Справа № 293/1750/23
Провадження № 2/293/67/2024
04 червня 2024 рокуселище Черняхів
Черняхівський районний суд Житомирської області в складі
головуючої судді Проценко Л.Й.,
за участю секретаря судового засідання Тишкевич К.Б.,
позивача ОСОБА_1
представника позивача в режимі відеоконференції Паламар К.І.,
відповідача ОСОБА_2 ,
представника відповідача ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у селищі Черняхів в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди
І. Короткий зміст позовних вимог
24.10.2023 ОСОБА_1 звернулась до Черняхівського районного суду Житомирської області з позовом до ОСОБА_2 , в якому просить стягнути з відповідача на її користь 4444 (чотири тисячі чотириста сорок чотири) гривні 09 коп. відшкодування матеріальної шкоди та 15 000 (п'ятнадцять тисяч) гривень моральної шкоди.
Обґрунтовуючи позов позивач вказує, що вона є потерпілою у кримінальному провадженні, відомості про яке внесене до ЄРДР за №12020060310000121 від 05.05.2020 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.125 КК України.
01.05.2020 близько 12 год перебуваючи на території домоволодіння АДРЕСА_1 між позивачкою та ОСОБА_2 , на грунті неприязних відносин виник словесний конфлікт, у ході якого у ОСОБА_2 виник злочинний умисел, направлений на заподіяння їй тілесних ушкоджень. ОСОБА_2 своєю правою рукою схопив дерев'яну палицю, якою наніс їй три послідовні удари в область лівого плечового суглобу, в область ліктьового суглобу та в область грудної клітини зліва.
В результаті вищевказаних умисних дій, ОСОБА_2 заподіяв ОСОБА_1 тілесні ушкодження у вигляді синців в ділянці лівого плечового суглобу, лівого ліктьового суглобу та бокової поверхні грудної клітини зліва, які відносяться до легких тілесних ушкоджень та вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.125 КК України.
Ухвалою Черняхівського районного суду Житомирської області від 14.08.2023 (справа 293/1129/20) кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №12020060310000121 від 05.05.2020 по обвинуваченню ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, закрите у зв'язку зі звільненням його від кримінальної відповідальності на підставі п.1 ч.2 ст.284 КПК України, у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальностіпередбачених п.1 ч.1 ст.49 КК України.
Після отриманих травм ОСОБА_1 з 01.05.2020 по 13.05.2020 перебувала на лікуванні на денному стаціонарі в амбулаторії загальної практики сімейної медицини с.Ксаверівка з діагнозом: струс головного мозку, гематоми м'яких тканин тім'яної, потиличної ділянок голови, забійна садна лівої молочної залози. В подальшому їй необхідні консультації невролога, гінеколога, мамолога.
Позивач вказує, що понесла витрати на лікування на суму 4 444,09 грн, що підтверджується документально.
Крім того позивач вказує, що діями відповідача їй заподіяно і моральну шкоду, яку вона оцінює в 15000 грн. Розмір та наявність моральної шкоди позивач обґрунтовує душевними стражданнями та переживаннями у зв'язку із самим фактом нападу на неї та побиттям. Вказує, що після події вона перебувала у край розгубленому стані, оскільки причин для конфліктів з нею відповідач не мав. ОСОБА_2 вчинив побиття з незрозумілих причин, на очах у односельців, спочатку намагався поцілити в неї камінням, збив з ніг, взяв палицю та почав наносити їй удари по голові та по грудях в область серця. Ці удари спричинили сильний фізичний біль оскільки наносились палицею з всієї сили. Не маючи змоги піднятися від отриманих травм вона кликала на допомогу, але ОСОБА_2 висловлюючись нецензурною лайкою продовжував погрожувати їй фізичною розправою до тих пір, поки його не забрав сусід.
Наявність тілесних ушкоджень, які їй заподіяні, завдали моральних та фізичних страждань, порушили нормальні життєві зв'язки через неможливість продовження активного громадського життя. Позивач не могла з'являтися на людях з такими чорними пасмугами на тілі, що супроводжувались сильним болем, це спричиняло їй великі незручності, травми не давали їй можливості виконувати хатню роботу та займатися домашніми справами. Вона потребувала сторонньої допомоги. В зв'язку з цим у неї часто піднімався тиск, крутилась голова. Замість того, щоб займатись своїми справами, вона ходила в лікарню та в поліцію. Ці події викликали у позивача душевні страждання, призвели до порушення звичайного порядку організації життя та вимагали додаткових зусиль для його відновлення.
Позивач вказує, що за таких обставин вона зазнала моральної шкоди, яку оцінює в 15 000 гривень та просить стягнути з відповідача.
ІІ. Процедура та позиції сторін
Ухвалою від 10.11.2023 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження по справі. Розгляд справи постановив проводити за правилами загального позовного провадження. Підготовче судове засідання суд призначив на 14 год. 40 хв. 12.12.2023 (а.с.25-26).
12.12.2023 суд постановив ухвалу, якою закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні на 10:00 год. 09.01.2024 (а.с.33).
09.01.2024 вказана справа не розглядалась у зв'язку з перебуванням головуючої судді у нарадчій кімнаті по справі №293/712/20 (а.с.36).
Розгляд справи неодноразово відкладався за клопотанням сторін для виклику та допиту свідків, витребування доказів.
Позивач та її представник ОСОБА_4 , яка діє на підставі доручення для надання безоплатної вторинної правничої допомоги №77 від 23.01.2024, в судовому засіданні позов підтримали. Просили задовольнити позов та стягнути з відповідача завдану ним матеріальну шкоду в сумі 4444 грн. 09 коп. та 15 000 грн. моральної шкоди. При цьому представник позивача вказала, що ОСОБА_1 , будучи допитаною як свідок, довела всі обставини, зазначені в позовній заяві, надала послідовні покази, відповідно до яких між нею та ОСОБА_2 виник конфлікт, під час якого останній наносив удари в область голови та грудей ОСОБА_1 , після чого вона перебувала на стаціонарному лікуванні в період 01.05.2020 по 13.05.2020. На лікування ОСОБА_1 витратила кошти в сумі 4444,09 грн, що підтверджується чеками. Також позивачці була завдана моральна шкода, внаслідок фізичних болів та моральних страждань. Отже, наявними доказами, а саме: випискою з медичної картки, довідкою МРТ, ухвалою суду від 24.08.2023, копіями висновків експерта, показами свідка ОСОБА_5 , підтверджено завдання тілесних ушкоджень ОСОБА_1 . Водночас на підтвердження обставин, що ОСОБА_1 наносила удари ОСОБА_2 , останнім доказів не надано.
ОСОБА_1 допитана як свідок в порядку ст. 92 ЦПК України пояснила, що у травні 2020 Колесник Галина, яка є дружиною ОСОБА_2 , запропонувала їй поїхати на автомобілі ОСОБА_6 в смт. Черняхів на базар. Повернувшись додому на цьому ж автомобілі та під'їхавши до подвір'я ОСОБА_2 , який перебував в нетверезому стані, останній почав виражатись нецензурною лайкою в бік ОСОБА_7 , а потім в її сторону. Таким чином, з невідомих причин між нею та ОСОБА_8 виник конфлікт, під час якого останній наносив їй удари палицею в область голови та погрожував їй розправою. Вона кричала та кликала на допомогу. Після того, як вона змогла втекти, то розповіла сусідці ОСОБА_9 про факт побиття, викликала поліцію. В період з 01.05.2020 по 13.05.2020 вона перебувала на денному стаціонарі у с. Ксаверівка Житомирського району. Від отриманих травм вона перебувала у край розгубленому стані, зазнала фізчиного болю та моральних страждань.
Відповідач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_3 , який діє на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії АМ №1075488 від 07.02.2024, позов не визнали. Представник відповідача просив відмовити в задоволенні позову у зв'язку з недоведеністю обставин зазначених у позові. Вказав, що за наслідками розгляду кримінального провадження не встановлено вини відповідача. Свідки конфлікту не бачили, їм відомо про нього зі слів позивачки. ОСОБА_1 надані лише чеки на придбання ліків, проте призначення лікарів відсутні. Немає доказів, що сааме ці ліки купувала ОСОБА_1 і їй призначалось дане лікування. Жодним доказом не доведено її затрати, тому просить відмовити в позові. При цьому ОСОБА_2 стверджував, що це ОСОБА_1 побила його палкою.
Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_10 підтвердила факт побиття ОСОБА_1 ОСОБА_2 . Вказала, що в травні 2020 до неї прийшла ОСОБА_1 просила викликати поліцію та вказала, що її побив ОСОБА_2 . Вона була стривожена, плакала, розповіла що її побив ОСОБА_11 палкою по голові та тілу. З данного проводу вона довго лікувалась.
ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
Спірні правовідносини між сторонами виникли у зв'язку з наявністю у позивача права на відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої кримінальним правопорушенням, та не можливістю вирішення даного спору в позасудовому порядку.
Ухвалою Черняхівського районного суду Житомирської області від 14.08.2023 (справа №293/1129/20) кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №12020060310000121 від 05.05.2020 по обвинуваченню ОСОБА_2 за ч.1 ст.125 КК України, закрито у зв'язку зі звільненням від кримінальної відповідальності на підставі п.1 ч.2 ст.284 КПК України. ОСОБА_2 звільнено від кримінальної відповідальсності за вчинення кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, у зв'язку з закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальсності на підставі п.1 ч.1 ст.49 КК України (а.с.11).
Відповідно до виписки із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого ОСОБА_1 перебувала на денному стаціонарі з 21.05.2020 по 30.05.2020 з діагнозом ЗЧМТ, струс головного мозку (01.05.20) (а.с.8).
20.05.2020 ОСОБА_1 проведено МТР головного мозку. Обтеження проведено на магнітно-резонансному томографі. Висновок: дисциркуляторна енцефалопатія на тлі церебральної мікроангіопатії (а.с.9).
Довідка КНП «Амбулаторія загальної практики сімейної медицини» Вільської сільської ради Черняхівського району Житомирської області №28 від 07.05.2020 свідчить про те, що ОСОБА_1 дійсно зверталась за медичною допомогою 2.05.2020 з діагнозом: ЗЧМТ, струс головного мозку, забій грудної клітини (а.с.10).
Висновки експерта бюро судово-медичної експертизи Житомирської обласної ради №1164 від 18.06.2020 та №854 від 05.05.2020 свідчать про те, що у ОСОБА_1 були виявлені синці у ділянці лівого плечового суглобу, лівого ліктьового суглобу та боковій поверхні грудної клітини зліва. Ваказані тілесні ушкодження виникли від дії тупих твердих з обмеженою контактуючою поверхнею предметів, могли утворитися 01.05.2020 при обставинах, вказаних у постанові про призначення судово-медичної експертизи та відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень. Вказані тілесні ушкодження могли виникнути від нанесення 3-х ударів, не виключено дерев'яним предметом з обмеженою контактуючою поверхнею. Виникнення даних тілесних ушкоджеень при падінні стоячи на площину маловірогідне (а.с.12-15).
Судом також був досліджений звуковідеозапис судового засідання від 09.09.2022, під час якого був допитаний свідок ОСОБА_12 , з якого вбачається, що він на власному автомобілі відвозив ОСОБА_1 разом з ОСОБА_13 до смт. Черняхів, потім привіз їх додому. Як відбувалась сварка ОСОБА_1 з ОСОБА_2 він не бачив, лише чув про вказаний конфлікт від сторонніх осіб.
Надані позивачем копії чеків свідчать про проведення МРТ та придбання ліків в період перебуння ОСОБА_1 на денному стаціонарі та проходження подальшого лікування з метою реабілітації на загальну суму 4441,09 грн. (а.с.6-7).
ІV. Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.
Згідно зі ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Відповідно до ч.1 ст.5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
За приписами частин 1-3 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частинами першою, другою статті 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Стаття 82 ЦПК України передбачає підстави звільнення від доказування.
Відповідно до ч.6 ст.82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Судом достеменно встановлено, що Черняхівський районний суд Житомирської області ухвалою від 14.08.2023 закрив кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №12020060310000121 від 05.05.2020 по обвинуваченню ОСОБА_2 за ч.1 ст.125 КК України, у зв'язку зі звільненням від кримінальної відповідальності на підставі п.1 ч.2 ст.284 КПК України. Таким чином на підставі вказаної ухвали суд звільнив ОСОБА_2 від кримінальної відповідальсності за вчинення кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.125 КК України у звязку з закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальсності на підставі п.1 ч.1 ст.49 КК України. Матеріали кримінального провадження № 293/107/2023 (справа № 293/1129/20) досліджені в судовому засіданні під час розгляду цієї справи.
Посилання відповідача та його представника на те, що відсутні підстави для відшкодування витрат на лікування потерпілої, оскільки кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_2 зав ч.1 ст.125 КК України закрито, ї ОСОБА_2 не визнано винуватим у вчинені кримінального правопорушення, є безпідставними з огляду на таке.
Так, за змістом статті 129 КПК України обвинувачений у кримінальному провадженні звільняється від цивільно-правової відповідальності за шкоду, завдану злочином, у разі встановлення судом відсутності події кримінального правопорушення.
Отже, в усіх інших випадках, у тому числі і у разі, коли кримінальне провадження закрито у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності з підстав ч.1 ст.49 КК України, питання про цивільно-правову відповідальність вирішується на загальних підставах.
Закриття справи на підставах, зазначених у п.1 ч.2 ст.284 КПК, не звільняє особу від обов'язку відшкодувати заподіяну її діями шкоду.
Така позиція узгоджується з висновками, викладеними у п.7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1989 р. №3 «Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна», яка передбачає, що у разі закриття справи з передбачених законом підстав цивільний позов не розглядається. Вимоги позивача про відшкодування матеріальної шкоди у цьому разі можуть бути вирішені в порядку цивільного судочинства.
Аналогічні висновки щодо подібного правозастосування викладені в постановах Верховного Суду від 15 січня 2019 у справі №185/442/16-к, 15 травня 2019 у справі №617/609/15-к, 19 листопада 2019 у справі №345/2618/16-к, 10 червня 2021 у справі №640/11750/17, 11 листопада 2020 у справі №455/229/17, 27 травня 2021 у справі № 577/977/19 тощо.
Враховуючи те, що кримінальне провадження щодо ОСОБА_2 закрито у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності передбачених ч.1 ст.49 КК України, що відноситься до нереабілітуючих підстав закриття кримінального провадження, витрати на лікування потерпілої від кримінального правопорушення відшкодовуються у такому самому порядку як і при ухваленні обвинувального вироку.
Щодо заявлених позовних вимог про стягнення матеріальної шкоди спричиненої здоров'ю позивачки внаслідок кримінального правопорушення, судом відзначається таке.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до ч. 1 ст. 1195 ЦК України фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі, зобов'язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.
На підтвердження своїх вимог про витрати на лікування, проведення МРТ головного мозку, УЗД молочних залоз ОСОБА_1 надає копії фіскальних чеків, до яких долучає: виписку з медичної карти стаціонарного хворого від 13.06.2020, згідно якої ОСОБА_1 перебувала на денному стаціонарі з 21.05.2020 по 30.05.2020 з діагнозом ЗЧМТ; довідку №28 від 07.05.2020, видану КНП «Амбулаторія загальної практики сімейної медицини» Вільської сільської ради Черняхівського району Житомирської області, яка свідчить про те, що ОСОБА_1 дійсно зверталась до лікувального закладу за медичною допомогою 2.05.2020 з діагнозом: ЗЧМТ, струс головного мозку, забій грудної клітини. Суд звертає увагу, що вказані виписка та довідки містять лікувальні та трудові рекомендації, призначення лікування, у вигляді ліків. З копіх чеків вбачається, що МРТ, УЗД були проведені, а ліки придбані в період з 11.05.2020 по 22.06.2020, що дає підстави стверджувати про проходження лікування та придбання вказаних ліків за призначенням та рекомендаціями лікаря, за наслідками нанесених травм 01.05.2020 ОСОБА_1 .
У п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» (з наступними змінами) роз'яснено, що, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, завдана фізичній особі, майну фізичної особи чи майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.
Отже, шкода, завдана фізичній особі, зокрема, витрати, які пов'язані з лікуванням та заходами, спрямованими на відновлення здоров'я, підлягає відшкодуванню у повному обсязі особою, яка її завдала, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.
Суд вважає доведеним: факт завдання шкоди 01.05.2020 позивачці неправомірними діями відповідача ОСОБА_2 ; причинний зв'язок між винними діями ОСОБА_2 та шкодою, завданою ОСОБА_1 внаслідок її побиття відповідачем, тому є всі підтрави стверджувати про те, що заподіяна позивачці матеріальна шкода, що полягає у витратах на лікування в сумі 4441,09 грн підлягає стягненню з відповідача.
Натомість, доводи представника відповідача щодо відсутності доказів, що саме ці ліки, які зазначені в чеках, купувались ОСОБА_1 за призначенням лікаря, не підтверджено обґрунтованість придбання ліків, не знайшли свого підтвердженя під час розгляду справи, оскільки майже в кожному чеку є наявність ліків пов'язаних з лікуванням струсу головного мозку.
Щодо відшкодування моральної шкоди суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Суд погоджується з доводами позивачки щодо спричинення їй моральної шкоди внаслідок протиправних дій відповідача, однак вважає, що позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню, з огляду на наступне.
Пунктом 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31.03.1995 з подальшими змінами, передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.
Судом встановлено, що неправомірними діями відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_1 завдано легкі тілесні ушкодження, що свідчить про перенесення нею фізичного болю та страждань, що безумовно негативно позначилося на її психологічному та фізичному стані та призвело до моральних страждань.
Отже, внаслідок винуватих дій ОСОБА_2 позивачці ОСОБА_1 завдано моральну шкоду, яка підлягає відшкодуванню.
Визначаючи розмір моральної шкоди, що підлягає відшкодуванню, суд враховує обставини справи, характер та обсяг страждань, яких зазнала позивачка, характер немайнових втрат, зокрема, враховує рівень фізичного болю та страждань, яких зазнали вона у зв'язку з ушкодженням здоров'я, душевних стражданнях, яких вона зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї. При цьому, судом зауважується, що розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен призводити до її безпідставного збагачення, та у жодному разі не може вважатися покаранням винної особи.
З урахуванням викладеного, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості суд дійшов висновку, що пропорційною компенсацією моральних страждань позивачці є відшкодування їй відповідачем спричиненої моральної шкоди у розмірі 7000 грн.
Водночас, суд критично оцінює пояснення ОСОБА_2 щодо відсутності його вини у побитті ОСОБА_1 за обставини, зазначених в позовній заяві та в обвинувальному акті у кримінальному провадженні, внесеному 05.05.2020 до ЄРДР за №12020060310000121, оскільки фактичні обставини справи спростовують такий захист відповідачем своїх інтересів.
Процесуальне законодавство передбачає, що обставини цивільних справ з'ясовуються судом на засадах змагальності, в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів (принцип диспозитивності).
Відповідно до норм закріплених у ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
З урахуванням вище викладеник обставин справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
V. Розподіл судових витрат
Згідно з ч.1ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи те, що позивач на підставі п.2, 6 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», звільнена від сплати судового збору, судовий збір підлягає стягненню зв відповідача в розмірі 1073 грн.60 коп. на користь держави.
Керуючись ст.ст. 4,13, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 4 441 (чотири тисячі чотириста сорок одну) гривню 09 копійок відшкодування матеріальної шкоди та 7 000 (сім тисяч) гривень відшкодування моральної шкоди.
Стягнути з ОСОБА_2 1073 (одну тисячу сімдесят три) гривні 60 копійок судового збору на користь держави.
В решті позову відмовити.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про учасників у справі:
Позивач:
ОСОБА_1
ІНФОРМАЦІЯ_2 ,
Місце реєстрації: АДРЕСА_2 ,
РНОКПП: НОМЕР_1 .
Відповідач:
ОСОБА_2 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
Місце реєстрації: АДРЕСА_3 .
Місце проживання: АДРЕСА_4 ,
РНОКПП: не відомий.
Повний текст рішення складено та підписано 14.06.2024.
Головуюча суддя Людмила ПРОЦЕНКО