Справа № 361/486/24
Провадження № 2/361/2581/24
30.05.24
30 травня 2024 р. м.Бровари
Броварський міськрайонний суд Київської області в складі:
головуючого судді Писанець Н.В.,
при секретарі Перканюк І.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Бровари в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , у інтересах якого діє адвокат Калінін Сергій Костянтинович до Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», третя особа без самостійних вимог на предмет спору Броварський відділ державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню та стягнення суми, -
В провадженні Броварського міськрайонного суду Київської області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 , у інтересах якого діє адвокат Калінін С.К. до Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», третя особа без самостійних вимог на предмет спору Броварський відділ державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. В позовних вимогах позивач просить: визнати виконавчий напис №3497 вчинений 17.05.2017 року приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Завалієвим А.А. таким, що не підлягає виконанню щодо стягнення з позивача на користь АТ КБ «Приватбанк» суми боргу у розмірі 57783,23 грн. Позивач вважає, що виконавчий напис є незаконним та відповідно таким, що не підлягає виконанню. Виконавчий напис був вчинений з порушенням ст. 88 ЗУ «Про нотаріат», за відсутності документів, що підтверджують безспірність заборгованості боржника перед стягувачем, передбаченого Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів затвердженого постановою КМУ №1172. Також просив суд поновити строк позовної давності звернення із позовом та стягнути на його користь безпідставно набуті грошові кошти у розмірі 37090,63 грн. та понесені судові витрати.
Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 26.01.2024 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
18.03.2024 від представника відповідача надійшли письмові пояснення на позовну заяву, в якому сторона відповідача просила відмовити в задоволенні позову посилаючись на те, що виконавчий напис було вчинено відповідно до вимог діючого Законодавства, розмір заборгованості за кредитним договором був безспірний, нотаріусу були надані всі необхідні документи на підтвердження безспірності розміру заборгованості. Позивач був обізнаний про наявність заборгованості по кредитному договору.
Позивач та його представник в судове засідання не з'явились, просили суд проводити розгляд справи без їх виклику.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином.
Третя особа про розгляд справи повідомлялась належним чином, в судове засідання не з'явилась, пояснень щодо позову, відповідно до ч. 3 ст. 278 ЦК України, не надходило.
Дослідивши письмові докази та проаналізувавши їх в сукупності, суд дійшов висновку про наступне.
Судом встановлено, що між сторонами виник спір про можливість виконання виконавчого напису нотаріуса, вчиненого за зверненням відповідача, про стягнення з позивача заборгованості за кредитним договором.
Згідно зі статтею 87 Закону України "Про нотаріат" для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.
Статтею 88 Закону України "Про нотаріат" встановлено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року №296/5 (далі: Порядок) містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).
Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2Глави 16 розділу ІІ Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.
У разі, якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку).
При цьому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше (Постанова КЦС ВС від 23.01.2018 в справі № 310/9293/15ц).
Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису. Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172 (далі: Перелік).
Нотаріус, перш ніж вчинити виконавчий напис, повинен перевірити, чи підпадає заявлена вимога під той вид заборгованості, про який ідеться в Переліку, чи подані всі передбачені Переліком документи, чи оформлені такі документи належним чином, чи підтверджують подані документи безспірність заборгованості боржника перед кредитором та прострочення виконання зобов'язання, чи не виник спір між зацікавленими особами, чи не минув встановлений законодавством строк для вчинення виконавчого напису.
Належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, можуть бути виключно первинні документи, оформлені у відповідності до вимог ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність»
Відповідно до п.1 Переліку для одержання виконавчого напису подаються: а)оригінал нотаріально посвідченої угоди; б)документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання. Згідно з пунктом 2 Переліку для одержання виконавчого напису для стягнення заборгованості з підстав, що виникають з кредитних договорів, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями додаються:а)оригінал кредитного договору; б)засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.
Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком, нотаріус під час вчинення виконавчого напису не встановлює права та обов'язки учасників правовідносин, а лише перевіряє наявність необхідних документів (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.03.2018 у справі №910/5413/17).
Підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком. При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені вЗаконі «Про нотаріат'та Порядку вчинення нотаріальних дій.
Відповідно до підпунктів 5.1, 5.2, 5.3 пункту 5 Порядку вчинення нотаріальних дій виконавчий напис вчинюється на оригіналі документа (дублікаті документа, що має силу оригіналу), що встановлює заборгованість; якщо виконавчий напис не вміщується на документі, що встановлює заборгованість, він може бути продовжений чи викладений повністю на прикріпленому до документа спеціальному бланку нотаріальних документів; якщо за борговим документом необхідно провести стягнення частинами, виконавчий напис за кожним стягненням може бути зроблений на копії документа або на виписці з особового рахунку боржника; у цих випадках на оригіналі документа, що встановлює заборгованість, робиться відмітка про вчинення виконавчого напису і зазначаються, за який строк і яка сума стягнута, дата і номер за реєстром нотаріальних дій.
У постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року № 6-887цс викладений правовий висновок, згідно якого вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.
Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.
Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей15,16,18 ЦК України, статей 50,87,88 Закону «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису.
Як встановлено судом з наявних в справі доказів, на підставі кредитного договору від 06.08.2012р. та розрахунку заборгованості за договором, виконавчим написом №3497 вчиненим 17.05.2017 року приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Завалієвим А.А. проводилось стягнення з позивача ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» суми боргу у розмірі 57783,23 грн.
Відповідно до долученого до справи листа Броварського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) №2127 від 08.12.2023р., на виконанні у відділі перебувало виконавче провадження №54377674, 03.08.2017р. державним виконавцем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження. 23.09.2022 року винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу через заборону примусового виконання виконавчих написів нотаріусів у період воєнного стану. В ході проведення виконавчих дій, з боржника стягнуто кошти в розмірі 37090,63 грн. Залишок боргу за виконавчим провадженням становить 20692,60 грн. на користь стягувача та 2069,14 грн.виконавчого сбору.
Враховуючи наведене та вивчивши зміст письмових пояснень відповідача, суд доходить висновку, що вимоги позивача про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.
Щодо вимог про стягнення на користь позивача стягнутих в ході виконавчих дій грошових коштів у розмірі 37090,63 грн., суд погоджується з доводами представника відповідача, викладених у письмових поясненнях, щодо відсутності належного доказу дійсності стягнення, оскільки на його підтвердження позивачем долучено лише лист Броварського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) №2127 від 08.12.2023р - який не є первинним обліковим документом, як то касові, банківські документи, повідомлення банків, виписки банків, корінці квитанцій і касових чекових книжок, тому не може бути підтвердженням дійсного стягнення з позивача та отримання відповідачем вказаних вище грошових коштів. Враховуючи наведене, суд не находить підстав для задоволення вимог позивача у цій частині.
Щодо доводів позивача про поновлення строку позовної давності звернення із позовними вимогами у цій справі, суд доходить наступного.
Позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ч. 1 ст. 256 ЦК України).
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України). Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.
За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).
Початок позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Згідно з ч. ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовної вимоги. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з'ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє у задоволенні позову через його необґрунтованість. Лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла, і про це зробила заяву інша сторона спору, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем.
Вказаний висновок щодо строку позовної давності наведено в постанові Верховного Суду від 22 жовтня 2020 року у справі № 457/462/16-ц, провадження № 61-21807св19.
З даним позовом представник позивача звернувся 15.01.2024 року, просить поновити строк позовної давності з підстав обізнаності про вчинений виконавчий напис нотаріуса лише у липні 2020 року. Підставами для його поновлення вважає введений на території України з 12.03.2020р. по 30.06.2023р. карантин відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 11.03.2020р. №211 та введений Указом Президента України від 24.02.2022 року воєнний стан на території України.
Враховуючи, що відповідно до ч.4 ст.267 ЦК України, про застосування наслідків пропуску позовної давності у даній справі не зроблено заяви іншої сторони, підстав для вирішення питання щодо поновлення цього строку суд не розглядає та, як на окрему підставу для відмови у позові - не посилається.
Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи належать, зокрема, витрати на правничу допомогу.
Верховний Суд у своїх постановах неодноразово вказував, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.
На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження), а також документи, що свідчать про фактичне надання таких послуг.
При встановленні гонорару, враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Суд вважає за необхідне зазначити, що аналогічні критерії розумності та реальності застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Таким чином, суд не зобов'язаний присуджувати стороні всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час, тощо, - є неспівмірним.
Позивач ОСОБА_1 підтвердив витрати на правничу допомогу договором про надання правничої допомоги від 04.12.2023, та додатком №1 до договору від 04.12.2023 на суму 8000 грн.
Отже, виходячи з предмета та підстав позову, наявну судову практику в аналогічних спорах, обсяг виконаних безпосередньо адвокатом робіт, суд дійшов висновку, що справедливим та співмірним є зменшення розміру витрат на правничу допомогу до 3000,00 грн. Такий розмір витрат є цілком обґрунтованим та пропорційним до предмета задоволеного позову.
Також, відповідно до вимог статті 141 ЦПК України, при подачі позову позивачем було сплачено 1937,92 грн., враховуючи частковість задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача сплачений судовий збір в сумі 968,96 грн.
Керуючись ст.ст.12-18,76,81,141,259,263-265,268 ЦПК України суд,-
Позов ОСОБА_1 , у інтересах якого діє адвокат Калінін Сергій Костянтинович до Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», третя особа без самостійних вимог на предмет спору Броварський відділ державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню та стягнення суми - задовольнити частково.
Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №3497, вчинений 17.05.2017 року приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Завалієвим А.А. щодо стягнення з позивача на користь АТ КБ «Приватбанк» суми боргу у розмірі 57783,23 грн.
Відмовити у задоволенні інших позовних вимог.
Стягнути з Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 968,96 (дев'ятсот шістдесят вісім) грн. 96 коп.
Стягнути з Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 понесені витрати на правову допомогу у розмірі 3000,00 (три тисячі) грн.00 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя: Н.В.Писанець