Справа № 620/8102/22 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Бородавкіна С.В., Суддя-доповідач Кобаль М.І.
11 червня 2024 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Кобаля М.І.,
суддів Карпушової О.В., Файдюка В.В.
при секретарі Литвин С.В.
за участю:
представника відповідача: Манько І.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні без участі сторін апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2024 року про відмову у задоволенні клопотання про накладення штрафу, відповідно до ст. 382 КАС України, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2024 року у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про накладення штрафу на керівника Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, відповідно до ст. 382 КАС України, відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати оскаржувану ухвалу суду першої інстанції, ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити заяву про встановлення судового контролю шляхом накладення штрафу на керівника Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, відповідно до ст. 382 КАС України.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача, який з'явився у призначене судове засідання, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін, виходячи з наступного.
Згідно із ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Частиною 1 ст. 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 12.01.2023 року, в справі №620/8102/22, яке набрало законної сили 27.03.2023 року, адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії задоволено (а.с.22-24, 41-42 відповідно).
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до пункту «а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», згідно поданої 06.08.2021 заяви, з 14.07.2022.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років, згідно поданої 06.08.2021 заяви, з дотриманням строків, встановлених Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
20.12.2023 року позивач звернувся до суду із заявою, в порядку статті 382 КАС України, в якій просив встановити контроль за виконанням рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 12.01.2023 року по справі №620/8102/22.
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 26.12.2023 року заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду по справі №620/8102/22 задоволено.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання вказаної ухвали, подати до Чернігівського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 12.01.2023 по справі №620/8102/22.
Попереджено Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про можливість застосування заходів, передбачених частиною другою статті 382 КАС України.
На виконання ухвали Чернігівського окружного адміністративного суду від 26.12.2023 року про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у даній справі, від ГУ ПФУ в Чернігівській області надійшов звіт з додатками про виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 12.01.2023 року по справі №620/8102/22 (а.с.66-77).
У вказаному звіті, пенсійний орган повідомив, що оскільки положення статті 50 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі Закон №2262-ХІІ) поширюють свою дію саме на призначення пенсії, а не на перехід з пенсії, призначеної відповідно до пункту «б» статті 12 Закону, на пенсію по пункту «а» статті 12 Закону, відповідачем переведено ОСОБА_1 на відповідну пенсію з дати подання ним заяви, тобто починаючи з 06.08.2021 року.
Позивач, не погоджуючись з поданим звітом відповідача, подав заперечення на нього, зазначивши, що фактично ГУ ПФУ в Чернігівській області не згодне ні з рішенням суду від 12.01.2023, ні з ухвалою про встановлення судового контролю від 26.12.2023, у зв'язку з чим відповідач вважає правильною датою призначення пенсії за вислугу років 06.08.2021. Однак, вказана позиція, на думку позивача, не відповідає рішенням суду та положенням статті 50 Закону №2252-ХІІ.
За наслідками розгляду поданого ГУ ПФУ в Чернігівській області звіту, позивач просив суд застосувати до відповідача ч. 2 статті 382 КАС України, та накласти на керівника ГУ ПФУ в Чернігівській області штраф за невиконання судового рішення.
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2024 року у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про накладення штрафу на керівника Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, відповідно до ст. 382 КАС України, відмовлено.
Приймаючи рішення про відмову в задоволенні заяви про встановлення судового контролю за виконанням рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 12.01.2023 по справі №620/8102/22, відповідно до ч. 2 статті 382 КАС України, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем не наведено аргументів на переконання необхідності вжиття таких процесуальних заходів.
Колегія суддів апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд у межах повноважень, наданих йому законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.
Аналогічний висновок викладено у ч. 2-3 ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Згідно ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Статтею 382 КАС України передбачено можливість встановлення судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах.
Так, частиною першою вказаної статті установлено, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (частина 2 статті 382 КАС України).
Так, з набранням чинності нової редакції Кодексу адміністративного судочинства України, законодавцем розширено повноваження суду та надано судам право встановлювати судовий контроль за виконанням судового рішення після ухвалення ним рішення, у разі наявності обґрунтованих підстав вважати, що органом влади порушується принцип обов'язковості судового рішення.
При цьому, слід зважати на те, що встановлення судового контролю є правом суду, а не його обов'язком.
Отже, зазначені процесуальні дії є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об'єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами.
Зазначена правова позиція підтверджується практикою Верховного Суду, що викладена у додатковій постанові у справі №235/7638/16-а від 31.07.2018 року.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, на виконанні у Відділі примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебував виконавчий лист №620/8102/22 від 25.09.2023, виданий Чернігівським окружним адміністративним судом, про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років, згідно поданої 06.08.2021 заяви, з дотриманням строків, встановлених Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
У межах виконавчого провадження №72977952, постановою державного виконавця від 31.10.2023, на ГУ ПФУ в Чернігівській області накладено штраф у сумі 5100,00 грн., у зв'язку з невиконанням рішення суду у повному обсязі, без поважних причин, у встановлений строк.
Вказана постанова оскаржена ГУ ПФУ в Чернігівській області в судовому порядку.
За наслідками оскарження постанови держаного виконавця про накладення на пенсійний орган штрафу, рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 12.12.2023 року по справі №620/16777/23, яке 11.01.2024 набрало законної сили, позов задоволено, визнано протиправною та скасовано постанову про накладення штрафу у розмірі 5100 грн. від 31.10.2023 у виконавчому провадженні №72977952 (а.с.91-94).
Під час розгляду справи №620/16777/23, суд здійснив перевірку виконання ГУ ПФУ в Чернігівській області рішення суду у справі №620/8102/22 та зазначив, що відповідно до підпункту 3 пункту 5 розділу IV Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою правлінь Пенсійного фонду України від 30.01.2007 №3-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 02 березня 2023 року № 10-1), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 05.04.2023 за №572/39628 поновлення пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви з усіма необхідними документами.
Колегією суддів апеляційної інстанції встановлено, що не заперечувалося сторонами, що ОСОБА_1 , починаючи з 02.04.2021 року, тобто з наступного дня після звільнення зі служби, отримував пенсію по інвалідності, внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в поліції, відповідно до ст. 21 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
06.08.2021 року ОСОБА_1 подав заяву про перехід з пенсії по інвалідності на пенсію за вислугу років, відповідно до пункту «а» ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Таким чином, ГУ ПФУ в Чернігівській області правомірно призначено пенсію ОСОБА_1 за вислугу років, відповідно до пункту «а» ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», починаючи з 06.08.2021 (з дати подачі заяви про переведення з одного виду на інший вид пенсії).
Натомість, колегія суддів апеляційної інстанції наголошує, що позивач, починаючи з 02.04.2021 року отримував пенсію по інвалідності, відповідно, до моменту подання заяви ОСОБА_1 (06.08.2021), тобто волевиявлення особи, у ГУ ПФУ в Чернігівській області були відсутні законні підстави для переведення/призначення позивачу пенсії за вислугу років.
Таким чином, суд апеляційної інстанції зазначає про відсутність законних підстав для встановлення судового контролю, згідно до ч. 2 статті 382 КАС України, та відповідно, накладення штрафу на керівника Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області.
Аналіз наведених правових положень та обставин справи дає колегії суддів апеляційної інстанції підстави для висновку, що у задоволенні заяви ОСОБА_1 , в порядку статті 382 КАС України, про встановлення судового контролю за виконанням рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 12.01.2023 по справі №620/8102/22, необхідно відмовити.
Так, колегія суддів апеляційної інстанції вважає доводи апеляційної скарги необґрунтованими та такими, що не заслуговують на увагу суду.
Таким чином, судом першої інстанції порушень норм процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин по справі дана вірно, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, оскільки вона не містить обґрунтувань які могли б бути підставами для скасування ухвали суду першої інстанції.
Згідно пункту 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Колегія суддів апеляційної інстанції доходить висновку, що інші доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються.
Керуючись ст.ст. 242, 308, 315, 317, 321, 322, 325, 382 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2024 року про відмову у задоволенні клопотання про накладення штрафу, відповідно до ст. 382 КАС України, - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя: М.І. Кобаль
Судді: О.В. Карпушова
В.В. Файдюк
Повний текст виготовлено року 13.06.2024 року