14.06.24
33/812/307/24
Провадження №33/812/307/24 Категорія: ст. 130 ч. 1 КУпАП
Головуючий у першій інстанції Притуляк І. О.
Доповідачка апеляційного суду ОСОБА_1
14 червня 2024 року м. Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд
в складі: головуючої - судді Ямкової О. О.
за участю: секретаря Біляєвої В. М.
захисника Медюка О. О.
розглянув у відкритому судовому засіданні клопотання про поновлення строку та апеляційну скаргу захисника Медюка О. О. на постанову Заводського районного суду міста Миколаєва від 16 квітня 2024 року, стосовно
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
- якою його визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на один рік, -
Згідно до змісту протоколу про адміністративне правопорушення ААД №414077, 7 травня 2023 року о 23 годині 30 хвилині у місті Миколаєві по вулиці Лазурна, 52 водій ОСОБА_2 , керував транспортним засобом «Mitsubishi Lancer», державний номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння (різкий запах алкоголю з порожнини рота, нестійка хода), та відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку на місці зупинки або у медичному закладі, чим порушив пункт 2.5 ПДР України.
Постановою Заводського районного суду міста Миколаєва від 16 квітня 2024 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП.
Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, захисник - адвокат Медюк О. О. подав клопотання про поновлення строку та апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати та визнати ОСОБА_2 невинним у вчиненні адміністративного правопорушення.
Апелянт вважає, що постанова є необґрунтованою, не відповідає вимогам закону. На його думку, при винесенні судового рішення суддею не враховані суттєві порушення, що були допущені у справі, а саме: у справі відсутні докази керування ОСОБА_2 транспортним засобом, як відсутні докази відмови ОСОБА_2 від проходження огляду на стан сп'яніння в медичному закладі; доданий до матеріалів справи відеозапис не є повним та безперервним; не надана належна оцінка показанням працівників поліції, які були допитані судом у якості свідків з врахуванням існуючої практики Верховного Суду.
Також судом не враховані пояснення ОСОБА_3 , яка знаходилася у транспортному засобу та декілька разів пояснила, що саме вона керувала автомобілем.
Розгляд справи відбувався упереджено, так як суд послався на обізнаність ОСОБА_2 у необхідності виконання законних вимог службових осіб патрульної поліції, з огляду на проходження ним служби в органах внутрішніх справ, про що особа суду не повідомляла. Тобто ставлячись до особи, як працівника правоохоронних органів, а не як до пересічного громадянина, суд порушив конституційний принцип рівності громадян перед законом.
Таким чином, не надав оцінку вищезазначеним обставинам у постанові, суд першої інстанції безпідставно притягнув ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності.
Слухання справи в суді апеляційної інстанції відбулося в присутності захисника ОСОБА_4 та за відсутності особи, що притягнута до адміністративної відповідальності, яка повідомлена судом у відповідності до статті 294 КУпАП, та за повідомленням захисника обізнана про дату та час слухання справи.
Розглянувши клопотання про поновлення строку, апеляційний суд вважає за можливе його поновити, з огляду на своєчасну подачу апеляційної скарги, що спочатку була повернута за порушення адвокатом порядку підтвердження своїх повноважень, та після усунення зазначених недоліків повторно подана у короткий термін.
Тому перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, у їх межах, заслухавши пояснення захисника ОСОБА_2 - адвоката Медюка О. О., а також вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, апеляційний суд доходить висновку, що апеляційна скарга є такою, що підлягає залишенню без задоволення, так як висновки суду про доведеність вини ОСОБА_2 у порушенні вимог пункту 2.5 ПДР України, тобто у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є правильними.
Ці висновки судді ґрунтуються на сукупності усіх доказів, які містяться у матеріалах справи та спростовують доводи апелянта, викладені ним у апеляційній скарзі. За цими твердженнями відсутні підстави для поділу доказів на належні та неналежні у відповідності до положень статті 251 КУпАП, та з огляду на те, що особою, якою приймається рішення у справі, враховується уся їх сукупність, яка дозволяє з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи (стаття 280 КУпАП).
Відповідно до положень статті 251 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення є доказом в справі про адміністративне правопорушення.
За цим суд першої інстанції, як на доказ вини ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, обґрунтовано послався на дані протоколу про адміністративне правопорушення, відеозаписи події, здійснені на нагрудну камеру поліцейських та відеореєстратор патрульного автомобіля, згідно яких ОСОБА_2 мав ознаки алкогольного сп'яніння, але на вимогу поліцейського відмовився від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння, як на місці зупинки, так і у медичному закладі в установленому законом порядку, чим за складеним протоколом порушив положення п. 2.5 ПДР України. Водієві роз'яснені права в межах справи про адміністративне правопорушення, але ОСОБА_2 пояснив, що транспортним засобом не керував.
Сам протокол про адміністративне правопорушення відповідає вимогам статті 256 КУпАП та щодо місця та суті адміністративного правопорушення повністю узгоджуються з даними, які містяться у відеозаписах, здійснених працівниками поліції за допомогою нагрудної камери та відеореєстратора патрульного автомобіля.
З відеозаписів вбачається, що автомобіль «Mitsubishi Lancer» рухається по автодорозі і на переслідування його патрульним автомобілем зупиняється. Під час наближення поліцейської до автомобіля «Mitsubishi Lancer» з його лівого боку до неї з правої сторони автомобіля, від місця розташування переднього пасажирського сидіння, виходить жінка, яка оминає задню частину автомобіля та підходить до поліцейських, намагаючись приватно «вирішити питання». На пояснення поліцейських, що вони будуть розмовляти лише з водієм, який зачинився в автомобілі, жінка благає про «мирне вирішення питання без боді-камер». В цей час з'являється ОСОБА_2 , який також виходить з автомобіля з переднього пасажирського сидіння, але під час розмови з поліцейськими о 23.31 годині запису питає у поліцейського «вам мій техпаспорт». На питання поліцейських чому відразу не зупинився при увімкненні сигнальних вогнів патрульного автомобіля, ОСОБА_2 о 23.34.22 запису каже «я видел все ето, тому і остановился».
На противагу таким обставинам, які зафіксовані на відеозаписах за допомогою різних спеціальних технічних засобів, захисник у скарзі вказує, що у справі відсутні докази керування ОСОБА_2 автомобілем «Mitsubishi Lancer», однак на підтвердження заявлених ним доводів не надає доказів того, що автомобіль «Mitsubishi Lancer» за своїми технічними характеристиками може рухатися без допомоги водія автономним ходом, а інші особи можуть в ньому їхати разом, знаходячись одночасно на одному передньому пасажирському сидінні.
У цьому розумінні, не є слушними і твердження пасажирки-жінки, що зафіксована на відеозапису події, та яка починаючи з 23.30 години намагається вирішити питання зупинки автомобіля без складення протоколу відносно водія і до 00.18 години жодного разу не заявляє про те, що саме вона керувала автомобілем. Навпаки, пояснювала, що для її чоловіка ОСОБА_2 , який працює слідчим усе може закінчитися звільненням (зокрема, 23.44 година запису).
В подальшому, коли протокол про адміністративне правопорушення було складено, ця жінка на відеозапису о 00.18 години вже заявила, що це вона керувала автомобілем, але фіксація поліцейськими її знаходження в автомобілі, після його зупинки, на передньому пасажирському сидінні та уся її подальша поведінка, не свідчить на користь позиції захисника, викладеної ним у змісті апеляційної скарги, яка б поза розумним сумнівом спростувала б ті обставини, за якими ОСОБА_2 ставиться в провину порушення пункту 2.5 ПДР України.
На підставі наведеного, судом першої інстанції зроблено правильний висновок про наявність сукупності доказів, які містяться у матеріалах справи на підтвердження факту керування ОСОБА_2 транспортним засобом, під час його зупинки патрульними поліцейськими.
Твердження адвоката про наявність декількох не об'єднаних відеозаписів, які на його переконання, не є доказами протиправної поведінки ОСОБА_2 , спростовується тим, що усі записи, які раніше закінчуються в одному файлі є такими, що з цього часу продовжуються у іншому файлі. При тому час роз'яснення ознак сп'яніння, з'ясування бажання проходження огляду на стан сп'яніння та роз'яснення прав водієві зі складанням та фіксацією події у протоколі є одним файлом безперервного відеозапису.
Так, на запитання поліцейського про проходження ОСОБА_2 огляду шляхом «продуття Драгеру» та освідування у лікарні, зокрема, в простій, доступній формі, сприйнято водієм правильно, але при тому не висловлено бажання про проходження огляду на стан сп'яніння, навіть, після роз'яснення прав та складення за наслідками протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 130 КУпАП. Слід врахувати також і тривалість часу з'ясування поліцейськими у водія бажання пройти огляд, а саме починаючи з 23.39 години запису до 23.42 години, а також ознайомлення ним зі змістом протоколу, починаючи з 00.13 години до 00.17 години.
Відповідно до пункту 2.5 Правил дорожнього руху України водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
За положеннями пунктів 1.3, 1.6, 1.7 розділу І і положеннями розділу ІІ Інструкції № 1452/735 огляд на стан сп'яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом, з фіксацією результатів на паперових та електронних носіях, якщо спеціальний технічний засіб має такі функції, з відеофіксацією самої події, а за відсутністю технічних засобів, які можуть фіксувати подію, у присутності двох свідків, та у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані алкогольного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 3 розділу I цієї Інструкції. У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 КУпАП.
Установлення стану алкогольного сп'яніння здійснюється на підставі огляду за допомогою технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові (пункт 7 розділу ІІ Інструкції).
Направлення водія для проведення огляду на стан алкогольного чи іншого виду сп'яніння у медичному закладі видається поліцейським, у випадку не згоди водія з результатами показників Драгеру при огляді, що проведений поліцейськими на місці зупинки, або бажанні пройти такий огляд лише у медичному закладі.
Натомість ОСОБА_2 відмовився від проходження огляду як на місці зупинки, так і у медичному закладі, та ці обставини підтверджені належними письмовими та відео- доказами, що додані до матеріалів справи.
Тобто у випадку наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу знаходиться у стані сп'яніння, останній на вимогу поліцейських за положеннями пункту 2.5 ПДР України, зобов'язаний пройти медичний огляд. За цих обставин мотиви відмови водія від виконання вимоги поліцейських у відповідності до пункту 2.5 ПДР України правового значення не мають. Наслідком такої відмови є складення відносно водія протоколу про адміністративну відповідальність, передбачену частиною 1 статті 130 КУпАП.
Така відмова за внесеними змінами до статті 266 КУпАП та Інструкції № 1452/735, які є чинними, як на час події, так і на час розгляду справи, фіксується поліцейськими за допомогою технічних засобів відеозапису, а за їх відсутності у присутності двох свідків.
Пунктом 6 розділу Х Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 7.11.2015 №1395 визначено, що у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.
Отже, спеціальним нормативним актом, який регулює фіксацію відмови водія від огляду, є не окрема фіксація відмови з окремою фіксацією складання протоколу, а фіксація складання протоколу, у якому зазначаються ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.
Ці вимоги при роз'ясненні прав та у простій формі процедури огляду, з'ясуванні бажання водія про проходження огляду та фіксація його відмови у протоколі про адміністративне правопорушення здійснені поліцейськими з дотриманням вимог зазначених нормативних актів.
Наполягання захисника на допиті у якості свідків поліцейських, якими складено відносно ОСОБА_2 протокол про адміністративне правопорушення, та зокрема, на оцінці їх показань, як доказів у справі, по якій вони виконували функції уповноважених осіб на збирання доказів відповідно до частини 2 статті 251 КУпАП, суперечать не лише нормам процесуального права, а є такими, що не відповідають стандартам доказування.
Твердження захисника про безпідставність посилання суду на правову обізнаність ОСОБА_2 за ознакою професії, є не дискримінацією особи, а ретельним вивченням матеріалів справи, зокрема відеозапису, де ця професійна ознака обговорюється усіма учасниками події.
Тому доводи апелянта про порушення процесуальних прав водія, з огляду положенням КУпАП, не є слушними.
Не є слушними і посилання на судову практику ВС, яка формується КАС в складі ВС, оскільки розгляд справ в порядку адміністративного судочинства та справ про адміністративні правопорушення, регулюються різними галузями права. В тому числі в порядку КАС України розглядається оскарження постанов у справах про адміністративні правопорушення, де протоколи відносно правопорушників не складаються. Внаслідок цього відсутні підстави для її застосування у справах про адміністративні правопорушення, які розглядаються виключно судами за складеними протоколами про адміністративні правопорушення, які як докази, досліджуються в процесі розгляду справи, з одночасною реалізацією особою, відносно якої складено протокол, своїх прав в процесі розгляду її справи судом.
Таким чином суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для закриття провадження у справі, як за відсутністю складу адміністративного правопорушення (стаття 9 КУпАП) у відповідності до пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП, так і будь якого іншого пункту статті 247 КУпАП.
Отже, ОСОБА_2 порушив вимоги пункту 2.5 Правил дорожнього руху України, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Стягнення за вчинення адміністративного правопорушення призначено ОСОБА_2 відповідно до санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Керуючись ст. 294 КУпАП, суд -
Поновити захиснику Медюку О. О. строк на апеляційне оскарження.
Апеляційну скаргу захисника Медюка О. О. залишити без задоволення, а постанову Заводського районного суду міста Миколаєва від 16 квітня 2024 року, якою ОСОБА_2 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, - залишити без зміни.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуюча О. О. Ямкова