Справа №572/1579/24
13 червня 2024 року Дубровицький районний суд Рівненської області в складі:
головуючого - судді Оборонової,
за участю секретаря судових засідань: Волкодав А.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дубровиця подання приватного виконавця виконавчого округу Рівненської області Капустіної Дарії Анатоліївни про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника без вилучення паспортного документа,
Приватний виконавець виконавчого округу Рівненської області Капустіна Дарія Анатоліївна звернулася до суду з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України без вилучення паспорта для виїзду за кордон боржника - ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ), що зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , до виконання зобов'язань, покладених на неї виконавчими документами №17576 від 18.11.2021 та №49376 від 24.12.2021.
Подання приватний виконавець Капустіна Д.А. мотивує тим, що у неї, як приватного виконавця, 12 січня 2022 року було відкрите виконавче провадження №68114370 з примусового виконання виконавчого документу №17576, виданого 18 листопада 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою О.М. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" заборгованості за договором №1667477 від 10 березня 2021 року в сумі 22249,94 грн.
Також, 28 січня 2022 року щодо даної боржниці нею було відкрито ще одне провадження №68404265 з примусового виконання виконавчого документу №49376 від 24 грудня 2021 року, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою В.О. про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ "Перший Український міжнародний банк" заборгованості за кредитним договором №1001657409901 від 11 серпня 2020 року в сумі 11452,91 грн.
28 січня 2022 року нею було винесено постанову про об'єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження, якою виконавчі провадження №68114370, №68404265 було об'єднано у виконавче провадження №68411778.
З метою реального виконання вимог вищевказаних виконавчих документів, нею винесено постанови про стягнення з боржника основної винагороди, постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, постанови про арешт коштів боржника, постанови про арешт майна боржника, постанови про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника. Дані постанови були направлені на адресу боржниці рекомендованими листами. Проте, вказані листи повернулися з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою".
Відповідно до наданої відповіді ДФС України №130003838, станом на 13 січня 2022 року боржниця працювала у ТОВ "Грейд-Плюс", яке знаходиться в м. Лубни Полтавської області.
З дати відкриття виконавчого провадження та станом на сьогоднішній день, із заробітної плати боржниці в рахунок погашення боргу було утримано лише 2405,57 грн. (за період січень-лютий 2022 року). У подальшому такі відрахування були припинені. Боржниця на даний час офіційно не працює.
Як вказує приватний виконавець, наявність самого факту утримання частини із заробітної плати протягом двох місяців, свідчить про обізнаність боржниці щодо відкритого відносно неї виконавчого провадження, оскільки вона не могла не знати про підстави таких відрахувань.
Об'єктивних причин невиконання рішень, наприклад, про незадовільний фінансовий стан, тривале відрядження, важку хворобу тощо, боржниця не повідомляла.
Згідно відповіді №1477860340 Головного центру обробки спеціальної інформації ДПС України від 02 квітня 2024 року щодо перетину боржницею державного кордону України, в період з 01 серпня 2023 року по 02 квітня 2024 року ОСОБА_1 неодноразово перетинала державний кордон, виїжджала за межі України.
Приватний виконавець зауважує, що перетин державного кордону України та перебування за кордоном, потребує відповідних фінансових затрат, що свідчить про фінансову можливість боржниці виконувати свої зобов'язання, покладені на неї виконавчими документами в повному обсязі чи частково. Проте, боржницею рішення не виконуються, чим завдається шкода законним інтересам стягувачів.
На даний час, загальна сума боргу за виконавчими документами, з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів становить 35748,54 грн.
Таким чином, у даному виконавчому провадженні, нею, як приватним виконавцем, вжито всіх можливих заходів щодо примусового виконання рішення боржницею. Проте боржниця свідомо ухиляється від виконання покладених на неї зобов'язань, хоча виконати цей обов'язок у неї є всі реальні можливості (грошові кошти для виїзду за кордон).
Тому, невиконання рішень має принципово інше походження, суб'єктивне - боржниця свідомо ухиляється від виконання - має змогу виконати зобов'язання у повному обсязі або частково, але не робить цього без поважних причин.
Оскільки у боржниці відсутні грошові кошти на банківських рахунках та відсутнє майно, на яке можна було б звернути стягнення, то обмеження виїзду за кордон об'єктивно є єдиним важелем впливу на боржницю, який буде спонукати її виконати свої зобов'язання за виконавчими документами.
Приватний виконавець Капустіна Д.А. у судове засідання не з'явилася, надіславши на електронну адресу суду клопотання (Вх. №ЕП-1436/24 від 13 червня 2024 року) про проведення судового засідання без її участі. Просила подання задоволити та тимчасово обмежити ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України, а також при розгляді справи просила врахувати, що таке обмеження є єдиним дієвим способом впливу і спонукання боржника до погашення своєї заборгованості перед стягувачем.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши та всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.
Статтею 441 ЦПК України визначено, що тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом.
Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов'язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні.
З системного аналізу наведеної правової норми вбачається, що застосування зазначеного заходу є правом, а не обов'язком суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження", примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження", виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Пунктом 19 ч. 3 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.
Приписами ч. 5 ст. 19 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що боржник зобов'язаний: 1) утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; 2) допускати в установленому законом порядку виконавця до житла та іншого володіння, приміщень і сховищ, що належать йому або якими він користується, для проведення виконавчих дій; 3) за рішеннями майнового характеру подати виконавцю протягом п'яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження декларацію про доходи та майно боржника, зокрема про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, електронні гаманці в емітентах електронних грошей, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, чи про кошти та майно, належні йому від інших осіб, за формою, встановленою Міністерством юстиції України; 4) повідомити виконавцю про зміну відомостей, зазначених у декларації про доходи та майно боржника, не пізніше наступного робочого дня з дня виникнення відповідної обставини; 5) своєчасно з'являтися на вимогу виконавця; 6) надавати пояснення за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження.
Частиною 1 ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур'єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев'ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.
Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження.
Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.
Водночас, суд зауважує, що право виконавця на звернення з поданням до суду про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон виникає лише у разі ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням суду або рішенням інших органів (посадових осіб) зобов'язань, а це, у свою чергу, значить, що наявність лише самого зобов'язання не наділяє виконавця правом на звернення до суду з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за кордон.
Відповідно до роз'яснення Верховного Суду України у листі від 01 лютого 2013 року "Судова практика щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України" поняття ухилення від виконання зобов'язань, покладених на боржника рішенням, варто розуміти як будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов'язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов'язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об'єктивні обставини (непереборної сили, події тощо).
На думку Верховного Суду України, особа, яка має невиконані зобов'язання, не може вважатися винною в ухиленні, поки не буде доведено протилежне. Наявність умислу та обставини, які є предметом посилання суб'єкта подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України як на підставу його вимог, підлягають доведенню. Зокрема, задоволення такого подання можливе лише за умови "доведення факту ухилення боржника від виконання зобов'язання".
Так, судом встановлено, що на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Рівненської області Капустіної Д.А. перебуває зведене виконавче провадження №68411778.
Як вказує приватний виконавець, в рамках зведеного виконавчого провадження №68411778, ним вжито наступи заходи примусового виконання:
- 12 січня 2022 року приватним виконавцем винесено: постанову про відкриття виконавчого провадження №68114370, постанову про арешт коштів боржника ВП №68114370, постанову про арешт майна боржника ВП №68114370 (а.с.6, 9, 10), які були надіслані ОСОБА_1 рекомендованим листом, проте були не вручені адресату у зв'язку з відсутністю за вказаною адресою, що підтверджується копіями конверта та довідки про причини повернення (а.с.11), а також постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 18 січня 2022 року ВП №68114370;
- 28 січня 2022 року приватним виконавцем винесено: постанову про відкриття виконавчого провадження №68404265, постанову про арешт коштів боржника ВП №68404265, постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника ВП №68411778 (а.с.14, 17-18, 19-20), які були надіслані ОСОБА_1 рекомендованим листом, проте були не вручені адресату у зв'язку з відсутністю за вказаною адресою, що підтверджується копіями конверта та довідки про причини повернення (а.с.22);
- 28 січня 2022 року приватним виконавцем винесено постанову про об'єднання виконавчих проваджень №68114370 та №68404265 у зведене виконавче провадження №68114370 (а.с.21);
- 16 серпня 2023 року приватним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника ВП №68404265 (а.с.23-24).
Згідно відповіді на запит №130026711 від 12 січня 2022 року до Міністерства внутрішніх справ України щодо зареєстрованих за боржником транспортних засобів (а.с.28), у МВС відсутні дані про зареєстровані за боржницею ОСОБА_1 транспортні засоби.
Крім того, 16 серпня 2023 року приватним виконавцем сформовано Інформаційну довідку №343033466 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта., відповідно до якої у власності боржниці ОСОБА_1 наявні: земельна ділянка з кадастровим номером 5621887300:02:002:0159, площею 0,1433 га з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що знаходиться в АДРЕСА_1 та житловий будинок з надвірними будівлями за вказаною адресою (а.с.26-27).
Таким чином, твердження приватного виконавця про те, що у боржниці ОСОБА_1 відсутнє майно на яке можна було б звернути стягнення, не відповідає дійсності.
Згідно відповіді на запит №198331677 від 02 квітня 2024 року до Державної прикордонної служби України щодо перетину боржником державного кордону (а.с.30), боржниця ОСОБА_1 14 серпня 2023 року, 10 вересня 2023 року та 31 жовтня 2023 року перетинала кордон.
Наразі, на переконання приватного виконавця, боржниці ОСОБА_1 відомо про наявність відкритого виконавчого провадження, що підтверджується тим, що у період з січня по лютий 2022 року з боржниці було утримання із заробітної плати і про підстави таких відрахувань, на думку приватного виконавця, боржниця не могла не знати.
Також в обґрунтування подання про обмеження виїзду виконавець вказує, що рішення залишається невиконаним, боржниця ОСОБА_1 вчиняє діяння, направлені на умисне невиконання рішень, оскільки неодноразово перетинала державний кордон.
У даному випадку суд враховує, що статтею 33 Конституції України встановлено, що кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Разом з тим, свобода пересування гарантована ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав і основоположних свобод, яка передбачає, що кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цього права не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.
У справі "Гочев проти Болгарії" від 26 листопада 2009 року, Європейський суд з прав людини сформулював загальні стандарти щодо права на свободу пересування, зазначивши, що таке обмеження має відповідати одразу трьом критеріям: по-перше, має ґрунтуватися на законі, по-друге, переслідувати одну з легітимних цілей, передбачених у ч. 3 ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції, і по-третє, знаходитися в справедливому балансі між правами людини та публічним інтересом (тобто бути пропорційним меті його застосування).
Тобто, наявність лише самого зобов'язання не наділяє приватного виконавця правом на звернення до суду з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за кордон.
Саме державний виконавець зобов'язаний довести суду з наданням відповідних матеріалів виконавчого провадження необхідність обмеження конституційного права боржника у виконавчому провадженні.
Отже, як випливає з наведеного вище, підставою обмеження особи у праві виїзду за межі України є не лише наявність невиконаних зобов'язань, покладених на боржника - фізичну особу судовим рішенням або рішенням іншого органу (посадової особи), а також винна поведінка цієї особи, яка полягає в ухиленні від виконання таких зобов'язань.
Аналізуючи наведені норми законодавства, суд вважає, що тимчасове обмеження боржника в праві виїзду за межі України є винятковим заходом обмеження особистої свободи фізичної особи, який застосовується лише за наявності достатніх підстав вважати, що така особа ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на неї відповідним рішенням, та має намір вибути за межі України з метою невиконання цього рішення.
Судом встановлено, що приватним виконавцем будь-яких доказів, що свідчать про навмисне чи інше свідоме ухилення боржниці ОСОБА_1 з її вини від виконання обов'язків, покладених на неї рішенням інших органів, до суду надано не було.
Крім того, обґрунтовуючи своє подання, приватний виконавець не зазначила та обґрунтувала, які саме дії чи бездіяльність боржниці ОСОБА_1 , крім того, що вона перетинала державний кордон, свідчать про її ухилення від виконання відповідних рішень, і не надала жодного належного та допустимого доказу на підтвердження своїх доводів.
Так, матеріали справи не містять відомостей про отримання боржником копій постанов державного виконавця про відкриття виконавчого провадження, оскільки після повернення листів у зв'язку з відсутністю боржниці за вказаною адресою, ніщо не заважало приватному виконавцю надіслати їх повторно, а тому існують обґрунтовані сумніви в тому, що боржниця ОСОБА_1 знає про існування даного виконавчого провадження.
До того ж, взагалі не має даних, що боржниця ОСОБА_1 знала про винесені відносно неї виконавчі написи про стягнення з коштів.
Відтак, доводи приватного виконавця про те, що боржниці ОСОБА_1 повинно бути відомо про наявність відкритих виконавчих проваджень, а отже вона обізнана про існування боргових зобов'язань на користь стягувачів, які не виконує, є голослівними та такими, що не заслуговують на увагу суду.
Окрім того, суд зазначає, що законодавцем передбачено право виконавця на розшук та привід боржника у разі його нез'явлення на виклик та право накладати штрафи, звертатись до відповідних органів з поданням про притягнення боржника до відповідальності,
Згідно п. 14 ч. 3 ст. 18 Закону України “Про виконавче провадження”, виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні. У разі якщо боржник без поважних причин не з'явився за викликом виконавця, виконавець має право звернутися до суду щодо застосування до нього приводу.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 36 Закону України “Про виконавче провадження”, у разі відсутності відомостей про місце проживання, перебування боржника - фізичної особи, а також дитини за виконавчими документами про відібрання дитини виконавець звертається до суду з поданням про винесення ухвали про розшук боржника або дитини.
Розшук боржника - юридичної особи, майна боржника організовує виконавець шляхом подання запитів до відповідних органів, установ або проведення перевірки інформації про майно чи доходи боржника, що міститься в базах даних і реєстрах, та перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) або його місцезнаходженням.
Відповідно до п. 27 ч. 1 ст. 23 Закону України “Про Національну поліцію”, поліція відповідно до покладених на неї завдань в тому числі, здійснює привід у виконавчому провадженні та розшук боржника.
Згідно ч. 1 ст. 438 ЦПК України, розшук боржника або дитини, привід боржника оголошуються за місцем виконання рішення або за останнім відомим місцем проживання (перебування) боржника або дитини чи місцезнаходженням їхнього майна, або за місцем проживання (перебування) стягувача.
Проте, матеріали справи не містять доказів звернення до суду з відповідними поданнями, як це передбачено ст. 438 ЦПК України та ст.ст. 18, 36 Закону України “Про виконавче провадження”.
Відповідно до ст. 13 Загальної декларації прав людини, кожна людина має право вільно пересуватися й обирати собі місце проживання в межах любої держави. Кожна людина має право залишати будь-яку країну, включаючи свою власну, і повертатися у свою країну.
Також ст. 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об'єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров'я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.
Законодавством України зазначені правовідносини регулюються ст. 313 ЦК України, відповідно до якої, фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.
Таким чином, для вирішення питання про обмеження у праві виїзду за межі України боржника, згідно вказаних правових норм, необхідним елементом є пропорційність втручання у право особи на вільне пересування, наявність справедливого балансу між публічним інтересом у демократичному суспільстві щодо належного виконання обов'язкових рішень суду та інших органів чи посадових осіб та міжнародних гарантій на вільне пересування особи, який забезпечується державним примусом у разі умисного невиконання боржником своїх обов'язків перед стягувачем, а застосоване державою відповідно до закону та з легітимною метою обмеження, ефективно забезпечує виконання боржником цього обов'язку.
Закон України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України" регулює порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в'їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв'язання спорів у цій сфері.
Ст. 6 даного Закону встановлено вичерпний перелік підстав для тимчасових обмежень у праві виїзду громадян України за кордон, зокрема, коли громадянин України ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи), - до виконання зобов'язань.
Отже, суд приходить до висновку, що така обов'язкова умова для застосування тимчасових обмежень для виїзду за кордон, як ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням суду або рішенням інших органів (посадових осіб), в розумінні ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження", ст. 6 Закону України "Про порядок виїзду з України і виїзду в Україну громадян України", матеріалами справи не підтверджується.
Тож, виходячи з вищевикладеного, у даному випадку задоволення подання з підстав, викладених приватним виконавцем, може призвести до безпідставного обмеження права фізичної особи на свободу пересування, яке передбачено законодавством України.
Враховуючи наведені норми права та встановлені обставини, суд дійшов висновку про відсутність підстав для застосування до боржниці ОСОБА_1 такого виключного заходу виконання рішень, як тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України без наявності всіх обов'язкових умов для вжиття таких заходів, а тому суд відмовляє у задоволенні подання приватного виконавця про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника без вилучення паспортного документа.
Керуючись ст. 33 Конституції України, ст. 313 ЦК України, ст.ст. 5, 18, 19, 28, 36 Закону України "Про виконавче провадження", ст. 6 Закону України "Про порядок виїзду з України і в їзду в Україну громадян України", ст.ст. 2, 4, 5, 12, 13, 76-82, 89, 258-260, 352-354, 441 ЦПК України, суд, -
У задоволенні подання приватного виконавця виконавчого округу Рівненської області Капустіної Дарії Анатоліївни про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника без вилучення паспортного документа - відмовити.
Ухвала суду може бути оскаржена до Рівненського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її постановлення.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: підпис
Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду
Суддя Дубровицького
районного суду Рівненської області Оборонова І.В.