13 червня 2024 рокуЛьвівСправа № 300/140/24 пров. № А/857/5884/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого-судді Кузьмича С. М.,
суддів Гудима Л.Я., Качмара В.Я.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2024 року (ухвалене головуючим - суддею Главачем І.А. у м. Івано-Франківськ) у справі № 300/140/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання бездіяльності неправомірною та зобов'язання до вчинення дій,
Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до відповідача в якому просив:
- визнати неправомірною бездіяльність ГУ ПФУ у Волинській області щодо не зарахування до страхового стажу позивача період роботи з 16.01.2006 по 15.05.2019 в ГБУЗ ЯНАО «Ноябрьская ССМП» та не врахування довідок про заробіток від 27.01.2020 №№7, 8, 9 при розрахунку заробітку для обчислення пенсії;
- зобов'язати ГУ ПФУ в Івано-Франківській області здійснити з 31.10.2023 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , з врахуванням до страхового стажу періоди роботи з 16.01.2006 по 15.05.2019 в ГБУЗ ЯНАО «Ноябрьская ССМП» та з врахуванням довідок про заробіток від 27.01.2020 №№7, 8, 9 при розрахунку заробітку для обчислення пенсії.
В обґрунтування позовних вимог вказував на те, що він 31.10.2023 звернувся через веб-портал до територіального органу Пенсійного фонду України за місцем проживання із заявою про призначення пенсії за віком. Вказана заява за принципом екстериторіальності передана та розглянута ГУ ПФУ у Волинській області № 092852215668 від 07.11.2023 про призначення пенсії за віком з 31.10.2023. Однак, після того як позивач ознайомився на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України з даним рішенням, розрахунками стажу, страхового стажу та заробітку для обчислення пенсії, виявлено, що відповідачем 2 при обчисленні розміру пенсії не враховано до стажу, страхового стажу періоди роботи з 16.01.2006 року по 15.05.2019 року в ГБУЗ ЯПАО «Ноябрьская ССМП» на посадах лікаря та старшого лікаря швидкої медичної допомоги та не враховано довідки про заробіток від 27.01.2020 року №7. №8 та №9 при розрахунку заробітку для обчислення пенсії.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07.02.2024 задоволено позов повністю.
Визнано неправомірною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (вул. Кравчука, 22В, м. Луцьк, Волинська обл., 43026, код ЄДРПОУ - 13358826) щодо не зарахування до страхового стажу позивача період роботи з 16.01.2006 по 15.05.2019 в ГБУЗ ЯНАО «Ноябрьская ССМП» та не врахування довідок про заробіток від 27.01.2020 №№7, 8, 9 при розрахунку заробітку для обчислення пенсії;
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018, код ЄДРПОУ - 20551088) здійснити з 31.10.2023 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , з врахуванням до страхового стажу періоди роботи з 16.01.2006 по 15.05.2019 в ГБУЗ ЯНАО «Ноябрьская ССМП» та з врахуванням довідок про заробіток від 27.01.2020 №№7, 8, 9 при розрахунку заробітку для обчислення пенсії.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018, код ЄДРПОУ - 20551088) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) сплачений судовий збір в розмірі 536 (п'ятсот тридцять шість) гривень 80 копійок.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (вул. Кравчука, 22В, м. Луцьк, Волинська обл., 43026, код ЄДРПОУ - 13358826) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) сплачений судовий збір в розмірі 536 (п'ятсот тридцять шість) гривень 80 копійок.
Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходи з того, що відповідачем не враховано усіх обставин та положень законодавства, і, як наслідок, допустив неналежний розгляд поданої ним заяви і документів.
Вказане рішення в апеляційному порядку оскаржив відповідач, Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, у апеляційній скарзі покликається на те, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення не надав належної правової оцінки всім суттєвим обставинам справи і не в повній мірі дослідив здобуті в процесі судового розгляду справи докази, що у свою чергу стало причиною порушення судом норм матеріального права, і як наслідок тягне за собою неправильне вирішення даної справи, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Відзив на апеляційну скаргу поданий не був. Відповідно до ч. 4 ст. 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження, колегія суддів, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, з наступних підстав.
З матеріалів справи слідує, що ОСОБА_1 31.10.2023 звернувся через веб-портал до територіального органу Пенсійного фонду України за місцем проживання із заявою про призначення пенсії за віком. До заяви, зокрема, серед іншого, було додано:
- довідку від 27 січня 2020 року №7, видана ГБУЗ ЯНАО «Ноябрьская ССМП» про суму заробітку, що враховується при обчисленні пенсії за період з 16.01.2006 по 31.12.2010, в якій зазначено, що з вказаних в довідці сум проводились відчислення в ПФР РФ по встановленим тарифам, як підстава для видачі зазначено - особові рахунки працівника, а заробітна плата вказана без районного коефіцієнта 50% та північної надбавки 80% (а.с. 26);
- довідку від 27 січня 2020 року №8, видана ГБУЗ ЯНАО «Ноябрьская ССМП» про суму заробітку, що враховується при обчисленні пенсії за період з 01.01.2011 по 31.12.2014, в якій зазначено, що з вказаних в довідці сум проводились відчислення в ГІФР РФ по встановленим тарифам, як підстава для видачі зазначено - особові рахунки працівника, а заробітна плата вказана без районного коефіцієнта 50% та північної надбавки 80% (а.с. 27);
- довідку від 27 січня 2020 року №9, видана Г БУЗ ЯНАО «Ноябрьская ССМП» про суму заробітку, що враховується при обчисленні пенсії за період з 01.01.2015 по 15.05.2019, в якій зазначено, що з вказаних в довідці сум проводились відчислення в ПФР РФ по встановленим тарифам, як підстава для видачі зазначено - особові рахунки працівника, а заробітна плата вказана без районного коефіцієнта 50% та північної надбавки 80%. (а.с. 28).
Відтак, після опрацювання системою поданої заяви, згідно принципу екстериторіальності органом, що призначає пенсію визначено Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області.
07.11.2023 ГУ ПФУ у Волинській області прийнято рішення №092852215668 від 07.11.2023 про призначення пенсії за віком з 31.10.2023. Страховий стаж позивача становить 25 років 08 місяців 08 днів.
Ознайомившись на вебпорталі електронних послуг із розрахунком стажу позивачем встановлено, що до його страхового стажу не враховано періоди роботи з 16.01.2006 по 15.05.2019 в ГБУЗ ЯПАО «Ноябрьская ССМП» на посадах лікаря та старшого лікаря швидкої медичної допомоги та не враховано довідки про заробіток від 27.01.2020 року №7, №8 та №9 при розрахунку заробітку для обчислення пенсії.
Вважаючи такі дії відповідачів неправомірними, позивач звернувся до суду з метою захисту свого порушеного права.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Як передбачено частинами 1 та 2 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Європейська соціальна хартія (переглянута) від 03.05.1996, ратифікована Законом України від 14.09.2006 № 137-V, яка набрала чинності з 01.02.2007 (далі - Хартія), визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (пункт 23 частини І). Ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов'язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії.
Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов'язаннями України.
Так, відповідно до частини 2 статті 4 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон № 1058-IV) якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.
Відповідно до вимог статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць даної угоди та членів їх сімей проводиться по законодавству держави, на території якої вони проживають.
Статтею 6 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення встановлено, що призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.
Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.
Згідно з абзацами 2, 3 статті 6 Угоди між Урядом України і Урядом російської федерації «Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн» від 14 січня 1993 року, трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв'язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.
Отже, як вірно зазначено судом, наведені положення вказаних Угод передбачають, що стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються при встановленні права на пенсію і її обчисленні. При цьому, обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають.
Статтею 1 Закону № 1058-ІV визначено, що страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, яке діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.
Страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (пункт 1 частини 1 статті 24 Закону №1058-ІV).
Як передбачено частинами 1, 10, 12 статті 20 Закону №1058-ІV, страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.
Обчислення страхових внесків із сум, виражених в іноземній валюті, здійснюється шляхом перерахування зазначених сум у національну валюту України за курсом валют, установленим Національним банком України на день обчислення страхових внесків.
Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.
Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Відповідно до частини 16 статті 106 Закону №1058-ІV виконавчі органи Пенсійного фонду накладають на посадових осіб, які вчинили правопорушення, адміністративні стягнення у разі, зокрема, несплати або несвоєчасної сплати страхових внесків, у тому числі авансових платежів; ухилення від взяття на облік або несвоєчасне подання заяви про взяття на облік страхувальника як платника страхових внесків.
Отже, обов'язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несплату, несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків, законом покладено на страхувальника, який здійснив нарахування цього внеску та утримання його із заробітної плати позивача.
Згідно вимог ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-XII від 05.11.1991 (далі - Закон № 1788-ХІІ) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Також, згідно статті 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться.
З 29.07.1993 діє Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджена спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 за №58 (далі - Інструкція №58).
Відповідно до вимог пунктів 1.1, 2.1 Інструкції №58, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки і вкладиші до них заповнюються у відповідних розділах українською і російською мовами.
За змістом пункту 2.2 Інструкції №58 заповнення трудової книжки вперше проводиться власником або уповноваженим ним органом не пізніше тижневого строку з дня прийняття працівника на роботу. До трудової книжки вносяться, зокрема, відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення.
Згідно вимог пункту 2.19 Інструкції №58, до трудових книжок за місцем роботи вносяться окремим рядком з посиланням на дату, номер та найменування відповідних документів, серед іншого, записи про роботу як членів колгоспу - у тому разі, коли чинним законодавством передбачене зарахування цієї роботи в загальний трудовий стаж працівників.
Також, відповідно пункту 1 до Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України за № 637 від 12.08.1993, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Як передбачено підпунктом 3 пункту 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України за № 22-1 від 25.11.2005 (далі - Порядок № 22-1) до заяви про призначення пенсії за віком додається за бажанням пенсіонера ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) по 30 червня 2000 року із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.
Згідно з п. 2.10 Порядку № 22-1, довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами.
У випадках, коли архівні установи не мають можливості видати довідку за встановленою формою з розшифровкою виплачених сум за видами заробітку, вони можуть видавати довідки, що відповідають даним, наявним в архівних фондах, без додержання цієї форми.
Відтак вірним є висновок суду, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. До заяви про призначення пенсії за віком може подаватись довідка про заробітну плату (дохід).
Як встановлено судом із записів трудової книжки ОСОБА_2 серії НОМЕР_2 , в період з 16.01.2006 по 15.05.2019 позивач працював лікарем та старшим лікарем швидкої медичної допомоги ГБУЗ ЯПАО «Ноябрьская ССМП», записи №№16-19 (а.с. 16-17).
Крім того, на підтвердження спірного періоду роботи з 16.01.2006 по 15.05.2019 в ГБУЗ ЯПАО «Ноябрьская ССМП» позивачем подано довідки від 27 січня 2020 року №7 (а.с. 26), від 27 січня 2020 року №8 (а.с. 27) від 27 січня 2020 року №9 (а.с. 28).
Як встановлено судом із вказаних довідок, зі всіх сум заробітної плати здійснювалось відрахування страхових внесків в Пенсійний фонд російської федерації, водночас, відповідачем не доведено те, що відомості про розмір заробітної плати, які відображені у спірних довідках, не підтверджуються первинними документами.
Відтак вірним є висновок суду, що позивачем подано усі документи для підтвердження стажу його роботи на території іншої держави - російської федерації, при цьому такий стаж підлягає визнанню на території України відповідно до вищевказаних міжнародних договорів.
При цьому, доводи відповідача щодо неможливості зарахування до страхового стажу позивача вищевказані періоди роботи в російській федерації з огляду на те, що російська федерація припинила участь російської федерації в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць співдружності незалежних держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 суд вірно вважав необґрунтованими, оскільки 01.01.2023 російська федерація припинила участь у вказаній Угоді, натомість у спірні періоди роботи позивача вказана Угода була чинною та передбачала право на пенсію громадянам держав - учасниць Угоди з врахуванням трудового стажу, набутого на території будь-якої з цих держав. При цьому суд зазначає, що за наявності чинних, у період роботи позивача, положень Угоди, що передбачали відповідне право, позивач не може нести негативні наслідки у вигляді відмови у зарахуванні спірного періоду роботи до страхового стажу.
Судом також враховано, що відповідно до абзацу 3 статті 3 Федерального закону «Про трудові пенсії в Російській Федерації» від 17.12.2001 р № 173-ФЗ, іноземні громадяни та особи без громадянства, які постійно проживають в Російській Федерації, мають право на трудову пенсію нарівні з громадянами Російської Федерації, за винятком випадків, встановлених федеральним законом або міжнародним договором Російської Федерації.
Федеральним законом «Про внесення змін в окремі законодавчі акти російської федерації з питань встановлення тарифів страхових внесків в державні позабюджетні фонди» від 03.12.2011 №379-ФЗ внесено зміни в статтю 7 Федерального закону «Про обов'язкове пенсійне страхування в Російській Федерації» №167-ФЗ від 15.11.2001, відповідно до яких, застрахованими особами є особи, на яких поширюється обов'язкове пенсійне страхування відповідно до цього закону.
При цьому, статтею 9 даного Федерального закону передбачено, що він вступає в силу з 01.01.2012.
Таким чином, обов'язок реєстрації в системі обов'язкового пенсійного страхування іноземних громадян і осіб без громадянства, та відповідно, сплати за них страхових внесків на фінансування страхової частини трудової пенсії в бюджет Пенсійного фонду російської федерації виник з 01.01.2012.
Разом з тим, як вірно зазначено судом, відсутність інформації про сплату страхових внесків за певні періоди роботи жодним чином не підтверджує несплату таких внесків.
Суд також вірно наголосив, що усі періоди роботи позивача відображені в трудовій книжці, записи оформлені у відповідності до вимог Інструкції №58, жодних виправлень, закреслень тощо, не містять. Водночас, відповідач не ставить під сумнів достовірність та точність внесених до трудової книжки записів про спірні періоди роботи позивача.
Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду попередньої інстанції, що відповідачем безпідставно не зараховано до страхового стажу період роботи з 16.01.2006 по 15.05.2019 в ГБУЗ ЯНАО «Ноябрьская ССМП».
З урахуванням наведеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що для ефективного захисту прав позивача слід зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити з 31.10.2023 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з врахуванням до страхового стажу періодів роботи з 16.01.2006 по 15.05.2019 в ГБУЗ ЯНАО «Ноябрьская ССМП» та з врахуванням довідок про заробіток від 27.01.2020 №№7, 8, 9 при розрахунку заробітку для обчислення пенсії.
Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
Згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на викладене вище, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують рішення суду першої інстанції.
Щодо розподілу судових витрат, то такий у відповідності до ст.139 КАС України не здійснюється.
Керуючись статтями 139, 229, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2024 року у справі № 300/140/24 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає. Крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя С. М. Кузьмич
судді Л. Я. Гудим
В. Я. Качмар