Справа № 369/16713/23
Провадження №1-кс/369/3444/23
01.04.2024 року м. Київ
Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі слідчого судді ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в режимі відеоконференції клопотання слідчого СВ Бучанського РУП ГУНП в Київській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_5 , погоджене прокурором Бородянського відділу Бучанської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_3 , про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за матеріалами досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023111050002904 від 16.07.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України,
До суду надійшло клопотання слідчого СВ Бучанського РУП ГУНП в Київській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_5 , погоджене прокурором Бородянського відділу Бучанської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_3 , про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за матеріалами досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023111050002904 від 16.07.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України.
Клопотання мотивовано тим, що СВ Бучанського РУП ГУНП в Київській області проводиться досудове розслідування в кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023111050002904 від 16.07.2023 за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України.
Під час досудового розслідування встановлено, що 15.07.2023 в період часу з 16 години 50 хвилин по 19 годину 10 хвилин, більш точного часу не встановлено, ОСОБА_4 поряд з домоволодінням, що за адресою: АДРЕСА_1 на території якого побачив транспортний засіб - мопед «Suzuki Lets 2», номер шасі НОМЕР_1 , яким користувалась ОСОБА_6 та в цей час у ОСОБА_4 виник кримінально протиправний умисел, направлений на незаконне заволодіння вказаним транспортним засобом, поєднаний з проникненням у інше сховище.
Одразу після цього, ОСОБА_4 , перебуваючи в тому ж місці в той же час, реалізуючи свій кримінально протиправний умисел, направлений на незаконне заволодіння транспортним засобом, діючи умисно, усвідомлюючи при цьому суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, не маючи дозволу власника чи користувача, з метою незаконного заволодіння транспортним засобом для подальшого використання його у своїх особистих цілях, через незамкнену вхідну хвіртку, проник на територію домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 . Після цього, ОСОБА_4 підійшов до мопеду «Suzuki Lets 2», номер шасі НОМЕР_1 , який знаходився на подвір'ї за вищевказаною адресою та викотив його за межі території домоволодіння.
У подальшому, без відриву у часі, ОСОБА_4 сів на сидіння та за допомогою ключа, який перебував в замку запалення, завів двигун мопеду, привівши його в рух, поїхав на ньому в напрямку місця свого тимчасового проживання, що по АДРЕСА_2 , тим самимнезаконно заволодів та отримав можливість розпоряджатися мопедом «Suzuki Lets 2», номер шасі НОМЕР_1 у власних цілях.
У зв'язку з чим, 28.07.2023 року ОСОБА_4 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України.
Таким чином, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, уродженець с. Вирва Радомишльського району Житомирської області, що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 та проживаючий за адресою: АДРЕСА_2 , який має базову загальною середньою освітою, не працевлаштований, не одружений, раніше не судимий, підозрюється у незаконному заволодіння транспортним засобом, поєднаному з проникненням в сховище, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення підтверджується доказами зібраними в рамках досудового розслідування цього кримінального провадження, а саме: 1) протоколом огляду місця події від 19.07.20223; 2) показами потерпілої ОСОБА_6 від 19.07.2023; 3) протоколом огляду за участю ОСОБА_7 від 19.07.2023; 4) показами свідка ОСОБА_8 від 19.07.2023; 5) показами свідка ОСОБА_9 від 19.07.2023; 6) показами свідка ОСОБА_10 від 19.07.2023; 7) іншими матеріалами кримінального провадження.
Однак, враховуючи те, що підозрюваний ОСОБА_4 , переховувався від органів досудового слідства, незважаючи на проведені оперативно-розшукові заходи місце його перебування встановлено не було, тому 18.08.2023 було винесено постанову про оголошення підозрюваного ОСОБА_4 в розшук.
Наразі, згідно з рапортом оперуповноваженого ВКП Бучанського РУП ГУНП в Київській області лейтенанта поліції ОСОБА_11 було встановлено місце знаходження ОСОБА_4 та останнього було затримано і на виконання вимог ухвали Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16.10.2023 року доставлено в суд.
Підставою застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є згідно ч. 2 ст. 177, ст. 194 КПК України наявність обґрунтованої підозри у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України, а саме у незаконному заволодінні транспортним засобом, поєднаному з проникненням в сховище, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України, а також наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Існування ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України обґрунтовується тим, що ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні ним злочину, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України, що відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином та за яке законом передбачене покарання у вигляді позбавлення волі строком від 5 до 8 років. Крім цього, 18.08.2023 постановою слідчого за погодженням з прокурором ОСОБА_4 , який переховується від органу досудового розслідування, оголошено в розшук, що дає підстави вважати, що підозрюваний перебуваючи на волі продовжить переховуватись від органу досудового розслідування та в подальшому від суду, про що також свідчить відсутність стійких соціальних зв'язків у підозрюваного, зокрема, останній не одружений, не має постійного місця роботи.
Також, ОСОБА_4 може вчинити ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме незаконно впливати на потерпілу та свідків у цьому ж кримінальному провадженні, оскільки йому відомі анкетні дані потерпілих та свідків, їх місця проживання і роботи, які можуть піддатися незаконному впливу з боку підозрюваного, що в подальшому призведе до спотворення їх показів, які вони даватимуть під час досудового розслідування та судового розгляду даного кримінального провадження.
Окрім того, у разі не обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваний ОСОБА_4 може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, оскільки в ході досудового розслідування можуть виникнути нові обставини та здобуті інші відомості, які свідчать про винуватість підозрюваного, тобто наявні ризики, передбачені п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Враховуючи викладене, слідчий просить застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Прокурор у судовому засіданні підтримав клопотання, пояснення надав аналогічні тексту клопотання та просив задовольнити з наведених у ньому підстав та застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
У судовому засіданні підозрюваний ОСОБА_4 заперечував щодо задоволення клопотання прокурора, та просив суд обрати йому запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою, оскільки він не переховувався від органів слідства, а лише втратив свій телефон та засоби зв'язку зі слідством, ненадовго виїхав до іншого міста на роботу а коли повернувся з'явився до відділку поліції самостійно і виявилося, що він перебуває у розшуку.
Заслухавши пояснення учасників процесу, вивчивши матеріали клопотання, слідчий суддя приходить до наступного.
Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити такі дії: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні (ч. 1 ст. 194 КПК України).
Так, положення кримінального процесуального законодавства не розкривають поняття «обґрунтованості підозри», в оцінці цього питання слідчому судді належить користуватися практикою Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права.
У своїх рішеннях, зокрема, «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Нечипорук та Йонкало проти України», Європейський суд з прав людини наголошує, що «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин.
При цьому факти що підтверджують обґрунтовану підозру не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок. Стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред'явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов'язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для обмеження прав особи.
Стаття 277 КПК України визначає вимоги до змісту повідомлення про підозру як процесуального документа. Так, повідомлення про підозру, окрім інших відомостей, має містити зміст підозри.
Достатність належить до оціночної категорії, тому в кожному кримінальному провадженні за внутрішнім переконанням слідчий, детектив, прокурор вирішують питання про достатність рівня підозри, обґрунтування якої (тобто її зміст) лягає в основу процесуального документа. Повідомлення про підозру це суб'єктивне, засноване на відповідній структурі складу злочину, формулювання обвинувачення у формі певної тези, яка лише у процесі досудового розслідування в повному обсязі може перерости у твердження у вигляді обвинувального акта.
Уявлення про «обґрунтовану підозру» має ґрунтуватися поміж інших факторів, на двох ключових критеріях: суб'єктивному та об'єктивному.
Перший критерій означає, що підозра має бути добросовісною, тобто особа, яка виконала затримання та оголосила підозру, має щиро підозрювати особу у вчиненні кримінального правопорушення, другий - що об'єктивно існують дані про скоєне кримінальне правопорушення і причетність особи до вчинення правопорушення. Такими даними можуть бути дії самого підозрюваного, наявні документи, речові докази, показання очевидців тощо.
Судом встановлено, що СВ Бучанського РУП ГУНП в Київській області проводиться досудове розслідування в кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023111050002904 від 16.07.2023 за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України.
При цьому, з матеріалів, доданих до клопотання вбачається, що 28.07.2023 року у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 276, ч. 1 ст. 278 КПК України, слідчим за погодженням з прокурором ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України.
Однак, через відсутність даних у слідства про місце знаходження підозрюваного ОСОБА_4 , 18.08.2023 було винесено постанову про оголошення останнього в розшук та 12.10.2023 року скеровано до суду клопотання про надання дозволу на затримання підозрюваного ОСОБА_4 , з метою його приводу до суду для участі у розгляді клопотання про застосування щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Так, згідно з ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16.10.2023 року, слідчим суддею ОСОБА_12 було задоволено клопотання слідчого та надано дозвіл на затримання підозрюваного ОСОБА_4 .
При цьому, згідно з рапортом оперуповноваженого ВКП Бучанського РУП ГУНП в Київській області лейтенанта поліції ОСОБА_11 , 01.04.2024 року було встановлено місце знаходження ОСОБА_4 та останнього було затримано і доставлено в суд для розгляду клопотання про застосування щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Перевіривши матеріали клопотання, слідчий суддя дійшов висновку про доведеність стороною обвинувачення обґрунтованості підозри щодо вчинення ОСОБА_4 , кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України, що підтверджується доданими до клопотання матеріалами, а саме: 1) протоколом огляду місця події від 19.07.2023; 2) показами потерпілої ОСОБА_6 від 19.07.2023; 3) протоколом огляду за участю ОСОБА_7 від 19.07.2023; 4) показами свідка ОСОБА_8 від 19.07.2023; 5) показами свідка ОСОБА_9 від 19.07.2023; 6) показами свідка ОСОБА_10 від 19.07.2023; 7) іншими матеріалами кримінального провадження.
Таким чином, дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя встановив, що висновки органу досудового розслідування про наявність підозри щодо вчинення ОСОБА_4 , кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України, не є очевидно необґрунтованими чи недопустимими.
Не вирішуючи питання про доведеність вини та правильність кваліфікації дій ОСОБА_4 , виходячи з наявних у суду матеріалів клопотання, слідчий суддя дійшов висновку про наявність обґрунтованої підозри щодо вчинення останнім вищезазначеного кримінального правопорушення за викладених у клопотанні обставин.
Вказане може бути підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження у виді запобіжного заходу.
Розділ ІІ Кримінального процесуального кодексу України визначає, що з метою досягнення дієвості кримінального провадження застосовуються заходи забезпечення цього провадження. До заходів забезпечення згідно з п. 9 ч. 2 ст. 131 цього Кодексу віднесені також запобіжні заходи. Порядок застосування до особи запобіжних заходів визначений главою 18 КПК України.
Згідно з ч. 1 ст. 176 КПК України запобіжними заходами є: 1) особисте зобов'язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт; 5) тримання під вартою.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
З аналізу зазначених норм слідує, що запобіжні заходи можуть застосовуватися, зокрема, до підозрюваного. Підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276 - 279 цього Кодексу, повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення (ч. 1 ст. 42 КПК України).
Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Санкція ч. 2 ст. 289 КК України передбачає покарання у виді позбавленням волі на строк від п'яти до восьми роківз конфіскацією майна або без такої.
Разом з тим, на підставі ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам кримінальним провадження.
Системний аналіз норм чинного законодавства свідчить про те, що при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу дослідженню підлягають чотири групи обставин:
- чи наявна обґрунтована підозра у вчиненні особою кримінального правопорушення;
- чи наявні ризики кримінального провадження;
- індивідуальні обставини підозрюваного, передбачені статтею 178 КПК України;
-чи наявні обставини, які є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених ч. 1 ст. 176 КПК України, не може запобігти доведеним під час розгляду клопотання ризикам.
Разом з тим, коли йдеться про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, слід також зважати на те, чи наявні у справі специфічні ознаки того, що цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують правило поваги до особистої свободи (наприклад, рішення у справі "Лабіта проти Італії" (980_009) (Labita v. Italy), N 26772/95, п. 153, ECHR 2000-IV)
Згідно зі ст. 8 КПК України, кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. Оскільки чинне законодавство не розкриває поняття обґрунтованої підозри, враховуючи ст. 8, 9 КПК України, слід керуватися позиціями Європейського суду з прав людини. З точки зору практики ЄСПЛ, обґрунтованість підозри - це певний стандарт доказування, який означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі "Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства" від 30.08.1990, п. 32, Series A, N 182). При чому факти, які викликали підозру, не обов'язково мають бути одного рівня з тими, які необхідні для того, щоб не лише обґрунтувати засудження, а й пред'явити обвинувачення, що є наступною стадією в процесі розслідування кримінальної справи (рішення у справі «Murrаyv.UnitedKingdom», 14310/88, 28.10.1994, п. 55).
Описана у клопотанні фабула у сукупності з наданими прокурором поясненнями та представленими матеріалами кримінального провадження дає слідчому судді можливість дійти висновку про наявність ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України.
Досліджені матеріали у взаємному зв'язку з обставинами кримінальних правопорушень, дають слідчому судді підстави дійти до висновку про наявність обґрунтованої підозри.
Відповідно до ч. 4 ст. 193 КПК України за клопотанням сторін або за власною ініціативою слідчий суддя має право дослідити будь-які матеріали, що мають значення для вирішення питання про застосування запобіжного заходу. В світлі конкретних обставин даного клопотання, досліджених матеріалів достатньо для того, щоб в рамках судового контролю, який здійснюється слідчим суддею при розгляді питання про застосування запобіжного заходу, дійти висновку про наявність обґрунтованої підозри. Підозра є обґрунтованою, вона ґрунтується на відомостях, що об'єктивно пов'язують підозрюваного із вчиненим кримінальним правопорушенням.
Необхідно зауважити, що на даному етапі провадження слідчий суддя не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, винуватість чи невинуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення. Слідчий суддя на підставі оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення кримінального правопорушення вірогідною та достатньою (за стандартом "обґрунтованої підозри") для застосування щодо неї запобіжного заходу.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. При визначенні ризиків закон не вимагає неспростовних доказів того, що підозрюваний однозначно, поза всяким сумнівом, здійснюватиме відповідні дії, однак, вимагає обґрунтування, що він має реальну можливість їх здійснити під час вирішення питання про застосування запобіжного заходу або в майбутньому. Отже, ризики, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК, слід вважати наявними за умови достатньої вірогідності їх здійснення.
Як обов'язковий критерій застосування запобіжного заходу ризик кримінального провадження має прогностичний характер, його визначення у конкретний проміжок часу спрямоване на усунення негативного впливу на кримінальне провадження в майбутньому. Безумовно, наявність заявлених ризиків має обґрунтовуватися. Однак в переважній більшості випадків, враховуючи їх вірогідний характер, класичні категорії доказування, притаманні судовому процесу, при їх обґрунтуванні не застосовуються. При встановленні ризиків кримінального провадження слідчий суддя застосовує стандарт достатності підстав вважати, що підозрюваний може вдатися до дій на шкоду кримінальному провадженню. Оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, слідчий суддя має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.
На переконання сторони обвинувачення, в цьому провадженні існують ризики, що підозрюваний може: переховуватися від органу досудового розслідування та суду; незаконно впливати на потерпілих, свідків у цьому кримінальному провадженні; може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Судом враховано, що ОСОБА_4 , підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбачених ч. 2 ст. 289 КК України. Санкція частини даної статті відносить інкриміноване правопорушення до тяжких злочинів і передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк до 8 років з конфіскацією майна або без такої. Отже, очікування можливого суворого вироку може мати значення. Досудове розслідування як процедура, пов'язана з притягненням особи до відповідальності, не є статичною, що обумовлює можливість непрогнозованої зміни поведінки такої особи, адже співставлення можливих негативних для підозрюваного наслідків переховування у вигляді його ув'язнення у невизначеному майбутньому, із можливим засудженням до покарання у виді позбавлення волі у перспективі робить цей ризик достатньо високим.
Отже, оцінюючи можливість підозрюваного переховуватися від органу досудового розслідування, слідчий суддя вважає такі дії цілком вірогідними в будь-який момент кримінального провадження.
При цьому, суд враховує, те що підозрюваний ОСОБА_4 , самостійно з'явився до відділку поліції щойно дізнався про перебування його в розшуку та пояснив що був відсутнім за своїм місцем проживання через життєвий збіг обставин, а саме виїзду на роботу в іншу область та втрату телефону і контактів зі слідством.
Враховуючи наведене вище, існування інших ризиків також є цілком вірогідним, однак наразі стороною обвинувачення вони є в повній мірі недоведеними.
З урахуванням обґрунтованої підозри та встановлених ризиків кримінального провадження, застосування до підозрюваного запобіжного заходу вбачається обґрунтованим. Отже, на даному етапі кримінального провадження застосування запобіжного заходу є об'єктивно необхідним з метою дієвості відповідного кримінального провадження і належної процесуальної поведінки підозрюваного.
Згідно зі ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків кримінального провадження, слідчий суддя на підставі наданих сторонами матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності додаткові відомості щодо кримінального правопорушення та особи підозрюваного.
Дослідивши надані сторонами кримінального провадження відомості, слідчий суддя під час обрання ОСОБА_4 , запобіжного заходу враховує такі обставини:
- надані відомості свідчать про вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 289 КК України КК України;
-інкримінований злочин КК України відноситься до тяжкого злочину і у разі визнання підозрюваного винуватим, йому може загрожувати покарання у виді позбавлення волі на самий строк до 8 років з конфіскацією майна чи без такої.
Щодо застосування найбільш суворого запобіжного заходу, то слідчий суддя зазначає наступне.
Встановлені під час судового засідання обставини у свої сукупності та взаємозв'язку формують у слідчого судді переконання, що запобігти доведеним під час розгляду клопотання ризикам неможливо без застосування запобіжного заходу.
Частиною 1 ст. 176 КПК України встановлена відповідна ієрархія запобіжних заходів від найбільш м'якого (особисте зобов'язання) до найбільш суворого (тримання під вартою). Слідчий суддя відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам (ч. 3 ст. 176 КПК України).
Європейський суд з прав людини неодноразово, в тому числі, у його "пілотному" рішенні від 10.02.2011 у справі "Харченко проти України", рішенні від 29.09.2011 у справі "Третьяков проти України", рішенні від 06.11.2008 у справі "Єлоєв проти України" зазначав, що тримання особи під вартою у кожному випадку повинне мати безсумнівне обґрунтування, а також що за будь-яких обставин суд зобов'язаний розглянути можливість застосування менш обтяжливих альтернативних запобіжних заходів.
Згідно з положеннями ч. 4 ст. 194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені п. 1 і 2 ч. 1 цієї статті, але не доведе обставин, передбачених п. 3 ч. 1 цієї статті, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного обов'язки, передбачені ч. 5 цієї статті.
Стороною обвинувачення не обґрунтовано, які саме обставини об'єктивно свідчать про недостатність застосування до підозрюваного більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні.
У цьому кримінальному провадженні на даному етапі слідчий суддя не вбачає за доцільне застосовувати до підозрюваного найбільш суворий запобіжний захід, оскільки ризикам кримінального провадження можна запобігти, застосувавши відносно ОСОБА_4 ,. запобіжний захід у виді особистого зобов'язання.
Відповідно до ст.179 КПК України, особисте зобов'язання полягає у покладенні на підозрюваного, обвинуваченого зобов'язання виконувати покладені на нього слідчим суддею, судом обов'язки, передбачені ст. 194 цього Кодексу. Підозрюваному, обвинуваченому письмово під розпис повідомляються покладені на нього обов'язки та роз'яснюється, що в разі їх невиконання до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Контроль за виконанням особистого зобов'язання здійснює слідчий, а якщо справа перебуває у провадженні суду, - прокурор.
З урахуванням обставин справи, слідчий суддя вважає за необхідне застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання.
Окрім цього, застосовуючи щодо підозрюваного ОСОБА_4 ,. запобіжний захід у виді особистого зобов'язання, слідчий суддя вважає за необхідне відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України покласти на нього на строк не більше двох місяців наступні обов'язки: прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора чи суду, котрі будуть здійснювати розслідування чи розгляд по суті кримінального провадження щодо нього; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання чи роботи; утримуватися від спілкування із потерпілим та свідками у вказаному провадженні.
Окремо слід зауважити, що згідно зі ст. 198 КПК України висловлені в ухвалі слідчого судді за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри, не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінального проваджень.
Керуючись ст.177, 178, 179, 181, 186, 193, 194, 205, 309 КПК України, слідчий суддя,
У задоволенні клопотання - відмовити.
Застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Вирва Радомишльського району Житомирської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , громадянина України, з базовою загальною середньою освітою, не працевлаштованого, не одруженого, раніше не судимого, - запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання в межах строку досудового розслідування, а саме до 11 травня 2024 року (включно).
Покласти на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні обов'язки:
- прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора чи суду, котрі будуть здійснювати розслідування чи розгляд по суті кримінального провадження щодо нього;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання чи роботи;
- утримуватися від спілкування із потерпілим та свідками у вказаному провадженні;
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення, в частині відмови у застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, в решті ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_13