Номер провадження: 11-сс/813/847/24
Справа № 521/3283/24 1-кс/521/1365/24
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
28.05.2024 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5 кизи,
захисника ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Малиновського районного суду м. Одеси від 08.05.2024 року, відносно
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Табакі Болградського району Одеської області, громадянина України, із неповною середньою освітою, не одруженого, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , зі слів раніше не судимого,
підозрюваного у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 2024163470000056 від 18.01.2024 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України, -
установив
Зміст оскарженого судового рішення
Ухвалою слідчого судді Малиновського районного суду м. Одеси від 08.05.2024 року задоволено клопотання слідчого та відносно ОСОБА_7 продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, до 11.06.2024 року з визначенням розміру застави 300 (трьохсот) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить - 908400 (дев'ятсот вісім тисяч чотириста) гривень.
Своє рішення слідчий суддя мотивував тим, що прокурором надано матеріали (докази), якими обґрунтовується підозра та які є достатніми для переконання що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, не може запобігти доведеним під час розгляду клопотання ризикам.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
Не погодившись із зазначеною ухвалою слідчого судді захисник підозрюваного ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу, в якій вважає оскаржувану ухвалу необґрунтованою, просить її скасувати та постановити нову, якою визначити розмір застави у межах, передбачених п.2 ч.5 ст.182 КПК України.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що ризики, на які посилається слідчий у клопотанні недоведені; оскаржувана ухвала не містить в собі обґрунтувань щодо неможливості застосування до підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу; розмір застави є завідомо непомірним для підозрюваного, а слідчий суддя взагалі не обґрунтував саме такий розмір застави, тоді як підозрюваний є немолодою особою та страждає на тяжке хронічне захворювання.
Апеляційний розгляд проведено без участі прокурора, у відповідності до вимог ст.405 КПК України, який був сповіщений належним чином, в судове засідання апеляційного суду не з'явився.
Заслухавши суддю-доповідача, думку захисника підозрюваного, який підтримав апеляційну скаргу; обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про таке.
Мотиви апеляційного суду
Згідно частини 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду 1-ї інстанції в межах апеляційної скарги.
Стаття 370 КПК України вказує, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
У відповідності до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.
Згідно із приписом п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Як вбачається з мотивувальної частини ухвали, слідчий суддя зазначених вище вимог кримінального процесуального закону дотримався, з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 199 КПК України, клопотання про продовження строку тримання під вартою має право подати прокурор, слідчий за погодженням з прокурором не пізніше ніж за п'ять днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Клопотання про продовження строку тримання під вартою подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування.
Клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у ст. 184 цього Кодексу, повинно містити: 1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; 2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Слідчий суддя зобов'язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків передбачених ч. 5 ст. 177 цього Кодексу.
Так, з матеріалів провадження вбачається, що в провадженні СВ ВП №3 Одеського районного управління поліції № 1 ГУНП в Одеській області перебуває кримінальне провадження №2024163470000056 від 18.01.2024 року, за фактом незаконного переправлення осіб через державний кордон України ОСОБА_7 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
ОСОБА_7 підозрюється у наступному.
Досудовим розслідуванням встановлено, що відповідно до ст. 68 Конституції України, кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України . Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
У подальшому, строк дії воєнного стану продовжено на 30 діб Указом Президента України № 133/2022 від 14.03.2022, з 25.04.2022 строк дії воєнного стану продовжено на 30 діб Указом Президента України від 18.04.2022 № 259/2022, затвердженим Законом України від 21.04.2022 № 2212-ІХ, з 25.05.2022 строк дії воєнного стану продовжено на 90 діб Указом Президента України від 17.05.2022 № 341/2022, затвердженим Законом України від 22.05.2022 № 2263-ІХ. Термін дії воєнного стану в подальшому продовжено на 90 діб Указом Президента України від 12 серпня 2022 року № 573/2022, затверджений Законом України № 2500-IX від 15.08.2022, а саме до 21.11.2022, надалі з 21.11.2022 Указом Президента України від 07.11.2022 № 757/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затверджений Законом України № 2738- ІХ від 18.11.2022 до 19.02.2023, надалі з 19.02.2023 Указом президента України від 06.02.2023 № 8419 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затверджений Законом України № 58/2023 від 08.02.2023 до 20.05.2023, в подальшому Законом №3275-ІХ затверджено Указ Президента України від 26 липня 2023 року №451/2023 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», яким строк дії воєнного стану в Україні продовжується з 05 години 30 хвилин 18 серпня 2023 року строком на 90 діб, надалі Указом Президента України від 06.11.2023 № 734/2023 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 16 листопада 2023 року строком на 90 діб, в подальшому Законом №3564-ІХ затверджено Указ Президента України від 06 лютого 2024 року «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», яким строк дії воєнного стану в Україні продовжується з 05 години 30 хвилин 14 лютого 2024 року строком на 90 діб.
Відповідно до п. 2 Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» Військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об'єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з'єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України "Про правовий режим воєнного стану" заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
Крім того, п. 3 вказаного Указу зазначено, що у зв'язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені зокрема ст. 33 Конституції України, згідно з якою кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Відповідно до п. 8 Постанови Кабінету Міністрів України № 1455 від 29.12.2021 якою затверджено «Порядок встановлення особливого режиму в'їзду і виїзду, обмеження свободи пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також руху транспортних засобів в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан» визначено, що перетинання державного кордону в пунктах пропуску через державний кордон та пунктах контролю на території, де введено воєнний стан, здійснюється з урахуванням обмежень, встановлених законодавством.
Проте, незважаючи на обов'язок неухильного дотримання вказаних нормативних актів, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , діючи з прямим умислом, тобто усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки у вигляді порушення встановленого порядку перетину державного кордону України та бажаючи їх настання, переслідуючи корисливий мотив та мету незаконного збагатитись за рахунок грошової винагороди за свої протиправні дії, підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення за наступних обставин.
Так, у невстановлений час та місці, однак не пізніше початку лютого 2024 року, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , вступив у попередню змову з невстановленою особою, узгодивши план кримінально-протиправних дій, направлених на організацію незаконного переправлення ОСОБА_8 через державний кордон України.
Відповідно до розробленого плану, невстановлена особа, спілкуючись за допомогою застосування кросплатформової системи миттєвого обміну дзвінками та смс-повідомленнями «WhatsApp» з ОСОБА_8 , повинна була повідомити останнього про можливість організувати його переправлення через державний кордон України, керувати цими діями, визначити місце та час незаконного переправлення, та забезпечити виготовлення документів, які мають створити уяву у працівників Державної прикордонної служби України про наявність законних підстав для перетину ОСОБА_8 державного кордону.
При цьому, ОСОБА_7 відводилась роль сприяти організації незаконного переправлення ОСОБА_8 через державний кордон України шляхом надання порад та вказівок з приводу такого переправлення, а також безпосереднє перевезення ОСОБА_8 з міста Одеси до узгодженого в подальшому пункту пропуску.
Приступивши до реалізації кримінально-протиправного наміру, діючи взаємоузгоджена та відповідно до розробленого плану, невстановлена особа з починаючи з початку лютого 2024 року почала спілкування з ОСОБА_8 шляхом телефонних розмов за допомогою інтернет застосунку «WhatsApp», під час яких демонструвала свою обізнаність щодо можливих способів незаконного перетину державного кордону, можливість усунення перешкод щодо його незаконного перетину через свої міцні зв'язки, вказувала про можливість виготовлення документів, які мають створити уяву у працівників Державної прикордонної служби України про наявність законних підстав для перетину ОСОБА_8 державного кордону та можливість організації безпосереднього перевезення останнього з міста Одеси до узгодженого в подальшому пункту пропуску. У свою чергу, ОСОБА_8 повинен був заплатити за реалізацію вказаних дій грошові кошти, в загальній сумі 3 500 доларів США (що згідно офіційного курсу НБУ станом на 10.03.2024 становило 133 350 гривень), шляхом передачі частини грошових коштів, у розмірі 200 доларів США ОСОБА_7 , у якості оплати за транспортування його до державного кордону та виготовлення довідки для переміщення через транзитну ділянку автодороги Одеса-Рені «Маяки-Паланка-Удобне», а залишену суму у розмірі 3 300 доларів США після перетину державного кордону, на що ОСОБА_8 надав свою згоду.
Так, 12.02.2024 приблизно о 17 год. 12 хв. ОСОБА_8 прибув до раніше вказаного йому місця зустрічі з ОСОБА_7 , а саме до ринку «Привоз» по вул. Пантелеймонівський м. Одесі, де зустрівся з останнім, який прибув на місце зустрічі на своєму автомобілі марки «ВАЗ 2109» з д.н.з. НОМЕР_1 , та в свою чергу, з метою доведення їх спільного з невстановленою досудовим розслідуванням особою умислу до кінця, обговорив із ОСОБА_8 деталі незаконного переправлення його через державний кордон України, а саме виготовлення документу, який наддасть можливість для ОСОБА_8 безперешкодний перетин транзитної ділянки автодороги «Маяки-Паланка-Удобне», після чого ОСОБА_7 везе ОСОБА_8 до державного кордону України, де передасть його провіднику, який допоможе останньому поза межами державного пункту пропуску незаконно потрапити до Республіки Молдова.
В подальшому, у невстановлений час та місці, отримавши скан-копію паспорту громадянина України ОСОБА_8 та грошові кошти у сумі 100 доларів США шляхом переказу на банківську карту, яку надав ОСОБА_9 , за невстановлених обставин та невстановленим шляхом отримали підробні документи щодо працевлаштування ОСОБА_8 у ТОВ «Альфа-Транс», що надавало можливість для ОСОБА_8 подальший безперешкодний перетин транзитної ділянки автодороги Одеса-Рені «Маяки-Паланка-Удобне».
Також, 06.03.2024 приблизно о 18 год. 20 хв. ОСОБА_9 та ОСОБА_8 зустрілися на автостоянці неподалік від магазину «Таврія В» в с. Маяки Одеського р-н Одеської обл., ОСОБА_9 з метою доведення їх спільного з невстановленою досудовим розслідуванням особою умислу до кінця, передав ОСОБА_8 довідку щодо працевлаштування ОСОБА_8 у ТОВ «Альфа-Транс», що надавало можливість для ОСОБА_8 безперешкодний перетин транзитної ділянки автодороги «Маяки-Паланка-Удобне». Крім цього, ОСОБА_9 повідомив ОСОБА_8 , щоб він надав йому 100 доларів США за послуги перевезення останнього до Ізмаїльського району, на що останній дав свою згоду та передав ОСОБА_7 грошові кошти у розмірі 100 доларів США, при цьому ОСОБА_7 зазначим, що решту грошових коштів у сумі 3 300 доларів США треба передати йому, а він в свою чергу розрахується з іншими невстановленими досудовим розслідуванням особами.
Надалі, 10.03.2024 приблизно о 18 годині 00 хвилин, ОСОБА_7 , реалізуючи злочинний умисел, направлений на сприяння у незаконному переправленні ОСОБА_8 через державний кордон України порадами, вказівками та наданням засобів, керуючись корисливим мотивом, прибув на автомобілі марки «Mercedes-Benz» моделі «Vito 108 D», жовтого кольору, д.н.з. НОМЕР_2 на заздалегідь обумовленою з ОСОБА_8 адресою: АДРЕСА_1 , з яким у подальшому під керуванням ОСОБА_7 на вказаному транспортному засобі поїхали за адресою: АДРЕСА_2 де ОСОБА_7 продовжуючи свій злочинний умисел та бажаючи довести свої дії до кінця, інструктував ОСОБА_8 щодо його дій, надаючи поради та вказівки задля безперешкодного перетину державного кордону України.
Виконавши всі дії, направленні на сприяння шляхом надання порад та вказівок у організації незаконного переправлення ОСОБА_8 через державний кордон України ОСОБА_7 довів свій кримінально-протиправний намір до кінця та цього ж дня, 10.03.2024 о 19 годині 15 хвилин, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 , в салоні автомобіля марки «Mercedes-Benz» моделі «Vito 108 D», жовтого кольору, д.н.з. НОМЕР_2 , ОСОБА_7 отримав від ОСОБА_8 визначену напередодні грошову суму у розмірі 3 300 доларів США за здійснення його незаконного переправлення через державний кордон України, де був викритий та затриманий.
10 березня 2024 року о 19 годині 20 хвилин ОСОБА_7 , було затримано згідно ст. 208 КПК України.
11 березня 2024 року ОСОБА_7 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 332 КК України за ознаками: сприяння шляхом надання порад та вказівок у організації незаконного переправлення особи через державний кордон України за попередньою змовою групою осіб та з корисливих мотивів.
12.03.2024 року слідчим суддею Малиновського районного суду м. Одеси відносно підозрюваного ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 08.05.2024 року.
30.04.2024 року керівником Малиновської окружної прокуратури м. Одеси строк досудового розслідування у вказаному провадженні продовжено до 11.06.2024 року.
Як зазначив Європейський суд з прав людини у своєму рішенні в справі «Манчіні проти Італії», за наслідками та способами застосування як тримання під вартою, так і домашній арешт прирівнюються до позбавлення волі для цілей статті 5 п. 1 п.п. с Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Так, відповідно до п. 219 рішення у справі «Нечипорук та Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 р., заява №42310/04, суд повторює, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
Слідчий суддя дійшов правильного висновку про те, що підозра ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, на даному етапі досудового розслідування є обґрунтованою та неодноразово перевірялась під час розгляду клопотань слідчих про застосування запобіжних заходів у кримінальному провадженні, в тому числі в апеляційному порядку.
Апеляційний суд наголошує, що на даній стадії провадження, лише вирішується питання про обґрунтованість підозри та наявність вказаних вище ризиків для обрання або продовження відповідного запобіжного заходу та не може давати оцінку допустимості та належності доказів, оскільки триває досудове розслідування, а відповідно до ст.ст. 89, 94 КПК України, оцінка допустимості та належності доказів буде надана судом 1-ої інстанції при розгляді кримінального провадження по суті, а підстав для визнання доказів недопустимими, які передбачені в ч. 2 ст. 87 КПК України, стороною захисту в апеляційній скарзі не наведено.
В апеляційній скарзі захисника питання щодо необґрунтованості підозри не порушується, а тому апеляційним судом в цій частині ухвала слідчого судді не перевіряється.
Окрім того, згідно матеріалів провадження, з об'єктивних причин завершити досудове розслідування у строк до закінчення дії ухвали про продовження ОСОБА_7 запобіжного заходу неможливо, оскільки необхідно виконати наступне: у повному обсязі розсекретити матеріали негласних слідчих розшукових дій; здійснити тимчасовий доступ до речей і документів, які містять охоронювану законом таємницю у АТ КБ «ПРИВАТБАНК», АТ «Державний ощадний банк України»; здійснити тимчасовий доступ до речей і документів, які містять охоронювану законом таємницю у ТОВ «Лайфселл», ПрАТ «Київстар», а також зробити аналіз отриманої інформації; виконати вимоги, передбачені ст.ст. 290, 291 КПК України, а саме: відкрити матеріали стороні захисту та скласти обвинувальний акт і реєстр матеріалів досудового розслідування, а також, виконати інші слідчі дії, необхідність у виконанні яких виникне в ході досудового розслідування вказаного кримінального провадження.
Апеляційним судом враховується те, що підозрюваний ОСОБА_7 є громадянином України, із неповною середньою освітою, неодружений, має постійне місце проживання, однак ці дані не спростовують висновків слідчого судді щодо необхідності продовження до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з огляду на наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Враховуючи тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_7 у разі визнання винуватим, а також надані слідчим матеріали, слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про неможливість запобігання ризику, передбаченому п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів.
При вказаних обставинах, слідчий суддя прийшов до висновку, що слідчим та прокурором доведені обставини, викладені в п.п.1, 3, 5 ч.1 ст.194 КК України, і вказаний запобіжний захід є відповідним, згідно ст.178 КК України, тяжкості покарання, що загрожує підозрюваному, а також тяжкості кримінального правопорушення в якому підозрюється ОСОБА_7 .
Обставин, які є перешкодою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, передбачених ч. 2 ст. 183 КПК України, не має.
Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. При визначенні ризиків закон не вимагає неспростовних доказів того, що підозрюваний однозначно, поза всяким сумнівом, здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає обґрунтування, що вона має реальну можливість їх здійснити. Отже ризики, які дають достатні підстави апеляційному суду вважати, що підозрювана може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, слід вважати наявними за умови достатньої їх ймовірності.
Як вбачається з обґрунтованих висновків слідчого судді, викладених в мотивувальній частині ухвали, в даному кримінальному провадженні існують та не зменшились ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме:
- відповідно п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України підозрюваний ОСОБА_7 може переховуватись від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення покарання, шляхом залишення території України, оскільки підозрюваному інкримінується вчинення злочину щодо незаконного переправлення осіб через державний кордон України, санкція за вчинення якого ч. 3 ст. 332 КК України передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до дев'яти років;
- згідно п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України підозрюваний ОСОБА_10 може незаконно впливати на інших підозрюваних у даному кримінальному провадженні, оскільки допитані в якості підозрюваних співучасники надали покази, які викривають незаконні дії ОСОБА_7 . Крім того, станом на теперішній час у кримінальному провадженні не встановлено та не допитано всіх свідків, покази яких мають істотне значення для проведення повного, всебічного та неупередженого досудового розслідування, а також вони не допитані в судовому засіданні. Таким чином, ОСОБА_7 перебуваючи не під вартою, може здійснювати вплив на вказаних осіб з метою зміни їх показів чи відмову від них;
- підозрюваний ОСОБА_7 може продовжити вчиняти кримінальні правопорушення, пов'язані з незаконним переправленням осіб через державний кордон України, враховуючи обізнаність про шляхи та методи, що підтверджує наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Апеляційний суд приймає до уваги доводи захисника ОСОБА_6 , про те, що підозрюваний має постійне місце проживання, проте наголошує на тому, що зазначені обставини не виключають та не зменшують існування зазначених вище доведених органом досудового розслідування ризиків.
Твердження захисника про те, що слідчий суддя, порушивши вимоги діючого КПК України, не надав оцінки всім обставинам справи та не розглянув можливість застосування більш м'якого запобіжного заходу, апеляційний суд не відхиляє, адже, продовживши строк тримання під вартою підозрюваного, слідчий суддя дійшов висновку про відсутність підстав для застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Щодо доводів апеляційної скарги про непомірність визначеного слідчим суддею розміру застави, апеляційний суд вважає їх необґрунтованими.
Позиція Європейського суду стосовно питання обрання національними судами запобіжного заходу у вигляді застави та призначення її розміру, цілковито прослідковується в рішенні Суду у справі «Мангурас проти Іспанії» (Mangouras v. Spain) від 28.09.2010 року, в якому судом зазначено, що при встановленні суми застави, яка перевищує платоспроможність обвинуваченого, слід враховувати тяжкість злочину, у вчиненні якого він підозрюється, а також його професійне становище. Розмір застави, встановлений виключно з урахуванням майнового стану підозрюваного, не є достатнім для забезпечення його належної процесуальної поведінки.
Під час розгляду кримінального провадження за апеляційною скаргою сторони захисту на ухвалу слідчого судді Малиновського районного суду м. Одеси від 12.03.2024 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою із визначенням розміру застави, апеляційним судом перевірялись твердження сторони обвинувачення та захисту щодо майнового стану підозрюваного, а також можливості застосування більш м'яких запобіжних заходів.
Так, апеляційний суд погоджується із висновком слідчого судді щодо виключності зазначеного випадку, оскільки на це вказує характер інкримінованого підозрюваному злочину, тяжкість можливого призначеного покарання, характеристика сімейного та майнового стану останнього, а також його особисту роль у вчиненні інкримінованого злочину та суму отриманої вигоди за скоєння інкримінованого кримінального правопорушення, тому розмір застави у межах, зазначених в п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, не буде здатний забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та вірно встановив виключність випадку та вирішив визначити підозрюваному як альтернативний запобіжний захід заставу у розмірі 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 908400 грн., з покладенням обов'язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України.
Таким чином, колегія суддів враховує, що при продовженні запобіжного заходу, визначений розмір застави є достатнім і прийнятним також з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати кримінальному провадженню.
Колегія суддів вважає необґрунтованими твердження захисника про необхідність зменшення розміру застави із посиланням на те, що підозрюваний працює таксистом, а тому його матеріальний стан не дає можливості сплатити визначену слідчим суддею заставу, оскільки ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 332 КК України та отримання за ці дії незаконних прибутків, що може вказувати на наявність в нього прихованих активів, на підставі чого апеляційний суд приходить до висновку, що менший розмір застави, з великою вірогідністю може виявитися недостатнім для гарантування запобігання встановленим ризикам.
Твердження сторони захисту про міцність соціальних зв'язків підозрюваного ОСОБА_7 , колегія суддів визнає неспроможними, оскільки жодних доказів на підтвердження вказаних доводів, захисником не надано.
Доводи захисника ОСОБА_6 про можливість застосування до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді домашнього арешту, колегія суддів визнає непереконливими, оскільки вказаний запобіжний захід також вочевидь може виявитися неспроможним запобігти встановленим ризикам.
Таким чином, апеляційний суд приходить до переконання, що органом досудового розслідування була доведена неможливість застосування на даному етапі досудового розслідування відносно підозрюваного ОСОБА_7 більш м'якого, ніж тримання під вартою, запобіжного заходу, для запобігання названим вище ризикам та забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного та продовження їх існування, у зв'язку з чим неможливо застосувати більш м'який запобіжний захід.
При цьому, апеляційний суд вважає, що у клопотанні слідчий навів обґрунтовані обставини, на підставі яких завершити досудове розслідування до закінчення дії запобіжного заходу відносно ОСОБА_7 неможливо, оскільки для завершення досудового розслідування у кримінальному провадженні необхідно виконати певний обсяг обов'язкових слідчих та процесуальних дій, а також скласти обвинувальний акт, на що потрібен час.
Натомість, апеляційний суд наголошує на тому, що обсяг дій, необхідних для завершення досудового розслідування визначається слідчим та прокурором, та не може бути предметом апеляційного розгляду під час розгляду клопотання про продовження дії запобіжного заходу.
Відповідно до приписів п. 1 ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.
За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку про те, що слідчий суддя обґрунтовано дійшов висновку про те, що на теперішній час, тільки тримання під вартою, на відміну від інших більш м'яких запобіжних заходів, зможе забезпечити запобігання вказаним ризикам, та на час постановлення ухвали про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, вказані ризики не зменшились, тому апеляційна скарга сторони захисту задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 177, 178, 183, 194, 309, 376, 404, 405, 407, 418, 419, 422, 532 КПК України, апеляційний суд, -
постановив
Апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_6 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Малиновського районного суду м. Одеси від 08.05.2024 року, відносно ОСОБА_7 , підозрюваного у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 2024163470000056 від 18.01.2024 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4