Справа № 947/12741/24
Провадження № 2/947/3319/24
14.06.2024 рокуКиївський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого - судді Огренич І.В.
за участю секретаря - Грабової Т.П.
розглянувши у судовому засіданні в спрощеному провадженні позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (65065, м. Одеса, вул. Генерала Петрова, буд. 1) про скасування арешту, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом в якому просить скасувати арешт на 1/3 частину квартири АДРЕСА_2 , що належить на праві власності ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , реєстраційний номер обтяження 8164248, накладений на підставі постанови АН 329410, 07.11.2008, видавник Перший Київський ВДВС Одеського міністерства управління юстиції, посилаючись на неможливість скасування арешту в позасудовому порядку і оскільки позивач в іншій спосіб захистити своє порушене право не може, він вимушений звернутися до суду з даним позовом.
Відповідно до ч.2 ст.19 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється за правилами позовного провадження у порядку загального або спрощеного провадження.
Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 23.04.2024 провадження по справі було відкрито за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) сторін, що передбачено ст.ст.274-279 ЦПК України, оскільки дана справа підпадає під ознаки малозначної справи.
Засвідчена належним чином копія ухвали про відкриття провадження у справі від 23.04.2024 та копія позовної заяви з додатками надсилалася відповідачу та 17.05.2024 судом отримано відзив на позовну заяву, в якому представник Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) просить провадження по справі закрити, оскільки чинне законодавство для сторін виконавчого провадження передбачає окремий порядок оскарження рішення, дії чи бездіяльності органів державної виконавчої служби. Позивач є боржником у виконавчих провадженнях в яких накладено арешт на спірну частку квартири АДРЕСА_2 дивізії, а тому повинен звертатися до суду із скаргою у порядку, встановленому ст. 447 ЦПК України та не може пред'являти позов про зняття арешту з майна, оскільки законом у цьому випадку передбачений інший спосіб судового захисту, і знищення матеріалів виконавчого провадження не змінюють установлений спосіб захисту прав боржника. За таких підстав справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Представник позивача - адвокат Абрамов М.В. 12.06.2024 надав до суду клопотання по залучення співвідповідач по справі - ОСОБА_4 і ОСОБА_5 , при цьому не зазначивши данні вказаних осіб та їх адреси.
У відповідності до положень ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, оскільки клопотання про інше від сторін не надходили. Заперечень проти розгляду справи в порядку спрощено позовного провадження від сторін не надходило.
Відповідно до ст. 275 ЦПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу у відповідності до вимог частини другої статті 247 вказаного Кодексу не здійснюється.
Вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
Як встановлено судом, відповідно до довідки з ДРРПНМ від 16.10.2023, на належну позивачу частину нерухомого майна, Першим Київським відділом державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції накладено арешт на 1/3 частину квартири АДРЕСА_2 дивізії, що належить ОСОБА_1 , на підставі постанови АН 329410 від 07.11.2008, про що ОФ ДП "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України в той же день внесено запис про обтяження № 8164248 до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.
Номер виконавчого провадження/зведеного виконавчого провадження за яким накладався арешт з вищевказаної інформаційної довідки встановити неможливо.
Відповідно до пункту 9.9. Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 25.12.2008 №2274/5, строк зберігання завершених виконавчих проваджень (крім виконавчих проваджень за постановами про накладення адміністративного стягнення) становить 3 (три) роки, у зв'язку з чим матеріали виконавчого провадження були знищені. Однак, відповідно до п. 2 Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження (АСВП), затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 05.08.2016 № 2432/5, в АСВП наявний електронний архів - Окремий спецрозділ, який є архівною складовою частиною АСВП та містить відомості про виконавчі провадження, зареєстровані до запровадження АСВП.
Номери постанов про накладання арештів в архівних виконавчих провадженнях 2007 року спецрозділ АСВП не містить, однак перевіркою відомостей архівної складової частини автоматизованої системи виконавчого провадження (спецрозділу) з виписки від 13.05.2024 вбачається, що в Першому Київському відділі державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції перебували виконавчі провадження № 5114739 (боржник: ОСОБА_1 , Стягувач: ОСОБА_4 , виконавчий лист від 30.07.2007 №1-309, дата надходження виконавчого документа: 01.10.2007, стягнення 4538,50грн.), №8665876 (боржник: ОСОБА_1 , Стягувач: ОСОБА_5 , виконавчий лист від 10.07.2007 №1-309/07, стягнення 2700 грн.), № 10027924 (боржник: ОСОБА_1 , Стягувач: ОСОБА_5 , виконавчий лист від 03.10.2007 №1- 309, стягнення 2700 грн.).
Отже, арешт на майно боржника накладався в інтересах стягувачів у вищевказаних провадженнях.
Розглядаючи вказану справу суд враховує, що одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов'язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.
Під час виконання судових рішень сторони виконавчого провадження мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду.
Відповідно до частини першої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
У порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.
Спори про право цивільне, пов'язані з належністю майна, на яке накладено арешт, відповідно до статті 19 ЦПК України розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства.
Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
У разі якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем або приватним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено Законом України «Про виконавче провадження».
Верховний Суд у своїй постанові від 19.01.2022р. у справі №577/4541/20 зауважував, що боржник, як сторона виконавчого провадження, у разі незгоди з арештом, який накладений державним або приватним виконавцем під час примусового виконання судового рішення, не може пред'являти позов про зняття арешту з майна та бути позивачем за таким позовом, оскільки має право на оскарження дій державного виконавця в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Якщо суд помилково прийняв позов до розгляду, під час судового розгляду він має закрити провадження у справі з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України.
Згідно з ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Отже суд, звертає увагу позивача, що він мав би звернутись за захистом своїх прав та інтересів в процесуальному порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України.
Таким чином суд вважає заяву представника відповідача про закриття провадження по справі обґрунтованою.
Керуючись ст.255,258,261,353 ЦПК України,-
Провадження по справі за позов ОСОБА_1 до Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про скасування арешту - закрити.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку, шляхом подачі в п'ятнадцятиденний строк, з дня проголошення ухвали, апеляційної скарги.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцятиднів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Огренич І. В.