Справа № 462/4050/23 Головуючий у 1 інстанції: Гедз Б.М.
Провадження № 22-ц/811/3299/23 Доповідач в 2-й інстанції: Ванівський О. М.
03 червня 2024 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді: Ванівського О.М.
суддів: Цяцяка Р.П., Шеремети Н.О.,
секретаря: Цьони С.Ю.,
з участю: представника апелянта ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради як органу опіки та піклування на рішення Залізничного районного суду м. Львова від 28 вересня 2023 року в справі за позовом Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради як органу опіки та піклування до ОСОБА_2 , третя особа Комунальна установа «Центр соціальної підтримки дітей та сімей «Рідні» Львівської міської ради про відібрання неповнолітнього ОСОБА_3 від матері без позбавлення її батьківських прав та стягнення аліментів, -
В травні 2023 року голова Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради звернувся до суду із позовом до відповідача, в якому просив відібрати неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від матері ОСОБА_2 без позбавлення її батьківських прав та стягнути аліменти на утримання неповнолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до досягнення ним повноліття у розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку щомісячно на користь комунальної установи «Центр соціальної підтримки дітей та сімей «Рідні» Львівської міської ради.
В обґрунтування позову позивач зазначав, що у Відділі «Служба у справах дітей» Залізничного району на обліку дітей, які опинилися у складних життєвих обставинах у зв'язку із ухиленням матері від виконання батьківських обов'язків перебуває неповнолітній ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . На підставі акту органу внутрішніх справ України та закладу охорони здоров'я про підкинуту чи знайдену дитину та її доставку від 31.10.2022 року неповнолітній ОСОБА_2 поміщений працівниками поліції в Комунальну установу «Центр соціальної підтримки дітей та сімей «Рідні» Львівської міської ради та відповідно до скерування відділу «Служба у справах дітей» Залізничного району неповнолітній тимчасово перебуває на повному державному забезпеченні та отримує послуги в умовах, наближених до сімейних. Відповідно до акту обстеження умов проживання дитини та матері за адресою: АДРЕСА_1 , за вказаною адресою останні проживають без реєстрації, умови проживання незадовільні, помешкання потребує ремонту, санітарний стан приміщення незадовільний, в помешканні брудно та не прибрано. Для проживання, виховання та розвитку дитини немає належних умов. Покликається на те, що матір не усвідомлює відповідальності за виховання сина та його розвиток, а саме ухилення матері від виконання покладених на неї обов'язків проявилось у не забезпеченні сину належних умов проживання, матеріального утримання, побутового догляду, виховання, порушення його житлових та майнових інтересів та схильністю матері до зловживання алкоголем. За час перебування дитини в КУ «Рідні» ЛМР матір'ю не було вирішено ключових питань щодо ремонту чи пошуку іншого помешкання, не зареєстровано місце проживання сина, не виготовлено його паспорта, наявна подальша схильність матері до зловживання алкоголем, у зв'язку із чим ЗРА як органом опіки та піклування було прийнято висновок про доцільність відібрання неповнолітнього ОСОБА_2 від матері, просив позов задоволити.
Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 28 вересня 2023 року в задоволенні позову Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради як органу опіки та піклування до ОСОБА_2 , третя особа Комунальна установа «Центр соціальної підтримки дітей та сімей «Рідні» Львівської міської ради про відібрання неповнолітнього ОСОБА_3 від матері без позбавлення її батьківських прав та стягнення аліментів відмовлено.
Рішення суду оскаржила Залізнична районна адміністрація Львівської міської ради як орган опіки та піклування, подавши апеляційну скаргу.
Вважає, що рішення Залізничного районного суду м.Львова порушує найкращі інтереси неповнолітнього ОСОБА_2 та підлягає скасуванню.
Вказує, що суд не взяв до належної уваги твердження позивача, що для усунення наслідків ухилення гр.. ОСОБА_2 від виконання батьківських обов'язків, матері з часу перебування дитини в КУ «Рідні» ЛМР було надано достатній термін для виправлення становища, а саме з часу поміщення дитини, однак ситуація суттєво не покращилась, мати не в повному обсязі відвідувала консультації фахівців із соціальної роботи та психолога КУ «Рідні», має подальшу схильність до зловживання алкоголем, не вирішила ключових питань щодо ремонту та приведення житла до належного стану чи пошуку нового помешкання, оскільки за адресою АДРЕСА_1 будинок в занедбаному стані, дитина ніде не зареєстрована, не було виготовлено дитині паспорта громадянина України.
З поведінки відповідача та обставин справи вбачається, що сім'я потребує подальшої роботи над подоланням складних життєвих обставин. Беручи до уваги, що відібрання дитини без позбавлення батьківських прав, не є крайнім заходом захисту прав дитини, відповідач у разі задоволення судом першої інстанції позовних вимог не була б позбавлена можливості спілкуватись з сином, брати участь в його вихованні, цікавитись його здоров'ям та навчанням, покращити умови проживання і у майбутньому, якщо відпадуть причини, які перешкоджали належному вихованню дитини, мати має право звернутись до суду про повернення їй дитини.
Просить рішення суду скасувати та постановити нове судове рішення, яким позов задоволити.
Відповідач в судове засідання не з'явилась, хоча про час та дату розгляду справи була повідомлена належним чином.
Дана справа перебуває в провадженні суду апеляційної інстанції з листопада 2023 року і у всіх учасників справи було достатньо часу для наведення своїх доводів у поданому до суду позові, запереченні на позов, письмових поясненнях, апеляційній скарзі та відзиві на скаргу тощо.
За вищенаведених обставин колегія суддів вважає можливим здійснити апеляційний розгляд справи за відсутності відповідача.
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення представника апелянта ОСОБА_1 на підтримання апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне.
Згідно ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам.
Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції прийшов до висновку, що належних та допустимих доказів на доведення факту небезпеки для здоров'я та морального виховання у разі залишення неповнолітнього з відповідачем, достатніх для задоволення позовної заяви, позивачем не було надано, а також беручи до уваги інтереси неповнолітньої дитини, суд прийшов до переконання, що станом на день вирішення питання про відібрання неповнолітнього ОСОБА_2 від його матері ОСОБА_2 , підстави для такого відібрання відсутні.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду зважаючи на наступне.
Встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 народився ОСОБА_3 , матір'ю якого є ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серія НОМЕР_1 , видане 16.02.2010 року Залізничним відділом реєстрації актів цивільного Львівського міського управління юстиції.
Відомості про батька записані за вказівкою матері, згідно з частиною першою ст. 135 Сімейного кодексу України.
Згідно акта органу внутрішніх справ України та закладу охорони здоров'я про підкинуту чи знайдену дитину та її доставку від 31.10.2022 року за адресою: АДРЕСА_1 виявлено дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Дитину доставлено до Центру соціальної підтримки дітей і сімей, передано інспектором СЮП ЛРУП № 2 ГУНП у Львівській області - в.о. завідувача відділенням «Термінове влаштування дітей».
Згідно подання про усунення причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення від 02.11.2022 року вбачається, що при виході за адресою: АДРЕСА_1 працівниками СЮП ЛРУП № 2 ГУНП у Львівській області було виявлено, що житловий будинок складається з 2 кімнат та кухні, немає електрики, водопостачання та газу, відсутні ремонт та техніка, в приміщенні житлових кімнат відчувається холод, дитина перебувала на момент обстеження в куртці та шапці, немає готових гарячих страв та запасів продуктів харчування. Дитина не забезпечена сезонним одягом, взуттям та медикаментами. Для дитини не облаштоване місце для сну, постіль брудна, відсутнє місце для навчання та проведення дозвілля. Після спілкування із матір'ю, яка перебувала в стані алкогольного сп'яніння, враховуючи відсутність умов для життя, навчання та виховання дитини було прийнято рішення про його вилучення із сім'ї через загрозу його життю та здоров'ю.
Наказом Управління «Служби у справах дітей» № 532 від 09.12.2022 року ОСОБА_2 взято на облік як дитину, яка перебуває у складних життєвих обставинах у зв'язку із ухиленням матері від виконання батьківських обов'язків з виховання дитини.
Відповідно до відповіді ЛКП «Левандівка» № 2/169 від 31.01.2023 року повідомлено, що зі слів опитаних сусідів сім'ї Пронишиних за адресою на АДРЕСА_2 , ОСОБА_2 зловживала алкоголем, випадки проявів домашнього насильства мешканцям невідомі, приїзди працівників поліції за вказаною адресою не спостерігались, у тісній комунікації з іншими особами, які характеризуються веденням соціально-негативного способу життя гр. ОСОБА_4 не помічалась. На даний час ОСОБА_2 алкоголем не зловживає, влаштувалась на роботу, син навіть при вживанні матір'ю спиртного завжди нагодований та охайно вдягнений. Письмові чи усні скарги на ОСОБА_2 від мешканців сусідніх помешкань у ЛКП «Левандівка» не надходили.
Згідно акту обстеження умов проживання за адресою: АДРЕСА_1 від 22.03.2023 року складеного спеціалістами відділу «Служба у справах дітей» Залізничного району, житло потребує ремонту і прибирання. Помешкання частково облаштоване побутовою технікою, наявні меблі, частина кімнат перебуває або наявні ризики перебування в аварійному стані, в квартирі не прибрано. Для виховання та розвитку дитини створено умови: наявні спальне місце та шафа для одягу, інших умов відповідно до віку та потреб дитини через несприятливий побут немає. Щодо стосунків, які склались у сім'ї встановлено, що мати провідує сина в КУ «Рідні» ЛМР, працює посудомийницею в закладі харчування без укладення трудової угоди, ні матір, ні син не мають зареєстрованого місця проживання, паспорт неповнолітньому сину не виготовлено.
Відповідно до відповіді з КНП «3-я міська поліклініка м. Львова» від 06.01.2023 року дитина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 та перебуває на обліку в дитячому поліклінічному відділенні від народження. Регулярно відвідував поліклініку, щеплений. Діагноз: соматично здоровий. У зв'язку із відсутністю опалення по місцю проживання, тимчасово перебуває в дитячому притулку.
Як вбачається з характеристики виданої директором СЗШ № 67 м. Львова від 12.01.2023 року ОСОБА_5 навчався у СЗШ № 67 м. Львова з першого класу, зарекомендував себе дисциплінованим, скромним, доброзичливим, врівноваженим учнем. Конфліктів з однокласниками та вчителями школи не мав. Правила поведінки завжди свідомо виконував, на уроки не запізнювався, школу без поважних причин не пропускав, окрім дистанційного навчання у першому семестрі через відсутність мобільних і комп'ютерних технологій. Старався брати участь у заходах класу. Шкідливі звички у дитини були відсутні. Виховувався у неповній сім'ї, проживав з мамою і старшим братом за адресою: АДРЕСА_1 , мати не працювала, житлово-побутові умови незадовільні, дитина була одягнена відповідно до сезону та була забезпечена шкільним приладдям. Мама неповнолітнього підтримувала зв'язок з класним керівником, часто дзвонила та цікавилась навчанням та поведінкою учня.
Відповідно до характеристики зі СЗШ № 72 від 10.02.2023 року ОСОБА_5 з 17.10.2022 року навчається у СЗШ № 72 м. Львова та прибув із Центру соціальної підтримки дітей та сімей «Рідні», володіє матеріалом на середньому рівні, навчається не в повну міру своїх можливостей, має добру пам'ять, розвинене логічне мислення, може гарно і швидко запам'ятовувати навчальний матеріал, особливий нахил має до літератури, трудового навчання, добросовісно виконує доручення учнівського колективу та класного керівника. За час навчання ОСОБА_6 у школі жодних контактів з мамою не відбувалось, не виходила на зв'язок та не цікавилась навчанням та поведінкою сина, однак зі слів дитини він розмовляє з матір'ю по телефону та вона поповнює йому рахунок на мобільному телефоні. Дитина з нетерпінням чекає зустрічей з мамою.
Згідно листа директора Центру соціальної підтримки дітей та сімей «Рідні» неповнолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , був зарахований до відділення «Термінове влаштування дітей» Комунальної установи «Центр соціальної підтримки дітей та сімей «Рідні» Львівської міської ради на підставі Акту органу внутрішніх справ України та закладу охорони здоров'я про підкинуту та знайдену дитину та її доставку від 31.10.2022 року. Причиною вилучення дитини слугувало: залежність матері і неналежні житлово-побутові умови. На момент влаштування до Комунальної установи «Центр соціальної підтримки дітей та сімей «Рідні» дитина була відкрита, розуміла, де вона знаходилась, добре комунікувала з іншими фахівцями і дітьми. Спостерігається позитивна динаміка у поведінці, хлопець намагається не порушувати правила Центру. Проявляє бажання у спілкуванні з мамою та чекає повернення додому, вірить, що проблема скоро вирішиться. З 02.11.2022 року на відділенні «Служба підтримки сім'ї» надавались послуги для матері ОСОБА_2 , за час перебування в Центрі була на 19 зустрічах із психологом, після яких мала зустрічі з дитиною. До 06.01.2023 року п. Оксана приходила і відвідувала зустрічі у призначений час, однак надалі у січні декілька разів приходила зі слів фахівця з ознаками алкогольного сп'яніння, надалі зустрічі не відвідувала, від реабілітації в Центрі у Київській області відмовилась.
10.05.2023 року на засіданні комісії з питань захисту прав дітей при Залізничній районній адміністрації Львівської міської ради надано висновок про доцільність відібрання неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 від матері ОСОБА_2 без позбавлення її батьківських прав у зв'язку із невідповідальним ставленням матері до виконання батьківських обов'язків, що проявилось у недотриманні належним чином забезпечення умов проживання, матеріального утримання, побутового догляду, порушення житлових та майнових інтересів неповнолітнього, схильністю матері до зловживання алкоголем, за час соціальної роботи не вирішила ключових питань щодо ремонту чи пошуку іншого помешкання, не зареєструвала дитину за жодною адресою.
Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Забезпечення найкращих інтересів дитини - дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров'я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити (абзац четвертий частини першої статті 1 Закону України «Про охорону дитинства», далі - Закон).
Виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону).
Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Відповідно до частини сьомої статті 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно з частиною першою статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважив, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (пункт 100 рішення ЄСПЛ від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України»).
Якщо рішення мотивується необхідністю захистити дитину від небезпеки, має бути доведено, що така небезпека справді існує. При ухваленні рішення про відібрання дитини від батьків може виникнути необхідність врахування низки чинників. Можливо, потрібно буде з'ясувати, наприклад, чи зазнаватиме дитина, якщо її залишать під опікою батьків, жорстокого поводження, чи страждатиме вона через відсутність піклування, через неповноцінне виховання та відсутність емоційної підтримки, або визначити, чи виправдовується встановлення державної опіки над дитиною станом її фізичного або психічного здоров'я. З іншого боку, той факт, що дитина може бути поміщена в середовище, більш сприятливе для її виховання, не виправдовує примусового відібрання її від батьків. Такий захід не можна також виправдовувати виключно посиланням на ненадійність ситуації, адже такі проблеми можна вирішити за допомогою менш радикальних засобів, не вдаючись до роз'єднання сім'ї, наприклад, забезпеченням цільової фінансової підтримки та соціальним консультуванням (пункт 50 рішення ЄСПЛ від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України).
Основні підстави для відібрання дитини зазначені у частині першій статті 164 СК України.
Інші випадки, коли дитина може бути відібрана від батьків, про які йдеться у вищенаведеній частині першій статті 170 СК України, охоплюють ситуації, коли залишення дитини у батьків є небезпечним для її життя, здоров'я і морального виховання. Така небезпека може випливати не лише з поведінки батьків, а й з їх особистих негативних звичок (демонстрація та заохочення у дитини розпусної поведінки). Для відібрання дитини від батьків достатня наявність ризику лише для життя, здоров'я або лише для морального виховання. Варто враховувати й ступінь небезпеки для кожної окремо взятої дитини, враховуючи її фізичний та психічний розвиток.
Наведене узгоджується з правовим висновком щодо врахування найкращих інтересів дитини при розгляді справ, які стосуються прав дітей, викладеним Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц (провадження № 14-327цс18).
Ухвалюючи рішення про відібрання дітей від матері без позбавлення її батьківських прав, суд повинен виходити із доведеності позивачем факту умисного ухилення від виконання відповідачем своїх обов'язків з виховання дитини.
Згідно зі статтею 3 Конвенції про права дитини, в усіх випадках щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї (стаття 9 Конвенції про права дитини).
Відповідно до статті 18 Конвенції про права дитини батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Будь-який сімейний спір стосовно дитини має вирішуватися з урахуванням та якнайкращим забезпеченням інтересів дитини.
Під час розгляду справи, на виконання вимог статті 12 Конвенції про права дитини, статті 171 СК України, щодо права дитини висловлювати свою думку та бути заслуханою з питань, що її торкаються, в суді першої інстанції була заслухана думка ОСОБА_2 , який вказав, що дуже сильно хоче повернутися додому та не хоче втрачати зв'язку з сім'єю, ці цінності для нього переважають над побутовими умовами. Вдома має місце для сну, окремий диван, має особистий стіл з шухлядами та настільною лампою. З часу перебування у центрі соціальної підтримки, протягом 11 місяців, мама ним цікавиться, вони тісно спілкуються, як по телефону, так і мама відвідує його, завжди приносить з собою солодощі і все необхідне, піклується про нього.
Позивачем не доведено, а матеріали справи не містять доказів умисного ухилення відповідача від виконання своїх батьківських обов'язків, що в силу положень статей 12, 81 ЦПК України є його процесуальним обов'язком.
Відомостей про притягнення відповідача до адміністративної відповідальності за не виконання нею батьківських обов'язків, у матеріалах справи також відсутні.
Таким чином, з висновками суду першої інстанції належить погодитися, оскільки ним правильно визначено характер спірних правовідносин , встановлено дійсні обставини справи, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду. Відтак, підстави для скасування судового рішення відсутні.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Стаття 375 ЦПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд,-
апеляційну скаргу Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради як органу опіки та піклування - залишити без задоволення.
Рішення Залізничного районного суду м. Львова від 28 вересня 2023 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.
Повний текст постанови складено 13 червня 2024 року.
Головуючий: Ванівський О.М.
Судді Цяцяк Р.П.
Шеремета Н.О.