79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"12" червня 2024 р. м. Львів Справа №926/4478/23
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючого судді Малех І.Б.
суддів Гриців В.М.
Зварич О.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика", б/н від 26.01.2024 (вх. № апеляційного суду 01-05/294/24 від 29.01.2024)
на рішення Господарського суду Чернівецької області від 08 січня 2024 року (суддя Бутирський А.А., повний текст рішення складено 15.01.2024, м. Чернівці)
у справі №926/4478/23
за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика", м. Київ
до відповідача Косована Георгія Віталійовича , с. Купка, Чернівецької області
про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 35065,31 грн.
17.10.2023 на розгляд Господарського суду Чернівецької області від ТОВ «Бізнес Позика» поступила позовна заява до Косован Георгія Віталійовича про стягнення 35 065,31 грн.
Дані позовні вимоги мотивовано тим, що 08.01.2021 ТОВ «Бізнес Позика» та ФОП Косован Г.В. укладено договір № 169882-ЧН1-004 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями , підписаного у порядку визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». Як вказує позивач, ним виконано свої зобов'язання по договору та надано позичальнику (відповідачу) грошові кошти в розмірі 20 000,00 грн., шляхом перерахування на банківську картку позичальника № НОМЕР_1 , в підтвердження чого посилається на довідку про видачу коштів. Боржник свої зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконав, а лише частково сплатив кошти, в зв'язку з чим порушив свої зобов'язання встановлені договором. Відтак вказує, що станом на 06.07.2023 утворилась заборгованість за договором в розмірі 35065,31 грн., що складається з суми прострочених платежів по тілу кредиту - 17885,97 грн.; суми прострочених платежів по процентах - 17 179,34 грн.
Щодо укладенності договору, то посилається на те, що 08.01.2021 ФОП Косован Г.В. прийняв (акцепт) пропозицію (оферту), щодо укладення договору №169882-ЧН1-004 про надання кредиту, на умовах визначених офертою, шляхом направлення через ІТС одноразового ідентифікатора G9054, (направленого позичальнику на номер телефону НОМЕР_2 вказаного позичальником в заявці) електронного повідомлення СМС- повідомлення.
В обґрунтування даних вимог посилається на положення ст. ст. 525, 526, 530, 610, 626, 628, 1049, 1050 ЦК України, ст. ст. 60-62 Закону України «Про банки і банківську діяльність».
Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 08 січня 2024 року у справі №926/4478/23 в позові відмовлено.
Дане рішення мотивоване тим, що позивач не довів, що між сторонами існували правовідносини, пов'язані зі здійсненням господарської діяльності, а відтак у відповідача, як фізичної особи - підприємця , не виникло зобов'язань перед позивачем.
Позивач - ТОВ «Бізнес Позика», не погодившись з винесеним рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій посилається на те, що таке прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, з неповним дослідженням матеріалів та обставин справи, а саме:
- cкаржник відмічає, що надання означених послуг відповідає положенням ст. ст. 3, 6, 9 Закону України «Про електронну комерцію», а платіжне доручення у вигляді довідки (витягу з платіжної системи) №347676774 сформованої в платіжній системі «ТАС Pay» є належним та допустимим доказом видачі кредитних коштів у розмінні ст. ст. 73, 76, 77, 91, 96 ГПК України, що належним чином не було взято до уваги судом першої інстанції;
- також вважає, що судом першої інстанції необґрунтовано відмовлено в задоволенні клопотання про витребування доказів;
- невірно, як вказує скаржник, застосовано норми матеріального права, зокрема положення ст. ст. 638, 640, 1046 ЦК України;
- судом не було надано належної оцінки доказам та не враховано, що з позовної заяви та доданих до неї візуальної форми дій клієнта, щодо укладення електронного договору, викладено чітку хронологію укладення такого;
- також звертає увагу скаржник на те, що відповідачем було здійснено 2 платежі в рахунок погашення заборгованості на загальну суму 9 774,16 грн., що свідчить про вчинення конклюдентних дій, щодо визнання договору;
- судом, на думку скаржника проігноровано принципи вірогідності доказів та презумпції правочину.
Відповідно до цього, просить, рішення місцевого господарського суду в даній справі скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог. Поряд з цим, покликається на практику суддів - постанова Північного апеляційного господарського суду від 05.07.2023, постанови Західного апеляційного господарського суду від 08.01.2024 у справі №914/2227/23 від 15.09.2023 у справі №914/207/23.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 01 лютого 2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика", б/н від 26.01.2024 (вх. № апеляційного суду 01-05/294/24 від 29.01.2024) на рішення Господарського суду Чернівецької області від 08 січня 2024 року у справі №926/4478/23 та ухвалено розглядати таку без повідомлення учасників справи. Витребувано матеріали справи №926/4478/23 в Господарського суду Чернівецької області.
Частиною 1 ст. 270 ГПК України встановлено, що в суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
Відповідно до ч. 10 ст. 270 ГПК України, апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
12.02.2024 в канцелярію суду поступили матеріали справи №926/4478/23.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що ухвала про відкриття провадження у справі №926/4478/23 від 01.02.2024 надіслана у електронні кабінети учасників процесу, і отримана такими 01.02.2024, що підтверджується довідками про доставку електронних листів , які підписані відповідальним працівником суду.
В подальшому, встановлено, що відповідач не зареєстрований в системі електронний суд, відтак, суд апеляційної інстанції 19.04.2024 надіслав ухвалу суду від 01.02.2024 у справі №926/4478/23 відповідачу на електронну адресу, вказану в позовній заяві ІНФОРМАЦІЯ_1 та на юридичну адресу відповідача - АДРЕСА_2.
Згідно перевірки статусу відстеження поштового відправлення №0600912937710, відповідач отримав таке 11.05.2024, що підтверджується витягом Укрпошти, який наявний в матеріалах справи.
Відповідач не скористався правом, передбаченим ст. 263 ГПК України, відзиву на апеляційну скаргу не подав.
Згідно з ст. 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Вивчивши матеріали апеляційної скарги та відзиву на неї, оцінивши зібрані у справі докази, судова колегія Західного апеляційного господарського суду прийшла до висновку про не відповідність рішення Господарського суду Чернівецької області від 08 січня 2024 року у справі №926/4478/23 нормам матеріального та процесуального права , матеріалам та обставина справи.
Обставини справи.
08.01.2021 ТОВ «Бізнес Позика» та ФОП Косован Георгій Віталійович укладено договір №169882-ЧН1-004 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями , підписаний у порядку , визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» (а.с.27).
Як вказує позивач, ним 08.01.2021 направлено ФОП Косован Г.В., пропозицію (оферту) укласти договір №169882-ЧН1-004 про надання кредиту.
08.01.2021 ФОП Косован Г.В. прийняв (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення договір №169882-ЧН1-004 про надання кредиту, на умовах визначених офертою.
Зі сторони позивача, як зауважує останній направлено ФОП Косован Г.В. через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор G9054, на номер телефону НОМЕР_2 (що зазначено позичальником у своїй анкеті в особистому кабінеті), котрий боржником було введено/відправлено.
Таким чином, позивач вважає, що 08.01.2021 між сторонами укладено договір №169882-ЧН1-004 про надання кредиту, підписаний одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».
Як вказує позивач, він свої зобов'язання за договором кредиту виконало та надало позичальнику грошові кошти в розмірі 20 000,00 грн., шляхом перерахування на банківську картку позичальника № НОМЕР_1 (котрий позичальником вказано при заповненні анкетних даних в особистому кабінеті), в підтвердження чого посилається на довідку про видачу коштів (а.с.22).
Щодо приналежності відповідачу банківської картки № НОМЕР_1 , на яку перераховувались кредитні кошти,посилається на скріншот з онлайн банку АТ КБ «Приватбанк» (а.с.10).
До теперішнього часу, як вказує позивач, відповідач (боржник) свої зобов'язання за кредитним договором №169882-ЧН1-004 про надання кредиту належним чином не виконав, а лише частково сплатив кошти, чим порушив свої зобов'язання, встановлені договором.
Вказує, позивач , що відповідно до розрахунку заборгованості за договором Косова Г.В. на виконання умов договору здійснив часткову оплату на загальну суму 9774,16 грн.
Таким чином вказує, що зробивши часткову оплату, з метою виконання умов договору, відповідач вчинив конклюдентні дії, щодо визнання договору і відповідно, щодо правомочності вимог позивача за договором про надання кредиту.
Відтак , вказує, що станом на 06.07.2023 у відповідача (боржника) утворилася заборгованість за договором №169882-ЧН1-004 про надання кредиту в сумі 35 065,31 грн. , з яких 17885,97 грн. сума прострочених платежів по тілу кредиту, 17179,34 грн. сума прострочених платежів по процентах.
Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 08.01.2024 у справі №926/4478/23 в позові відмовлено.
Місцевий господарський суд, мотивуючи відмову в задоволенні позовних вимог, виходив із наступного: надана позивачем анкета клієнта не може бути належним та достовірним доказом внесення/зазначення своїх персональних даних саме відповідачем та як наслідок належним доказом приналежності йому номера телефону та номеру банківської картки, зазначених позивачем; не вбачається доведеним факт прийняття відповідачем пропозиції щодо укладення договору про надання кредиту; позивачем належними та достовірними доказами не доведено факту видачі відповідачу кредиту в зазначеному розмірі; твердження позивача про здійснення відповідачем часткової оплати та як наслідок вчинення ним конклюдентних дій щодо визнання договору є необґрунтованими та недоведеними; відсутність у кредитодавця доказів приналежності розрахункового рахунку/банківської картки позичальника, на який/яку здійснювалась видача кредиту ставить під сумнів факт укладення такого договору та видачі кредиту.
Колегія суддів Західного апеляційного господарського суду не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних мотивів.
Частиною першою статті 16 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого або майнового права та інтересу.
Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Згідно зі статтею 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Частиною першою статті 205 Цивільного кодексу України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Згідно з частиною першою статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до статей 626, 628 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 Цивільного кодексу України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 Цивільного кодексу України).
Абзац другий частини другої статті 639 Цивільного кодексу України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.
Відповідно до частини першої статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 Цивільного кодексу України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 Цивільного кодексу України).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України "Про електронну комерцію".
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України "Про електронну комерцію" електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України "Про електронну комерцію").
Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України "Про електронну комерцію").
Згідно з частиною шостою статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом частини восьмої статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону України "Про електронну комерцію" визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
За встановленими у цій справі обставинами оспорюваний договір між сторонами укладено в електронному вигляді, із застосуванням електронного підпису. При цьому відповідач через особистий кабінет на вебсайті позивача подала заявку на отримання кредиту за умовами, які вважала зручними для себе, та підтвердила умови отримання кредиту шляхом натискання відповідної кнопки, після чого позивачем надіслало позивачці за допомогою засобів зв'язку одноразовий ідентифікатор у вигляді смс-коду, який позивачка і використала для підтвердження підписання кредитного договору.
Відповідно до п. 8 кредитного договору підписанням цього договору позичальник підтверджує, що до укладення договору отримав від кредитодавця інформацію, надання якої передбачено законодавством України, зокрема, передбачену частиною 2 ст. 12 ЗУ "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг".
У пункті 11 кредитного договору "Реквізити та підписи сторін" зазначено найменування та реквізити фізичної особи-підприємця відповідача - Косован Георгія Віталійовича .
Пунктом 1 кредитного договору передбачено, що кредитодавець надає позичальнику грошові кошти в розмірі 20 000,00 грн. на засадах строковості, поворотності, платності (надалі - кредит), а позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених цим договором про надання кредиту та Правилами про надання грошових коштів у кредит фізичним особам-підприємцям. Тип кредиту: кредит. Строк кредиту: 16 тижнів. Процента ставка: в день 1,15724732, фіксована. Комісія за надання кредиту (далі - комісія): 1000,00 грн. Загальний розмір наданого кредиту: 20 000,00 грн., термін дії договору до 30.04.2021. Орієнтовна загальна вартість наданого кредиту: 39040,00 грн.
За наявними у справі доказами позивач належним чином виконав свої зобов'язання за договором, а саме: перерахував на банківську карту відповідача № НОМЕР_1 кредитні кошти в сумі 20 000,00 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою TAC PAY від 08.01.2021 (а.с.22), зі змісту якої слідує, що цей документ виданий на підставі договору №169882-ЧН1-004 від 08.01.2021 про надання послуг з переказу грошових коштів (переказ на картку)
У цій справі апеляційним судом встановлено, що перерахування коштів за кредитним договором було здійснено 08.01.2021 безготівково, шляхом перерахування коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 через TAC PAY, що підтверджується довідкою (а.с. 22) та розрахунком заборгованості за кредитом, здійснених за допомогою Переказу на картку, згідно з договором від 08.01.2021 за № 169882-ЧН1-004 про надання послуг з переказу грошових коштів.
Встановивши, що без отримання смс-повідомлення, без здійснення входу на вебсайт товариства за допомогою логіна і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений, апеляційний суд приходить до висновку, що укладення кредитного договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача, цей правочин відповідно до Закону України "Про електронну комерцію" вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19, в якій суд, серед іншого, зауважив, що без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений.
Аргументи апеляційної скарги щодо наявності доказів виникнення між сторонами зобов'язальних правовідносин знайшли підтвердження в цій справі. Відповідачка не надала доказів, а апеляційний суд не встановив факту здійснення останньою дій, які сприяли б укладенню договору не нею.
З урахуванням наведеного, місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку про недоведеність факту укладення кредитного договору №169882-ЧН1-004 від 08.01.2023 між сторонами, не врахувавши підписання такого договору відповідачем електронним підписом, одноразовим ідентифікатором G9054, що був направлений ФОП Косован Г.В. через телекомунікаційну систему на номер телефону НОМЕР_2 , який зазначений позичальником в анкеті особистого кабінету.
Слід врахувати, що відповідно до розрахунку заборгованості за договором №169882-ЧН1-004 позичальник Косован Г.В. , на виконання умов договору, здійснив часткову оплату за вищевказаним договором на суму 9774,16 грн. (а.с.25-34)
Відповідно до ч.2 статті 76 ГПК України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо недоведеності факту видачі відповідачу кредиту у розмірі 20 000,00 грн.
Обов'язок, щодо повернення кредиту відповідач своєчасно та в повному обсязі не виконав, у зв'язку з чим станом на 06.07.2023 року заборгованість за тілом кредиту становить 17 885,97 грн.
Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 Цивільного кодексу України).
За приписами статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).
З аналізу вищенаведених правових норм та матеріалів даної справи, зважаючи на наявність простроченої заборгованості відповідача перед позивачем по поверненню кредиту, колегія суддів констатує наявність правових підстав для задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача заборгованості по тілу кредиту в розмірі 17885,97,00 грн., яка документально підтверджена та відповідачем не спростована.
Також, відсутні належні та допустимі докази виконання свого зобов'язання відповідачем щодо сплати відсотків за користування кредитом, у розмірі та в порядку, передбачених в п.п. 1, 2 договору про надання кредиту №169882-ЧН1-004 від 08.01.2021.
Згідно з статтями 1048, 1054 Цивільного кодексу України одним із обов'язків позичальника за кредитним договором є сплата процентів за користування кредитом, розмір і порядок одержання яких встановлюється договором.
Відповідно до наявного у справі розрахунку заборгованість відповідача перед позивачем за процентами станом на 06.07.2023 року складає 17 179,34 грн.
З урахуванням наведеного, перевіривши наданий позивачем розрахунок заборгованості за кредитним договором №169882-ЧН1-004 в розмірі 36065,31 грн., з яких сума прострочених платежів по тілу кредиту складає 17885,97 грн. та сума прострочених платежів по процентах - 17179,34 грн., колегія суддів вважає обґрунтованим, а звідси наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов'язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи. Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
Відповідно до ч.ч. 1-5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до п. п. 1, 3, 4 до ч. 1 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є не з'ясування обставин, що мають значення справи, невідповідність висновків, що викладені у рішенні, фактичним обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення господарського суду - скасуванню.
Слід прийняти нове рішення у справі, яким задовольнити позовні вимоги, щодо стягнення 35065,31 грн., з яких сума прострочених платежів по тілу кредиту складає 17885,97 грн. та сума прострочених платежів по процентах - 17179,34 грн.
Зважаючи на задоволення позову, судові витрати, понесені у зв'язку із подачею позову в розмірі 1932,48 грн. (згідно платіжної інструкції за № 3785 від 09.10.2023) підлягають відшкодуванню з відповідача на користь позивача.
Судові витрати за подачу апеляційної скарги в розмірі 3220,00 грн. (сплачені апелянтом, платіжна інструкція за № 526 від 24.01.2024), згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України підлягають відшкодуванню з відповідача на користь позивача, а всього в сумі 5153,28 грн.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 114, 269, 275-277, 282-284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" б/н від 26.01.2024 задоволити.
2. Рішення Господарського суду Чернівецької області від 08.01.2024 у справі №926/4478/23 скасувати. Прийняти нове рішення.
3. Позов - задоволити.
4. Стягнути з Косован Георгія Віталійовича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 26, офіс 411, код ЄДРПОУ 41084239) заборгованість за договором від 08.01.2021 № 169882-ЧН1-004 в розмірі 35065,31 грн.
5. Стягнути з Косован Георгія Віталійовича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 26, офіс 411, код ЄДРПОУ 41084239) у відшкодування сплаченого судового збору в розмірі 5153,28 грн.
6. Місцевому господарському суду видати накази в порядку ст. 327 ГПК України.
7. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення згідно зі ст.ст. 286-289 ГПК України.
8. Справу №926/4478/23 повернути Господарському суду Чернівецької області.
Головуючий суддя І.Б.Малех
Суддя В.М. Гриців
Суддя О.В. Зварич