Номер провадження: 11-кп/813/1503/24
Справа № 947/7495/24
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
04.06.2024 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю: секретаря с/з ОСОБА_5 ,
обвинуваченої ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
потерпілої ОСОБА_8 ,
представників потерпілої ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 на ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 02 квітня 2024 року про арешт майна у кримінальному провадженні №12024162480000083 від 13.01.2024 року за обвинуваченням ОСОБА_6 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України,
Зміст оскаржуваного судового рішення
Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 02 квітня 2024 року частково задоволено клопотання представника потерпілої ОСОБА_9 про арешт майна у кримінальному провадженні №12024162480000083 від 13.01.2024 року за обвинуваченням ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, накладено арешт на об'єкт нерухомого майна - квартиру АДРЕСА_1 (реєстраційний номер 1283756251101) із забороною розпорядження.
Вимоги наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи яка її подала.
Не погодившись із зазначеною ухвалою суду захисник обвинуваченої - адвокат ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржувану ухвалу і постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання про накладення арешту на майно.
Доводи апеляційної скарги обґрунтував тим, що суддею не було враховано правові підстави для арешту майна, передбачені ч.6, 11 ст.170 КПК України, а саме обґрунтованість розміру цивільного позову.
Захисник зазначає, що медичні документи з квитанціями потерпілої, які було додано до цивільного позову, судом та стороною захисту не досліджувались, правова оцінка зазначеним документам не надавалась, також не встановлено, чи відносяться вони до лікування травм, спричинених потерпілій внаслідок ДТП.
Крім того, розмір шкоди завданої кримінальним правопорушенням ще не підтверджений і на думку сторони захисту явно не спів мірний вартості арештованого майна.
Позиції учасників судового провадження.
Захисник ОСОБА_7 та обвинувачена ОСОБА_6 у судовому засіданні підтримали доводи апеляційної скарги, наполягали на тому, що розмір шкоди завданої кримінальним правопорушенням не спів мірний вартості арештованого майна і просили задовольнити апеляційну скаргу.
Потерпіла ОСОБА_8 та її представники - адвокати ОСОБА_9 та ОСОБА_10 у судовому засіданні заперечували проти задоволення апеляційної скарги, просили апеляційний суд залишити оскаржену ухвалу без змін.
Прокурор ОСОБА_11 у судове засідання не з'явився, про причини неявки суду не повідомив, із заявами та клопотаннями не звертався.
Заслухавши суддю-доповідача, учасників апеляційного розгляду, дослідивши виділені матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи, наведені в апеляційній скарзі, апеляційний суд дійшов висновку про таке.
Мотиви апеляційного суду.
Частиною 1 ст.404 КПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно з вимогами ч.1 ст.370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Згідно із ч.1 ст.1 КПК порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством, аналіз якого свідчить, що унормування кримінальних процесуальних відносин відбувається шляхом чіткого та імперативного визначення процедур, регламентації прав їх учасників для попередження свавільного використання владними органами своїх повноважень і забезпечення умов справедливого судочинства.
Відповідно до положень ст.331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження, передбачених статтею 131 КПК України, суть якого полягає у тимчасовому, до скасування у встановленому порядку, позбавленні за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна (частина перша статті 170 КПК України).
Арешт майна застосовується з метою забезпечення:
1) збереження речових доказів;
2) спеціальної конфіскації;
3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;
4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Статтею 392 КПК України визначено судові рішення, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку. Відповідно до ч. 1 вказаної норми до них належать судові рішення, які були ухвалені судами першої інстанції і не набрали законної сили, а саме:
1) вироки, крім випадків, передбачених статтею 394 цього Кодексу;
2) ухвали про застосування чи відмову у застосуванні примусових заходів медичного або виховного характеру;
3) інші ухвали у випадках, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження, які застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Арешт на майно у кримінальному провадженні накладається, як правило, з метою забезпечення ефективного виконання покарання після винесення вироку , а також відшкодування шкоди, завданої злочином. Тому можливість довільного оскарження цього заходу забезпечення кримінального провадження може створити ситуацію, коли учасники зловживатимуть своїми правами. Тому проблему оскарження ухвали суду про арешт майна слід розглядати і в ракурсі застосування принципу пропорційності.
Згідно ч. 2 ст. 392 КПК України, ухвали, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судових рішень, передбачених частиною першою цієї статті, окремому оскарженню не підлягають, крім випадків, визначених цим Кодексом. Заперечення проти таких ухвал можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною першою цієї статті.
Апеляційний суд зазначає, що законодавець не передбачив форму та процедуру окремого оскарження ухвали суду про накладення арешту на майно, постановленої під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судових рішень, передбачених ч. 1 ст. 392 КПК України.
Оцінюючи викладені обставини, апеляційний суд приходить до висновку, що одночасне оскарження ухвали суду щодо накладення арешту на майно разом із вироком у кримінальній справі прямо передбачено ч.ч. 1, 2 ст. 392 КПК України.
Об'єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду у постанові від 24 жовтня 2022 року (справа № 456/3303/21) зазначає, що в силу ч. 2 ст. 392 КПК України ухвалу судді (суду) про арешт майна може бути переглянуто під час апеляційного оскарження вироку по відповідному кримінальному провадженню, а також скасовано в порядку статті 174 КПК України. Це свідчить про те, що чинне законодавство в принципі не виключає можливість перегляду відповідної ухвали судді (суду), але визначає певні межі для його реалізації.
Тобто, йдеться про право на апеляційний перегляд справи, тобто, кінцевого рішення суду по кримінальному провадженню, а не про апеляційний перегляд всіх без винятку ухвал, постановлених слідчим суддею і судом у кримінальному провадженні на всіх його стадіях.
Водночас, в постанові Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 19 лютого 2019 року по справі №569/17036/18 Суд дійшов висновку про те, що якщо після відкриття апеляційного провадження буде встановлено, що воно відкрите за апеляційною скаргою на рішення, яке не підлягає апеляційному оскарженню, апеляційний суд має постановити ухвалу про закриття апеляційного провадження. Верховний Суд визнав правильними такі рішення апеляційних судів (ухвала Верховного Суду від 19.03.2018 у справі №439/1271/17; постанова Верховного Суду від 23.10.2018 у справі №180/210/17).
Таке ж рішення суд апеляційної інстанції повинен постановити й у разі, якщо під час апеляційного розгляду в судовому засіданні апеляційної скарги на ухвалу суду буде встановлено, що ця скарга подана на рішення, яке не підлягає апеляційному оскарженню.
Цей висновок ґрунтується на тому, що ст.129 Конституції України гарантує право на апеляційний перегляд справи, а не кожного судового рішення в межах кримінального провадження, у відповідності з чим КПК визначає, в яких випадках і які рішення слідчих суддів, судів першої інстанції підлягають перегляду в апеляційному порядку.
Саме тому апеляційна скарга на судове рішення, яке не підлягає апеляційному оскарженню, не може бути розглянута по суті, а відкрите (розпочате) апеляційне провадження за такою скаргою підлягає закриттю з урахуванням положень ч.6 ст.9 КПК.
Відповідно до ч.4 ст.309 КПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті провадження лише, якщо апеляційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку, або судове рішення оскаржене виключно з підстав, з яких воно не може бути оскарженим згідно з положеннями статті 394 цього Кодексу.
Враховуючи викладене та зазначені вище положення судової практики, апеляційний суд вважає за необхідне, використовуючи, в даному випадку, за аналогією закону положення ч.4 ст.399 та ст.403 КПК України, закрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 на ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 02 квітня 2024 року.
Керуючись статтями 24, 376, 392, 399, 405, 419, 532 КПК України, апеляційний суд, -
Закрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 на ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 02 квітня 2024 року, якою частково задоволено клопотання представника потерпілої ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_9 та накладено арешт на об'єкт нерухомого майна - квартиру АДРЕСА_1 (реєстраційний номер 1283756251101) із забороною розпорядження.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня набрання нею законної сили.
Судді Одеського апеляційного суду:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4