Справа № 526/1439/24
Провадження № 3/526/891/2024
13 червня 2024 рокуГадяцький районний суд Полтавської області в складі
головуючої судді Максименко Л.В.
секретаря судового засідання Павленко Т. І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Гадяч справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла від військової частини НОМЕР_1 про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Хорів Острозького району Рівненської області, громадянина України, місце проживання АДРЕСА_1 , командир 55 запасної роти в/ч НОМЕР_1 , РНОКПП невідомий,
за ч.2 ст. 172-15 КУпАП
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" введено в Україні воєнний стан, який надалі було продовжено. За викладених обставин особливий період як часовий проміжок, що охоплює у тому числі воєнний стан, на даний час не завершився.
Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 26.08.2023 № 225 старший лейтенант ОСОБА_1 призначений на посаду командира 55 запасної роти військової частини НОМЕР_1 .
Згідно ст.ст. 3-6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, ОСОБА_1 під час проходження військової служби повинен свято та непорушно дотримуватись Конституції України і законів України, додержуватись правил військової ввічливості та поведінки, не допускати негідних вчинків, виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою.
ОСОБА_1 , внаслідок своєї недисциплінованості, грубо порушуючи вимоги п.4 розділу ІІ «Інструкції з надання доповідей і донесень про події, кримінальні правопорушення, військові адміністративні правопорушення та адміністративні правопорушення, пов'язані з корупцією, порушення військової дисципліни та їх облік у Міністерстві оборони України, Збройних Силах України та Державній спеціальній службі транспорту», не надав вчасно доповіді про неповернення з медичної консультації сержанта резерву 55 запасної роти головного сержанта ОСОБА_2 , який був відсутній в розташуванні запасної роти резерву військової частини НОМЕР_1 з 20.12.2023.
В ході проведення службового розслідування встановлено, що ОСОБА_2 з 20.12.2023 по 05.03.2024 на стаціонарному обстеженні та лікуванні не перебував, до клініки амбулаторної допомоги Національного військово-медичного клінічного центру «Головний військовий клінічний госпіталь» не звертався, що підтверджується відповіддю начальника вказаного госпіталю полковника медичної служби Олега Колісника за №545/4/7452 від 05.03.2024.
Внаслідок того, що командир 55 запасної роти військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 своєчасно та встановленим порядком не доповів про факт неповернення з медичної консультації головного сержанта ОСОБА_2 , останній отримував грошове забезпечення та котлове забезпечення, через що були здійснені надлишкові виплати грошових коштів та призвело до збитків державі у розмірі 28 487,47 грн, тобто ОСОБА_1 недбало ставився до військової служби в умовах особливого періоду.
У судове засідання ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить довідка про доставку СМС повідомлення на номер телефону, вказаний в протоколі, клопотання про перенесення розгляду справи від нього не надходило.
Частина 2 ст. 268 КУпАП не передбачає обов'язкову присутність при розгляді справи особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за ст. 172-15 КУпАП.
Стаття 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод», ратифікована Україною Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997 року, гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Заборона зловживання правом знайшла своє закріплення у статті 17 Конвенції, згідно якої жодне з положень Конвенції не може тлумачитись як таке, що надає будь-якій державі, групі чи особі право займатися будь-якою діяльністю або вчиняти будь-яку дію, спрямовану на скасування будь-яких прав і свобод, визнаних цією Конвенцією, або на їх обмеження в більшому обсязі, ніж це передбачено в Конвенції.
Тобто особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, зобов'язана добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки.
Враховуючи положення ст. 268 КУпАП вважаю за можливе розглянути справу у відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
Згідно ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності тощо.
Відповідно до ст.245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є, зокрема, повне, всебічне і об'єктивне з'ясування обставин справи.
Відповідно до п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 11.06.2004 року №11 Про окремі питання, що виникають при застосуванні судами положень ст.276 КУпАП, суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення має своєчасно, всебічно, повно й об'єктивно з'ясувати обставини справи і вирішити її в точній відповідності із законом.
Згідно ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Статтею 7 КУпАП встановлено, що провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно ч.1 ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст.26 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України (далі - Статут внутрішньої служби ЗСУ), затвердженого Законом України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України», військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення та провини несуть з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України «Про оборону України» дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.
Згідно з ч.4 ст.15 КУпАП за вчинення військових адміністративних правопорушень військовослужбовці, а також військовозобов'язані та резервісти під час проходження зборів несуть відповідальність, передбачену главою 13-Б цього Кодексу, за умови, якщо ці правопорушення не тягнуть за собою кримінальну відповідальність.
Частиною 2 ст. 172-15 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за недбале ставлення військової службової особи до військової служби, якщо це діяння вчинене в умовах особливого періоду.
Відповідно до ст.2 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.172-15 КУпАП, полягає у недбалому ставленні військової службової особи до військової служби в умовах особливого періоду.
Недбалим ставленням до військової служби є несумлінне ставлення службової особи до покладених на неї службових обов'язків, що виявляється в їх невиконанні (бездіяльність) або у неналежному виконанні (дія).
Несумлінне ставлення до службових обов'язків характеризує об'єктивну сторону вчиненого і полягає в тому, що за наявності реальної можливості діяти так, як того вимагають інтереси служби, винний або взагалі не діє, або хоча і діє, але неналежним чином.
Суб'єктом даного правопорушення є військова службова особа. Під військовими службовими особами розуміються військові начальники, а також інші військовослужбовці, які обіймають постійно чи тимчасово посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов'язків, або виконують такі обов'язки за спеціальним дорученням повноважного командування (примітка до ст.172-13 КУпАП).
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 26.08.2023 № 225 старший лейтенант ОСОБА_1 призначений на посаду командира 55 запасної роти військової частини НОМЕР_1 .
Відповідно до запису в Журналі реєстрації вихідних документів медичної роти військової частини НОМЕР_1 від 20.12.2023 №976 головний сержант ОСОБА_2 отримав направлення на консультацію до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Підтверджуючих документів про перебування на обстеженні або лікуванні у Головному військовому клінічному госпіталі в м. Київ ОСОБА_2 не надав, до розташування підрозділу військової частини НОМЕР_1 не прибув.
Доповідь про неповернення з медичної консультації до військової частини НОМЕР_1 головного сержанта ОСОБА_2 надійшла 26.01.2024 о 13:00 від командира 55 запасної роти військової частини НОМЕР_1 старшого лейтенанта ОСОБА_1 .
В ході проведення службового розслідування встановлено, що ОСОБА_2 з 20.12.2023 по 05.03.2024 на стаціонарному обстеженні та лікуванні не перебував, до клініки амбулаторної допомоги Національного військово-медичного клінічного центру «Головний військовий клінічний госпіталь» не звертався, що підтверджується відповіддю начальника вказаного госпіталю полковника медичної служби Олега Колісника за №545/4/7452 від 05.03.2024.
Внаслідок того, що командир 55 запасної роти військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 своєчасно та встановленим порядком не доповів про факт неповернення з медичної консультації головного сержанта ОСОБА_2 , останній отримував грошове забезпечення та котлове забезпечення.
Згідно довідки про нараховані суми грошового забезпечення від 28.02.2024 №411/368 ОСОБА_2 в період з 22.12.2023 по 25.01.2024 було нараховано 23 653,97 грн.
Відповідно до довідки - розрахунку вартості харчування головного сержанта ОСОБА_2 за період з 22.12.2023 по 25.01.2024 вартість харчування склала 4833,50 грн.
Таким чином, загальна сума збитків, завданих державі складає 28 487,47 грн, що підтверджується матеріалами службового розслідування, долученого до протоколу.
Стаття 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України (далі - Статут ВС ЗС України) зобов'язує військовослужбовців свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок.
Згідно статті 16 Статуту ВС ЗС України, кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.
Згідно вимог частини 2 статті 24 Закону України “ Про військовий обов'язок і військову службу, військова служба призупиняється для військовослужбовців, які самовільно залишили військові частини або місця служби, дезертирували із Збройних Сил України та інших військових формувань або добровільно здалися в полон, якщо інше не визначено законодавством.
Початком призупинення військової служби є день внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі заяви, повідомлення командира (начальника) військової частини про вчинене відповідно до частини четвертої статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України.
Підставою для призупинення військової служби є отримання військовою частиною письмового повідомлення правоохоронного органу про внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального правопорушення (витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань).
Військовослужбовці, військову службу яких призупинено, звільняються з посад та вважаються такими, що не виконують (не несуть) обов'язків військової служби. Контракт про проходження військової служби, а також виплата грошового та здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення таким військовослужбовцям призупиняються.
Час призупинення військової служби військовослужбовцям не зараховується до строку військової служби, вислуги у військовому званні та до вислуги років для виплати надбавки за вислугу років і призначення пенсії. На них не поширюються пільги та соціальні гарантії, встановлені законодавством для військовослужбовців.
Військовослужбовці, військову службу якім призупинено, не входять до чисельності Збройних Сил України та інших військових формувань.
Згідно п.4 розділу ІІ «Інструкції з надання доповідей і донесень про події, кримінальні правопорушення, військові адміністративні правопорушення та адміністративні правопорушення, пов'язані з корупцією, порушення військової дисципліни та їх облік у Міністерстві оборони України, Збройних Силах України та Державній спеціальній службі транспорту», доповіді та донесення про події, кримінальні правопорушення, військові адміністративні правопорушення та адміністративні правопорушення, пов'язані з корупцією, командири (начальники) військових частин надають своїм прямим начальникам за підпорядкованістю (керівники державних підприємств - керівнику структурного підрозділу Міністерства оборони України, на який покладено функціональне управління цим підприємством), повідомляють начальника органу управління Військової служби правопорядку та керівника відповідної спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері, у зоні діяльності яких військова частина виконує завдання за призначенням.
Проте, командиром 55 запасної роти військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 в порушення вимоги п.4 розділу ІІ «Інструкції з надання доповідей і донесень про події, кримінальні правопорушення, військові адміністративні правопорушення та адміністративні правопорушення, пов'язані з корупцією, порушення військової дисципліни та їх облік у Міністерстві оборони України, Збройних Силах України та Державній спеціальній службі транспорту», не було своєчасно надано доповіді про неповернення з медичної консультації сержанта резерву 55 запасної роти головного сержанта ОСОБА_2 .
Внаслідок чого, ОСОБА_2 отримував грошове забезпечення та котлове забезпечення, через що були здійснені надлишкові виплати грошових коштів та призвело до збитків державі у розмірі 28 487,47 грн.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 172-15 КУпАП підтверджується сукупністю інших досліджених в судовому засіданні доказів, які не викликають сумнівів у своїй достовірності і допустимості, зокрема даними, які містяться у протоколі про адміністративне правопорушення, витягах з наказів, письмовим поясненням особи, що притягаються до адміністративної відповідальності, а також іншими матеріалами справи в їх сукупності.
Вважаю, що в діях ОСОБА_1 є склад правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 172-15 КУпАП - недбале ставлення військової службової особи до військової служби, вчинене в умовах особливого періоду.
Отже, враховуючи доведеність матеріалами справи вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, вважаю за необхідне ОСОБА_1 піддати адміністративному стягненню у вигляді штрафу, так як саме таке адміністративне стягнення буде необхідним і справедливим з метою запобігання вчинення правопорушень в подальшому.
Відповідно до ст. 401 КУпАП у разі винесення суддею постанови про накладення адміністративного стягнення, особою, на яку накладено таке стягнення, сплачується судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що визначено Законом України «Про судовий збір».
Керуючись ст. ч.2 ст. 172-15 КУпАП, 221, 283, 284 Кодексу України про адміністративне правопорушення, суддя,
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 172-15 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень.
Стягти з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 605,60 грн.
Строк пред'явлення постанови до виконання - три місяці.
Штраф, накладений за вчинення адміністративного правопорушення та судовий збір вноситься особою, що притягнута до адміністративної відповідальності в установу банку України.
Штраф має бути сплачений особою, що притягнута до адміністративної відповідальності, не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
У разі несплати штрафу у вищезазначений строк постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби.
У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення стягується подвійний розмір штрафу - 34 000 грн, а також витрати на облік вчиненого правопорушення.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови до Полтавського апеляційного суду через Гадяцький районний суд.
Суддя: Л. В. Максименко