"13" червня 2024 р. Справа № 363/2305/24
Іменем України
(ЗАОЧНЕ)
13 червня 2024 року м. Вишгород
Вишгородський районний суд Київської області у складі:
Головуючого судді - Рукас О.В.;
за участю секретаря судових засідань - Охоти Г.С.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження позовну заяву ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (адреса місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30; код ЄДРПОУ - 35625014), в інтересах якого діє ОСОБА_1 (адреса для листування: АДРЕСА_1 ), до ОСОБА_2 (остання відома зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості за договором позики, -
До Вишгородського районного суду Київської області надійшла позовна заява ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості договором позики.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що 19.12.2021 року між ТОВ «ФК «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_2 було укладено договір позики № 77138121, відповідно до п. 1 якого ТОВ «ФК «1 безпечне агентство необхідних кредитів» зобов'язалося передати ОСОБА_2 у власність грошові кошти (позику), на погоджений умовами договору строк, шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок ОСОБА_2 . В свою чергу, ОСОБА_2 зобов'язалася повернути ТОВ «ФК «1 безпечне агентство необхідних кредитів» таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково, та сплатити ТОВ «ФК «1 безпечне агентство необхідних кредитів» плату від суми позики.
14.06.2021 року між ТОВ «ФК «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено договір факторингу № 14/06/21, у відповідності до умов якого ТОВ «ФК «1 безпечне агентство необхідних кредитів» передало ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» прийняло належні ТОВ «ФК «1 безпечне агентство небідних кредитів» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників.
Відповідно до реєстру боржників № 11 від 27.10.2023 року до договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021 року ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_2 у розмірі 21 012 грн. 88 коп., з яких: 9 500 грн. 00 коп. - заборгованість за основною сумою боргу, 11 512 грн. 88 коп. - заборгованість за процентами за позикою.
З моменту отримання права вимоги ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» не здійснювало нарахування жодних санкцій. Таким чином, ОСОБА_2 має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» за договором позики № 77138121 від 19.12.2021 року у вищезазначеному розмірі.
Враховуючи вищевикладене, ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» просило позовні вимоги задовольнити, стягнути з ОСОБА_2 вказану суму заборгованості за договором позики, вирішити питання про розподіл судових витрат.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями головуючим суддею по справі було визначено суддю Рукас О.В.
Ухвалою суду від 17.05.2024 року провадження у справі було відкрито у порядку спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання, встановлено строк для реалізації учасниками справи своїх процесуальних прав, зокрема, шляхом подачі заяв по суті справи.
У судове засідання представник позивача не з'явився, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце судового засідання. У позовній заяві представником позивача заявлено клопотання (а.с. 5), в якому висловлено прохання щодо проведення судового розгляду за відсутності сторони позивача, а також надано згоду на ухвалення заочного рішення суду.
Копію ухвали суду від 17.05.2024 року було доставлено в електронний кабінет позивача та представника позивача 17.05.2024 року, що підтверджується наявними у матеріалах справи довідками, сформованими засобами автоматизованої системи документообігу суду. На момент ухвалення судового рішення від сторони позивача будь-яких інших заяв, клопотань не надходило.
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явилася, про причини неявки не повідомила. Про дату, час та місце судових засідань ОСОБА_2 повідомлялася шляхом направлення судової повістки про виклик до суду за її останньою відомою офіційно зареєстрованою адресою проживання, шляхом публікації оголошення про виклик до суду на офіційному веб-порталі Судової влади України з огляду на відсутність у ОСОБА_2 зареєстрованого місця проживання, а також шляхом публікації оголошення про виклик до суду на офіційному веб-сайті Вишгородського районного суду Київської області. Як вбачається з наявних у матеріалах справи зворотних поштових повідомлень, всі поштові відправлення, що направлялися судом ОСОБА_2 , за останньою відомою зареєстрованою адресою проживання були повернуті у зв'язку з відсутністю адресата за вказаною адресою. Станом на момент ухвалення судового рішення від відповідача ані засобами поштового зв'язку, ані на офіційну електронну адресу суду, ані в будь-який інший спосіб не надходило жодних заяв, клопотань, у тому числі відзиву на позовну заяву.
Відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Відповідно до ч. 11 ст. 128 ЦПК України відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, а також заінтересована особа у справах про видачу обмежувального припису викликаються до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів, а у разі розгляду справи про видачу обмежувального припису - не пізніше 24 годин до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.
Суд звертає увагу, що положення чинного процесуального законодавства не передбачають обов'язку суду, в якого відсутні відомості щодо місця проживання чи перебування учасника справи, крім як відомостей про офіційно зареєстроване місце проживання/перебування, повторно направляти судові повістки про виклик до суду. Повернення поштового відправлення з відміткою про закінчення строку зберігання, яке відправлялася за офіційно зареєстрованою адресою проживання відповідача, що є єдиними відомостями про його проживання, які перебувають у володінні суду, є належним виконанням суду свого процесуального обов'язку щодо повідомлення особи про дату, час і місце судового засідання, а відповідно вважається належним чином повідомленням особи про проведення судового розгляду.
У Постанові КЦС ВС від 23.01.2023 року у справі № 496/4633/18 зроблено висновок, що листи, що повернулися з відміткою/довідкою поштового відділення про причину повернення - «за закінченням терміну зберігання» або «інші причини», є належно врученими, якщо їх було направлено на адресу, вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань або на адресу місця реєстрації фізичної особи чи адресу, самостійно зазначену стороною як адреса для листування.
Таким чином, відповідач ОСОБА_2 була належним чином повідомлена про дату, час і місце судового розгляду.
Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Враховуючи, що учасники справи, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце судового розгляду, у судове засідання не з'явилися, зважаючи на наявність клопотання сторони позивача про проведення судового розгляду за відсутності представника позивача, зважаючи на відсутність клопотань про відкладення судового розгляду, суд вважає за можливе проводити судове засідання за відсутності учасників справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Судом встановлено, що позивачем було висловлено згоду на проведення заочного розгляду справи та ухвалення заочного рішення, засвідчено обізнаність щодо наслідків ухвалення заочного рішення суду.
З урахуванням вищевикладеного, оскільки ОСОБА_2 , будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце судового розгляду, у судове засідання не з'явилася, про причини неявки не повідомила, відзив на позовну заяву у встановлений судом строк не надала, а позивач не заперечував проти ухвалення заочного рішення, то суд відповідно до ст.ст. 280, 281 ЦПК України вважає за необхідне провести заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів з наступним ухваленням заочного рішення.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Оскільки учасники справи у судове засідання не з'явилися, то фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Розглянувши матеріали позовної заяви, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ч. 1 ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно з статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
У Постанові КЦС ВС від 16.12.2020 року у справі № 561/77/19 зроблено висновок, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.
Відповідно до ч. 1 ст. 10 ЗУ «Про електронну комерцію» електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт).
Відповідно до ч. 1, 3, 4, 6, 8 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
У Постанові КЦС ВС від 12.01.2021 року у справі № 524/5556/19 зроблено висновок, що оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачкою за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину.
Судом встановлено, що 19.12.2021 року між ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_2 було укладено договір позики № 77138121 (а.с. 6). Відповідно до п. 12 вказаного договору вбачається, що договір позики укладено дистанційно, в електронній формі, з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, шляхом надсилання електронного повідомлення про прийняття (акцепт) пропозиції та підписано накладенням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Аналіз змісту укладеного договору позики дає можливість зробити висновок, що договір позики підписаний з боку ОСОБА_2 шляхом введення одноразового ідентифікатора електронного підпису - 3a0XGNo4IJ, а з боку ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» шляхом введення одноразового ідентифікатора електронного підпису - piH3T1JuH5.
Відповідно до п. 1 договору позики № 77138121 від 19.12.2021 року (а.с. 6) ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» передало у власність ОСОБА_2 грошові кошти на погоджений строк, шляхом їх перерахування на банківських картковий рахунок ОСОБА_2 на умовах строковості, зворотності, платності, а ОСОБА_2 зобов'язалася повернути позику, сплатити проценти від суми позики протягом строку позики згідно графіка платежів, або достроково.
Відповідно до п. 2 договору позики № 77138121 від 19.12.2021 року розмір позики було погоджено в 9 500 грн. 00 коп., строк позики визначено в 64 дні, а розмір фіксованої процентної ставки - 1,6% вдень. В укладеному договорі позики сторонами викладено інформацію щодо реальних витрат за позикою, реальної процентної ставки та реальної вартості наданої позики. Невід'ємним додатком до договору позики є графік платежів, який так само підписаний сторонами та містить інформацію щодо розміру, строків та порядку сплати платежів за договором позики.
Таким чином, суд приходить до висновку щодо доведеності факту укладення 19.12.2021 року між ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_2 в електронній формі з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи товариства договору позики № 77138121, у відповідності до умов якого ОСОБА_2 отримала суму грошових коштів у якості позики, а також взяла на себе зобов'язання з повернення суми позики та сплати процентів за користування нею.
Судом встановлено, що ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» свої зобов'язання за договором позики виконало належним чином, перерахувавши 19.12.2021 року на банківський рахунок ОСОБА_2 обумовлену суму позики у розмірі 9 500 грн. 00 коп. Вказані обставини стороною відповідача спростовано не було.
Судом встановлено, що 14.06.2021 року між ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено договір факторингу № 14/06/21 (а.с. 7-8).
Відповідно до п. 1.1 договору факторингу № 14/06/21 ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» зобов'язалося передати грошові кошти ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів», а ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» зобов'язалося відступити на користь ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» права грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав до боржників.
Відповідно до п. 1.2 договору факторингу № 14/06/21 перехід прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акту прийому-передачі відповідного реєстру боржників згідно додатку № 2, після чого ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» стає кредитором по відношенню до боржників та набуває відповідні права вимоги.
27.10.2023 року між ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» та ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» підписано акт прийому-передачі реєстру боржників № 11 від 27.10.2023 року за договором факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021 року (а.с. 11).
Згідно витягу з Реєстру боржників № 11 до договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021 року (а.с. 12) до ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» перейшло право вимоги ТОВ «1 безпечне агентство з необхідних кредитів» до ОСОБА_2 , що виникло на підставі договору позики № 77138121. Вказане право вимоги складається з права вимоги заборгованості у загальному розмірі 21 012 грн. 88 коп., з яких: 9 500 грн. 00 коп. - заборгованість за основною сумою боргу; 11 512 грн. 88 коп. - заборгованість за відсотками.
Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 1079 ЦК України сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Фактором, у свою чергу, може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.
Таким чином, договірні відносини факторингу передбачають особливий суб'єктний склад, оскільки сторонами такого договору можуть бути лише чітко визначені актом цивільного законодавства особи: клієнтом за договором факторингу може бути будь-яка фізична та юридична особа, які є суб'єктами підприємницької діяльності (ч. 2 ст. 1079 ЦК України), а фактором - банк чи інша фінансова установа, яка має право здійснювати факторингові операції (ч. 3 ст. 1079 ЦК України).
У Постанові ВС від 18.10.2023 року у справі № 905/306/17, а також постановах Верховного Суду від 29.06.2021 у справі №753/20537/18, від 21.07.2021 у справі №334/6972/17, від 27.09.2021 у справі №5026/886/2012 зазначено, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі.
Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.
З урахуванням викладеного, суд вважає доведеним отримання ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» права грошової вимоги до ОСОБА_2 за договором позики № 77138121 від 19.12.2021 року. Разом з тим, суд звертає увагу на наступне.
З розрахунку заборгованості за договором позики № 77138121 від 19.12.2021 року (а.с. 6) вбачається, що ОСОБА_2 допустила порушення своїх зобов'язань за договором позики № 77138121 від 19.12.2021 року, не здійснивши повернення суми позики та сплату процентів, внаслідок чого виникла заборгованість у вищезазначеному розмірі.
Аналізуючи обґрунтованість розміру заборгованості відповідача за кредитним договором, суд звертає увагу, що належним чином дослідити поданий стороною доказ розрахунку заборгованості за кредитним договором, перевірити його та оцінити в сукупності і взаємозв'язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов'язок суду (постанова КЦС ВС від 25.05.2022 року у справі № 219/7527/16-ц).
Кредитна заборгованість визначається умовами кредитного договору та вимогами закону, а суд у будь-якому разі має стягнути ту суму, яка була доведена і щодо якої у суду немає сумніву. Суд першої інстанції у межах наданих йому процесуальним законодавством повноважень не позбавлений можливості самостійно зробити розрахунок заборгованості, якщо не погоджується з розрахунком, наданим позивачем, оскільки незгода з наданим суду розрахунком не є підставою для відмови у задоволенні позову у повному обсязі (постанова КЦС ВС від 07.06.2023 року у справі № 234/3840/15-ц).
Суд звертає увагу, що умовами договору позики № 77138121 від 19.12.2021 року було погоджено надання суми позики у розмірі 9 500 грн. 00 коп. строком на 64 календарних днів з кінцевим терміном повернення позики 20.02.2022 року. При цьому розмір фіксованої процентної ставки за користування позикою визначено в 1,6 %.
З урахуванням цього, по настанню терміну повернення позики та сплати процентів, відповідно до погодженої між сторонами таблиці обчислення загальної вартості кредиту (а.с. 6), ОСОБА_2 зобов'язана була повернути всю суму позики у розмірі 9 500 грн. 00 коп., а також сплатити проценти за користування позикою протягом 64 календарних днів у розмірі 6 762 грн. 88 коп. При цьому з вказаної таблиці вбачається, що нарахування процентів за користування позикою здійснюється на існуючий залишок заборгованості за сумою позики, тому наданий розрахунок процентів за користування позикою ґрунтується на припущенні своєчасної сплати ОСОБА_2 чергових платежів за позикою, у тому числі на повернення основної заборгованості.
У зв'язку з цим суд звертає увагу, що в Постанові ВП ВС від 05.04.2023 року у справі № 910/4518/16 зроблено висновок, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України. У разі порушення позичальником зобов'язання з повернення кредиту настає відповідальність - обов'язок щодо сплати процентів відповідно до статті 625 ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором.
З урахуванням цього суд доходить до висновку, що право ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів», яке у подальшому перейшло до ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів», нараховувати проценти у розмірі 1,6 % за користування ОСОБА_2 наданою сумою позики у розмірі 9 500 грн. 00 коп. припинилося 20.02.2022 року, тобто в останній день обумовленого строку кредитування (строку позики). З настанням вказаного строку ОСОБА_2 зобов'язана була повернути суму позики, а також сплатити обумовлену суму процентів за користування нею у розмірі 6 762 грн. 88 коп.
Внаслідок порушення ОСОБА_2 своїх зобов'язань з повернення суми позики та сплати вказаних процентів у ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» виникло можливість застосування механізму захисту своїх інтересів відповідно до ст. 625 ЦК України, зокрема, шляхом нарахування процентної ставки за понадстрокове користування позикою.
При цьому, як вбачається з п. 2.3, 17 договору позики № 77138121 від 19.12.2021 року (а.с. 6), сторони погодили, що проценти за понадстрокове користування позикою не застосовується у період дії карантину.
На додаток до цього, відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Загальновідомим є факт, що 24.02.2022 року на всій території України запроваджено дію правового режиму воєнного стану. На даний момент часу строк дії правового режиму воєнного стану продовжено, внаслідок чого правові наслідки застосування вказаного правового режиму продовжують діяти.
Зважаючи, що між ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_2 виникли позикові відносини, які за змістом, складом та предметом підпадають під дію положень п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, суд приходить до висновку, що після допущення ОСОБА_2 прострочення свого зобов'язання, тобто після 20.02.2022 року, ТОВ «ФК «1 безпечне агентство необхідних кредитів» було позбавлено можливості не тільки нараховувати проценти за користування позикою, тобто поза межами обумовленого строку кредитування, але і позбавлено можливості застосування положень ст. 625 ЦК України, внаслідок погодженої неможливості нарахування відсотків за понадстрокове користування позикою у період дії карантину, а також внаслідок дії правового режиму воєнного стану.
З урахуванням цього, зважаючи, що ОСОБА_2 не здійснила повернення основної суми заборгованості за договором позики, що враховується при розрахунку суми процентів за користування нею, суд, зважаючи на обумовлений строк кредитування та встановлену процентну ставку, приходить до висновку щодо доведеності та обґрунтованості обов'язку ОСОБА_2 щодо повернення за договором позики № 77138121 від 19.12.2021 року заборгованості у загальному розмірі 19 228 грн. 00 коп., з яких: 9 500 грн. 00 коп. - заборгованість за основною сумою боргу, 9 728 грн. 00 коп. - заборгованість зі сплати процентів за користування позикою. Наявність заборгованості ОСОБА_2 щодо сплати процентів за договором позики у розмірі 11 512 грн. 88 коп. стороною позивача не доведено та належним чином не обґрунтовано, зокрема, відповідного розрахунку нарахування процентів у такому розмірі не надано.
Одним з основних принципів цивільного судочинства є змагальність сторін (стаття 12 ЦПК України). Статтею 81 ЦПК України на сторін покладено обов'язок довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
У спірних правовідносинах саме на позивача покладено обов'язок довести суду факт укладення між сторонами кредитного договору або отримання права вимоги за цим договором та прострочення виконання позичальником взятих на себе зобов?язань, а на відповідача - обов'язок спростувати розмір існуючої заборгованості.
Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно зі статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови ВС від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).
Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
З урахуванням вищевикладеного, суд за результатами повного, всебічного дослідження матеріалів позовної заяви, на основі достатньої сукупності належних, допустимих та достовірних доказів приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог.
Щодо судових витрат.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
З позовної заяви вбачається, що судові витрата позивача по справі складаються з: витрат на сплату судового збору за подання позовної заяви (3028 грн. 00 коп.), витрат, пов'язаних з розглядом справи, а саме витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за місцезнаходженням їх, забезпеченням доказів (1514 грн. 00 коп.).
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ст. 140 ЦПК України особа, яка надала доказ на вимогу суду, має право вимагати виплати грошової компенсації своїх витрат, пов'язаних із наданням такого доказу. Розмір грошової компенсації визначає суд на підставі поданих такою особою доказів здійснення відповідних витрат. Розмір витрат, пов'язаних з проведенням огляду доказів за місцем їх знаходження, забезпеченням доказів та вчиненням інших дій, пов'язаних з розглядом справи чи підготовкою до її розгляду, встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.
У випадках, коли сума витрат, пов'язаних з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за місцем їх знаходження, забезпеченням доказів та вчиненням інших дій, пов'язаних з розглядом справи чи підготовкою до її розгляду, повністю не була сплачена учасниками справи попередньо або в порядку забезпечення судових витрат, суд стягує ці суми зі сторони, визначеної судом відповідно до правил про розподіл судових витрат, встановлених цим Кодексом.
Граничний розмір компенсації витрат, пов'язаних з проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Судом встановлено, що в межах даної справи докази не витребувалися, заходи забезпечення доказів не вживалися. Будь-якого документального підтвердження щодо проведення огляду доказів за місцем їх знаходження та понесення у зв'язку з цим судових витрат позивачем не надано.
З урахуванням цього суд не вбачає підстав для відшкодування на користь позивача заявлених ним судових витрат у розмірі 1514 грн. 00 коп., понесених ним у зв'язку з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за місцем їх знаходження, забезпеченням доказів.
Зважаючи, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, зважаючи на розмір задоволених вимог відносно розміру заявлених вимог, то на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2 770 грн. 62 коп.
Враховуючи вищевикладене, керуючись положеннями ст.ст. 11, 526, 610, 612, 626, 1046-1056-1, 1077, 1079 ЦК України, ст.ст. 12, 81, 133, 141, 265 ЦПК України, суд, -
Позов ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (адреса місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30; код ЄДРПОУ - 35625014) до ОСОБА_2 (остання відома зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості за договором позики - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; остання відома зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (адреса місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30; код ЄДРПОУ - 35625014) суму заборгованості за договором позики № 77138121 від 19.12.2021 року у загальному розмірі 19 228 (дев'ятнадцять тисяч двісті двадцять вісім) гривень, з яких: 9 500 (дев'ять тисяч п'ятсот) гривень 00 копійок - заборгованість за основною сумою боргу, 9 728 (дев'ять тисяч сімсот двадцять вісім) гривень 00 копійок - заборгованість за процентами за користування позикою.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; остання відома зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (адреса місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30; код ЄДРПОУ - 35625014) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 770 (дві тисячі сімсот сімдесят) гривень 62 копійки.
У задоволенні решти вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подачі апеляційної скарги.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України. Повторне заочне рішення позивач та відповідач можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржено з загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Позивач:
ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (адреса місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30; код ЄДРПОУ - 35625014).
Відповідач:
ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; остання відома зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ).
Головуючий суддя О.В. Рукас