13 червня 2024 рокуЛьвівСправа № 300/6919/23 пров. № А/857/7156/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого-судді Кузьмича С. М.,
суддів Гудима Л.Я., Качмара В.Я.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2024 року (ухвалене головуючим - суддею Бобровим Ю.О. у м. Івано-Франківськ) у справі № 300/6919/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до відповідача в якому просила визнати протиправною бездіяльність щодо зарахування до стажу роботи на посаді судді, що дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді, періоду роботи на посаді помічника прокурора - з 15.02.1965 по 12.04.1976, зобов'язати зарахувати до стажу роботи на посаді судді, що дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання 90% від заробітку судді на відповідній посаді, періоду роботи на посаді помічника прокурора - з 15.02.1965 по 12.04.1976.
В обґрунтування позовних вимог вказувала на те, що вона отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 70% суддівської винагороди. Відповідачем на виконання рішення суду проведено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, однак до стажу роботи, що дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання протиправно не зараховано стаж роботи на посадах помічника прокурора з 15.02.1965 по 12.04.1976.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27.02.2024 задоволено позов повністю.
Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області у зарахуванні ОСОБА_1 до стажу судді, який дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, стаж роботи на посадах помічника прокурора з 15.02.1965 по 12.04.1976.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу судді, який дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, стаж роботи на посадах помічника прокурора з 15.02.1965 по 12.04.1976 та здійснити з 19.02.2020 перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 90 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, визначеного відповідно довідки територіального управління Державної судової адміністрації України в Івано-Франківській області від 06.05.2020 за №236, з урахуванням виплачених сум.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) гривні 60 копійок.
Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходи з того, що бездіяльність пенсійного органу під час перерахунку з 19.02.2020 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на виконання судового рішення від 14.01.2021 у справі №300/3737/20 без врахування зазначеного стажу є протиправною.
Вказане рішення в апеляційному порядку оскаржив відповідач, Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, у апеляційній скарзі покликається на те, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення не надав належної правової оцінки всім суттєвим обставинам справи, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Відзив на апеляційну скаргу поданий не був. Відповідно до ч. 4 ст. 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження, колегія суддів, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, з наступних підстав.
З матеріалів справи слідує, що ОСОБА_1 перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області та з 2007 року отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14.01.2021 у справі №300/3737/20 визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо відмови ОСОБА_1 , судді у відставці, в проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання з 19.02.2020.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити ОСОБА_1 , судді у відставці, перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання згідно з довідкою територіального управління Державної судової адміністрації України в Івано-Франківській області від 06.05.2020 за №236, у правовідносинах, що виникли після дати ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 № 2-р/2020, з урахуванням виплачених сум, починаючи з 19.02.2020.
На виконання вказаного рішення Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області проведено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, яке розраховано у розмірі 70% суддівської винагороди.
Надалі позивач звернулася до пенсійного органу із заявою про зарахування їй стажу на прокурорських посадах до стажу судді.
Листом від 24.07.2023 Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській повідомило позивача, що відповідно до статті 137 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: 1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України; 2) члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 3) судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу. Тому підстав для зарахування до стажу роботи на посаді судді роботи на посаді помічника прокурора немає (а.с. 7-8).
Вважаючи протиправною бездіяльність пенсійного органу щодо відмови у перерахунку неправильно обчисленого розміру довічного утримання з 19.02.2020, позивач звернулась до суду з даним адміністративним позовом.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд визначає Закон України «Про судоустрій і статус суддів» №1402-VIII від 02.06.2016 (далі - Закон №1402-VIII).
Згідно вимог частин 1, 2 статті 142 Закону №1402-VIII судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення зазначеного віку право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 1) 61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року; 2) 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року.
При цьому, суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною 1 цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною 1 цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Як передбачено частиною 3 статті 142 Закону №1402-VIII щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
Відповідно до вимог статті 137 Закону №1402-VIII, до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: 1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України; 2) члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 3) судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.
Як визначено пунктом 34 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII, судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).
Аналогічні приписи містив і п.11 Перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 року №2453-VI, в редакції чинній до 28 березня 2015 року, відповідно до якого судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом.
Як передбачено ч. 1 ст. 43 Закону України «Про статус суддів» від 15.12.1992 №2862-ХІІ (далі - Закон №2862-ХІІ), кожен суддя за умови, що він працював на посаді судді не менше 20 років, має право на відставку, тобто на звільнення його від виконання обов'язків за власним бажанням або у зв'язку із закінченням строку повноважень.
При цьому частина четверта статті 43 Закону №2862-ХІІ, яка набрала чинності 6 квітня 1994 року, визначала, що до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов'язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.
Як встановлено судом із записів трудової книжки позивача, у період з 15.02.1965 по 12.04.1976 вона проходила службу в органах прокуратури на посадах помічника прокурора (а.с. 12-17).
Суд вірно зазначив, що оскільки стаж роботи позивача на посаді судді становить більше ніж 20 років, до стажу роботи, який дає судді право на відставку, враховується також робота на прокурорських посадах.
Судом також враховано, що відповідно до роз'яснення поняття прокурор, яке міститься в статті 56 Закону України «Про прокуратуру» №1789-XII (в редакції, чинній на час виходу позивача у відставку) під поняттям прокурор слід розуміти: Генеральний прокурор України, перший заступник, заступники Генерального прокурора України, їх старші помічники та помічники, прокурори Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя, спеціалізованих прокуратур (на правах обласних), їх перші заступники, заступники, міжрайонні прокурори, прокурори міст, районів, районів у містах та прирівняних до них спеціалізованих прокуратур, їх перші заступники і заступники, начальники головних управлінь, управлінь, відділів прокуратур, їх перші заступники, заступники, старші прокурори та прокурори прокуратур усіх рівнів, які діють у межах своєї компетенції.
Відтак вірним є висновок суду, що оскільки за змістом статті 43 Закону №2862-ХІІ до стажу роботи, що дає право на відставку судді, крім роботи на посадах суддів судів України, зараховується час роботи саме на посадах прокурорів і слідчих.
Таким чином, час роботи позивача помічником прокурора повинен враховуватись до загального стажу роботи, який дає право на відставку та на отримання довічного грошового отримання судді у відставці.
Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 20 листопада 2019 року у справі №308/5911/17, від 12 грудня 2019 року у справі №692/290/17.
Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду попередньої інстанції, що не включення до відповідного стажу роботи на посаді судді, зокрема, роботи на посадах помічника прокурора і врахування відповідачем для встановлення (визначення) розміру щомісячного довічного грошового утримання лише періоду роботи на посаді судді є неправомірним.
Отже, бездіяльність пенсійного органу щодо зарахування позивачу до стажу судді, який дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, стажу роботи на посадах помічника прокурора з 15.02.1965 по 12.04.1976, є протиправною.
Як встановлено судом, стаж позивача, який дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, враховуючи вказані періоди, становить більше 40 років. Разом з тим, 30-річний стаж роботи на посаді судді ОСОБА_1 не заперечується відповідачем.
Колегія суддів також вважає вірним висновок суду, що враховуючи положення частини 3 статті 142 Закону №1402-VIII та обрахований згідно вимог законодавства стаж позивача (більше 40 років), щомісячне довічне грошове утримання позивача має розраховуватися, виходячи з 90% суддівської винагороди судді: (50% + 40% (20*2%).
З урахуванням наведеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що для ефективного захисту прав позивача слід зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати позивачу до стажу судді, який дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, стаж роботи на посадах помічника прокурора з 15.02.1965 по 12.04.1976 та здійснити з 19.02.2020 перерахунок та виплату позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 90 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, визначеного відповідно довідки територіального управління Державної судової адміністрації України в Івано-Франківській області від 06.05.2020 за №236, з урахуванням виплачених сум.
Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
Згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на викладене вище, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують рішення суду першої інстанції.
Щодо розподілу судових витрат, то такий у відповідності до ст.139 КАС України не здійснюється.
Керуючись статтями 139, 229, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2024 року у справі № 300/6919/23 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає. Крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя С. М. Кузьмич
судді Л. Я. Гудим
В. Я. Качмар