79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"13" червня 2024 р. м. Львів Справа №914/3258/23
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючого судді Малех І.Б.
суддів Зварич О.В.
Панова І.Ю.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Пахолок Юрія Ігоровича, б/н від 15.04.2024 (вх. № апеляційного суду 01-05/1172/24 від 22.04.2024)
на рішення Господарського суду Львівської області від 25 березня 2024 року (суддя Горецька З., повний текст рішення складено 01.04.2024, м. Львів)
у справі №914/3258/23
за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика", м. Київ
до відповідача Фізичної особи - підприємця Пахолок Юрія Ігоровича, м. Львів
про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 221 837,29 грн.
31.10.2023 року ТзОВ “БІЗНЕС ПОЗИКА” звернувся до господарського суду Львівської області з позовом до ФОП Пахолок Юрія Ігоровича про стягнення заборгованості за договором про надання кредиту №230601-КС-001 від 14.02.2022 року в розмірі 221837,29 грн., з яких: 57620,00 грн. - прострочені платежі по тілу кредиту, 152967,29 грн. - прострочені платежі по процентах та 11 250,00 грн. прострочені платежі за комісією.
Позивач обґрунтовує позовні вимоги порушенням відповідачем умов договору про надання кредиту №230601-КС-001 від 14.02.2022 у зв'язку з чим виникла заборгованість в сумі 221 837,29 грн.
Відповідач, в свою чергу заперечує позовні вимоги, вказуючи на те, що позивачем не надано доказів укладення між ним та боржником електронного договору про надання кредиту, з позову не вбачається виникнення права грошової вимоги. Відповідно до цього вважає, що позовні вимоги є недоведеними та задоволенню не підлягають.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 25 березня 2024 року у справі №914/3258/23 позовні вимоги задоволено; стягнуто з Фізичної особи - підприємця Пахолка Юрія Ігоровича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» заборгованість за договором № 230601-КС-001 про надання кредиту від 14.02.2022, що становить 221 837,29 грн., яка складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 57 620,00 грн.; суми прострочених платежів по процентах - 152 967,29 грн.; суми прострочених платежів за комісією - 11 250,00 грн. та 2662,05 грн. судового збору.
В ході розгляду справи, суд першої інстанції встановив, що 14.02.2022 року між позивачем та відповідачем було укладено договір №230601-КС-001 про надання кредиту, підписаний одноразовим ідентифікатором “G-9004” у порядку, визначеному статтею 12 Законом України “Про електронну комерцію”. На виконання умов даного договору позивач перерахував відповідачу кредитні кошти в розмірі 75 000,00 грн. Однак, відповідач в повному обсязі не виконав зобов'язання, щодо погашення кредиту, внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 221837,29 грн., з яких: 57 620,00 грн. сума прострочених платежів по тілу кредиту; 152 967,29 грн. сума прострочених платежів по процентах та 11 250,00 грн. сума прострочених платежів за комісією. За таких обставин суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Відповідач - ФОП Пахолок Ю.І., не погодившись з винесеним рішенням подав апеляційну скаргу, в якій посилається на те, що таке прийнято, з порушенням норм матеріального та процесуального права з неповним дослідженням матеріалів та обставин справи, а саме:
- скаржник, звертає увагу на те, що в зв'язку з укладенням додаткової угоди стороною (позичальником) договору №230601-КС-001 про надання кредиту є фізична особа ОСОБА_1 , а тому кредит став споживчий , відтак вважає, що спір відноситься до юрисдикції місцевого загального суду;
- також, скаржник вказує про те, що позивач в умовах воєнного стану вирішило вести недобросовісну діяльність і скористатись можливістю отримати завищений прибуток за наданою послугою з кредитування, оскільки розмір нарахованих по договору процентів є неспівмірним із сумою кредиту та несправедливим, що в свою чергу, не відповідає нормам чинного законодавства;
- вважає скаржник також те, що роздруківка електронного доказу не може вважатись електронним документом, в розумінні положень ч.1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»;
- відтак, скаржник вважає, що позивачем не надано доказів укладення між ним та боржником електронного договору про надання кредиту та із поданого позову не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги.
Відповідно до цього, просить рішення Господарського суду Львівської області від 25.03.2024 у даній справі скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.
Позивач - ТОВ «Бізнес Позика», у відзиві на апеляційну скаргу заперечує доводи апеляційної скарги вказуючи на те, що ним не було укладено додаткову угоду з фізичною особою, цілі кредиту не змінювались, додаткова угода №1, укладена з ФОП, до неї не застосовано правила споживчого кредитування. Таким чином вважає, що вимоги Закону України «Про споживче кредитування» не поширюються на правовідносини, що виникли між позивачем та відповідачем, на підставі укладеного договору №230601-КС-001 про надання кредиту від 14.02.2022. Також, зазначає, що судом першої інстанції було досліджено докази фактичного отримання коштів позичальником , а також розрахунок заборгованості та порядок нарахування процентів за кредитним договором і контррозрахунку відповідачем не подано. Відповідно до цього, просить, рішення Господарського суду Львівської області від 25 березня 2024 року у справі №914/3258/23 залишити без змін , а апеляційну скаргу - без задоволення.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 25.04.2024 (головуючий суддя Малех І.Б., судді - Зварич О.В., Панова І.Ю.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Пахолок Юрія Ігоровича, б/н від 15.04.2024 (вх. № апеляційного суду 01-05/1172/24 від 22.04.2024) на рішення Господарського суду Львівської області від 25 березня 2024 року у справі №914/3258/23 та ухвалено розглядати таку без повідомлення учасників справи. Витребувано матеріали справи №914/3258/23 в Господарського суду Львівської області.
Відповідно до ч.10 ст. 270 ГПК України, апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Частиною 13 статті 8 ГПК України встановлено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Ціна позову у справі №914/3258/23 є меншою ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тому з урахуванням цієї обставини та предмету спору вказана справа підлягає розгляду судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
07.05.2024 в канцелярію суду поступили матеріали справи №914/3258/23.
Учасники процесу повідомлені про розгляд справи №914/3258/23 без повідомлення учасників справи, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа (ухвали суду від 25.04.2024) до електронного кабінету позивача.
Відповідачу - ФОП Пахолок Ю.І. надіслано на його поштову адресу (адреса проживання): АДРЕСА_1 . Однак, ухвала повернулась без вручення із зазначенням «за закінченням терміну зберігання».
Факт неотримання відповідачем поштової кореспонденції, якою апеляційний суд з додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу від 25.04.2024 за належною адресою та яка повернулася до суду, в зв'язку з її неотриманням адресатом, залежав від волевиявлення самого адресата, тобто мав суб'єктивний характер та є наслідком неотримання адресатом пошти під час доставки за вказаною адресою і незвернення самого одержувача кореспонденції до відділення пошти для отримання рекомендованого поштового відправлення.
Вищенаведеним підтверджується те, що суд вчинив дії, щодо належного повідомлення відповідача про порядок розгляду справи №914/3258/23.
Крім того, ухвала Західного апеляційного господарського суду від 25.04.2024 оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень України, тобто є загальнодоступною.
Сторони у справі не позбавлені об'єктивної можливості дізнатися про рух справи завдяки відкритому безоплатному цілодобовому доступу до Єдиного державного реєстру судових рішень та скористатися наданими їм процесуальними правами та зобов'язані з розумним інтервалом часу самі цікавитись провадженням по їхній справі, добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
На час винесення даної постанови від сторін у справі не надходило жодних заяв чи клопотань, щодо порядку розгляду апеляційної скарги ФОП Пахолок Ю.І. на судове рішення у справі №914/3258/23, яке є предметом оскарження.
Вивчивши матеріали справи в сукупності з апеляційною скаргою та відзивом на неї, оцінивши зібрані у справі докази, судова колегія Західного апеляційного господарського суду прийшла до висновку про відповідність рішення Господарського суду Львівської області від 25 березня 2024 року у справі №914/3258/23 нормам чинного матеріального та процесуального права, матеріалам та обставинам справи, виходячи з наступного.
Як вбачається із наявних у справі копій документів, 14.02.2022 між ТзОВ “БІЗНЕС ПОЗИКА” (кредитодавець) та ФОП Пахолок Ю.І. (позичальник) укладено договір про надання кредиту №230601-КС-001 з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, дистанційно, в електронній формі, в порядку передбаченому Законом України “Про електронну комерцію” (а.с.25-26).
Договір №230601-КC-001 про надання кредиту, підписаний одноразовим ідентифікатором “G-9004” у порядку, визначеному статтею 12 Законом України “Про електронну комерцію” (а.с. 26).
Відповідно до п. 1.1 договору кредитодавець надає позичальнику грошові кошти в розмірі 75000,00 грн. на засадах строковості, поворотності, платності (надалі кредит), а позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених цим договором про надання кредиту та Правилами про надання грошових коштів у кредит фізичним особам-підприємцям.
Строк кредиту: 16 тижні; процентна ставка: в день 0,88369291, фіксована; комісія за надання кредиту: 11 250,00 грн.; загальний розмір наданого кредиту: 75 000,00 грн.; термін дії договору: до 06.06.2022; орієнтовна загальна вартість наданого кредиту: 139040,00 грн.
В пункті 2 договору сторони передбачили, що протягом строку кредитування процентна ставка за кредитом (надалі проценти за користування кредитом) нараховується на залишок заборгованості по кредиту, наявну на початок календарного дня, за період фактичного користування кредитом, із урахування дня видачі кредиту та дня повернення його згідно графіку.
У відповідності до пункту 4 договору, у разі прострочення позичальником дати сплати чергового платежу, визначеного графіком платежів, кредитодавець має право нараховувати штраф за кожен випадок такого порушення позичальником у розмірі 10 процентів від загальної суми простроченої заборгованості в порядку, визначеному Розділом 5 Правил про надання грошових коштів у кредит фізичним особам-підприємцям (надалі Правила).
Згідно з п. 5 договору позичальник підтверджує, що він ознайомлений з договором про надання кредиту та Правилами, текст яких розміщено на сайті кредитодавця, повністю розуміє всі умови, їх зміст, суть, об'єм зобов'язань та погоджується неухильно дотримуватись їх, та, відповідно, укладає договір.
Відповідно до п. 6 договору позичальник надав дозвіл кредитодавцю на збір, обробку, зберігання та поширення його персональних даних з метою оцінки його кредитоспроможності, забезпечення виконання зобов'язання за цим договором, інформування про кредитоспроможність та добросовісність, а також на передачу в будь-який момент будь-яких персональних даних позичальника та інформації про укладення і виконання цього договору в будь-якій формі будь-яким третім особам з метою захисту прав та інтересів кредитодавця та повного виконання зобов'язання за цим договором, а також позичальник надав дозвіл на відступлення права вимоги за договором, при цьому без особистого повідомлення позичальника про таку обробку, передачу чи відступлення.
Згідно з п. 8 договору підписанням цього договору позичальник підтверджує, що до укладення договору отримав від кредитодавця інформацію, надання якої передбачене законодавством України, зокрема передбачену частиною другою ст. 12 ЗУ “Про фінансові послуги та державне регулювання фінансових послуг”.
У відповідності до п. 9 договору інші умови цього правочину регулюються Правилами, які є невід'ємною частиною договору. Усі неврегульовані договором правовідносини сторін регулюються законодавством України.
Згідно з частиною 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з врахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 Цивільного кодексу України).
За змістом частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ч. 1 ст. 629 Цивільного кодексу України).
Згідно з ч. 2 ст. 345 Господарського кодексу України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.
Частиною 1 статті 1054 Цивільного кодексу України унормовано, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч. 3 ст. 1049 Цивільного кодексу України).
Згідно з ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Судами встановлено, що 14.02.2022, позивач, на підставі кредитного договору №230601-КC-001 видав відповідачу кредит у розмірі 75 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №33632 від 14.02.2022 (а.с.42), з якого вбачається успішність перерахування коштів на рахунок відповідача з призначенням платежу: «№5168745605410163 ІПН 3186605179 зг. до кредитного договору №230601-КС-001 від 14.02.2022 без ПДВ».
З розрахунку заборгованості за кредитом (а.с.18-24) вбачається, що відповідачем було здійснено (два) платежі на загальну суму 21 725,00 грн. що підтверджується зокрема, інформаційними довідками з платіжної системи „Platon“, сформовану 14.11.2023 №386/11 - номер транзакції 36455-30741-09594 на суму 17 380,00 грн. від 30.09.2022 та сформовану 14.11.2023 №387/11 - номер транзакції 36575-26465-10974 на суму 4 345,00 від 14.10.2022. Також часткова оплата підтверджується і інформацією, наданою АТ «КБ «Приватбанк» (а.с.158-170).
Зі змісту Графіка обов'язкових платежів (визначеного сторонами в п. 3 договору) вбачається, що сторони узгодили повернення кредиту шляхом сплати позичальником фіксованої суми щомісячно з кінцевою датою повернення - 06.06.2022, однак, відповідачем не повернуто в повній мірі суму кредиту.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач доказів погашення заборгованості за тілом кредиту не надав.
У зв'язку з цим, апеляційний господарський суд погоджується з висновками місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог, щодо стягнення з відповідача на користь позивача 57620,00 грн. заборгованості за тілом кредиту.
Щодо стягнення суми прострочених платежів по процентах в розмірі 152 967,29 грн. та суми прострочених платежів за комісією - 11 250,00 грн., то суд апеляційної інстанції виходить з наступного.
За приписами ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до ст. 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
За умовами ч. 1-3 ст. 1056-1 Цивільного кодексу України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.
Пунктом 1 договору про надання кредиту сторони погодили, що плата за користування кредитом за цим договором є фіксованою та становить 0,88369291 процентів за кожен день користування кредитом. Протягом строку кредитування, визначеного у цьому договорі, проценти за користування кредитом нараховуються на залишок заборгованості по кредиту, наявну на початок календарного дня, за фактичне число календарних днів користування кредитом, із урахуванням дня видачі кредиту та дня повернення кредиту.
Відповідно до п. 2 договору протягом строку кредитування процентна ставка за кредитом, нараховуються на залишок заборгованості по кредиту, наявну на початок календарного дня, за період фактичного користування кредитом, із урахуванням дня видачі кредиту та дня повернення кредиту згідно графіку платежів.
Відповідно до п. 5.1. Правил про надання грошових коштів у кредит фізичним особам-підприємцям ТОВ “Бізнес Позика”, затверджених наказом директора від 12.03.2021 за № 25-ОД (надалі - Правила (а.с.61-76) обчислення строку користування кредитом та нарахування процентів за користування кредитом за договором про надання кредиту здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом з урахуванням умов договору (додаткової угоди). Таким чином, проценти за користування кредитом щоденно нараховуються на неповернену суму кредиту, станом на початок доби, з першого дня перерахування суми кредиту позичальнику протягом всього строку кредитування.
Перевіривши розрахунок розміру заборгованості, щодо стягнення суми прострочених платежів за процентами та заборгованості за прострочення платежів за комісією, апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду про стягнення з відповідача на користь позивача 152967,29 грн. - суми прострочених платежів по процентах та 11 250,00 грн. - суми прострочених платежів за комісією.
Разом з тим, колегія суддів зазначає, що договір про надання кредиту №230601-КC-001 від 14.02.2022 відповідач у судовому порядку не оспорив, отримавши кредитні кошти, користувався ними та в рахунок погашення отриманого кредиту та сплати процентів за користування кредитом здійснював часткові платежі, з метою виконання умов договору. Представник відповідача, ні у відзиві на позовну заяву, ні в апеляційній скарзі не заперечує факт часткового погашення заборгованості за спірним договором.
За змістом ч.1 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції погоджується з твердженням суду першої інстанції , що ТОВ «Бізнес Позика» не є банківською установою та не надає банківських послуг, а відтак посилання відповідача на порушення зі сторони позивача вимог законодавства при укладенні договору №230601-КС-001 про надання кредиту від 14.02.2022 правомірно визнано безпідставними та необґрунтованими.
Як вбачається з апеляційної скарги, скаржник стверджує, що у зв'язку з укладенням додаткової угоди стороною (позичальником) договору №230601-КС-001 про надання кредиту є фізична особа ОСОБА_1 , а тому кредит став споживчий, відтак вважає, що спір відноситься до юрисдикції місцевого загального суду, що не проаналізовано належним чином судом першої інстанції. Щодо даного суд апеляційної інстанції відмічає наступне.
Згідно з п. 1 договору №230601-КС-001 про надання кредиту від 14.02.2022 встановлено, що цілі (мета) кредиту: для придбання товарів (робіт, послуг) для здійснення підприємницької, господарської діяльності, незалежної професійної діяльності, або будь-якої іншої не забороненої законом діяльності . Цей кредит не є споживчим.
Відповідно до п. 2.1. Правил про надання грошових коштів у кредит , кредит надається позичальнику для придбання товарів (робіт, послуг) здійснення підприємницької діяльності, господарської діяльності, незалежної професійної діяльності або будь-якої іншої , незабороненої законом діяльності.
З врахуванням наведеного, судом першої інстанції вірно вказано, кредитні кошти позичальником були отримані не для споживчих потреб фізичної особи, а для придбання товарів та послуг або інших витрат пов'язаних із здійсненням господарської діяльності ФОП Пахолок Ю.І., а не власних потреб фізичної особи.
Як вбачається з додаткової угоди №1 до договору №230601-КС-001 про надання кредиту від 14.02.2022 (електронна форма) від 30.09.2022(а.с.31-32), то така укладена з фізичною особою-підприємцем, а не з фізичною особою та до неї не застосовуються правила споживчого кредитування.
Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 24.02.2020 здійснено запис про державну реєстрацію підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця Пахолок Юрій Ігорович та внесено відповідний запис №24150000000107642 (а.с.49-51).
Відповідно законодавчих приписів кожна фізична особа має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом (стаття 42 Конституції України). Це право закріплено і у статті 50 Цивільного кодексу України, відповідно до якої право на здійснення підприємницької діяльності, не забороненої законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.
Тобто фізична особа, яка бажає реалізувати своє конституційне право на підприємницьку діяльність, після проходження відповідних реєстраційних та інших передбачених законодавством процедур за жодних умов не втрачає і не змінює свого статусу фізичної особи, якого вона набула з моменту народження, а лише набуває до нього нової ознаки - підприємця.
При цьому правовий статус фізичної особи-підприємця сам по собі не впливає на будь-які правомочності фізичної особи, зумовлені її цивільною правоздатністю та дієздатністю, та не обмежує їх.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.06.2018 у справі №910/16713/15 (провадження №12-118гс18), яка в силу вимог ч. 4 ст. 236 ГПК України врахована апеляційним господарським судом.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.
Відповідно до ч. 1 ст. 128 Господарського кодексу України, громадянин визнається суб'єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 12 договору: Юридичні адреси та реквізити сторін: Позичальник: фізична особа-підприємець Пахолок Юрій Ігорович; адреса проживання: АДРЕСА_2 ; паспорт: НОМЕР_1 , виданий Залізничним РВ ЛМУ УМВС України у Львівській області 04.07.2003; РНОКПП НОМЕР_2 ; підписний електронним підписом одноразовим ідентифікатором G-9004 14.02.2022 (а.с.26).
Крім цього в договорі вказано наступне цілі (мета) кредиту: для придбання товарів (робіт, послуг)для здійснення підприємницької, господарської діяльності, незалежної професійної діяльності або будь-якої іншої не забороненої законом діяльності . Цей кредит не є споживчим кредитом (а.с.25).
З анкети клієнта (відповідача) вбачається, що найменування позичальника: фізична особа-підприємець Пахолок Юрій Ігорович; адреса реєстрації/проживання: Львівська область, м. Львів; вид підприємницької діяльності: будівельні, ремонтні роботи; виторг за останній місяць (грн.): 45000,00; прибуток за останній місяць (грн.): 45000,00 грн.; номер банківського рахунку/банківської картки для перерахунку коштів: 5168-7456-0541-0163 (а.с.41).
Таким чином, відповідач був ознайомлений з умовами договору та Правилами, обравши відповідний тип кредиту, як для фізичної особи-підприємця, зазначивши особисті дані та надавши відкритий рахунок, який є у відповідача для зарахування коштів.
Отже, відповідно до описаного вище, рішення Господарського суду Львівської області прийняте з дотриманням вимог норм матеріального і процесуального права, а тому підлягає залишенню без змін.
Апелянтом не спростовано висновки суду першої інстанції, які тягнуть за собою наслідки у вигляді скасування прийнятого судового рішення, оскільки не доведено неправильного застосування норм матеріального і процесуального права, а тому апеляційна скарга фізичної особи-підприємця Пахолка Юрія Ігоровича, б/н від 15.04.2024 підлягає залишенню без задоволення.
Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Якщо одна із сторін визнала пред'явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 191 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1-3 статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до частини 1 статті 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи залишення апеляційної скарги без задоволення, апеляційний господарський суд дійшов до висновку про покладення на апелянта (відповідача) судового збору, сплаченого в суді апеляційної інстанції.
Керуючись ст.ст. 86, 269, 270, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Пахолок Юрія Ігоровича, б/н від 15.04.2024 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Львівської області від 25 березня 2024 року у справі №914/3258/23 - залишити без змін.
3. Судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покласти на ФОП Пахолок Ю.І.
4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення згідно зі ст.ст. 286-289 ГПК України.
5. Матеріали справи №914/3258/23 повернути Господарському суду Львівської області.
Головуючий суддя І.Б. Малех
Суддя О.В. Зварич
Суддя І.Ю. Панова