Номер провадження: 88-ц/813/2/24
Справа № 509/1431/17
Головуючий у першій інстанції
Доповідач Дришлюк А. І.
Категорія: 30
13.06.2024 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Дришлюка А.І., суддів Громіка Р.Д., Драгомерецького М.М.,
при секретарі судового засідання Нечитайло А.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одесі справу за заявою представника Висоцького Володимира Едуардовича в інтересах ОСОБА_1 про перегляд постанови апеляційного суду Одеської області від 09 жовтня 2018 року за нововиявленими обставинами у справі за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -
25 квітня 2017 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулись до Овідіопольського районного суду Одеської області з позовом до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (т.1, а.с.2-5).
23 січня 2018 року рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 матеріальні збитки (ринкову вартість автомобілю) у розмірі - 136142 грн, вартість проведення оцінки пошкодженого автомобілю у розмірі 1485 грн, моральну шкоду у розмірі 3000 грн та суму судового збору у розмірі 1406,27 грн. Після відшкодування ОСОБА_3 - ОСОБА_1 матеріальної шкоди ринкової вартості пошкодженого автомобілю зобов'язано ОСОБА_1 передати вищевказаний автомобіль ОСОБА_3 (т.1, а.с.101-109). На вказане рішення була подана апеляційна скарга ОСОБА_3 , в якій було порушено питання про скасування відповідного рішення суду першої інстанції за мотивами невідповідності висновків суду обставинами справи, в тому числі, через те, що у апелянта був чинний поліс ПАТ «СК Скайд», який не було визнано недійсним та яка не була притягнута до участі в розгляді справи, не встановлено чи згодний позивач з визнання його транспортного засоби фізично знищеним, недоведеність інших витрат, на стягненні яких наполягав позивач (т.1, а.с. 118-123)
09 жовтня 2018 року постановою Апеляційного суду Одеської області скаргу ОСОБА_3 задоволено частково. Рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 23 січня 2018 року в частині стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 матеріальних збитків, вартості оцінки пошкодженого автомобілю, моральної шкоди, судового збору та зобов'язання ОСОБА_1 передати автомобіль ОСОБА_3 скасовано (т.1, а.с.160-163).
05 березня 2019 року представник ОСОБА_1 подав заяву про перегляд вищевказаної постанови апеляційного суду за нововиявленими обставинами (т.1, а.с.192-196). Заяву обґрунтував тим, що Моторне (транспортне) страхове бюро України (далі - МТСБУ) підтвердило, що у відповідача ОСОБА_3 на момент ДТП був відсутній дійсний поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а також встановлені нові обставини, а саме факт того, що поліс № АЕ/9039881, копія якого була надана суду відповідачем, обліковується як невикористаний, а отже, між власником наземного транспортного засобу ОСОБА_3 та Публічним акціонерним товариством «Страхова компанія «СКАЙД» (далі - ПАТ «СК «СКАЙД») не було укладено договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності № АЕ/9039881 від 28 квітня 2016 року. Ці обставини є істотними для справи, судом не встановлювалися, не були відомі та не могли бути відомі ОСОБА_1 . Заявник просив задовольнити його заяву на підставі пункту 1 частини другої статті 423 ЦПК України, постанову Апеляційного суду Одеської області від 09 жовтня 2018 року скасувати, рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 23 січня 2018 року залишити в силі.
14 січня 2020 року ухвалою Одеського апеляційного суду заяву представника ОСОБА_1 про перегляд постанови Апеляційного суду Одеської області від 09 жовтня 2018 року за нововиявленими обставинами залишено без задоволення (т.2, а.с.76-81).
18 лютого 2020 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на ухвалу Одеського апеляційного суду від 14.01.2020 про відмову у перегляді постанови апеляційного суду за нововиявленими обставинами (т.1, а.с.151-159).
03 червня 2021 року постановою Верховного Суду касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, ухвалу Одеського апеляційного суду від 14 січня 2020 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції (т.2, а.с.226-230).
Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22 червня 2021 року вказану цивільну справу було розподілено колегії суддів в складі: головуючий суддя Дришлюк А.І., судді: Сегеда С.М., Комлева О.С. В подальшому склад суду було змінено на суддів постійно діючого складу колегії - Громіка Р.Д., Драгомерецького М.М. Ухвалою Одеського апеляційного суду справу прийнято до провадження та призначено до розгляду (т.3, а.с. 140-141).
Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив.
З врахуванням недостатньої кількості суддів в Одеському апеляційному суді (з 2013 року кількість суддів в цивільній палаті зменшилася з 48 до 10, які фактично здійснюють судочинство), щодо яких здійснюється автоматизований розподіл справ (без урахування суддів, які хворіють, перебувають у відрядженні, знаходяться у відпустці, тимчасово відряджені до Одеського апеляційного суду), що створює надмірне навантаження та виключає можливість розгляду справи в строки, передбачені національним законодавством, судом апеляційної інстанції було здійснено розгляд справи з врахуванням поточного навантаження, яке обумовило збільшення строку розгляду справи по незалежним від суду причинам.
Сторони в останнє судове засіданні не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Згідно з ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Під час розгляду справи в апеляційному суді до участі в розгляді справи в якості третьої особи було залучено МТСБУ (т.3, а.с. 81).
Дослідивши матеріали цивільної справи, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що заява про перегляд за нововиявленими обставинами підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Приймаючи ухвалу, на перегляді якої наполягає заявник, суд апеляційної інстанції виходив з того, що суд першої інстанції всупереч вимогам статті 51 ЦПК України не залучив до участі у справі відповідача ПАТ «Страхова компанія «СКАЙД», а апеляційний суд позбавлений можливості виконувати процесуальні дії щодо кола осіб, які повинні приймати участь у справі на стадії апеляційного розгляду та вирішувати питання про їх залучення у справу, будучи обмеженим процесуальними вимогами, передбаченими статтею 367 ЦПК України, відповідно рішення суду першої інстанції від 23 січня 2018 року було скасовано з процесуальних підстав.
При цьому апеляційний суд, звернув увагу на те, що посилання суду першої інстанції на відповідь Моторного (транспортного) страхового бюро України від 04 липня 2017 року про позбавлення членства в МТСБУ ПАТ «Страхової компанії «СКАЙД» та права на укладення договорів страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів з 31 травня 2016 року у зв'язку із заборгованістю до фондів МТСБУ, є некоректним (т.1, а.с. 74). На думку апеляційного суду договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності між власником наземного транспортного засобу ОСОБА_3 та ПАТ «Страхової компанії «СКАЙД» укладений 28 квітня 2016 року (т.1, а.с. 50), а тому вказана обставина не мала значення для правильного вирішення спору.
Надаючи оцінку, поданій заяві за новоявленими обставинами при повторному її розгляді апеляційній суд виходить з того, що оскільки МТСБУ підтвердило, що у відповідача ОСОБА_3 на момент ДТП був відсутній дійсний поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а поліс № АЕ/9039881, копія якого була надана суду відповідачем, обліковується як невикористаний, то між власником наземного транспортного засобу ОСОБА_3 та Публічним акціонерним товариством «Страхова компанія «СКАЙД» (далі - ПАТ «СК «СКАЙД») не було укладено договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності № АЕ/9039881 від 28 квітня 2016 року (т. 1, а.с. 211). Відповідно, вказана обставина безпосередньо впливає на кваліфікацію спірних правовідносин, зокрема на визначення по справі особи, на яку законом покладається обов'язок компенсувати завдану шкоду, а тому обставини, на які посилався заявник в своїй заяві про перегляд постанови Апеляційного суду Одеської області від 09 жовтня 2018 року знайшли своє підтвердження, а вказана постанова підлягає скасуванню з прийняттям нової по суті поданої апеляційної скарги. Надаючи оцінку її доводам апеляційний суд виходить з наступного.
05 серпня 2016 року сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Renault Logan», державний номер НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_2 та автомобіля «Mercedes Benz», державний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 Автомобілі отримали механічні пошкодження, а ОСОБА_2 легкі тілесні ушкодження. Власником автомобіля «Renault Logan» є позивач ОСОБА_1 . Постановою Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 11 жовтня 2016 року винним у скоєнні ДТП визнано ОСОБА_3 (т.1, а.с. 13).
Як вже зазначалось вище, у відповідача ОСОБА_3 на момент ДТП був відсутній дійсний поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а поліс № АЕ/9039881, копія якого була надана суду відповідачем, обліковується як невикористаний. Таким чином, посилання на відповідача на те, що то між ним та Публічним акціонерним товариством «Страхова компанія «СКАЙД» існували договірні правовідносини обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (поліс № АЕ/9039881 від 28 квітня 2016 року) не відповідають фактичним обставинам справи. Таким чином, стаття 1194 ЦК України не застосовується до спірних правовідносин, а суб'єктом відповідальності є саме заподіювач шкоди - відповідач ОСОБА_3 , на якого судом першої інстанції було правильно покладено обов'язок відшкодувати шкоду в повному обсязі згідно з вимогами ст.1166, 1167, 1187 ЦК України.
Вирішуючи питання про розподіл обов'язків щодо відшкодування шкоди, при вище вказаних обставинах справи, апеляційний суд виходить з того, що право на відшкодування шкоди не може бути поставлено в залежність від відносин страховика та страхувальника та дефектів цього юридичного складу. В межах цієї справи обов'язок компенсувати завдану шкоду внаслідок ДТП повинен бути покладений на заподіювача шкоди на загальних підставах, встановлених ЦК України, що і було зроблено судом першої інстанції, а тому відповідний довід апеляційної скарги відхиляється. При цьому апеляційний суд зауважує, що питання дефектності страхового полісу, в тому числі його дійсності у внутрішніх відносинах відповідача, страхової компанії та МТСБУ виходять за межі цього провадження та може бути визначено в межах самостійного провадження, де відповідач може доводити свою добросовісність, неналежність здійснення контролю з боку МТСБУ за суб'єктом страхування - ПАТ «СК «СКАЙД» та вимагати відповідного відшкодування в межах договірних відносин, у разі доведення їх наявності.
Щодо інших доводів апеляційної скарги. Питання про отримання згоди позивача на визнання його транспортного засоби фізично знищеним не може впливати на остаточне рішення суду, оскільки в цьому випадку діє презумпція, що у разі визначення транспортного засобу фізично знищеним, його власник не відновлює його, а передає його залишки особі, яка компенсувала завдану шкоду. Всі інші питання пов'язані з порядком передачі залишків транспортного засобу або зарахування його залишкової вартості в рахунок компенсації завданої шкоди, у разі його залишення продажу власником вирішується в порядку виконання судового рішення. Таким чином, відповідні доводи апелянта відхиляються. Щодо недоведеності інших витрат, на стягненні яких наполягав позивач, то суд першої інстанції частково задовольнив позовні вимоги, і в цій частині позивач рішення суду першої інстанції не оскаржив. Тому за відсутності посилань на конкретні докази, які спростовують посилання позивача в частині задоволення позовних вимог, позиція відповідача не може будуватись виключно на запереченні обсягів компенсації без надання альтернативних доказів, тим більше, що його вина в завданні шкоди презюмується, а факт завдання шкоди ДТП встановлений у визначеному законом порядку та не заперечується сторонами.
Таким чином, оскільки апеляційним судом було переглянуто постанову апеляційного суду за нововиявленими обставинами та її скасовано, а доводи апеляційної скарги не спростували висновків суду першої інстанції по суті вирішеного спору, то апеляційний суд на підставі ст.ст. 423, 429 ЦПК України, задовольняє заяву, скасовує постанову та ухвалює нову, якою відмовляє у задоволенні апеляційної скарги.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд,
Заяву представника Висоцького Володимира Едуардовича в інтересах ОСОБА_1 про перегляд постанови Апеляційного суду Одеської області від 09 жовтня 2018 року за нововиявленими обставинами - задовольнити.
Постанову Апеляційного суду Одеської області від 09 жовтня 2018 року - скасувати.
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Овідіопольського районного суду Одеської області 23 січня 2018 року залишити без змін.
Постанова Одеського апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Судді Одеського апеляційного суду А.І. Дришлюк
Р.Д. Громік
М.М. Драгомерецький