Справа № 930/942/24
Провадження № 33/801/523/2024
Категорія: 327
Головуючий у суді 1-ї інстанції Войницька Т. Є.
Доповідач: Копаничук С. Г.
13 червня 2024 року м. Вінниця
Суддя Вінницького апеляційного суду Копаничук С. Г., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Немирівського районного суду Вінницької області від 16 травня 2024 року у справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає по АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 184 КУпАП,
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення, 06.03.2024 року о 11:00 год. неповнолітній ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в АДРЕСА_2 , образив словами нецензурної лайки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , чим порушив ст. 173 КУпАП, однак не досяг 16-річного віку, тому до відповідальності притягується батько ОСОБА_1 , який вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 184 ч.3 КУпАП.
Постановою Немирівського районного суду Вінницької області від 15 травня 2024 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.184 КУпАП, та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 850 грн.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи, неправильне застосування норм права, просить постанову суду першої інстанції скасувати, а провадження у справі закрити за відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення передбаченого ч.3 ст.184 КУпАП. Зазначає, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення відносно нього суд не дотримався вимог ст. ст. 7, 245, 280 КУпАП про всебічне, повне та об'єктивне дослідження обставин вчиненого адміністративного правопорушення. Вказує, що в порушення вимог ст. 256 КУпАП працівник поліції, який складав протокол про адміністративне правопорушення, не зазначив відомості про свідків, які були присутні на місці події. Вказує, що піклується про виховання сина, його навчання та відпочинок. При цьому зазначає, що у протоколі не зазначено, а він не розуміє яких саме батьківських обов'язків він не виконує. Наголошує на тому, що суд при розгляді справи не викликав та не допитав потерпілого, а отже не з'ясував всі обставини, які мають значення для справи.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Адміністративне правопорушення - це вчинок, який має форму або дії, або бездіяльності. Проте, щоб вчинок можна було кваліфікувати як адміністративне правопорушення, він повинен мати сукупність юридичних ознак, що визначають склад правопорушення. Наявність усіх ознак правопорушення є єдиною підставою для притягнення правопорушника до відповідальності. Якщо відсутня хоча б одна з ознак правопорушення, особа не може бути притягнута до відповідальності.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Так, за положеннями ст. 1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Згідно положень ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Положеннями ст. 280 КУпАП регламентовано, що суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення; чи винна дана особа в його вчиненні; чи підлягає вона адміністративній відповідальності; чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність; чи заподіяно майнову шкоду; а також з'ясувати інші підстави для правильного вирішення справи.
Порядок притягнення осіб до адміністративної відповідальності встановлений Кодексом України про адміністративне правопорушення.
Відповідно до положень КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.
Наявність події та складу правопорушення доводиться шляхом подання доказів.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, нормі стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, а також іншими документами.
Визнаючи ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 184 КУпАП, суд першої інстанції посилався на дані, які містяться у протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАД № 089278 від 27.03.2024 року, відповідно до якого 06.03.2024 об 11:00 год неповнолітній ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в АДРЕСА_2 , образив словами нецензурної лайки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , чим порушив ст. 173 КУпАП, однак не досяг 16-річного віку, тому до відповідальності притягується батько ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 184 КУпАП; рапорті ст. інспектора-чергового ВП №5 Коваля Б.В від 06.03.2024, згідно якого 06.03.2024 отримано заяву ОСОБА_4 про те, що цього ж дня об 11:00 год. до її сина ОСОБА_3 у приміщенні Ліцею№2 чіплялися одноклассники та ображали його нецензурною лайкою, серед яких, зокрема, був і ОСОБА_5 ; протоколі прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 06.03.2024, відповідно до якого, до ВП№5 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області звернулася ОСОБА_4 , яка просила провести перевірку та притягнути до адміністративної відповідальності батьків однокласників її сина по факту подій, якій мали місце 06.03.2024 об 11:00 год. в приміщенні Ліцею №2 м. Немирів, де ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 ображали нецензурною лайкою та били її сина ОСОБА_3 ; поясненні ОСОБА_3 , згідно яких 06.03.2024 об 11:00 год. ОСОБА_9 почав ображати його нецензурною лайкою, а потім бити кулаками, згодом до нього підключився ОСОБА_5 та інші однокласники; поясненнями ОСОБА_10 , з яких вбачається, що 06.03.2024 об 11:00 год. між ОСОБА_11 і хлопцями ОСОБА_12 та ОСОБА_13 виник конфлікт, в ході якого останні ображали ОСОБА_14 нецензурною лайкою; -поясненнями ОСОБА_2 , який зазначав про те, що не бив ОСОБА_15 ; поясненнями ОСОБА_16 та ОСОБА_17 , відповідно до яких ОСОБА_5 був учасником конфліку, який виник між ОСОБА_18 та іншими однокласниками.
Як вбачається з диспозиції ч. 3 ст. 184 КУпАП, адміністративна відповідальність за цією статтею передбачена за вчинення неповнолітніми віком від чотирнадцяти до шістнадцяти років правопорушення, відповідальність за яке передбачено цим Кодексом, крім порушень, передбачених частинами третьою або четвертою статті 173-4 цього Кодексу.
Тобто, об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 184 КУпАП, полягає в ухиленні батьків від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей, що призвело до вчинення неповнолітніми віком від чотирнадцяти до шістнадцяти років правопорушення, відповідальність за яке передбачена цим Кодексом.
Диспозиція ч. 3 ст. 184 КУпАП є бланкетною і лише описує безпосередньо саме правопорушення, але для повного визначення ознак цього правопорушення відсилає до інших галузей права, тобто відсилає до інших нормативних актів чи підзаконних нормативно-правових актів, які передбачають конкретні обов'язки осіб щодо виховання дітей. Зокрема, така норма має загальний і конкретизований зміст. Загальний зміст бланкетної диспозиції передається словесно-документною формою відповідної статті КУпАП і в обов'язковому порядку включає положення інших нормативно-правових актів. Із загальним змістом бланкетної диспозиції пов'язане визначення діяння як правопорушення певного виду та встановлення за нього адміністративної відповідальності, а конкретизований зміст цієї диспозиції передбачає певну деталізацію відповідних положень інших нормативно-правових актів, що наповнює адміністративно-правову норму більш конкретним змістом.
Згідно ч. 1 ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення, крім іншого, зазначаються: місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; інші відомості, необхідні для вирішення справи.
Відтак, незважаючи на відсутність у протоколі про адміністративне правопорушення належного посилання на конкретну норму закону, яку порушив син ОСОБА_1 , що є обов'язковою складовою об'єктивної сторони правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 184 КУпАП, суддя суду першої інстанції визнав ОСОБА_1 винним у невиконанні обов'язків щодо виховання дітей та вчиненні правопорушення за обставин, зазначених у протоколі про адміністративне правопорушення, і наклав на останнього адміністративне стягнення, визначене санкцією цієї частини статті, що прямо суперечить принципу правової визначеності, закріпленому у численних рішеннях ЄСПЛ (п. 31 рішення від 28.10.2003 у справі «Ракевич проти Росії» (Rakevich v. Russia), заява № 589973/00); п. 109 рішення від 13.12.2001 у справі «Церква Бесарабської Митрополії проти Молдови» (Metropolitan Church of Bessarabia v. Moldova), заява № 45701/99); п. 54 рішення від 23.09.1998 у справі «Стіл та інші проти Сполученого Королівства» (Steel and Others v. the United Kingdom), згідно яких «закон має бути доступним та передбачуваним, що стосується його наслідків, тобто вираженим із достатньою точністю, щоб дати змогу особі в разі необхідності регулювати його положеннями свою поведінку».
Зокрема, ЄСПЛ нагадує, що «національне законодавство має з достатньою чіткістю визначати межі та спосіб здійснення відповідного дискреційного права, наданого органам влади, щоб забезпечувати громадянам той мінімальний рівень захисту, на який вони мають право згідно з принципом верховенства права в демократичному суспільстві» (п. 33 рішення від 15.11.1996 у справі «Доменічіні проти Італії» (Domenichini v. Italy), Reports 1996-V).
На національному рівні КСУ в своєму рішенні від 29.06.2010 у справі № 17-рп/2010 за конституційним поданням Уповноваженого ВРУ з прав людини зазначив, що «одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлених такими обмеженнями» (абз. 3 п.п. 3.1 п. 3), а у рішенні від 22.09.2005 № 5-рп/2005 той же Суд вказав, що «із конституційних принципів рівності і справедливості випливає вимога визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці і неминуче призводить до сваволі» (абз. 2 п.п. 5.4 п. 5).
З огляду на вищенаведене, з урахуванням практики ЄСПЛ та відсутності належних та допустимих доказів на підтвердження винуватості ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, вважаю, що факт вчинення останнім правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 184 КУпАП, не доведений.
Відповідно до п. 2 ч. 8 ст. 294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право скасувати постанову та закрити провадження у справі.
Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції, виходячи з принципу, зазначеному у ст. 62 Конституції України про те, що будь-яке обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, - приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 є обґрунтованими та наявні підстави для скасування постанови суду з прийняттям нового судового рішення про закриття провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 184 КУпАП.
Керуючись п. 1 ст. 247, ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову Немирівського районного суду Вінницької області від 16 травня 2024 року скасувати.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 184 КУпАП щодо ОСОБА_1 закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Вінницького
апеляційного суду С. Г. Копаничук