Номер провадження: 22-ц/813/2499/24
Справа № 521/7207/23
Головуючий у першій інстанції Мазун І.А.
Доповідач Дришлюк А. І.
Категорія: 51
13.06.2024 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Дришлюка А.І., суддів Сегеди С.М.,Громіка Р.Д.,
при секретарі судового засідання Нечитайло А.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одесі справу за апеляційною скаргою адвоката Білої Тетяни Володимирівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 14 серпня 2023 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Херсонського закладу дошкільної освіти № 23 Херсонської міської ради, Управління освіти Херсонської міської ради, ОСОБА_2 , про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати та середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-
17.03.2023 ОСОБА_1 звернулася до Малиновського районного суду м. Одеси із позовом до Херсонського закладу дошкільної освіти № 23 Херсонської міської ради, Управління освіти Херсонської міської ради, ОСОБА_2 та просила скасувати наказ Херсонського закладу дошкільної освіти №23 Херсонської міської ради від 30 грудня 2022 року за №5 «Про призупинення дії трудових відносин» в частині призупинення трудових відносин з ОСОБА_1 , стягнути з Управління освіти Херсонської міської ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01 січня 2023 року в розмірі 13400,00 грн, стягнути з Управління освіти Херсонської міської ради на користь ОСОБА_1 заробітну плату в розмірі 33500 грн, стягнути з Управління освіти Херсонської міської ради на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу адвоката, що визначені в заяві про розподіл витрат на правничу допомогу адвоката, стягнути з Управління освіти Херсонської міської ради на користь ОСОБА_1 заробітну плату за один місяць, покласти на виконуючу обов'язки завідуючої Херсонського закладу дошкільної освіти №23 Херсонської міської ради ОСОБА_2 обов'язок покрити матеріальну шкоду в розмірі, що буде стягнута з Управління освіти Херсонської міської ради, заподіяну Управлінню освіти Херсонської міської ради незаконним призупиненням трудових відносин з ОСОБА_1 .
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначила, що вона до повномасштабного вторгнення російської федерації в Україну працювала машиністом постільної білизни в Херсонському закладі дошкільної освіти №23 Херсонської міської ради. В період окупації міста Херсона виконувала свої обов'язки відповідно до посадової інструкції. З серпня 2022 року по 30 грудня 2022 року не отримувала заробітної плати. 30 грудня 2022року у мобільному додатку «Вайбер» отримала наказ Херсонського закладу дошкільної освіти №23 Херсонської міської ради від 30.12.2022 за №5 «Про призупинення дії трудових відносин», що підписаний виконуючою обов'язки директора закладу ОСОБА_2 . Позивач пояснила, що на початку липня 2022 року директор закладу ОСОБА_3 скликала виробничу нараду, на якій в присутності колективу після спільного обговорення ситуації, що склалася, було прийнято рішення відкрити дитячий садок для дітей працівників комунальних служб, медичних працівників, незахищених верств населення, які залишились в окупованому Херсоні. В порушення вимог закону Управлінням освіти Херсонської міської ради позивачці не виплачується заробітна плата з серпня 2022 року. Підставою для невиплати заробітної плати позивачці відповідач зазначає наказ виконуючої обов'язки директора Херсонського закладу дошкільної освіти №23 Херсонської міської ради Синько О.В. від 28 жовтня 2022 року №1 «Про визнання відсутності з нез'ясованих причин» (а.с. 1-5).
Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 14 серпня 2023 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково. Суд вирішив скасувати оскаржуваний наказ у частині, що стосується позивача; стягнути з Управління освіти Херсонської міської ради на користь ОСОБА_1 заробітну плату з серпня 2022 року по грудень 2022 року розмірі 33500,0 (тридцять три тисячі п'ятсот) грн, та середній заробіток за час вимушеного прогулу з січня 2023 року по лютий 2023 року в розмірі 13400,0 (тринадцять тисяч чотириста) грн; стягнути витрати на правничу допомогу у розмірі 7000,0 (сім тисяч) грн (а.с. 117-125).
21.09.2023 не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, адвокат Біла Тетяна Володимирівна, яка діє в інтересах ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку направила до суду апеляційну скаргу, в якій просить оскаржуване рішення змінити в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнути з Управління освіти Херсонської міської ради на користь позивачки середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01 січня 2023 року по день ухвалення судового рішення у розмірі 46900,0 (сорок шість тисяч дев'ятсот) грн. Змінити рішення в частині стягнення витрат на правничу допомогу адвоката та стягнути з Управління освіти Херсонської міської ради на користь позиваки витрати на правничу допомогу у розмірі 22800 (двадцять дві тисячі вісімсот) грн, стягнути з Управління освіти Херсонської міської ради витрати на правничу допомогу у розмірі 5000 (п'ять тисяч) грн за підготовку апеляційної скарги. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що рішення є незаконним, ухваленим із порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки у червні 2023 року представником позивача було подано до суду заяву про збільшення позовних вимог в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яку було обґрунтовано тим, що період вимушеного прогулу збільшується, у зв'язку із розглядом справи. Однак судом, при вирішенні справи вказану заяву не було взято до розгляду, що призвело до хибного висновку про стягнення з відповідача 13400,0 (тринадцять тисяч чотириста) грн середнього заробітку. А оскільки наказ Херсонського закладу дошкільної освіти № 23 Херсонської міської ради від 30 грудня 2022 року було визнано незаконним та скасованим, відповідно, апелянтка має право на отримання середнього заробітку за увесь час вимушеного прогулу з вини роботодавця, у розмірі 46900 (сорок шість тисяч дев'ятсот) грн. Разом з тим, ОСОБА_1 звертає увагу на те, що висновки судупершої інстанції щодо зменшення розміру зазначених витрат на правничу допомогу, адже до суду надані Договір про надання правничої допомоги № 06-пд від 13 лютого 2023 року та Додаткова угода №1 до Договору, якою визначено безпосередньо гонорар адвоката за позитивне рішення у справі, звіти № 1 та № 2, котрі підтверджують обсяг послуг і їх вартість, які були надані позивачеві. Апелянт вважає, що вартість послуг по підготовці процесуальних документів повністю відповідає розумності, оскільки позовна заява викладена на десяти сторінках, чітко та послідовно з'ясовано всі обставини справи, наявні посилання на докази, на відповідні норми чинного законодавства, котрі регулюють даний вид правовідносин. Окрім того, апелянт зазначив, що не є доцільною оцінка роботи адвоката із розрахунку до суми, яка стягується, оскільки сам факт незаконності наказу та розміру заробітної плати підлягає доведенню в незалежності від суми, що стягується, адже адвокат повинен у будь-якому випадку готувати якісний процесуальний документ, незважаючи на вартість його виконання (а.с. 131-134).
Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив.
З врахуванням недостатньої кількості суддів в Одеському апеляційному суді (з 2013 року кількість суддів в цивільній палаті зменшилася з 48 до 10, які фактично здійснюють судочинство), щодо яких здійснюється автоматизований розподіл справ (без урахування суддів, які хворіють, перебувають у відрядженні, знаходяться у відпустці та тимчасово відряджені до Одеського апеляційного суду), що створює надмірне навантаження та виключає можливість розгляду справи в строки, передбачені національним законодавством, судом апеляційної інстанції було здійснено розгляд справи з врахуванням поточного навантаження, яке обумовило затягування розгляду справи по незалежним від суду причинам.
Учасники справи в судове засідання не з'явились.Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Відповідно до п. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Дослідившиматеріалицивільноїсправи,доводиапеляційноїскарги,апеляційнийсуддійшоввисновку,щоапеляційнаскаргапідлягаєчастковомузадоволенню з огляду на таке.
Приймаючиоскаржуване рішення судпершоїінстанціївиходивзтого,щонаказ від 30.12.2022 № 5 «Про призупинення дії трудових відносин», що стосується ОСОБА_1 , виданий Херсонським закладом дошкільної освіти № 23 Херсонської міської ради суперечить вимогам чинного законодавства України
Підставою для невиплати заробітної плати позивачці відповідач зазначає наказ виконуючої обов'язки директора Херсонського закладу дошкільної освіти №23 Херсонської міської ради Синько О.В. від 28.10.2022 №1 «Про визнання відсутності з нез'ясованих причин» (що зазначено у листі Управління юстиції Херсонської міської ради), однак вказаний наказ не може бути підставою для невиплати заробітної плати, цим наказом не можуть встановлюватись певні факти, які тягнуть за собою юридичні наслідки.
Тому суд вирішив задовольнити позовні вимоги та стягнути з відповідача Управління освіти Херсонської міської ради заробітну плату за період серпень-грудень 2022 року та середній заробіток за час вимушеного прогулу з січня по лютий 2023 року, а також витрати на правничу допомогу.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Рішення суду першої інстанції оскаржується лише в частині стягнення в середнього заробітку за час вимушеного прогулу та витрат на правничу допомогу.
Щодо заяви про збільшення позовних вимог.
Відповідно до ч. 2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Як роз'яснив КЦС ВС в постанові від 28.02.2024 в справі № 465/3919/22 в подібних правовідносинах «У КЗпП України відсутня норма права, яка б у цій ситуації регулювала питання виплати середнього заробітку за час незаконного призупинення дії трудового договору, так як це не є ні простоєм, ні звільненням працівника. Разом з тим, відповідно до статті 43 Конституції України, найбільш подібним (аналогічним) до цієї ситуації є застосування частин першої, другої статті 235 КЗпП України, яку суди вірно застосували».
Середній заробіток за своїм змістом також є державною гарантією, право на отримання якої виникає у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою роботу з незалежних від нього причин (постанова КАС ВС від 18.08.2022 в справі №560/7496/20).
Розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу визначається з дня припинення виплати заробітної плати та до дня ухвалення рішення про стягнення середнього заробітку.
За обставинами даної справи рішення було ухвалене 14.08.2023, однак середній заробіток за час вимушеного прогулу судом першої інстанції був стягнений лише за період січень-лютий 2023 року. Так наявні підстави для зміни оскаржуваного рішення суду першої інстанції у відповідній частині.
Відповідно до пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов'язана відповідна виплата.
Якщо протягом останніх двох календарних місяців, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов'язана відповідна виплата, працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.
Якщо у працівника відсутній розрахунковий період, то середня заробітна плата обчислюється відповідно до абзаців третього-п'ятого пункту 4 цього Порядку, а саме з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу.
З наведеного можна зробити висновок про те, що якщо працівник протягом останніх чотирьох календарних місяців, що передують місяцю, у якому відбувається подія, з якою пов'язана відповідна виплата, не відпрацював жодного робочого дня, у нього відсутній розрахунковий період, тому середня заробітна плата в такому випадку обчислюється виходячи з посадового окладу (постанова КЦС ВС від 22.05.2024, справа № 755/10764/22).
Відповідно до абзаців 3-5 п. 4 Порядку № 100 при обчисленні середньої заробітної плати за останні два місяці та для нарахування матеріальної (грошової) допомоги, крім перелічених вище виплат, також не враховуються виплати за час, протягом якого зберігається середній заробіток працівника (за час виконання державних і громадських обов'язків, щорічної і додаткової відпусток, відрядження, вимушеного прогулу тощо) та допомога у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю.
Якщо в розрахунковому періоді у працівника не було заробітної плати, розрахунки проводяться з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу.
Якщо розмір посадового окладу є меншим від передбаченого законодавством розміру мінімальної заробітної плати, середня заробітна плата розраховується з установленого розміру мінімальної заробітної плати на час розрахунку. У разі укладення трудового договору на умовах неповного робочого часу, розрахунок проводиться з розміру мінімальної заробітної плати, обчисленого пропорційно до умов укладеного трудового договору.
Згідно з пунктом 5 Порядку № 100 нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.
Відповідно до листа Управління освіти Херсонської міської ради № 01-38/12 від 17.02.2023 у відповідь на адвокатський запит посадовий оклад ОСОБА_1 складає 4745 грн (а.с. 11,12).
Згідно зіст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» мінімальна заробітна плата встановлена в розмірі 6700,00 грн.
Отже, оскільки посадовий оклад позивача менше ніж мінімальна заробітна плата на час розрахунку, обрахунок середнього заробітку за час вимушеного проводиться виходячи з мінімальної заробітної плати в розмірі 6700,00 грн. Розмір середньоденної заробітної плати складає 304,5 грн.
Період призупинення дії трудового договору (з 01.01.2023 по 14.08.2023) складає 161 робочий день. Отже, середній заробіток за розрахунковий період становить: 161 * 304,5 грн = 49 024,5 грн.
Щодо вимог про стягнення витрат на правничу допомогу.
ОСОБА_1 13.02.2023 уклала договір про надання правничої допомоги № 11-пд/2023 з адвокатом Білою Т.В. (а.с. 19-20). Відповідно до Додаткової угоди № 1 від 13.02.2023 до цього договору, сторони домовилися, що клієнт сплачує адвокатові гонорар в розмірі 10 000 грн у разі отримання позитивного для клієнта судового рішення у справі № 521/7207/23 (а.с. 21). ВДодатку № 1 міститься прайс-лист послуг адвоката (а.с. 21 оборот).
Відповідно до Звіту № 1 про надані послуги за договором № 11-пд/2023 від 13.02.2023 вартість наданих послуг адвокатом складає: 5000 грн - складання позовної заяви; 2000 грн - складання заяви про розподіл витрат на правничу допомогу адвоката; 300 грн - усна консультація щодо правовідносин, що виникли між сторонами; 1000 грн - правовий аналіз документів; 500 грн - адвокатський запит. Загальна вартість послуг - 8800 грн (а.с. 34).
Відповідно до Звіту № 2 адвокат підготувала відповідь на відзив, вартість чого складає 4000 грн (а.с. 83).
Відповідно до ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
За п. 3 цієї статті для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Частина 4 цієї статті встановлює критерії співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
За обставинами даної справи докази, надані представником апелянта на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу відповідають вимогам встановленим законом та підтверджують факт надання правничої допомоги, її обсяг та зміст.
Відповідно до ч.ч. 5-6 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Суд першої інстанції вважав, що витрати на правничу допомогу не відповідають критерію співмірності, разом з тим не навів мотивів з яких дійшов висновку про завищенність витрат на правничу допомогу.
Як роз'яснила об'єднана палата КГС ВС в постанові від 03.10.2019 в справі № 922/445/19 «У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу».
Велика палата Верховного Суду в постанові від 16.11.2022 в справі № 922/1964/21 зазначила: «При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20).Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/WestAllianceLimited" проти України", заява № 19336/04).
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини(пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19). Неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у статті 627 ЦК України».
Разом з тим, не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанова ВП ВС від 12.05.2020 в справі № 904/4507/18).
У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов'язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов'язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов'язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов'язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).
Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Оскільки в ході розгляду справи заперечень щодо розміру витрат на правничу допомогу не надходило, відповідач не подавав клопотання про зменшення розміру витрат, а за результатами дослідження обставин справи встановлено, що заявлений розмір витрат на правничу допомогу відповідає критеріям обґрунтованості, пропорційності, співмірності та значення справи для сторін, в тому числі публічний інтерес справи, апеляційний суд змінює рішення суду першої інстанції в частині стягнення судових витрат на правничу допомогу.
При цьому, апеляційний суд зауважує, що позовні вимоги були задоволені частково, а саме суд відмовив в задоволенні позовної вимоги про покладення на виконуючу обов'язки завідуючої Херсонського закладу дошкільної освіти № 23 Херсонської міської ради ОСОБА_2 обов'язку покрити матеріальну шкоду в розмірі, що буде стягнута з Управління освіти Херсонської міської ради, заподіяну Управлінню освіти Херсонської міської ради незаконним призупиненням трудових відносин з позивачем. Тобто, суд загалом задовольнив три позовні вимоги.
Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Отже, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати на правничу допомогу пропорційно задоволеним позовним вимогам, а саме: 22800/4=5700 грн. 5700*3=17100 грн.
Тому, з врахуванням вище наведеного, апеляційний суд задовольняє частково апеляційну скаргу.
Звертаючись до суду з апеляційною скаргою, представник просив стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 5000 грн, що відповідно до Звіту № 3 про надані послуги за договором № 11-пд/2023 від 13.02.2023 складає вартість підготовки апеляційної скарги до суду (а.с. 136). Оскільки апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, витрати на правничу допомогу на користь позивача підлягають стягненню пропорційно задоволеним вимогам, а саме в сумі 3750 грн.
Такимчином,враховуючи вище встановлені обставини справи, оскільки доводи апеляційної скарги знайшли своє часткове підтвердження, апеляційний суд на підставі ст. 376 ЦПК України змінює оскаржуване рішення суду першої інстанції.
Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Оскільки позивача звільнено від сплати судового збору, а позовні вимоги були частково задоволені, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції в сумі 1610,40 грн.
Напідставівикладеного,керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд,
Апеляційну скаргу адвоката Білої Тетяни Володимирівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 14 серпня 2023 року - змінити в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та судових витрат на правничу допомогу.
Стягнути з Управління освіти Херсонської міської ради (код ЄДРПОУ: 02146713) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована: АДРЕСА_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01 січня 2023 року по 14 серпня 2023 року в розмірі 49 024,5 грн.
Стягнути з Управління освіти Херсонської міської ради (код ЄДРПОУ: 02146713) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована: АДРЕСА_1 ) понесені витрати на правову допомогу в суді першої інстанції в розмірі 17 100 грн та в апеляційній інстанції 3750 грн.
В іншій частині рішення залишити без змін.
Стягнути з Управління освіти Херсонської міської ради (код ЄДРПОУ: 02146713) на користь держави судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції в сумі 1610,40 грн.
Постанова Одеського апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Судді Одеського апеляційного суду А.І. Дришлюк
Р.Д. Громік
С.М. Сегеда