Справа № 580/9520/23 Суддя (судді) першої інстанції: Лариса ТРОФІМОВА
12 червня 2024 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Чаку Є.В.,
суддів: Сорочка Є.О., Коротких А.Ю.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 04 березня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, Головного управління Пенсійного фонду в Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування індивідуального акту, зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, Головного управління Пенсійного фонду в Хмельницькій області в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 14.03.2023 №232450001090 про відмову ОСОБА_1 у поновленні пенсії по інвалідності на підставі заяви від 26.11.2021;
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо не поновлення позивачу пенсії по інвалідності з 26.11.2021 на підставі поданої заяви від 26.11.2021;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області здійснити нарахування та виплату пенсії позивачу з 26.11.2021 до 10.07.2023 з урахуванням проведених платежів.
Черкаський окружний адміністративний суд рішенням від 04 березня 2024 року у задоволенні позову відмовив у повному обсязі.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивачка подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі. В обгрунтування скарги апелянт зазначила, що відповідач протиправно відмовив їй у поновленні пенсії по інвалідності на підставі заяви від 26.11.2021, оскільки в неї був необхідний страховий стаж на дату звернення за призначенням пенсії по інвалідності, а рішенням Чигиринського районного суду Черкаської області від 07.06.2023 було лише підтверджено факт належності довідки заявниці.
Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.
Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, не вбачає підстав для проведення розгляду апеляційної скарги за участю учасників справи у відкритому судовому засіданні.
В матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін у розгляді справи не обов'язкова.
З огляду на викладене, колегія суддів визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 26.11.2021 позивачка звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області із заявою про призначення їй пенсії по ІІ групі інвалідності від загального захворювання відповідно до Закону № 1058.
На підставі поданої заяви та доданих до неї документів позивачці призначена пенсія по ІІ групі інвалідності згідно Закону № 1058 з 26.11.2021.
В подальшому при перевірці правильності виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 13.10.2021 по справі №580/6139/21, було встановлено, що позивачкою надано довідку від 05.03.2021 № 01-11-09/211 про період навчання з 01.09.1975 до 22.07.1978 в міському професійно-технічному училищі № 12 м. Сміла, яка видана на прізвище ОСОБА_1 .
Відповідачем встановлено, що у свідоцтві про одруження серії НОМЕР_1 від 17.11.2020 зазначено прізвище позивачки після реєстрації шлюбу - « ОСОБА_1 », що не відповідає прізвищу зазначеному у паспорті серії НОМЕР_2 -« ОСОБА_1 ».
У зв'язку з викладеними обставинами Головним управлінням було прийнято рішення від 02.06.2022 про відмову у призначенні позивачу пенсії по інвалідності за поданою 26.11.2021 заявою в зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу.
Вказане рішення позивачкою не оскаржувалось.
Разом з тим, у 2023 році позивачка звернулась до суду з позовом в якому просила встановити факт належності їй довідки від 05.03.2021 № 01-11-09/211.
Рішенням Чигиринського районного суду Черкаської області від 07 червня 2023 у справі № 708/514/23 заяву позивачки задоволено. Встановлено, що довідка про навчання ОСОБА_1 з 01.09.1975 до 22.07.1978 в міському професійно-технічному училищі № 12 м. Сміла, видана 05.03.2021 належить ОСОБА_1
10.07.2023 позивачка подала заяву до Головного управління, в якій просила переглянути рішення від 02.06.2022 про відмову в призначенні пенсії та призначити пенсію по інвалідності ІІ групи з 26.11.2021, відновити нарахування та виплату пенсії.
Розгляд заяви позивачки від 10.07.2023 провадився за принципом «екстериторіальності» Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області.
Рішенням від 14.07.2023 №232450001090 з урахуванням доданих до заяви додаткових документів позивачці поновлено пенсію по інвалідності відповідно до Закону № 1058 з дати звернення 10.07.2023.При цьому в поновленні пенсії по інвалідності з 01.06.2022 на підставі заяви від 26.11.2021 позивачці відмовлено в зв'язку з відсутністю на дату звернення 26.11.2021 необхідного страхового стажу, передбаченого ст. 32 Закону № 1058.
Вважаючи свої права порушеними, позивач звернулася до суду з даним позовом.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09 липня 2003 року /далі - Закон № 1058-IV (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)/.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Частиною першою статті 9 Закону № 1058-IV встановлено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Частиною першою статті 30 Закону № 1058-IV передбачено, що пенсія по інвалідності призначається в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату працездатності за наявності страхового стажу, передбаченого статтею 32 цього Закону.
За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески; страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше, надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Частинами першою - третьою статті 24 Закону № 1058-IV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
Згідно з частиною четвертою вказаної статті періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Слід зазначити, що до 01 січня 2004 року порядок підтвердження стажу роботи був визначений Законом України "Про пенсійне забезпечення" № 1788-XII від 05 листопада 1991 року (далі - Закон № 1788-XII).
Статтею 56 Закону № 1788-XII встановлено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
До стажу роботи зараховується також: а) будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в'язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків; б) творча діяльність осіб, передбачених пунктом "в" статті 3 цього Закону. При цьому творча діяльність членів Спілки письменників України, Спілки художників України, Спілки композиторів України, Спілки кінематографістів України, Спілки театральних діячів України, інших творчих працівників, які не є членами творчих спілок, але об'єднані відповідними професійними комітетами, до введення в дію цього Закону зараховується в стаж роботи незалежно від сплати страхових внесків. У цих випадках стаж творчої діяльності встановлюється секретаріатами правлінь творчих спілок республіки починаючи з дня опублікування або першого публічного виконання чи публічного показу твору даного автора; в) військова служба та перебування в партизанських загонах і з'єднаннях, служба в органах державної безпеки внутрішніх справ та Національної поліції, незалежно від місця проходження служби; г) служба у воєнізованій охороні, в органах спеціального зв'язку і в гірничорятувальних частинах, незалежно від відомчої підпорядкованості та наявності спеціального або військового звання; д) навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі; е) тимчасова непрацездатність, що почалася у період роботи; є) час догляду за інвалідом I групи або дитиною-інвалідом віком до 16 років, а також за пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду; ж) час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, але не довше ніж до досягнення кожною дитиною 3-річного віку; з) період проживання дружин осіб офіцерського складу, прапорщиків, мічманів і військовослужбовців надстрокової служби з чоловіками в місцевостях, де була відсутня можливість їх працевлаштування за спеціальністю, але не більше 10 років.
Відповідно до частини першої статті 44 Закону № 1058-IV призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.
Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.
Згідно з частиною третьою цієї статті органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Пунктом 2 частини першої статті 45 Закону № 1058-IV встановлено, що пенсія по інвалідності призначається з дня встановлення інвалідності, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня встановлення інвалідності.
Частиною п'ятою статті 45 Закону № 1058-IV передбачено, що документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
Цей строк може бути продовжено за рішенням керівника територіального органу Пенсійного фонду України на строк проведення додаткової перевірки достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсію, але не більше ніж на 15 днів.
Пунктом 1.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (у редакції Постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року за № 13-1), зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 р. за № 1566/11846 № 22-1 (у редакції Постанови Пенсійного фонду від 16 грудня 2020 року, № 25-1) /далі Порядок № 22-1/, зокрема встановлено, що заява про призначення, перерахунок пенсії, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію) через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі - сервісний центр).
Згідно з пунктом 2.2 Порядку № 22-1 до заяви про призначання пенсії по інвалідності додаються документи, перелічені в підпунктах 1 - 4 пункту 2.1 цього розділу. Орган, що призначає пенсію, додає до заяви одержану ним від МСЕК виписку з акта огляду МСЕК.
Пунктом 1.9 Порядку № 22-1 встановлено, що днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.
У разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис (у разі подання заяви через вебпортал таке повідомлення надсилається особі через електронний кабінет користувача вебпорталу). Якщо вони будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата, зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви, або дата реєстрації заяви на вебпорталі.
Якщо поданих документів достатньо для визначення права особи на призначення пенсії, пенсія призначається на підставі таких документів. При надходженні додаткових документів у визначений строк розмір пенсії переглядається з дати призначення. У разі надходження додаткових документів пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність їх подання пенсія перераховується зі строків, передбачених частиною четвертою статті 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон).
Отже до заяви про призначення пенсії заявник додає документи, в тому числі документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637, зокрема трудову книжку та інші документи, видані за місцем роботи та архівними установами, які містять відомості про періоди роботи тощо. Законодавством не покладений на органи Пенсійного фонду обов'язок витребовувати від заявника, роботодавців, архівних установ, інших органів документи, яких недостатньо для призначення пенсії.
З матеріалів справи вбачається, що 26.11.2021 позивачка звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області із заявою про призначення їй пенсії по ІІ групі інвалідності від загального захворювання відповідно до Закону № 1058.
На підставі поданої заяви та доданих до неї документів позивачці призначена пенсія по ІІ групі інвалідності згідно Закону № 1058 з 26.11.2021.
02.06.2022 Пенсійним органом прийнято рішення про відмову у призначенні позивачу пенсії по інвалідності за поданою 26.11.2021 заявою в зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу.
Колегія суддів зауважує, що позивачка не надала до суду доказів оскарження вказаного рішення Пенсійного органу.
Суд першої інстанції правильно зазначив, що рішення Чигиринського районного суду Черкаської області у справі № 708/514/23 про встановлення факту належності позивачу довідки про період навчання з 01.09.1975 до 22.07.1978 в міському професійно - технічному училищі № 12 м. Сміла від 05.03.2021 ухвалене 07.06.2023.
На день звернення позивача із заявою від 26.11.2021 про призначення пенсії вказане рішення було відсутнє, а тому воно не може бути застосоване до правовідносин станом на 26.11.2021 у контексті правомірності реагування відповідачів.
Слід зазначити, що надання позивачкою до заяви від 10.07.2023 рішення суду про встановлення факту належності правовстановлюючого документа (довідки), не породжує в органів Пенсійного фонду України юридичного обов'язку перегляду заяви про призначення пенсії від 26.11.2021 з урахуванням строків надання документів.
Право на отримання пенсії по інвалідності у позивача виникло з часу подання відповідачу документів, що підтверджують страховий стаж, а саме з 10.07.2023, що відповідачем призначена позивачу та виплачується.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог позивача у повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків, якими мотивоване рішення суду першої інстанції, та не дають підстав вважати висновки суду першої інстанції помилковими, а застосування судом норм матеріального права - неправильним.
Фактично доводи апеляційної скарги зводяться виключно до непогодження з оцінкою обставин справи, при цьому неправильного застосування норм матеріального права, які б вплинули або змінили цю оцінку, позивачем не зазначено. Позивачем наводяться доводи, аналогічні тим, які містяться в позовній заяві та були предметом розгляду судом першої інстанції та спростовані ним.
Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.
Зважаючи на результати апеляційного розгляду оскарженого судового рішення та положення статті 139 КАС України, у справі відсутні підстави для розподілу судових витрат.
Керуючись ст.ст. 242, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 04 березня 2024 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя: Є.В. Чаку
Судді: Є.О.Сорочко
А.Ю. Коротких