справа № 619/3058/23
провадження № 1-кп/619/252/24
іменем України
13 червня 2024 року м. Дергачі
Дергачівський районний суд Харківської області
у складі : головуючого - судді ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
захисника - ОСОБА_5 ,
розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м.Дергачі кримінальне провадження № 12023221270000103 від 09.04.2023 за обвинуваченням:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт Золочів Золочівського району Харківської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,-
за фактом вчинення кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 1 ст.115 КК України,-
До Дергачівського районного суду Харківської області надійшов обвинувальний акт по кримінальному провадженню відносно ОСОБА_4 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.
Ухвалою Дергачівського районного суду Харківської області від 23.04.2024 було продовжено строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 до 21.06.2024.
Прокурор у судовому засіданні заявив клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів відносно обвинуваченого ОСОБА_4 .
Обвинувачений та його захисник заперечували проти продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, просили суд змінити запобіжний захід на більш м'який - домашній арешт.
Заслухавши думку учасників процесу, вивчивши матеріали кримінального провадження, оцінивши в сукупності всі обставини, в том у числі передбаченні п.п.1-11 ч.1 ст.178 КПК України, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ухвали Дергачівського районного суду Харківської області від 23.04.2024 було продовжено строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 до 21.06.2024.
Згідно абз.2 ч.3 ст.331 КПК України, до спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Відповідно ч.2 ст.331 КПК України, вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Згідно ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Згідно з вимогами ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватись від слідства та суду, незаконно впливати на потерпілого, свідків та інших учасників судового процесу та інше.
Вимогами ст.178 КПК України передбачені обставини, що враховуються при обранні запобіжного заходу, зокрема тяжкість покарання, яке загрожує відповідній особі, вік та стан здоров'я обвинуваченого, міцність соціальних зв'язків, в тому числі наявність родини та утриманців, наявність постійного місця роботи, наявність судимостей, дотримання обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувались раніше та інші обставини.
Характер та фактичні обставини інкримінованого ОСОБА_4 кримінального правопорушення, свідчить про підвищену суспільну небезпеку.
У контексті практики Європейського суду з прав людини слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня ( ОСОБА_6 проти Росії). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бекчиєв проти Молдови).
Суд враховує, що ризики, які були підставою для обрання запобіжного заходу, не перестали існувати.
Суд бере до уваги посилання прокурора на те, що обвинувачений ОСОБА_4 у разі зміни запобіжного заходу може переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Вирішуючи питання про продовження строків тримання під вартою ОСОБА_4 , суд оцінює у сукупності всі обставини, у тому числі тяжкість злочину, яке інкримінується обвинуваченому, суспільну небезпечність кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого ОСОБА_4 , який раніше не судимий, тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання винним у злочині, у вчиненні якого він обвинувачується.
Крім того суд враховує , що судовий розгляд не розпочався, не допитані свідки, не досліджені матеріали справи.
Суд вважає обґрунтованими доводи прокурора про існування ризиків, передбачених п.п. 1,3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а тому вважає за доцільне продовжити строк застосованого щодо обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Вищевказані обставини у сукупності свідчать також про неможливість запобігання встановленим ризикам шляхом застосування до обвинуваченого ОСОБА_4 більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, та є всі підстави вважати, що ця міра запобіжного заходу зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
Фактичні обставини інкримінованого обвинуваченому особливо тяжкого злочину, свідчить про підвищену суспільну небезпеку, що у сукупності із тяжкістю можливого покарання, а також даними про особу обвинуваченого, вказують на обґрунтованість заявленого клопотання.
Судом розглядалась можливість застосування більш м'якого запобіжного заходу для запобігання вищезазначеним ризикам, проте, враховуючи наведені вище обставини в їх сукупності, суд вважає, що застосування більш м'якого запобіжного заходу, буде недостатнім для запобігання існуючим ризикам.
Суд, вислухавши учасників судового провадження, вивчивши матеріали кримінального провадження продовжує застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 .
Керуючись ст. ст. 176, 177, 183, 194, 331, 392 КПК України суд,-
Клопотання прокурора ОСОБА_3 - задовольнити.
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.115 КК України вважати продовженим до 09 серпня 2024 року,включно.
Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду через Дергачівський районний суд Харківської області протягом п'яти днів з дня її проголошення, а обвинуваченим у той же строк з дня отримання копії ухвали.
Суддя ОСОБА_1