Справа № 947/16623/24
Провадження № 2-о/947/325/24
12.06.2024 року
Київський районний суд м. Одеси у складі головуючого судді Луняченка В.О.,
за участю : секретаря судового засідання Макаренко Г.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) за участі заінтересованої особи ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_2 ) про встановлення факту, що має юридичне значення,-
До суду 22.05.2024 надійшла заява ОСОБА_1 , заінтересована особа - ОСОБА_2 , про встановлення факту, який має юридичне значення того, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , самостійно виховує неповнолітню дитину, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Суд, ухвалою від 24.05.2024 прийняв заяву до розгляду та залучив в якості заінтересованої особи ІНФОРМАЦІЯ_3 , призначив справ до розгляду.
Цивільний процесуальний кодекс України ( далі ЦПК України ) визначає юрисдикцію та повноваження загальних судів щодо цивільних спорів та інших визначених цим Кодексом справ, встановлює порядок здійснення цивільного судочинства.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави ( ч.1 ст. 2 ЦПК України ).
Суд при розгляді справи керується принципом верховенства права, розглядаючи справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, та застосовуючи при розгляді справ, зокрема, Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права ( ч.1,2 та 4 ст. 10 ЦПК України ).
У відповідності до вимог п.4 ст. 264 ЦПК України при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладених у постановах Верховного Суду.
При визначені підступності та можливості розгляду справи у порядку цивільного судочинства судом було застосовано правовий висновок , зазначений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18 січня 2024 року по справі N 560/17953/21.
Згідно змісту п.116,117 Постанови неефективним є підхід до визначення юрисдикції спорів у судовому порядку про встановлення фактів, що мають юридичне значення, в залежності від їх мети звернення та наявності у заявника певних цивільних прав та обов'язків чи виникнення публічно-правових спорів із суб'єктами владних повноважень, оскільки це не сприятиме належному способу захисту порушеного права заявника, бо призведе до необхідності звертатися в суди різних юрисдикцій з доказуванням одних і тих же обставин, подій та фактів при поданні кожної позовної заяви.
Отже, Велика Палата Верховного Суду вирішила за необхідне відступити від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах стосовно юрисдикції спору, які викладено у постанові Великої Палати від 30.01.2020 у справі N 287/167/18-ц (провадження N 14-505цс19), у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 22.03.2023 у справі N 290/289/22-ц (провадження N 61-13369св22), вказавши, що справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, розглядаються у позасудовому та судому порядку. Рішення стосовно фактів, що мають юридичне значення, прийняті у позасудовому порядку, можуть бути оскаржені до судів адміністративної юрисдикції. Юридичні факти, які належать встановлювати в судовому порядку, вирішуються судами цивільної юрисдикції за правилами ЦПК України.
У даному випадку предметом дослідження суду є встановлення певного юридичного факту який встановлює правосуб'єктність особи як такою яка самостійно виховує неповнолітню дитину що є необхідним для застосування до заявника вимог ч.4 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» № 3543-ХІІ для отримання відстрочки від мобілізації, заяв з боку заінтересованих осіб про наявність спору з цього приводу або відомостей про наявність позасудового розгляду вказаного питання до суду не надходило, тому розгляд справи здійснено у порядку Цивільного процесу.
При розгляді даної справи судом приймається до уваги, що Сімейним Кодексом України ( далі СК ) встановлено порядок визначення місця проживання дитини з одним з батьків , який вирішується самими батьками добровільно або судом у випадку наявності спору ( ст. 160 СК ).
У даному випадку , згідно умов Договору щодо здійснення батьківських прав та визначення місця проживання дитини, укладеного 08 грудня 2018 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , який посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Мирончук В.В. батьками добровільно узгоджено, що малолітня донька ОСОБА_3 , проживає разом із батьком , який бере на себе обов'язок самостійно утримувати дитину.
Водночас відповідно до ч. 4 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» № 3543-ХІІ від 21 жовтня 1993 року передбачено, що не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані жінки та чоловіки, які самостійно виховують дитину (дітей) віком до 18 років.
Згідно Переліку документів, що подаються військовозобов'язаними для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до підстав, зазначених у ст. 23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» , що є додатком №5 до відповідного « Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації , на особливий період», затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 16 травня 2024 року №560, визначено, що до документів, які підтверджують, що особа самостійно виховує та утримує дитину відносяться рішення суду про встановлення факту самостійного виховання дитини.
У постанові від 13.06.2018 за результатами розгляду справи №822/2446/17 Верховним Судом було викладено позицію про те, що сам факт розірвання шлюбу та встановлення місця проживання дитини з батьком, що передбачає обов'язок батька щодо утримання та виховання дитини, не доводять факт відсутності участі матері у вихованні дитини, тобто не встановлює статусу самостійного виховання, тому цей факт повинен встановлюватись окремо.
З наявних у матеріалах справи доказів суд встановив, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є рідною донькою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 виданим 07.11.2016 Одеським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області.
Малолітня ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за однією адресою із батьком, а саме: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідками про реєстрацію місця проживання.
Мати дитини - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у відповідності до довідки № Г5-346606-ф/л від 21.12.2021 року, виданої Департаментом надання адміністративних послуг Одеської міської ради, значиться зареєстрованою за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджує доводи про окреме місце проживання.
Крім того, 08 грудня 2018 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір щодо здійснення батьківських прав та визначення місця проживання дитини, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Мирончук В.В., зареєстрований в реєстрі за № 963.
Відповідно до п. 2 Договору, Батьки домовились, що малолітня донька - ОСОБА_3 , буде постійно проживати разом зі своїм батьком: ОСОБА_1 .
Відповідно до пункту 3.3 вказаного Договору батько зобов'язується: самостійно та повністю утримувати дитину, піклуватися про здоров'я дитини, брати участь у вихованні дитини, забезпечити дитині достатній рівень освіти.
Згідно з характеристикою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , виданою адміністрацією Одеського ліцею «Гармонія» Одеської міської ради від 30.05.2024 року, батько, ОСОБА_1 , приділяє належну увагу вихованню дівчинки, дитина забезпечена всім необхідним для навчання, завжди охайно одягнена. Батько приводить та забирає дитину зі школи, завжди цікавиться її успіхами. Він є тою людиною, що приймає найактивнішу участь у житті ОСОБА_4 . Також батько бере активну участь у житті класу.
З характеристик наданих сусідами ОСОБА_1 : ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та іншими знайомими з ним особами вбачається, що ОСОБА_1 проживає разом зі своєю дочкою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , батько самостійно виховує та утримує дитину, дитина завжди охайна та ввічлива, про матір дитини нічого їм невідомо, та вони її ніколи не бачили.
Згідно із заявою заінтересованої особи ОСОБА_2 від 11.06.2024 року, остання підтвердила що їх спільна з ОСОБА_14 дочка проживає разом з батьком та перебуває на його утриманні. Також зазначила, що у зв'язку зі станом війни на даний час не отримує доходу та перебуває у важному матеріальному становищі, у зв'язку з чим не може надавати доньки будь-якої матеріальної допомоги. У зв'язку з відсутністю роботи в Україні, в липні-серпні 2024 року планує виїхати до Республіки Молдова до своїх родичів та готує відповідні документи. За таких обставин підтверджує факт, що ОСОБА_15 перебуває на повному матеріальному утриманні ОСОБА_1 та він самостійно здійснює її виховання.
Зазначені вище обставини дають змогу суду прийти до висновку про встановлення факту, який має юридичне значення, а саме того, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , самостійно виховує малолітню дитину, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Керуючись ст. ст. 264-268, 293-294, 315-319 ЦПК України, суд
Заяву ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 АДРЕСА_1 ) за участі заінтересованої особи ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , ІПН НОМЕР_2 АДРЕСА_2 ) про встановлення факту, що має юридичне значення - задовольнити.
Встановити факт, що має юридичне значення, а саме факт того, що ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 АДРЕСА_1 ) самостійно виховує та утримує малолітню ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ).
Повне судове рішення буде складено протягом десяти днів з дня проголошення вступної та резолютивної частини.
Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне рішення складено 14.06.24.
Суддя Луняченко В. О.