Справа № 357/6805/24
Провадження № 2-а/357/76/24
13 червня 2024 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючий суддя - Кошель Б. І. ,
при секретарі - Нізовій А. Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду №6 м. Біла Церква за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -
В травні 2024 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з адмінінстративним позовом до Департаменту патрульної поліції, в якому просив скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ББА № 128812 від 19 квітня 2024 року, а провадження по справі закрити.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 19 квітня 2024 року поліцейським Полку патрульної поліції в м. Біла Церква та Білоцерківському районі Управління патрульної поліції у Київській області Департаменту патрульної поліції рядовою поліції Короленко Наталією Романівною відносно нього винесена постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ББА № 128812. В Постанові зазначено, що 19 квітня 2024 року о 19 год. 55 хв. в м. Біла Церква по вул. Росева, 28 водій керував транспортним засобом з переобладнанням системи відпрацьованих газів (прямоток), чим порушив рішення виконавчого комітету Білоцерківської міської ради №255 від 25 квітня 2023 року та порушив п.п. 31.3 а ПДР України, чим скоїв адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 121 КУпАП. Прийнято рішення про стягнення суми штрафу у розмірі 340, 00 грн. Позивач вважає, що притягнення його до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КУпАП є незаконним, необгрунтованим та недоведеним, а тому Постанова винесена за відсутності належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт порушення ним Правил дорожнього руху, тому підлягає скасуванню. Встановлені відповідачем у оскаржуваній постанові обставини, які стали підставою для висновку про порушення ним вимог Правил дорожнього руху не відповідають дійсності. Поліцейським при винесені постанови не було наведено доказів, на яких ґрунтується його висновок про скоєння позивачем адміністративного правопорушення, відсутні будь-які пояснення очевидців, та інші докази. Позивач зазначає, що ним використовується легковий автомобіль - BMW 530D, номерний знак НОМЕР_1 , який не підлягає обов'язковому технічному контролю. Працівники поліції лише зробили припущення, що його автомобіль має технічно несправний двигун, однак замірів рівня зовнішнього шуму (звуку) на нерухомому транспортному засобі зроблено не було. Доказів того, що рівень зовнішнього шуму (звуку), був виміряний на нерухомому автомобілі BMW 530D, номерний знак НОМЕР_1 , та перевищує значення 87 дБА, немає. Крім того, в оскарженій постанові конкретно не зазначено, яким саме вимогам ДСТУ 3649:2010 не відповідає технічний стан автомобіля, яким керував позивача.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.05.2024 року, головуючим суддею визначено Кошеля Б.І. та матеріали передані для розгляду.
Ухвалою судді від 13 травня 2024 року адміністративний позов було залишено без руху та надано позивачу строк для виправлення виявлених недоліків.
Судом 27.05.2024 року за вх..№28967 отримано заяву від представника позивача - адвоката Тарасюка Андрія Васильовича про усунення недоліків.
Ухвалою судді від 28 травня 2024 року прийнято адміністративний позов до розгляду та відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Клопотань від жодної із сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило, а тому відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними в справі матеріалами.
Судом 03.06.2024 року за вх..№30270 отримано відзив на позовну заяву, за підписом представника відповідача ОСОБА_2 , який діє на підставі довіреності, в якому останній просив відмовити у задоволенні позовних вимог. У відзиві представник відповідача зазначив, що викладені твердження позивача є хибними, а позовні вимоги безпідставними, необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню судом. Відповідно до постанови водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «BMW 53OD», номерний знак НОМЕР_2 , 19.04.2024 о 19 год. 55 хв. в м. Біла Церква, вул. Росьова, 28, водій керував ТЗ, з переобладнанням системи вихлопних газів (прямотік), чим порушив вимогу п. 31.3.а) ПДР, та рішення виконавчого комітету Білоцерківської міської ради № 225 від 25.04.2022 року, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 121 КУпАП. У відповідності з якою на позивача, було накладено стягнення, у вигляді штрафу 340 грн. 00 коп. Щодо обставин події представник відповідача зазначає, що 19.04.2024 року близько 19 години 50 хвилин громадянин ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуваючи біля супермаркету АТБ за адресою вулиця Л.Павліченко 45 почув дуже гучний звук системи відпрацьованих газів транспортного засобу BMW номерний знак НОМЕР_2 , після чого поруч він побачив транспортний засіб поліції та підійшовши до них повідомив про вище вказаний транспортний засіб, та попросив поліцейських відреагувати на це оскільки він військовий капелан ВЧ ТрО 114 та часто потрапляв під обстріли в зоні проведення бойових дії, і такі звуки можуть негативно вплинути на його здоров'я та на здоров'я інших учасників бойових дії, а також враховуючи рішення Білоцерківської міської ради від 25 квітня 2022 року м. Біла Церква номер 225 «Про обмеження у русі деяких транспортних засобів на території Білоцерківської міської територіальної громади», яким було прийнято заборонити з 26 квітня 2022 року до припинення дії на території України особливого періоду воєнного стану на території Білоцерківської міської територіальної громади рух транспортних засобів, що використовують у своїй конструкції систему випуску відпрацьованих газів «прямотік», інші вихлопні системи, де відсутній шумопоглинач та рекомендувалось Білоцерківському районному управлінню поліції Головного управління Національної поліції України в Київській області, Батальйону патрульної поліції у м. Біла Церква Управління патрульної поліції України в Київській області Департаменту патрульної поліції з 26 квітня 2022 року до припинення на території України особливого періоду воєнного стану у разі виявлення випадків на території Білоцерківської міської територіальної громади руху транспортних засобів, що використовують у своїй конструкції систему випуску відпрацьованих них газів «прямотік», інші вихлопні системи, де відсутній шумопоглинач, або транспортних засобів, водій яких застосовують агресивне водіння, або позбавлені рішенням суду права керування транспортними засобами, здійснювати затримання таких транспортних засобів з метою безумовного доставлення їх спеціальний майданчик (стоянку). Переглядаючи матеріали відео фіксації з нагрудних боді камер поліцейський Моторола серійні номери 476445, 475556 та 477981 з яких вбачається, що 19.04.2024 року о 19 год. 55хв. в місті Біла Церква по вул. Росьова, 28, під час несення служби в складі наряду Вулкан 0752 капрала поліції ОСОБА_4 , молодшого лейтенанта поліції ОСОБА_5 та рядового поліції ОСОБА_6 згідно пункту 3 частини 1 статті 35 ЗУ «Про Національну поліцію», було зупинено ТЗ BMW 530D н.з. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в якого було виявлено переобладнання системи відпрацьованих газів (прямотік), чим порушував рішення виконавчого комітету Білоцерківської міської №225 від 25.04.2023 року та порушив п.п. 31.3.а ПДР України, позивачеві було роз'яснено причину зупинки, а саме орієнтування особового складу, щодо вчиненого ним правопорушення. Виходячи з вищезазначеного вчиненого правопорушення, санкція застосована у відповідності до чинного законодавства.
Суд, дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з'ясувавши всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи та надавши їм належну правову оцінку, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Статтею 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Згідно з ч. 2 ст. 286 КАС України, позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).
Враховуючи викладене, положення ст. 286 КАС України, ст. 289 КУпАП, суд приходить до висновку, що позивач при зверненні до суду з адміністративним позовом не порушив передбачений 10-денний строк для захисту своїх прав в судовому порядку, оскільки звернувся до суду у передбачений 10-денний строк, оскаржувана постанова винесена 19.04.2024 року, з позовом позивач звернувся 25.04.2024 року засобами поштового зв'язку, про що свідчить в матеріалах справи відповідний поштовий конверт.
Згідно оскаржуваної постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серія ББА № 128812 вбачається, що 19 квітня 2024 року водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «BMW 530D», номерний знак НОМЕР_2 , 19.04.2024 о 19 год. 55 хв. в м. Біла Церква вул. Росьова, 28, водій керував ТЗ, з переобладнанням системи вихлопних газів (прямотік), чим порушив вимогу п. 31.3.а) ПДР, та рішення виконавчого комітету Білоцерківської міської ради № 225 від 25.04.2022 року, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 121 КУпАП та застосовано до ОСОБА_1 адміністративне стягнення, у вигляді штрафу у розмірі 340 грн. 00 коп.
Рішенням виконавчого комітету Білоцерківської міської ради № 225 від 25.04.2022 року «Про обмеження у русі деяких транспортних засобів на території Білоцерківської міської територіальної громади» постановлено заборонити з 26 квітня 2022 року до припинення дії на території України особливого періоду - воєнного стану на території Білоцерківської міської територіальної громади рух транспортних засобів, що використовують у своїй конструкції систему випуску відпрацьованих газів «прямотік», інші вихлопні системи, де відсутній шумопоглинач. Рекомендовано Білоцерківському районному управлінню поліції Головного управління Національної поліції України в Київській області, Батальйону патрульної поліції у м. Біла Церква Управління патрульної поліції України в Київській області Департаменту патрульної поліції з 26 квітня 2022 року до припинення на території України особливого періоду - воєнного стану у разі виявлення випадків на території Білоцерківської міської територіальної громади руху транспортних засобів, що використовують у своїй конструкції систему випуску відпрацьованих газів «прямотік», інші вихлопні системи, де відсутній шумопоглинач, або транспортних засобів, водії яких застосовують агресивне водіння, або позбавлені рішенням суду права керування транспортними засобами, здійснювати затримання таких транспортних засобів з метою безумовного доставлення їх на спеціальний майданчик (стоянку).
Як вбачається з пояснень від 24.05.2024 року громадянина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуваючи біля супермаркету АТБ за адресою вулиця Л.Павліченко, буд. 45, він почув дуже гучний звук системи відпрацьованих газів транспортного засобу BMW номерний знак НОМЕР_2 . Після чого, побачивши транспортний засіб поліції він підійшов до них та повідомив про транспортний засіб з дуже гучним звуком системи відпрацьованих газів BMW номерний знак НОМЕР_2 , та попросив поліцейських відреагувати на це, оскільки він військовий капелан ВЧ ТрО 114 та часто потрапляв під обстріли в зоні проведення бойових дії, і такі звуки можуть негативно вплинути на його здоров'я та на здоров'я інших учасників бойових дії, а також враховуючи рішення Білоцерківської міської ради від 25 квітня 2022 року м. Біла Церква номер 225 «Про обмеження у русі деяких транспортних засобів на території Білоцерківської міської територіальної громади».
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.
Згідно ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Зі змісту ст. 9 КУпАП слідує, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності. Адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків (ст.10 КУпАП).
Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності (ст. 7 КУпАП).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.
Порядок та підстави притягнення до адміністративної відповідальності регулюються КУпАП.
Відповідно до ч. 2 ст. 33 КУпАП, при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.
Як передбачено ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно п. 1 ст. 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ст. 256 КУпАП, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Отже, одним із принципів, яким повинно відповідати рішення суб'єкта владних повноважень у публічно-правових відносинах щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення, є принцип обґрунтованості.
Принцип обґрунтованості прийнятого рішення, тобто прийняття рішення з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії, вимагає від суб'єкта владних повноважень (в тому числі, при притягненні особи до адміністративної відповідальності) враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих рішень, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення суб'єкта владних повноважень, в тому числі рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, повинно бути вмотивованим.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Аналогічна правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 15.11.2018 у справі №524/5536/17 та від 17.07.2019 у справі №295/3099/17.
Статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Згідно ст. 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України від 2 липня 2015 року № 580-VIII «Про Національну поліцію» (далі Закон №580-VIII) визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року № 3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (із змінами та доповненнями, далі ПДР України).
Пунктами 1.3 та 1.9. ПДР України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Так, позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 121 КУпАП, а саме за те що останній керував транспортним засобомом, з переобладнанням системи вихлопних газів (прямотік), чим порушив вимогу п. 31.3.а) ПДР, та рішення виконавчого комітету Білоцерківської міської ради № 225 від 25.04.2022 року.
Відповідно до п.п. 31.3. а) забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством у разі їх виготовлення або переобладнання з порушенням вимог стандартів, правил і нормативів, що стосуються безпеки дорожнього руху.
Згідно ч. 1 ст. 121 КУпАП керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
ДСТУ 3649:2010 Національний стандарт України «Колісні транспортні засоби», «Вимоги щодо безпечності технічного стану та методи контролювання», затверджені наказом Держспоживстандарту України від 28.12.2010 N 630.
Відповідно до п. 1.1 ДСТУ 3649:2010 цей стандарт поширюють на колісні транспортні засоби (надалі - КТЗ), в тому числі і на КТЗ категорії М, до яких відносяться самохідні КТЗ (автомобілі або автомобільні транспортні засоби), що мають не менше ніж чотири колеса і призначені для перевезення пасажирів (легкові автомобілі, мікроавтобуси, автобуси, тролейбуси).
Відповідно до п. 6.6.3 ДСТУ 3649:2010 рівень зовнішнього шуму (звуку), виміряний на нерухомому КТЗ, має бути не більше ніж контрольне значення, встановлене підприємством-виробником. Під час проведення державного технічного огляду рівень зовнішнього шуму (звуку) контролюють за потреби (наприклад, у разі виникнення спірних питань щодо стану системи випуску відпрацьованих газів, застосування нештатних (непередбачених) систем випуску тощо).
Згідно з п. 6.6.4 ДСТУ 3649:2010 за відсутності відомостей відповідно до 6.6.3 рівень зовнішнього шуму (звуку), виміряний на нерухомому КТЗ, має не перевищувати значень на легкових та вантажопасажирських автомобілях рівень шуму (звуку) 87 дБА.
Відповідно до ч. 2 ст. 35 Закону України "Про дорожній рух" обов'язковому технічному контролю не підлягають:
1) легкові автомобілі усіх типів, марок і моделей, причепи (напівпричепи) до них (крім таксі та автомобілів, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку), мотоцикли, мопеди, мотоколяски та інші прирівняні до них транспортні засоби - незалежно від строку експлуатації;
2) легкові автомобілі, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку, вантажні автомобілі незалежно від форми власності вантажопідйомністю до 3,5 тонни, причепи до них - із строком експлуатації до двох років.
3) технічні засоби для агропромислового комплексу, визначені Законом України "Про систему інженерно-технічного забезпечення агропромислового комплексу України".
Згідно з статтею 31 Закону № 580-VIII, поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.
Статтею 40 Закону № 580-VIII встановлено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Так, 26.04.2018 р. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 338/855/17, адміністративне провадження №К/9901/18195/18 (ЄДРСРУ № 73700356) вказав, що аналіз положень статей КУпАП дозволяє дійти висновку, що зміст постанови у справі про адміністративне правопорушення має відповідати вимогам, передбаченим статтям 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Окремо необхідно наголосити, що Верховний Суд у постанові від 26.04.2018 року у справі № 338/1/17 роз'яснив, що візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку. А для підтвердження порушення позивачем Правил дорожнього руху України відповідач, відповідно до ст. 251 КУпАП мав би надати, зокрема відеозапис події, фотокартки. Саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого правопорушення.
До того ж, візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише в тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку.
Зазначене узгоджується з правовою позицією, яка викладена у постанові Верховного Суду у складі Колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 338/1/17 від 26.04.2018 року.
Судом було оглянуто відеозапис, наданий представником відповідача, з якого вбачається, що 19.04.2024 року о 19 год. 55 хв. в місті Біла Церква по вул. Росьова, 28, під час несення служби в складі наряду Вулкан 0752 капрала поліції ОСОБА_4 , молодшого лейтенанта поліції ОСОБА_7 та рядового поліції ОСОБА_6 зупинено ТЗ BMW 530D д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , в якого було виявлено переобладнання системи відпрацьованих газів (прямотік), чим порушував рішення виконавчого комітету Білоцерківської міської №225 від 25.04.2023 року та порушив п.п. 31.3.а ПДР України, позивачеві було роз'яснено причину зупинки, а саме орієнтування особового складу, щодо вчиненого ним правопорушення.
Однак, на підтвердження вчинення позивачем адміністративного правопорушення з боку відповідача не надано до суду жодного належного та допустимого доказу, а саме, з відповідачем не доведено, що автомобіль яким керував позивач має технічні несправності або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів.
Також, відповідачем не доведено, що рівень зовнішнього шуму (звуку), був виміряний на нерухомому автомобілі BMW 530D, номерний знак НОМЕР_1 , та перевищує допустиму норму.
Отже, не надання належного доказу стосовно вчинення позивачем порушення правил дорожнього руху, що стало підставою для складання оскаржуваної постанови, в силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, а тому недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Аналогічна правова позиція міститься в потсанові ВС/КАС від 08.07.2020 у справі № 463/1352/16-а.
У рішенні від 10 лютого 1995 року у справі "Аллене де Рібермон проти Франції" Європейський суд з прав людини підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов'язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.
Отже, з матеріалів справи вбачається, що належних та допустимих доказів, на підставі яких можливо достовірно встановити порушення позивачем ПДР відповідачем суду не надано.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Сама ж по собі наявність такої постанови не підтверджує факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення та не є таким доказом.
Саме до такого висновку дійшов Верховноий Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 26.04.2018 року у справі №338/1/17.
В своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п.1 ст. 32 Конвенції) неодноразово наголошував, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів:(п.45 Рішення ЄСПЛ у справі «Бочаров проти України» від 17.06.2011 р., заява №21037/05;п,53 Рішення ЄСПЛ у справі «ОСОБА_3 проти України» від 15.10.2010 р., заява №38683/06; п.75 Рішення ЄСПЛ у справі «Огороднік проти України» від 05.05.2015 р., заява № 29644/10; п.52 Рішення ЄСПЛ у справі «Єрохіна проти України» від 15.02.2013 р., заява №12167/04).
Так, з боку відповідача до суду було подано відзив на позовну заяву, однак не було надано доказів, що підтверджують факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, що слугувало для притягнення останнього до адміністративної відповідальності.
Тому, за таких обставин факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КУпАП, на думку суду, є недоведеним.
Суд наголошує на тому, що провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважені оцінювати надані їм докази (п. 34 рішення у справі «Тейксейра де Кастор проти Португалії» від 09 червня 1998 року, п. 54 рішення у справі «Шабельника проти України» від 19 лютого 2009 року), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією про захист прав і основоположних свобод.
На підставі відповідної практики ЄСПЛ можна зробити однозначний висновок, що суд не має права перебирати на себе функцію обвинувача у справах про адміністративні правопорушення, які в розумінні Конвенції прирівнюються до кримінального провадження, оскільки в такому випадку суд перестає бути незалежним та неупередженим органом з розгляду спорів, що є безумовним порушенням ст. 6 Конвенції в частині права кожного на справедливий суд.
В такому випадку суд позбавлений можливості самостійно здійснювати збір додаткових доказів, що підтверджували б або спростовували б вину правопорушника, а отже судовий розгляд здійснюється на підставі наданих суду матеріалів.
Статтею 62 Конституції України передбачено, що вина особи, яка притягається до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях і усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.
Вищевказаний принцип знайшов відображення і в рішеннях Європейського Суду з прав людини («Капо проти Бельгії», 42914/98, 13.01.2005року, «Радіо Франс проти Франції», 53984/00, 30.03.2004 року…) за якими прийняття доказів належить досліджувати загалом в світлі пункту 2 статті 6, і вимагає воно, окрім іншого, щоб тягар доказування лежав на стороні обвинувачення.
З урахуванням наведеного, з точки зору достатності доказів, матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять тієї сукупності доказів, яка б усунула обґрунтований сумнів щодо доведеності наявності в діянні ОСОБА_1 , кваліфікованого адміністративного правопорушення.
Докази мають велике значення для правильного вирішення справи, оскільки саме на основі доказів ґрунтується повне, всебічне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи. При розгляді справи про адміністративне правопорушення орган (посадова особа) зобов'язаний з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна ця особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Для використання доказу при розгляді справи необхідно, щоб він був відносним і допустимим.
Всупереч вказаним вимогам, матеріали справи не містять документи, що підтверджують вчинення позивачем адміністративного правопорушення.
Згідно з ч. 1 ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
За визначенням ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків ( стаття 72 КАС Ураїни ).
Згідно ч. 3 ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у випадку відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Таким чином, з урахуванням положень ст. 247 КУпАП, провадження у справі відносно ОСОБА_1 підлягає закриттю.
Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Враховуючи вищевикладене, оскаржувана постанова підлягає скасуванню із закриттям справи про адміністративне правопорушення відносно позивача за ч. 1 ст. 121 КУпАП.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Тому, враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення підлягають до задоволення.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 19, 55, 68 Конституції України, ст. 2, 5, 6-10, 16, 20, 69, 70, 90, 77, 122, 126, 132, 134, 139, 159, 162, 205, 229, 241-246, 255, 268, 286, 295 КАС України, ст.7, 9, 247, 251, 252, 288, 289, 293 КУпАП, суд,-
Адміністративний ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, - задовольнити.
Скасувати постанову серії ББА № 128812 від 19.04.2024 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі відносно ОСОБА_1 .
Закрити справу про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ч.1 ст.121 КУпАП.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його складення.
Учасник справи, якому рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; РНОКПП: НОМЕР_3 ; адреса: АДРЕСА_1 .
Відповідач: Департамент патрульної поліції; код ЄДРПОУ 40108646; адреса: вул. Федора Ернста, буд. 3, м. Київ, 03048.
СуддяБ. І. Кошель