клієнта у судах під час здійснення цивільного, господарського судочинства в судах всіх інстанцій, зокрема, щодо представлення інтересів клієнта як позивача, відповідача, третьої особи тощо за участі Комунального підприємства «Автотранспортне підприємство», в тому числі, в Державній виконавчій службі України та приватних виконавців всіх виконавчих округів України під час виконавчого провадження, а також в державних органах, перед фізичними та юридичними особами».

2. Сторони прийшли до спільної згоди п. 3.2 договору розділу 3 «Гонорар» доповнити підпунктом 3.2.1 наступного змісту: « 3.2.1. Вартість наданої адвокатом правової допомоги в суді першої інстанції у справі, позивачем у якій є Комунальне підприємство «Автотранспортне підприємство», становить - 30 000,00 (тридцять тисяч) гривень 00 копійок та може змінюватися в залежності від обсягу наданих адвокатом послуг. Остаточна вартість послуг визначається в акті приймання-передачі наданих послуг.

На підставі акту приймання-передачі (опис наданих послуг) наданої професійної правничої допомоги до договору від 21.09.2023 на виконання умов договору про надання правничої допомоги № 2 від 02.01.2023 адвокат надав клієнту професійну правничу (правову) допомогу у справі № 911/981/23. Адвокат надав, а клієнт прийняв наступну правову допомогу:

- попередній аналіз позовної заяви та доданих до неї документів (1,5 год. 2 250,00 грн.);

- аналіз нормативно-правових актів та судової практики з питань орендних правовідносин в період дії правового режиму воєнного стану та спорів, пов'язаних із заподіянням збитків у зв'язку із втратою майна внаслідок вторгнення військ російської федерації на територію України, формування стратегії захисту (4 год. 6 000,00 грн.);

- роз'яснення (здійснюється після проведення аналізу документів наданих клієнтом та нормативно-правових актів та судової практики) клієнту судової перспективи (30 хв. 750,00 грн.);

- опрацювання матеріалів/документів та підготовка відзиву на позовну заяву, погодження правової позиції з клієнтом, відправка відзиву позивачу та до суду (4 год. 6 000,00 грн.);

- підготовка та надіслання адвокатського запиту на адресу: Краматорського районного управління поліції ГУНП в Донецькій області (30 хв. 750,00 грн.);

- опрацювання додаткових матеріалів/документів та підготовка заперечення на відповідь на відзив, збір додаткових доказів на підтвердження правової позиції, відправка заперечення позивачу та до суду (4 год. 6 000,00 грн.);

- допомога в оформленні заяви (письмових показань) свідка (30 хв. 750,00 грн.);

- розроблення та надання пропозицій та рекомендацій клієнту щодо укладання мирової угоди з позивачем (1 год. 1 500,00 грн.);

- супровід справи у Господарському суді Київської області з виїздом до суду на автомобілі за маршрутом: Бобровиця Чернігівської області ? Київ Бобровиця.

Вартість наданої професійної правничої (правової) допомоги зазначеної у пункті 2 цього акту становить 30 000,00 грн., виходячи з розрахунку ?1 година роботи адвоката 1500 грн. 00 копійок, при цьому, вартість супроводу адвокатом справи у суді сторони визначають у твердій грошовій формі в розмірі 6 000,00 грн. незалежно від кількості та тривалості судових засідань.

Таким чином, витрати, які поніс відповідач, сплативши за адвокатські послуги в сумі 30 000,00 грн., згідно договору № 2 про надання правничої (правової) допомоги від 02.01.2023 адвокату Сіроштан Олені Олександрівні є витратами на професійну правничу допомогу.

В якості доказу надання юридичних послуг та понесених витрат на професійну правничу допомогу до матеріалів справи долучені, зокрема копія договору № 2 про надання правничої (правової) допомоги від 02.01.2023; копія додаткової угоди № 1 від 20.03.2023 року до договору; копія акту приймання-передачі (опис наданих послуг) наданої професійної правничої допомоги до договору від 21.09.2023; копія квитанції до прибуткового касового ордера № 006 від 21.09.2023; копії документів, що підтверджують повноваження представника (ордер серії СВ № 1044235 від 19.01.2023 та свідоцтво серії КС № 9309/10 від 31.07.2020).

Як вбачається з матеріалів справи, між Комунальним підприємством «Автотранспортне підприємство» та адвокатським об'єднанням «Декстра» укладено договір закупівлі послуг з юридичного консультування та юридичного представництва (послуги з надання правничої допомоги адвокатом) б/н від 13.03.2023.

Згідно розділу 1 договору предметом даного договору є надання адвокатським об'єднанням усіма законними методами та способами правової допомоги клієнту по взаємовідносинам з ТОВ «ДС ПРОМ ГРУП», у тому числі щодо звернення до суду з позовною заявою щодо стягнення заборгованості, відшкодування збитків по договору оренди № 4 майна, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Донецької області від 06.07.2021 року, представництво інтересів клієнта в суді першої та другої інстанції (п. 1.1. договору).

Адвокатське об'єднання може представляти інтереси замовника особисто чи уповноважувати на здійснення таких повноважень своїх помічників. Виконавець має право залучати до виконання цього договору адвокатів, яких виконавець вважатиме компетентними для виконання даного договору. У разі залучення інших адвокатів виконавцем повноваження у адвоката виникають такі саме, як і у адвокатського об'єднання за договором з моменту видачі йому виконавцем ордеру. Адвокат уповноважений виконавцем за ордером крім прав передбачених договором має право завіряти своїм підписом будь-які документи (п. 1.2. договору).

Відповідно до розділу 4 договору гонорар адвокатського об'єднання становить 45 000,00 грн., який складається з двох частин:

- представництво інтересів клієнта в суді першої інстанції, у тому числі підготовка та подача усіх процесуальних документів до суду першої інстанції становить 35 000 (тридцять п'ять тисяч) грн. 00 коп. та сплачується клієнтом протягом 7 календарних дня після підписання цього договору;

- представництво інтересів клієнта в суді другої інстанції, у тому числі підготовка та подача усіх процесуальних документів до суду апеляційної інстанції становить 10 000 (десять п'ять тисяч) грн. 00 коп. та сплачується клієнтом протягом 15 календарних днів після відкриття судом апеляційної інстанції апеляційного провадження по справі.

Сторони домовились, що у разі не виконання замовником своїх зобов'язань стосовно оплати за даним договором, або виконання їх не в повній мірі, даний договір вважається припиненим, з моменту виявлення виконавцем порушення зобов'язань по оплаті. Виплачений виконавцю гонорар ні за яких умов не підлягає поверненню замовнику чи будь-яким третім особам (п.п. 4.2.-4.3. договору).

Загальна вартість наданої професійної правничої (правової) допомоги склала 35 000,00 грн.

Таким чином, витрати, які поніс позивач, сплативши за адвокатські послуги в сумі 35 000,00 грн., згідно договору закупівлі послуг з юридичного консультування та юридичного представництва (послуги з надання правничої допомоги адвокатом) б/н від 13.03.2023 адвокатському об'єднанню «Декстра» є витратами на професійну правничу допомогу.

В якості доказу надання юридичних послуг та понесених витрат на професійну правничу допомогу до матеріалів справи долучені, зокрема копія договору закупівлі послуг з юридичного консультування та юридичного представництва (послуги з надання правничої допомоги адвокатом) б/н від 13.03.2023; рахунок на оплату № 4 від 12.04.2023; платіжну інструкцію № 137 від 13.04.2023; ордери на підтвердження повноважень представників.

Відповідно до ч. ч. 1 - 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 30 Закону України «Про адвокатуру» встановлено, що при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Положеннями господарського процесуального законодавства з урахуванням висновків наведених у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, передбачено право на відшкодування витрат на правову допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено, чим спростовуються доводи відповідача про протилежне.

У постанові від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 Верховний Суд дійшов висновку, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Надавши оцінку наявним у матеріалах справи доказам у сукупності з урахуванням усіх аспектів і складності цієї справи, обсягу наданих адвокатами послуг, виходячи з характеру спірних правовідносин, обсягу матеріалів справи, враховуючи принципи співмірності та розумності судових витрат, суд дійшов висновку, що розмір витрат на професійну правничу допомогу адвокатів за розгляд справи є доведеним та співмірним, заявлений розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 30 000,00 грн., стосовно якої подано заяву про розподіл, відповідає критеріям реальності таких витрат, обґрунтованості та пропорційності до предмета спору у розумінні приписів ч. 4 ст. 126, ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, відповідні судові витрати підлягають відшкодуванню позивачем на користь відповідача.

Крім того, суд дійшов висновку, що розмір витрат на професійну правничу допомогу адвокатів за розгляд справи є доведеним та співмірним, заявлений розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 35 000,00 грн., стосовно якої подано заяву про розподіл, відповідає критеріям реальності таких витрат, обґрунтованості та пропорційності до предмета спору у розумінні приписів ч. 4 ст. 126, ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, відповідні судові витрати підлягають відшкодуванню відповідачем на користь позивача.

Суд також враховує правові висновки, що викладені в постанові Верховного Суду від 03.05.2018 у справі № 372/1010/16-ц, де визначено, що витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Таким чином, відхиляючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів констатує, що заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ДС ПРОМ ГРУП» б/н від 22.09.2023 та Комунального підприємства «Автотранспортне підприємство» б/н від 27.09.2023 про ухвалення додаткового рішення у справі № 911/981/23 обґрунтовані належними доказами та підлягають задоволенню.

Враховуючи на часткове скасування рішення суду першої інстанції, а також з огляду на 3 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, яким передбачено, що у разі часткового задоволення позову інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з ч. 11 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. В такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів зазначає, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 13 940,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Водночас, доводи апеляційної скарги колегією суддів залишаються поза увагою, оскільки ґрунтуються виключно на припущеннях самого скаржника.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Ч. 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України визначено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) нез'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд приходить до висновку, що доводи, викладені скаржником в апеляційній скарзі, знайшли своє часткове підтвердження під час розгляду справи в апеляційному порядку, оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалено при частковому нез'ясуванні обставин, що мають значення для справи, за недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права (ст.ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України), у зв'язку з чим на підставі п. 1-4 ч. 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України оскаржуване рішення підлягає скасуванню в апеляційному порядку з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позовних вимог з вищевикладених підстав.

У свою чергу, з огляду на часткове скасування рішення Господарського суду Київської області від 21.09.2023 у справі №911/981/23, додаткове рішення Господарського суду Київської області від 09.11.2023 у справі №911/981/23 також підлягає частковому скасуванню, із врахуванням 3 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Розподіл судових витрат

Судовий збір розподіляється відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 129, 240, 269, 270, 273, 275, 276, 277, 281-284 , Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Автотранспортне підприємство" на рішення Господарського суду Київської області від 21.09.2023 у справі №911/981/23 та додаткове рішення Господарського суду Київської області від 09.11.2023 у справі №911/981/23 - задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 21.09.2023 у справі №911/981/23 - частково скасувати, виклавши п. 2 резолютивної частини рішення в наступній редакції:

«Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДС ПРОМ ГРУП» (07403, Київська область, м. Бровари, вул. О. Оникієнка, 2/1, код ЄДРПОУ 39810010) на користь Комунального підприємства «Автотранспортне підприємство» (84333, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Академічна, 11, код ЄДРПОУ 20359602) 230 629,87 грн. заборгованості з орендної плати, 22 909,44 грн. пені, 5 685,46 грн., 3 % річних, 48 066,94 грн. інфляційних втрат, 3 646 235,85 грн. збитків та 47 442,33 грн. витрат по сплаті судового збору за подання позову.»

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДС ПРОМ ГРУП» (07403, Київська область, м. Бровари, вул. О. Оникієнка, 2/1, код ЄДРПОУ 39810010) на користь Комунального підприємства «Автотранспортне підприємство» (84333, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Академічна, 11, код ЄДРПОУ 20359602) 71 163,49 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

4. В іншій частині витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта

5. Додаткове рішення Господарського суду Київської області від 09.11.2023 у справі №911/981/23 - скасувати, виклавши резолютивну частину додаткового рішення в наступній редакції:

«Заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ДС ПРОМ ГРУП» та Комунального підприємства «Автотранспортне підприємство» про ухвалення додаткового рішення у справі № 911/981/23 - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДС ПРОМ ГРУП» (07403, Київська область, м. Бровари, вул. О. Оникієнка, 2/1, код ЄДРПОУ 39810010) на користь Комунального підприємства «Автотранспортне підприємство» (84333, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Академічна, 11, код ЄДРПОУ 20359602) 13 940,00 грн. витрат на правову допомогу в суді першої інстанції.

В іншій частині в задоволенні заяв відмовити.»

6. Видачу наказів доручити Господарському суду Київської області.

7. Матеріали справи №911/981/23 повернути до господарського суду першої інстанції.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ГПК України.

Повний текст постанови складено та підписано 14.06.2024.

Головуючий суддя Є.Ю. Шаптала

Судді М.Л. Яковлєв

С.Р. Станік

Попередній документ

119739213

Наступний документ

119739215

Інформація про рішення:

№ рішення:	119739214
№ справи:	911/981/23
Дата рішення:	29.05.2024
Дата публікації:	17.06.2024
Форма документу:	Постанова
Форма судочинства:	Господарське
Суд:	Північний апеляційний господарський суд
Категорія справи:	Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів; Невиконання або неналежне виконання зобов’язань; оренди

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Розглянуто (12.03.2025)
Дата надходження:	25.02.2025
Предмет позову:	ЕС: виправлення помилки в наказі

Розклад засідань:

Минулі засідання (15)

11.05.2023 10:00	Господарський суд Київської області
01.06.2023 10:40	Господарський суд Київської області
22.06.2023 10:20	Господарський суд Київської області
10.08.2023 12:10	Господарський суд Київської області
31.08.2023 11:40	Господарський суд Київської області
21.09.2023 10:20	Господарський суд Київської області
19.10.2023 11:20	Господарський суд Київської області
09.11.2023 12:00	Господарський суд Київської області
20.02.2024 12:30	Північний апеляційний господарський суд
26.03.2024 12:30	Північний апеляційний господарський суд
23.04.2024 13:30	Північний апеляційний господарський суд
29.05.2024 12:10	Північний апеляційний господарський суд
03.09.2024 15:15	Касаційний господарський суд
10.09.2024 12:30	Касаційний господарський суд
12.03.2025 12:50	Господарський суд Київської області