Справа № 560/15299/23
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Тарновецький І.І.
Суддя-доповідач - Залімський І. Г.
13 червня 2024 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Залімського І. Г.
суддів: Мацького Є.М. Сушка О.О. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 31 січня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
ОСОБА_2 звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Хмельницькій області, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0111832-2412-2218 від 23.02.2023.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 31.01.2024 позов задоволено.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 31.01.2024 скасувати, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з'ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованого рішення.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що контролюючим органом правомірно визначено позивачу податкове зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, як власнику житлового будинку АДРЕСА_1 , загальна площа якого становить 644,2 кв.м.
Позивач не подав відзиву або письмових пояснень на апеляційну скаргу.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 08.04.2024, з урахуванням п.3 ч.1 ст.311 КАС України, суд вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, Головне управління ДПС у Хмельницькій області винесло податкове повідомлення-рішення №0111832-2412-2218 від 23.02.2023, яким визначено суму податкового зобов'язання ОСОБА_1 за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості, за 2022 рік в сумі 35468,25,62 грн.
Згідно із розрахунком вказаного податку, він нарахований на житловий будинок загальною площею 644,20 кв.м. та житловою площею 161,1 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 .
Позивач стверджує, що він не є власником вказаного будинку, вважає податкове повідомлення-рішення №0111832-2412-2218 від 23.02.2023 протиправним, а тому звернувся до суду.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що за даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно позивач не є власником житлового будинку АДРЕСА_1 , загальна площа якого становить 644,2 кв.м.
Колегія суддів погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції та враховує наступне.
Відповідно до підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Згідно з підпунктом 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
Базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток (підпункт 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 ПК України).
Відповідно до підпункту 266.4.1 пункту 266.4 статті 266 ПК України база оподаткування об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи - платника податку, зменшується:
а) для квартири/квартир незалежно від їх кількості - на 60 кв. метрів;
б) для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості - на 120 кв. метрів;
в) для різних типів об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), - на 180 кв. метрів.
Таке зменшення надається один раз за кожний базовий податковий (звітний) період (рік).
Відповідно до підпункту 266.10.1 пункту 266.10 статті 266 ПК України податкове зобов'язання за звітний рік з податку сплачується фізичними особами - протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.
Відповідно до підпункту 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України база оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
Спірним у даній справі є питання чи є позивач власником об'єкта оподаткування - житлового будинку АДРЕСА_1 , загальна площа якого становить 644,2 кв.м.
Згідно із ч. 5 ст. 12 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою до моменту державної реєстрації припинення таких прав, обтяжень у порядку, передбаченому цим Законом.
Верховний Суд у постанові від 28.08.2020 у справі №820/11122/15 вказав, що в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відомості щодо реєстрації за особою права власності на об'єкти нерухомого майна, щодо яких контролюючим органом визначено податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, відсутні, тому суд визнав здійснення відповідачем обчислення бази оподаткування об'єктів житлової нерухомості таким, що не відповідає вимогам підпункту 265.3.2 пункту 265.3 статті 265 ПК України.
Згідно інформації наданої позивачем з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта встановлено, що відомості щодо реєстрації за ОСОБА_3 права власності не зареєстровано право власності на вказаний будинок. Така інформація у формі витягу надана за параметрами запиту щодо власника " ОСОБА_2 ".
Разом з цим, відповідач надав витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, сформований за запитом щодо вказаного об'єкта, а не власника. Згідно такого витягу одноосібним власником житлового будинку АДРЕСА_1 , загальна площа якого становить 644,2 кв.м. є ОСОБА_4 .
Однак, позивачем у даній справі є ОСОБА_2 , а не ОСОБА_4 .
Апеляційний суд зазначає, що достовірність даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно презюмується та не може ставитись судом під сумнів при розгляді даної справи.
Співставлення відомостей щодо прав на вказаний житловий будинок та аналіз того чи ОСОБА_2 та ОСОБА_4 є однією особою, фактично є встановлення судом факту належності прав на вказаний будинок, що не належить до компетенції адміністративного суду при розгляді даної справи та перебуває за межами предмету даного спору.
Таким чином, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що за даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно позивач не є власником житлового будинку АДРЕСА_1 , загальна площа якого становить 644,2 кв.м., що свідчить про протиправність оскаржуваного рішення відповідача.
На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 315 та статті 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 31 січня 2024 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Залімський І. Г.
Судді Мацький Є.М. Сушко О.О.