Справа № 369/22202/23
Провадження №4-с/369/46/24
25.04.2024 року м. Київ
Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:
головуючого судді Волчка А.Я.,
секретаря Лоу А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: приватний виконавець виконавчого округу Кіровоградської області Брандальський Дмитро Сергійович, акціонерне товариство "Райффайзен Банк" (стягувач), на дії приватного виконавця, -
У грудні 2023 року до суду надійшла скарга ОСОБА_1 на дії приватного виконавця. Свої вимоги мотивувала тим, що у провадженні приватного виконавця перебуває виконавче провадження щодо примусового виконання рішення суду про стягнення заборгованості в розмірі 376428,87 грн. та судового збору в розмірі 3219 грн. У межах провадження відповідно до постанови від 21 грудня 2023 року виконавцем накладено арешт на земельну ділянку площею 3,4803 га, яка розташована на території Крутеньківської сільської ради Голованівського району Кіровоградської області.
Вважає дії виконавця неправомірними в цій частині. Так, за рішенням суду, яким стягнено заборгованість, кредит у банку отримував ОСОБА_2 (її чоловік). Він помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а вона прийняла спадщину після його смерті. Спадщина складалась з частини житлового будинку та земельної ділянки площею 0,1421 га за адресою: АДРЕСА_1 . Натомість арештована земельна ділянка належить їй на підставі свідоцтва про право на спадщину після смерті її батька. Враховуючи, що для всіх спадкоємців існує однакова межа відповідальності за боргами спадкодавця (часткова відповідальність),тому накладений арешт на майно, що не є спадковим після смерті її чоловіка, має бути скасований у судовому порядку.
Просила суд:
визнати неправомірними дії приватного виконавця виконавчого округу Кіровоградської області щодо накладення арешту на земельну ділянку;
скасувати постанову про накладення арешту на майно боржника від 21.12.2023 у виконавчому провадженні ВП № 72727110 на належну на праві власності ОСОБА_1 земельну ділянку кадастровий номер 3521483900:02:000:0370, площею 3,4803 га, цільове призначення: для товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Крутеньківської сільської ради Голованівського району Кіровоградської області;
судові витрати покласти на приватного виконавця.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 02 січня 2024 року відкрито провадження у справі за скаргою ОСОБА_1 та витребувано у приватного виконавця оригінали матеріалів виконавчого провадження ВП72727110 для огляду та засвідчені належним чином копії матеріалів виконавчого провадження ВП72727110 для долучення матеріалів справи.
31 січня 2024 року до суду надійшла заява представника АТ "Райффайзен Банк" про розгляд скарги за відсутності їх представника та просили відмовити у задоволенні скарги.
07 лютого 2024 року до суду надійшли заперечення приватного виконавця виконавчого округу Кіровоградської області Брандальського Д.С., а також надані засвідчені належним чином копії матеріалів виконавчого провадження ВП 72727110.
Не погоджуючись з доводами скарги вказав, що у нього на виконанні перебуває виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_1 на користь банку заборгованість в загальному розмірі 379647,87 грн. На даний час сума боргу становить 357490,42 грн. Після відкриття виконавчого провадження ним направлені запити та не виявлено цінного рухомого майна, грошових коштів у банківських установах. Хоч і боржник перебуває у трудових відносинах, але відсутні підстави для звернення стягнення на заробітну плату.
Також ним встановлена наявність земельної ділянки площею 3,4803 га на території Крутеньківської сільської ради Голованівського району Кіровоградської області. У першу чергу звертається стягнення на земельну ділянку окрему від будинку, а в останню чергу на майно, де фактично проживає боржник. Тому 21 грудня 2023 року винесено постанову про накладення арешту на майно боржника, а саме на спірну ділянку, яку того ж дня направлено боржнику.
Просив відмовити у задоволенні скарги.
24 квітня 2024 року до суду надійшли письмові пояснення представника АТ "Райффайзен Банк".
У судове засідання представник скаржник ОСОБА_1 та представник скаржника ОСОБА_1 адвокат Кривошей О.Ю. не з'явилися. Представник скаржника ОСОБА_1 адвокат Кривошей О.Ю. надав заяву про розгляд скарги за відсутності скаржника та її представника. Просив задоволити вимоги у повному обсязі, а також стягнути витрати на правову допомогу у розмірі 56 000,00 грн.
У судове засідання приватний виконавець виконавчого округу Кіровоградської області Брандальський Д.С. не з'явився. Про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
У судове засідання представник стягувача не з'явився. Про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Подав заяву про розгляд скарги за їх відсутності.
У зв'язку з неявкою сторін в силу ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
За змістом частини першої статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Виконання судового рішення відповідно до змісту рішення Конституційного Суду України від 26 червня 2013 року N 5-рп/2013 у справі N 1-7/2013 є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.
За ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
За ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
При розгляді скарги встановлено, що рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 30 жовтня 2021 року позов Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено та стягнено суму заборгованості в розмірі 376428,87 грн. та судовий збір у розмірі 3219 грн., а всього 379647,87 грн.
07 листопада 2012 року Києво-Святошинським районним судом Київської області було видано виконавчий лист на виконання вищевказаного рішення.
Виконавчий лист неодноразово пред'являвся до примусового виконання.
Постановою приватного виконавця виконавчого округу Кіровоградської області Брандальського Д.С. від 08 вересня 2023 року відкрито виконавче провадження щодо примусового виконання виконавчого листа N 2-2978/2012 (ВП 72727110).
Постановами приватного виконавця виконавчого округу Кіровоградської області Брандальського Д.С. від 08 вересня 2023 року визначено основну винагороду виконавця в розмірі 35749,04 грн. та мінімальні витрати виконавчого провадження в розмірі 300 грн.
Постановою приватного виконавця виконавчого округу Кіровоградської області Брандальського Д.С. від 18 вересня 2023 року накладено арешт на кошти боржника ОСОБА_1 ..
На виконання судового рішення приватним виконавцем зроблено запити про перевірку майнового стану боржника: зареєстровані транспортні засоби відсутні (N 173987488 від 08 вересня 2023 року), відсутні рахунку (N 173987490 від 08 вересня 2023 року), наявність доходів (N 173987489 від 08 вересня 2023 року).
Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав N 347003588 від 18 вересня 2023 року за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на:
земельну ділянку з кадастровим номером 3521483900:02:000:0370, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Крутенівської сільської ради, Голованівський район, Кіровоградської області (право власності зареєстровано на підставі свідоцтва про право на спадщину, виданого Голованівською державною нотаріальною конторою Голованівського району Кіровоградської області 11 листопада 2015 року);
домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (1/2 частина свідоцтво про право власності та частина свідоцтво про право на спадщину, видані 11 січня 2011 року державним нотаріусом Києво-Святошинської районної державної нотаріальної контори).
За заявою боржника ОСОБА_1 постановою приватного виконавця виконавчого округу Кіровоградської області Брандальського Д.С. від 25 жовтня 2023 року знято арешт з рахунку, на який зараховується заробітна плата.
Постановою приватного виконавця виконавчого округу Кіровоградської області Брандальського Д.С. від 21 грудня 2023 року накладено арешту на майно боржника у виконавчому провадженні ВП № 72727110 на належну на праві власності ОСОБА_1 земельну ділянку кадастровий номер 3521483900:02:000:0370, площею 3,4803 га, цільове призначення: для товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Крутеньківської сільської ради Голованівського району Кіровоградської області
Копію вищевказаної постанови направлено 21 грудня 2023 року на адресу боржника ОСОБА_1 .
Разом з тим, з правомірністю винесення оскаржуваної постанови суд в повній мірі не погоджується.
Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Так, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
У рішенні "Горнсбі проти Греції" Європейський суд з прав людини наголосив, що відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду (див. рішення у справі "Філіс проти Греції" (Philis v. Greece) (N 1) від 27 серпня 1991 року, серія А, N 209, с. 20, п. 59). Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію (995_690) (див., mutatis mutandis, рішення у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom) від 21 лютого 1975 року (980_086), серія А, N 18, с. 16 - 18, п. 34 - 36). Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду". До того ж ЄСПЛ уже прийняв цей принцип у справах щодо тривалості судового провадження (див. останні рішення у справах "Ді Педе проти Італії" (Di Pede v. Italy) та "Заппія проти Італії" (Zappia v. Italy) від 26 вересня 1996 року, Reports of Judgments and Decisions 1996-IV, c. 1383 - 1384, п. 20 - 24 та с. 1410 - 1411, п. 16 - 20 відповідно).
У рішенні ЄСПЛ у справі "Войтенко проти України" від 29.06.2004 (заява N 18966/02) ЄСПЛ нагадує свою практику, що неможливість для заявника домогтися виконання судового рішення, винесеного на його чи її користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, що викладене у першому реченні пункту першого статті 1 Протоколу N 1 (994_535) (див. серед інших джерел, "Бурдов проти Росії" (980_045), заява N 59498/00, параграф 40, ЄСПЛ 2002-III; "Ясіуньєне проти Латвії", заява N 41510/98, параграф 45, 6 березня 2003 року).
У справі "Глоба проти України" Суд зазначає, що саме на державу покладається обов'язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції. Насамкінець, Суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності (див. рішення у справі "Comingersoll S.A." проти Португалії" (Comingersoll S.A. v. Portugal) [ВП], заява N 35382/97, п. 23, ECHR 2000-IV). Суд повторює, що пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia, захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати (див., наприклад, рішення від 19 березня 1997 року у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece), Reports 1997-II, п. 40; рішення у справі "Бурдов проти Росії" (Burdov v. Russia), заява N 59498/00, п. 34, ECHR 2002-III, та рішення від 6 березня 2003 року у справі "Ясюнієне проти Литви" ("…"), заява N 41510/98, п. 27). Держава зобов'язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці (див. рішення від 7 червня 2005 року у справі "Фуклев проти України" (Fuklev v. Ukraine), заява N 71186/01, п. 84).
Таким чином встановлена обов'язковість судового рішення, яке набрало законної сили, не дає підстав для висновку про можливість ставити його виконання в залежність від волевиявлення боржника або будь-яких інших осіб на вчинення чи не вчинення дій щодо його виконання, оскільки це б нівелювало значення самого права звернення до суду як засобу захисту та забезпечення реального відновлення порушених прав та інтересів.
Відповідно до частини першої, другої статті 18 Закону виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Виконавець зобов'язаний: здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; роз'яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов'язки.
Так, з судового рішення, яким стягнуто заборгованість з ОСОБА_1 вбачається, що дана заборгованість стягується як спадкоємця боржника чоловіка скаржниці. На час вирішення справи рішення суду про стягнення боргу спадкодавця в розмірі 379647,87 грн. не виконується боржником з 2012 року.
Оскільки зі смертю боржника грошові зобов'язання включаються до складу спадщини, строки пред'явлення кредитором вимог до спадкоємців боржника, а також порядок задоволення цих вимог регламентуються статтями 1281 і 1282 ЦК України. Стаття 1281 Цивільного кодексу України, яка визначає преклюзивні строки пред'явлення таких вимог, застосовується і до боргових зобов'язань. Сплив цих строків має наслідком позбавлення кредитора права вимоги (припинення його цивільного права), а також припинення таких зобов'язань (подібний правовий висновок викладено у пункті 39 постанови Великої Палати Верховного суду від 01 квітня 2020 року у справі N 520/13067/17 (провадження N 14-397цс19)).
Відповідно до частин першої та другої статті 1281 ЦК України спадкоємці зобов'язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги. Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги.
За правилом частини першої статті 1282 ЦК України спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.
Щодо порядку задоволення вимог кредитора спадкодавця, про що вказував представник ОСОБА_1 у заяві про скасування постанови про арешт майна.
У ЦК України серед положень про порядок задоволення вимог кредитора спадкодавця в імперативному порядку визначений справедливий баланс між законними інтересами та правомірними очікуваннями кредитора спадкодавця та відповідними, зустрічними їм, інтересами спадкоємців.
Дотримання цього балансу полягає в тому, щоб забезпечити задоволення вимог кредитора спадкодавця за рахунок спадкового майна, не порушивши майнових прав та інтересів спадкоємців такої особи.
Визначення цього балансу законодавцем сформульовано таким чином, що спадкоємці боржника повинні відповідати за його зобов'язаннями в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Зокрема, за правилом частини першої статті 1282 ЦК України спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.
Спадкування є способом безоплатного набуття майна, а тому стягнення боргів спадкодавця з його спадкоємців в межах вартості отриманої спадщини є справедливим по відношенню до законних інтересів та правомірних очікувань кредитора.
Урахування вартості спадщини дає підстави стверджувати, що спадкоємець може задовольнити вимоги кредитора спадкодавця за рахунок іншого власного майна, що не входить до складу спадщини, якщо успадковане майно становить для спадкоємця більший інтерес, ніж те власне майно, яке спадкоємець може передати кредитору в рахунок погашення заборгованості.
На підставі наведеного, приватний виконавець після отримання інформації про те, що судовим рішенням стягнуто заборгованість спадкодавця, зобов'язаний був з'ясувати у боржника щодо можливого погашення заборгованість за рахунок іншого (не успадкованого майна).
Натомість, надані копії матеріалів виконавчого провадження ВП № 72727110 не містять відомостей, що виконавець не звертався до скаржниці для з'ясування можливості погашення заборгованості за рахунок іншого майна.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що виконавець зобов'язаний був з'ясувати у боржника можливість звернення стягнення на земельну ділянку, яка не входила до спадкової маси, щоб не порушити майнових прав та інтересів спадкоємця.
Статтею 451 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
При розгляді скарги судом у цій справі не встановлено обставин та матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що виконавцем вжито усіх передбачених Законом заходів щодо ефективного та своєчасного виконання рішення суду, безпідставно виконуючи його лише як стягнення звичайної заборгованості. Такі дії (бездіяльність) виконавця порушують право ОСОБА_1 на справедливий судовий захист, невід'ємною складовою якого є право на виконання судового рішення, та призводить до безпідставного виконання судового рішення за рахунок майна, самостійно визначеного виконавцем без урахування думки боржника, зважаючи на специфіку даної заборгованості. Тому вимоги скарги підлягають до задоволення.
Обґрунтовуючи своє рішення, суд приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішенні у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, N 303А, п. 2958. Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Відповідно до частини 1 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно із статтею 134 ЦПК України:
1. Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи.
2. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
3. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
4. Суд може попередньо визначити суму судових витрат (крім витрат на професійну правничу допомогу), пов'язаних з розглядом справи або певною процесуальною дією. Така попередньо визначена судом сума не обмежує суд при остаточному визначенні суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Згідно із статтею 137 ЦПК України:
1. Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
2. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
3. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
4. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
5. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
6. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частини 8 статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Статтею 452 ЦПК України передбачено, що судові витрати, пов'язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника.
Установлено, що 11 грудня 2023 року ОСОБА_1 та АБ "Кривошей і партнери" укладеного договір про надання правничої (правової) допомоги, предметом якого є надання клієнту правничої (правової) допомоги з питань захисту інтересів клієнта. В порядку та на умовах, визначених цим договором.
Згідно пункту 4.1 вартість послуг по даному договору може визначатись цим договором та/або протоколом погодження договірної ціни. Протокол погодження договірної ціни, у разі його підписання, складає невід'ємну частину договору та являється додатком №1 до даного договору.
27 грудня 2023 року ОСОБА_1 та АБ "Кривошей і партнери" підписано протокол погодження договірної ціни, відповідно до якого вартість послуг за даним договором, а саме:
- юридичне консультування - 5 000,00;
- підготовка проекту заяви (звернення) - 5 000,00;
- підготовка проекту основної заяви по суті спору 20 000,00;
- підготовка заперечень - 5 000,00;
- підготовка інших процесуальних документів (заяви, клопотання, письмові пояснення) та інших листів - від 1000,00;
- представництво інтересів в суді першої інстанції - 3 000,00 за одне призначене судове засідання;
- гонорар успіху - 20 000,00;
- підготовка адвокатського запиту - 2 000,00;
- підготовка проекту апеляційної скарги (відзиву на апеляційну скаргу) - 20 000,00;
- представництво інтересів в суді апеляційної інстанції - 4 000,00 за одне призначене судове засідання;
- підготовка проекту касаційної скарги (відзиву на касаційну скаргу) - 20 000,00;
- представництво інтересів в суді касаційної інстанції - 5 000,00 за одне призначене судове засідання;
- оформлення та відправка поштової кореспонденції в інтересах Клієнта - 200 за 1 лист + компенсація витрат УППЗ «Укрпошта».
Згідно даних звіту про надані послуги загальна кількість годин, витрачених адвокатом, складає 12 годин, загальна вартість 30 000,00 гривень.
28 грудня 2023 року ОСОБА_1 та АБ "Кривошей і партнери" підписано акт приймання-передачі наданих послуг про те, що адвокатське бюро надало такі послуги:
- юридичне консультування (спілкування з клієнтом та визначення проблемного питання, аналіз документів, наданих клієнтом, надання остаточного правового висновку) - 10 000,00 гривень;
- підготовка проекту скарги на дії приватного виконавця - 20 000,00 гривень.
Згідно даних квитанції до прибуткового касового ордеру № 28/12 від 28 грудня 2023 року АБ "Кривошей і партнери" прийнято від ОСОБА_1 30 000,00 гривень.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 зазначено, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
У постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі №379/1418/18 вказано, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.
На підтвердження понесених судових витрат, позивачкою надано договір про надання правничої (правової) допомоги від 11 грудня 2023 року, протокол погодження договірної ціни, звіт на надані послуги, акт приймання-передачі від 28 грудня 2023 року та квитанцію до прибуткового касового ордеру.
Матеріали справи не містять клопотання приватного виконавця виконавчого округу Кіровоградської області Брандальського Дмитра Сергійовича про зменшення розміру судових витрат.
З огляду на вищевикладені обставини, суд вважає вищевказану задокументовану суму у розмірі 30 000,00 грн витрат на послуги адвоката обґрунтованою та правомірною.
Ураховуючи те, що матеріалами справи підтверджено понесення позивачкою судових витрат у зв'язку із розглядом справи, суд робить висновок, що з відповідача на користь позивачки слід стягнути судові витрати, пов'язані із надання професійної правничої допомоги у розмірі 30 000,00 гривень.
На підставі зазначеного та керуючись Законом України "Про виконавче провадження", ст. ст. 12,81,141,200,206,263-265,447-453ЦПК України, суд
Скаргу ОСОБА_1 , заінтересовані особи: приватний виконавець виконавчого округу Кіровоградської області Брандальський Дмитро Сергійович, акціонерне товариство "Райффайзен Банк" (стягувач), на дії приватного виконавця задоволити.
Визнати неправомірними дії приватного виконавця виконавчого округу Кіровоградської області щодо накладення арешту на належну на праві власності ОСОБА_1 земельну ділянку кадастровий номер 3521483900:02:000:0370, площею 3,4803 га, цільове призначення: для товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Крутеньківської сільської ради Голованівського району Кіровоградської області.
Скасувати постанову про накладення арешту на майно боржника від 21.12.2023 у виконавчому провадженні ВП № 72727110 на належну на праві власності ОСОБА_1 земельну ділянку кадастровий номер 3521483900:02:000:0370, площею 3,4803 га, цільове призначення: для товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Крутеньківської сільської ради Голованівського району Кіровоградської області.
Стягнути з приватного виконавця виконавчого округу Кіровоградської області Брандальського Дмитра Сергійовича на користь ОСОБА_1 на відшкодування судових витрат, пов'язаних із наданням професійної правничої допомоги 30 000,00 гривень
Ухвала суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня виготовлення повного тексту судового рішення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Андрій ВОЛЧКО