Справа № 638/17508/21
Провадження № 1-в/638/213/24
13 червня 2024 року Дзержинський районний суд м. Харкова:
у складі головуючого судді: ОСОБА_1 ,
за участю секретаря: ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду подання начальника Шевченківського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області ОСОБА_3 про звільнення від призначеного покарання у зв'язку із закінченням строків давності виконання вироку суду відносно засудженого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,-
18.03.2024 року до Дзержинського районного суду м. Харкова надійшло подання начальника Шевченківського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області ОСОБА_3 про звільнення від призначеного покарання у зв'язку із закінченням строків давності виконання вироку суду відносно засудженого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Подання обґрунтовано тим, що вироком Дзержинського районного суду м. Харкова від 22.11.2021 року ОСОБА_4 був засуджений за частиною 1 статті 309 Кримінального кодексу України до покарання у виді штрафу у розмірі 17000 грн. Вирок набрав законної сили 23.12.2021 року та надійшов на виконання уповноваженого органу з питань пробації 27.01.2022 року. Відповідно до частини 1 статті 26 КВК України, засуджений зобов'язаний сплатити штраф у місячний строк після набрання вироком законної сили і повідомити про це уповноважений орган з питань пробації за місцем проживання шляхом пред'явлення документа про сплату штрафу. З метою інформування засудженого про порядок виконання покарання у виді штрафу, за адресою: АДРЕСА_1 , уповноваженим з питань пробації неодноразово направлялись відповідні повідомлення про необхідність сплатити штраф та здійснювались виходи за вказаною адресою. Проте, інформації щодо сплати призначеної суми штрафу від засудженого до уповноваженого органу з питань пробації не надходило. Під час здійснення виходу за адресою проживання засудженого, дідусем засудженого ОСОБА_5 було повідомлено, що його онук не проживає за вказаною адресою понад 10 років, стосунків з ним не підтримує. Уповноваженим органом з питань пробації здійснювались усі необхідні заходи спрямовані на належне виконання вироку суду, встановлення місцезнаходження засудженого та його матеріальний стан. 27.10.2023 року уповноваженим з питань пробації до Харківського РУП №3 ГУНП в Харківській області було направлено подання про притягнення до кримінальної відповідальності, передбаченої частиною 1 статті 389 КК України, проте вказане подання було розглянуто та списано відповідно до Закону України «Про звернення громадян». До суду неодноразово направлялись подання щодо заміни несплаченої суми штрафу на інше покарання, проте судом було відмовлено у задоволенні. Оскільки вирок Дзержинського районного суд ум. Харкова від 22.11.2021 року набрав законної сили 23.12.2021 року, а строк його виконання сплив, та в цей період не було замінено покарання у виді штрафу та інший вид покарання, то наявні всі підстави для звільнення засудженого від покарання у зв'язку із закінченням строків давності вироку.
У судове засідання представник Шевченківського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області не з'явився, причину неявки не повідомив, про час та місце слухання справи повідомлявся належним чином.
Прокурор Шевченківської окружної прокуратури м. Харкова ОСОБА_6 надала до суду заяву, в якій не заперечувала проти задоволення подання та просила справу розглянути без застосування аудіо та відео фіксації.
Засуджений ОСОБА_4 в судове засідання не з'явився, причину неявки не повідомив, про час та місце слухання справи повідомлявся належним чином.
Відповідно до частини 4 статті 539 КПК України неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про місце та час розгляду клопотання (подання), не перешкоджає проведенню судового розгляду, крім випадків, коли їх участь визнана судом обов'язковою або особа повідомила про поважні причини неприбуття.
Суд, розглянувши подання, дослідивши матеріали особової справи засудженого, оглянувши матеріали судового провадження, оцінивши надані докази, дійшов наступного висновку.
Відповідно до частини 1 статті 539 КПК України питання, які виникають під час та після виконання вироку вирішуються судом за клопотанням (поданням) прокурора, засудженого, його захисника, законного представника, органу або установи виконання покарань, а також інших осіб, установ або органів у випадках, встановлених законом.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 80 КК України, особа звільняється від відбування покарання, якщо з дня набрання чинності обвинувальним вироком його не було виконано протягом двох років - у разі засудження до покарання менш суворого, ніж обмеження волі.
Згідно частиною 3 статті 80 КК України, перебіг давності зупиняється, якщо засуджений ухиляється від відбування покарання. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з'явлення засудженого для відбування покарання або з дня його затримання. У цьому разі строки давності, передбачені пунктами 1-3 частини першої цієї статті, подвоюються.
Відповідно до частини 4 статті 80 КК України, перебіг давності переривається, якщо до закінчення строків, зазначених у частинах першій та третій цієї статті, засуджений вчинить новий злочин. Обчислення давності в цьому випадку починається з дня вчинення нового злочину.
Стаття 80 КК України передбачає нормативне регулювання інституту звільнення від відбування покарання у зв'язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку та встановлює імперативні строки, сплив яких є безумовною підставою для звільнення засудженого від відбування призначеного йому покарання.
За таких обставин застосування статті 80 КК України передбачає дослідження та встановлення судом терміну, протягом якого обвинувальний вирок не виконувався, збігу строку давності його виконання та факту ухилення засудженим від його відбування, що є підставою для зупинення перебігу такого строку давності.
Правова природа вказаного виду звільнення від відбування призначеного покарання зумовлюється одностороннім обов'язком держави примусово реалізувати через спеціально уповноважені нею органи призначене особі покарання протягом певних строків. Особа, засуджена до певного виду покарання, не несе правового обов'язку застосовувати право обмеження, які входять до його змісту, сама до себе, це виключна одностороння компетенція спеціальних державних органів, які виконують покарання. Водночас засуджений до певного виду покарання не може перебувати в потенційному очікуванні виконання покарання невизначений проміжок часу, у зв'язку із чим законодавчо встановлюються імперативні строки, сплив яких припиняє наявні між державою і засудженою особою кримінальні правовідносини, а отже, унеможливлює виконання покарання.
Вказані положення свідчать, що держава втрачає право на виконання призначеного засудженому покарання лише у тих випадках, коли засуджений своєю поведінкою не перешкоджав процедурі його виконання.
Отже, застосування статті 80 КК України передбачає дослідження та встановлення судом трьох умов інституту звільнення від відбування покарання у зв'язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку: закінчення зазначених у статті 80 КК України строків; не ухилення засудженого від відбування покарання; невчинення протягом встановлених частинами 1, 3 статті 80 КК України строків нового злочину.
Перебіг строку давності виконання обвинувального вироку починається з дня набрання чинності вироком суду.
Як вбачається з вироку Дзержинського районного суду м. Харкова від 22.11.2021 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , засуджено за частиною 1 статті 309 Кримінального кодексу України та призначено покарання у вигляді штрафу у розмірі 17 000,00 грн.
Вирок суду набрав законної сили 23.12.2021 року.
Від засудженого ОСОБА_4 квитанція про сплату штрафу не надходила, встановити причину несплати штрафу останнім не виявилось можливим.
Довідкою про судимість підтверджується, що ОСОБА_4 до кримінальної та адміністративної відповідальності не притягувався.
З матеріалів подання та особової справи вбачається, що засудженим призначене вироком суду покарання не виконано.
Вирішуючи питання про наявність чи відсутність в діях обвинуваченого ухилення від виконання вироку суду, суд виходив з наступного.
Ухилення від відбування покарання як підстава для зупинення строків давності виконання обвинувального вироку встановлюється за чітко регламентованою законодавством процедурою, та вирішується виключно судом, оскільки ухилення засудженого від сплати штрафу, відповідно до частини 1 статті 389 КК України, є кримінальним правопорушенням.
Отже, особа, визнається такою, що ухиляється від відбування покарання лише за наявності обвинувального вироку.
Відомостей щодо притягнення ОСОБА_4 до кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого статтею 389 КК України (ухилення засудженого від сплати штрафу), матеріали провадження не містять та суду не надано.
Також суд звертає увагу, що уповноваженим органом з питань пробації було здійснено всі заходи, спрямовані на належне виконання вироку суду, встановлення місцезнаходження засудженого.
Матеріалами особової справи встановлено, листом заступника начальника ХРУП №3 ГУНП в Харківській області повідомлено, що подання Шевченківського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області щодо притягнення ОСОБА_4 до кримінальної відповідальності за частиною 1 статті 389 Кримінального кодексу України, було зареєстровано в ІТС «ІПНПУ» за №21703 від 27.10.2023 року, а його розгляд було здійснено у порядку та строки, визначені вимогами Закону України «Про звернення громадян».
Тобто, вказаний факт органом досудового розслідування не було внесено до Єдиного реєстру судових розслідувань та не було розпочато досудове розслідування.
Під ухиленням від відбування покарання розуміють умисні дії або бездіяльність засудженого, спрямовані на невиконання покарання.
Таким чином, єдиною та безумовною підставою для визнання особою такою, що ухиляється від виконання покарання, призначеного їй за вироком суду, є лише наявність обвинувального вироку суду, яким особа буде визнана винною саме в ухиленні від відбування покарання.
Наявність лише факту невиконання засудженим призначеного покарання сам по собі не свідчить про ухилення від відбування цього покарання.
Відповідно до частини 1 статті 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Аналогічна правова позиція висловлена у постанові ВСУ №5-324кс15 від 24.12.2015р.
З огляду на викладене, в матеріалах провадження відсутні дані про ухилення засудженого від відбування покарання, призначеного вироком суду, а відтак, відсутні підстави для зупинення перебігу строку виконання обвинувального вироку і застосування частини третьої статті 80 КК України, висновки суду з цього приводу не можуть ґрунтуватися на припущеннях.
Враховуючи обставину, що засуджений до кримінальної відповідальності не притягувався, факт ухилення від виконання вироку суду не доведено, місцезнаходження засудженого не вдалось встановити, суд вважає, що строки виконання вироку, визначені статтею 80 КК України, закінчились, а тому наявні обставини для звільнення засудженого від відбування покарання у зв'язку зі спливом строку давності виконання обвинувального вироку.
Керуючись ст.80 КК України, ст.537, 539 КПК України, суд -
Подання начальника Шевченківського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області ОСОБА_3 про звільнення від призначеного покарання у зв'язку із закінченням строків давності виконання вироку суду відносно засудженого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити.
Звільнити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від відбування покарання у вигляді штрафу у розмірі 17 000,00 грн, призначеного вироком Дзержинського районного суду м. Харкова від 22.11.2021 року за вчинення кримінального правопорушення-проступку, передбаченого частиною 1 статті 309 Кримінального кодексу України, у зв'язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Дзержинський районний суд м. Харкова протягом семи днів з дня її оголошення.
Головуючий суддя: